Постанова

від 14.05.2018 по справі 908/140/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/140/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Баранець О.М., Стратієнко Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунальне підприємство "Паркування"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2017

(головуючий - Стойка О.В., судді Марченко О.А., Попков Д.О.)

у справі № 908/140/17 Господарського суду Запорізької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунальне підприємство "Паркування"

до 1. Запорізької міської ради, 2. Комунального підприємства "Паркування"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Управління з питань транспортного забезпечення та зв'язку Запорізької міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради

про стягнення 156 549,83 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КП "Паркування" (далі - ТОВ "КП "Паркування") звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Запорізької міської ради (відповідач-1) та Комунального підприємства "Паркування" (відповідач-2) про стягнення вартості безпідставно одержаної електричної енергії в сумі 59 927,61 грн, 3% річних в сумі 14 128,47 грн та інфляційного збільшення боргу в сумі 61 126,16 грн, що разом складає 135 182,24 грн.

В процесі розгляду справи, позивачем в порядку ст. 22 ГПК України збільшено розмір позовних вимог. У цьому зв'язку просив стягнути вартість безпідставно одержаної електричної енергії в сумі 81 295,20 грн за період з березня 2013 року по серпень 2016 року, 3% річних в сумі 14 128,47 грн та інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 61 126,16 грн, що разом складає 156 549,83 грн. Зазначені вимоги прийняті господарським судом до розгляду.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем помилково сплачувались кошти за теплову енергію, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідачів на підставі ст. 1212 ЦК України помилково сплачені кошти за спожиту теплову енергію, 3% річних та інфляційні витрати.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 16.04.2002 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КП "Паркування" (орендар) та Управлінням комунальної власності Запорізької міської ради (орендодавець) був укладений договір №921 оренди окремо стоячої будівлі, споруд, за умовами якого (п. 1.1) орендодавець на підставі рішення міськвиконкому від 27.12.2001 №487/2 передає, а орендар приймає в строкове платне користування окремо стоячу будівлю, споруди, загальною площею 888,8 м 2 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Компресорна, 27 (літ. А, Б, Б1, В, Д, Г), вартість якої визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою (залишковою вартістю) 125 549,00 грн.

Згідно з п. 2.2 цього договору власником орендованої будівлі, споруди залишається Запорізька міська рада, а орендар користується нею протягом строку оренди.

За умовами п. 10.1 договору цей договір діє з 16 квітня 2002 року до 16 квітня 2012 року строком на 10 (десять) років.

На підставі акта прийому-передачі від 16.04.2002 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування будівлю та споруди (літ. А, Б, Б1, В, Д, Г), по вул. Компресорній, 27 вартістю 125 549,00 грн згідно з експертною оцінкою.

2.2. До вказаного договору оренди були укладені додаткові угоди від 01.03.2005, від 12.03.2007, від 23.07.2007, від 18.04.2008, від 25.01.2010, від 29.04.2011.

За умовами додаткової угоди від 18.04.2008 пункт 1.1 договору "Предмет договору" був викладений в новій редакції, а саме: орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.12.2001 №487/2 передає, а орендар приймає в строкове платне користування об'єкти нерухомості по вул. Компресорній, 27: будівлю (літ. А-1) площею за внутрішніми замірами 519,5 м 2 , гараж (літ. Б), склад-гараж (літ. Б1) загальною площею за внутрішніми замірами 141,3 м 2 , склад (літ. В) площею за внутрішніми замірами 65,3 м 2 , сарай (літ. Г), навіс (літ. Д), огорожі №№ 1, 2, 3, 4, 5 загальною площею 242,7 м 2 , замощення 1 асфальтобетонне площею 732,9 м 2 . Вартість об'єкта оренди визначена у звіті про оцінку і становить за експертною оцінкою 125 549,00 грн станом на 01.04.2002.

