Постанова

від 21.08.2017 по справі 908/140/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2017 справа № 908/140/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3О , за участю представників сторін: від позивача: від відповідача-1: від відповідача-1: від відповідача-2: від третьої особи-1: від третьої особи-2: від третьої особи-3: ОСОБА_4, за довіреністю; ОСОБА_5, за довіреністю; ОСОБА_6, за довіреністю; ОСОБА_7, за довіреністю; не з'явився; ОСОБА_5, за довіреністю; не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунальне підприємство "Паркування", м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.03.2017 (підписано 13.03.2017) у справі№ 908/140/17 (суддя Смірнов О.Г.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Комунальне підприємство "Паркування", м. Запоріжжя до відповідачів: 1. Запорізької міської ради, м. Запоріжжя; 2. Комунального підприємства "Паркування", м. Запоріжжя за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 Управління з питань транспортного забезпечення та зв'язку Запорізької міської ради, м. Запоріжжя за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя простягнення 156 549,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "КП "Паркування", м. Запоріжжя (Позивач) із позовом до Запорізької міської ради, м. Запоріжжя (відповідач-1) та Комунального підприємства "Паркування", м. Запоріжжя (відповідач-2) про стягнення вартості безпідставно одержаної електричної енергії в сумі 59 927,61 грн., 3% річних в сумі 14 128,47 грн. та інфляційного збільшення боргу в сумі 61 126,16 грн., що разом складає 135 182,24 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.01.2017 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя (третя особа-1).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.02.2017 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідач-2 було залучено Управління з питань транспортного забезпечення та зв'язку Запорізької міської ради, м. Запоріжжя (третя особа-2).

В процесі розгляду справи, позивачем в порядку ст. 22 ГПК України було збільшено розмір позовних вимог, остаточно просив стягнути вартість безпідставно одержаної електричної енергії в сумі 81 295,20 грн. за період з березня 2013 року по серпень 2016 року, 3% річних в сумі 14 128,47 грн. та інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 61 126,16 грн., що разом складає 156 549,83 грн. Зазначені вимоги прийняті господарським судом до розгляду.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.03.2017 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Позивач, не погодившись із рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник скарги посилається на те, що господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права, а також висновок господарського суду не відповідає обставинам справи.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.06.2017 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідач-1 було залучено Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя (третя особа-3).

Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, надав пояснення в яких підтримав доводи апеляційної скарги.

Представники відповідачів в судовому засіданні вважали рішення суду законним та обґрунтованим, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення

Треті особи 1 та 3, будучи повідомленими про час та місце розгляду справи належним чином, правом участі в судовому засіданні апеляційної інстанції не скористались, про причини неявки судову колегію не повідомили, через що судова колегія вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників третіх осіб 1 та 3 за наявними матеріалами справи.

Представник третьої особи-2 в судовому засіданні надав пояснення по суті апеляційної скарги та докази, які судовою колегією долучені до матеріалів справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення учасників процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.04.2002 між Позивачем та Управлінням комунальної власності Запорізької міської ради був укладений договір № 921 оренди окремо стоячої будівлі, споруд (далі - Договір оренди), на підставі якого позивач прийняв в строкове платне користування об'єкт нерухомості по вул. Компресорній, 27: будівлю (літ. А-1) площею за внутрішніми замірами 519,5 кв.м., гараж (літ. Б), склад-гараж (літ. Б 1 ) загальною площею за внутрішніми замірами 141,3 кв.м., склад (літ. В) площею за внутрішніми замірами 65,3 кв.м., сарай (літ. Г), навіс (літ. Д), огорожі №№ 1, 2, 3, 4, 5 загальною площею 242,7 кв.м., замощення 1 асфальтобетонне площею 732,9 кв.м.

Згідно п. 2.2. Договору оренди власником орендованої будівлі, споруди залишалась третя особа-1, а позивач користується нею протягом строку оренди.

За умовами п. 10.1. Договору оренди, він діє з 16 квітня 2002 року до 16 квітня 2012 року строком на 10 (десять) років.

Додатковою угодою від 29.04.2011 до Договору оренди було замінено сторону в Договорі оренди, а саме Орендодавця з Управління комунальної власності Запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (третя особа-3).

Також, 17.10.2007 між позивачем та третьою особою-1 був укладений договір про постачання електричної енергії № 3565 (далі - Договір № 3565), за умовами п. 1 якого третя особа-1 продає електричну енергію позивачу для забезпечення електроустановок останнього з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а позивач - оплачує третій особі-1 вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Зі змісту Додатку № 2 до Договору № 3565 вбачається, що однією з об'єктів постачання електричної енергії є промислова база по вул. Компресорній, 27, тобто об'єкт оренди за вищенаведеним Договором оренди.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.12.2012 у справі № 5009/4081/12 Договір оренди окремо стоячої будівлі, споруди № 921 від 16.04.2005 був розірваний, на виконання зазначеного рішення суду позивач на підставі акту приймання-передачі від 28.02.2013 передав, а третя особа-3 прийняла усі раніше орендовані за Договором оренди будівлі та споруди по вул. Компресорна, 27 в м. Запоріжжі.

Отже із зазначеної дати спірний об'єкт нерухомості вибув з володіння та користування позивача.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідачів вартості безпідставно отриманої електричної енергії за період з березня 2013 року по серпень 2016 року в сумі 81 295,20 грн. на підставі приписів ст.ст.1212, 1213 ЦК України.

В обґрунтування зазначених вимог позивач посилається на те, що з часу повернення за актом прийому-передачі від 28.02.2013 об'єкта оренди за Договором оренди він не споживає електричну енергію, яка поставляється на цей об'єкт третьою особою-1на підставі відповідного договору, але в спірний період він помилково та безпідставно сплачував кошти за електричну енергію, яка поставлялась на електроустановки, розміщені в будівлях та спорудах по вул. Компресорна, 27 в м. Запоріжжя, та яку фактично з 01.03.2013 використовували відповідачі.

Також вказує, що незважаючи на неодноразові спроби внести зміни до Договору про постачання електричної енергії № 3565 та припинити безпідставне нарахування оплати за електричну енергію, що поставлялась до електроустановки промислової бази по вул. Компресорна, 27 в м. Запоріжжя, додаткова угода була укладена лише 30.12.2016.

Позивач вважає, що відповідачі у справі неправомірно використовуючи електричну енергію, яку поставляла третя особа-1 на електроустановки, розміщені у будівлях та спорудах по вул. Компресорна, 27 в м. Запоріжжя, без укладання необхідного договору та оплати вартості поставленої електричної енергії, достовірно знали про незаконність своїх дій, та більш того, свідомо їм не запобігли та не припинили.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку щодо недоведеності позивачем факту набуття або збереження відповідачами майна (електричної енергії) за його рахунок, а також вважав, що зазначені кошти були сплачені позивачем правомірно, на підставі відповідного договору та підстави до стягнення спірної суми відсутні.

Проте судова колегія не погоджується з таким висновком суду, за наступних підстав.

Встановлено, що протягом березня 2013 року - серпень 2016 року відповідачем-1 позивачу виставлялися рахунки на оплату фактично спожитої електроенергії, які останнім своєчасно сплачувалися.

Разом з тим встановлено, що об'єкт оренди - будівлі (літ. А-1, Б, Б 1 , В, Д, Г), по вул. Компресорна, 27 в м. Запоріжжя, позивач повернув третій особі-3 за актом прийому-передачі від 28.02.2013.

Наступного дня третя особа 3 передала відповідачу 2 спірні об'єкти на підставі укладеного договору відповідального зберігання комунального майна м. Запоріжжя №109, що оформлено актом прийому-передачі від тієї ж дати.

В подальшому, угодою від 21.03.2014 зазначений договір був між зазначеними особами розірваний, оскільки на підставі рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради №12/3 від 24.01.2014 "Про передачу будівель та споруд, які розташовані по вул. Компресорній, 27, та по вул. Компресорній, 30, в господарське відання комунального підприємства "Паркування" зазначене майно надійшло в господарське відання останнього (відповідач-2), що також підтверджено актом прийому-передачі від 21.04.2014. Зазначені будівлі та споруди до теперішнього часу перебувають у володінні та користуванні відповідача-2.

Отже факт знаходження у фактичному володінні відповідача-2 спірного об'єкту, що розташований по вул. Компресорній, 27 в м. Запоріжжя, на якому відбувалось споживання електричної енергії в спірний період, що поставлялась третьою особою-2 на підставі відповідного договору з позивачем - підтверджений матеріалами справи.