Додатковою угодою від 29.04.2011 до договору оренди було замінено сторону в договорі оренди від 16.04.2002 №921 окремо стоячої будівної, споруд по вул. Компресорній, 27, а саме орендодавця з Управління комунальної власності Запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

2.3. 17.10.2007 між ТОВ "КП "Паркування" (споживач) та Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (постачальник електричної енергії) був укладений договір про постачання електричної енергії №3565, за умовами якого (п. 1) постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку №1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точки продажу електричної енергії визначаються додатком №2 "Точки продажу електричної енергії споживачу" (далі - Договір).

Однією з точок продажу електричної енергії є: промислова база по вул. Компресорній, 27.

Згідно з п. 9.4 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2007 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Умови, а також термін дії Договору, можуть бути переглянуті в будь-який момент за узгодженням сторін.

2.4. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.12.2012 у справі №5009/4081/12 Договір оренди окремо стоячої будівлі, споруди №921 від 16.04.2002 був розірваний.

28.02.2013 на виконання зазначеного рішення суду ТОВ "КП "Паркування" на підставі акта приймання-передачі передало, а Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради прийняв усі раніше орендовані за договором №921 від 16.04.2002 будівлі та споруди по вул. Компресорній, 27 в м. Запоріжжі.

2.5. В подальшому Виконавчий комітет Запорізької міської ради на підставі рішення від 24.01.2014 №12/3 "Про передачу будівель та споруд, які розташовані по вул. Компресорній, 27, та по вул. Компресорній, 30, в господарське відання Комунального підприємства "Паркування" передав в господарське відання Комунального підприємства "Паркування" (другий відповідач) зазначені будівлі та споруди, які до теперішнього часу перебувають у користуванні останнього.

2.6. Позивач в позові вказує, що з часу повернення за актом прийому-передачі від 28.02.2013 об'єкта оренди за договором №921 від 16.04.2002 він не використовує у своїй господарській діяльності будівлі та споруди по вул. Компресорній, 27 в м. Запоріжжі, відповідно не споживає електричну енергію, яку поставляло на ці об'єкти ВАТ "Запоріжжяобленерго". При цьому позивач зазначає, що після повернення орендодавцеві об'єкта оренди за договором №921 від 16.04.2002, помилково та безпідставно сплачував кошти за електричну енергію, яка поставлялась на електроустановки, розміщені в будівлях та спорудах по вул. Компресорній, 27 в м. Запоріжжі, та яку фактично з 01.03.2013 використовували Запорізька міська рада та в подальшому КП "Паркування". Також вказує, що незважаючи на неодноразові спроби внести зміни до договору про постачання електричної енергії №3565 від 17.10.2007 та припинити безпідставне нарахування оплати за електричну енергію, що поставлялась до електроустановки промислової бази по вул. Компресорна, 27 в м. Запоріжжя, додаткова угода була укладена лише 30.12.2016. Позивач вважає, що відповідачі у справі (Запорізька міська рада та КП "Паркування") неправомірно використовуючи електричну енергію, яку поставляло ВАТ "Запоріжжяобленерго" на електроустановки, розміщені у будівлях та спорудах по вул. Компресорній, 27 в м. Запоріжжі, без укладання необхідного договору та оплати вартості поставленої електричної енергії, достовірно знали про незаконність своїх дій, та більш того, свідомо їм не запобігли та не припинили. Пояснює, що звернувся з позовом до суду з мотивів набуття відповідачами майна (електричної енергії) без достатньої правової підстави. Просить стягнути з відповідачів вартість безпідставно одержаної електричної енергії за період з березня 2013 року по серпень 2016 року в сумі 81 295,20 грн.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідачів, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідачів три проценти річних за загальний період з 28.02.2013 по 17.01.2017 в сумі 14 128,47 грн та інфляційні витрати за загальний період з березня 2013 року по грудень 2016 року в сумі 61 126,16 грн.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 06 березня 2017 року рішенням Господарського суду Запорізької області у задоволенні позову відмовлено.