Доводи відповідачів щодо фактичного споживання електричної енергії саме позивачем у спірний період - спростовуються вищенаведеним актами прийому-передачі від 28.02.2013, 01.03.2013 та від 21.03.2014, а також фактами укладення на користь відповідача-2 Договору відповідального зберігання комунального майна м. Запоріжжя №109 від 01.03.2013 року та винесення рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради №12/3 від 24.01.2014. Будь яких належних доказів своїх доводів в цій частині відповідачами не надано.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. (ст. 1213 Цивільного кодексу України).

Вказану норму слід застосовувати і до правовідносин сторін у даній справі, оскільки електрична енергія була отримана відповідачем-2 без достатніх правових підстав за рахунок позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи встановлено та сторонами не оспорюється, що вартість обсягу спожитої на цьому об'єкті електричної енергії за тарифами, що діяли на момент споживання, складає 54 494,44 грн. (з урахуванням ПДВ), що була сплачена позивачем згідно до платіжних доручень, що містяться в матеріалах справи. Такі ж відомості щодо обсягу та вартості (без ПДВ) із щомісячним розрахунком були надані представником третьої особи-1 (а.с.193-194).

Сама така вартість спожитої відповідачем-2 та оплаченої позивачем електричної енергії підлягає стягненню з відповідача-2 на користь позивача на підставі вищенаведених вимог закону.

Судова колегія вважає необґрунтованими доводи позивача щодо необхідності стягнення суми в більшому розмірі, що складає її вартість за тарифами, що діяли на момент звернення позивача до суду, оскільки, по перше - за своїми особливостями та фізико-технічними характеристиками електрична енергія, як товар, не підлягає поверненню, переадресуванню або складуванню та споживається одночасно з її виробництвом (постачанням), по друге - цей товар не передавався безпосередньо позивачем відповідачу-2, а безпідставно споживався останнім за рахунок позивача.

Встановлено, що між відповідачем-2, у господарському віданні якого знаходились будівлі та споруди по вул. Компресорна, 27 у м. Запоріжжі в спірний період, та третьою особою-1 відповідний договір про постачання електричної енергії на вказаний об'єкт не укладався, вартість спожитої в спірний період на цьому об'єкті електричної енергії не сплачувалася.

Отже висновок суду першої інстанції щодо недоведеності факту безпідставного споживання електричної енергії відповідачем-2 за рахунок позивача, збереження відповідачем-2 суми вартості спожитої ним електричної енергії за рахунок позивача - спростовується матеріалами справи.

Щодо посилань відповідачів та суду першої інстанції на положення договору на постачання електричної енергії та, що укладений між позивачем та третьою особою-1, Правил користування електричною енергією користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 (далі - Правила), то вони регулюють відношення між постачальником електричної енергії та її споживачем за відповідним договором, тобто між позивачем та третьою особою-1, а не між позивачем та відповідачами, які в таких правовідносинах не знаходяться. Питання щодо виконання сторонами договору на постачання електричної енергії, припинення його дії або зміни його умов також врегульовано законодавством в сфері електроенергетики.

Зокрема, вимоги п. 6.18 Правил регулюють порядок оплати постачальнику вже поставленої на оберт електричної енергії за Договором у разі фактичного звільнення споживачем об'єкту електроспоживання.

Цей пункт Правил захищає право постачальника на отримання оплати за фактично поставлену електричну енергію у разі неповідомлення його споживачем про зміну володільця об'єкту або фактичного споживача. Саме такий порядок був застосований позивачем та третьою особою-1 при оплаті останньому вартості фактично спожитої електричної енергії на спірному об'єкті за спірний період та саме факт такої оплати став підставою до виникнення права позивача стягнути сплачену ним суму з відповідача-2 , який безпідставно спожив відповідний обсяг електричної енергії за рахунок позивача.

Отже застосування судом першої інстанції вимог Правил електричної енергії до правовідносин сторін в межах даної справи є помилковим.

Разом з тим, судова погоджується з висновком господарського суду щодо відсутності підстав до застосування до спірних правовідносин вимог ст. 625 ЦК України та відсутності підстав до стягнення 3% річних в сумі 14 128,47 грн. та інфляційних в розмірі 61 126,16 грн., оскільки факту порушення грошового зобов'язання в розумінні цієї норми не встановлено.

Також є вірним висновок суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог за рахунок відповідача-1, оскільки факту безпідставного споживання електричної енергії за рахунок позивача не встановлено.

Позивачем заявлено до стягнення 10 000,00 грн. судових витрат на оплату адвоката.

В якості підтвердження витрат на послуги адвоката позивач надав договір про надання правової допомоги № 1/11 від 21.11.2016 з додатком № 1, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 720 від 26.12.2008, витяг з реєстру адвокатів України від 25.01.2016, акт виконаних робіт № 1 від 06.03.2017, рахунок № 1/3/17 від 06.03.2017. Факт оплати наданих адвокатом послуг підтверджується розрахунковою квитанцією № 1/3/17 від 06.03.2017 на загальну суму 10 000,00 грн.

За приписами п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" відшкодування адвокатських витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

До складу судових витрат входять витрати зі сплати послуг адвоката (ст. 44 ГПК України). Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною котрій такі послуги надавалися, а їх сплату у підтверджено відповідними фінансовими документами.

Витрати позивачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів за надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п. 6.3, п. 6.5 постанови ВГСУ № 7 від 21.02.2013р.).

Визначаючи розмір, суд бере до уваги ціну позову 156 549,83 грн., ступінь складності справи та час, який міг витратити на підготовку матеріалів позовної заяви кваліфікований фахівець, а також враховує те, що розрахунок суми боргу не представляє складності. З огляду на зазначене, суд вважає, що розмір відшкодування юридичної допомоги у розмірі 10 000,00 грн. є неспіврозмірним з наданими у даній справі адвокатськими послугами. У зв'язку з чим, суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на адвокатські послуги до суми 5 000,00 грн., що підлягає розподілу між сторонами згідно до вимог ст. 49 ГПК України.

За таких підстав рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у стягнення з відповідача на користь позивача 54 494,44 грн. вартості безпідставно отриманого майна у вигляді вартості безпідставно спожитої електричної енергії за рахунок позивача, а також розподілу судових витрат, на підставі п. 3 ч .1 ст. 104 ГПК України через невідповідність висновку суду першої інстанції обставинам справи. В цій частині слід прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача-2 на користь позивача 54 494,44 грн., а також 1 740,00 грн. судових витрат на послуги адвоката.

В іншій частині рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим з відповідача-2 на користь позивача за подання позовної заяви слід стягнути судовий збір у розмірі 705,85 грн., за подання апеляційної скарги - 899,17 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунальне підприємство "Паркування", м. Запоріжжя задовольнити частково.

Скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 06.03.2017 року у справі № 908/140/17 в частині відмови у стягненні з Комунального підприємства "Паркування", м. Запоріжжя суми 54 494,44 грн., а також в частині розподілу судових витрат.

В скасованій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунальне підприємство "Паркування", м. Запоріжжя до Комунального підприємства "Паркування", м. Запоріжжя задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Паркування" (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 31, код ЄДРПО 32153610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунальне підприємство "Паркування", м. Запоріжжя (69009, м. Запоріжжя, вул. Компресорна, буд. 27, поштова адреса: 69009, м. Запоріжжя, вул. Фільтрова, буд. 16, код ЄДРПО 24519942) суму 54 494,44 грн.

Стягнути з Комунального підприємства "Паркування" (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 31, код ЄДРПО 32153610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунальне підприємство "Паркування", м. Запоріжжя (69009, м. Запоріжжя, вул. Компресорна, буд. 27, поштова адреса: 69009, м. Запоріжжя, вул. Фільтрова, буд. 16, код ЄДРПО 24519942) судові витрати на послуги адвоката в розмірі 1 740,00 грн.

Стягнути з Комунального підприємства "Паркування" (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 31, код ЄДРПО 32153610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунальне підприємство "Паркування", м. Запоріжжя (69009, м. Запоріжжя, вул. Компресорна, буд. 27, поштова адреса: 69009, м. Запоріжжя, вул. Фільтрова, буд. 16, код ЄДРПО 24519942) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 705,85 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 06.03.2017 року у справі № 908/140/17 - залишити без змін.

Стягнути з Комунального підприємства "Паркування" (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 31, код ЄДРПО 32153610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунальне підприємство "Паркування", м. Запоріжжя (69009, м. Запоріжжя, вул. Компресорна, буд. 27, поштова адреса: 69009, м. Запоріжжя, вул. Фільтрова, буд. 16, код ЄДРПО 24519942) судовий збір 899,17 грн. за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

Судді: О.А. Марченко

ОСОБА_3