3.1.1. Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивач всупереч приписів ст. 33 ГПК України не довів суду наявність факту набуття або збереження майна (електричної енергії) відповідачами за його рахунок, оскільки відповідачі не отримали від позивача ані електроенергію на приміщення по вул. Компресорній, 27 в м. Запоріжжі за період з 01.03.2013 по серпень 2016 року, ані грошові кошти в сумі 81 295,20 грн, які є предметом позову, а тому відсутні підстави для застосування в рамках заявленого позову приписів ст. 1212 ЦК України.

3.2. 21 серпня 2017 року постановою Донецького апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Запорізької області від 06.03.2017 скасовано в частині відмови у стягненні з КП "Паркування" суми 54 494,44 грн, а також в частині розподілу судових витрат. В скасованій частині прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "КП "Паркування" до КП "Паркування" задоволено частково. Стягнуто з КП "Паркування" на користь ТОВ "КП "Паркування" суму 54 494,44 грн. Стягнуто з КП "Паркування" на користь ТОВ "КП "Паркування" судові витрати на послуги адвоката в розмірі 1 740,00 грн. Стягнуто з КП "Паркування" на користь ТОВ "КП "Паркування" судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 705,85 грн. В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 06.03.2017 залишено без змін. Стягнуто з КП "Паркування" на користь ТОВ "КП "Паркування" судовий збір 899,17 грн за подання апеляційної скарги.

3.3. Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з такого.

3.3.1. Факт знаходження у фактичному володінні відповідача-2 спірного об'єкта, що розташований по вул. Компресорній, 27 в м. Запоріжжі, на якому відбувалось споживання електричної енергії в спірний період, що поставлялась ПАТ "Запоріжжяобленерго" на підставі відповідного договору з позивачем, підтверджений матеріалами справи.

Доводи відповідачів щодо фактичного споживання електричної енергії саме позивачем у спірний період спростовуються актами прийому-передачі від 28.02.2013, 01.03.2013 та від 21.03.2014, а також фактами укладення на користь відповідача-2 договору відповідального зберігання комунального майна м. Запоріжжя №109 від 01.03.2013 та прийняття рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради №12/3 від 24.01.2014.

Господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що даних правовідносин сторін необхідно застосувати норми ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, оскільки електрична енергія була отримана відповідачем-2 без достатніх правових підстав за рахунок позивача.

Вартість обсягу спожитої на об'єкті електричної енергії за тарифами, що діяли на момент споживання, складає 54 494,44 грн (з урахуванням ПДВ), що була сплачена позивачем відповідно до платіжних доручень, що містяться в матеріалах справи. Такі ж відомості щодо обсягу та вартості (без ПДВ) із щомісячним розрахунком були надані представником третьої особи-1. Сама така вартість спожитої відповідачем-2 та оплаченої позивачем електричної енергії підлягає стягненню з відповідача-2 на користь позивача.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 10 листопада 2017 року ТОВ "Комунальне підприємство "Паркування" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2017, а рішення Господарського суду Запорізької області від 06.03.2017 залишити без змін.

4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами.

4.2.1. В порушення вимог ст.ст. 43, 84 ГПК України судом апеляційної інстанції не мотивовано свої висновки про доведеність правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між позивачем та відповідачами.

4.2.2. Факт знаходження об'єктів в господарському віданні відповідача-2 не є доказом отримання електричної енергії або грошових коштів безпосередньо під позивача.

4.2.3. Ні позивачем, ні судом апеляційної інстанції не обґрунтовано наявності факту набуття відповідачами майна без належних правових підстав за рахунок позивача, а тому відсутні підстави для застосування в рамках заявленого позову приписів ст. 1212 ЦК України.

4.3. 26 березня 2018 року Запорізька міська рада подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому підтримала доводи касаційної скарги та вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а саме ст. 1212 ЦК України, ст.ст. 43, 84 ГПК України. У цьому зв'язку Запорізька міська рада просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2017, а рішення Господарського суду Запорізької області від 06.03.2017 залишити в силі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності підстав для стягнення з відповідача вартості безпідставно одержаної електричної енергії в сумі 81 295,20 грн за період з березня 2013 року по серпень 2016 року на підставі ст. 1212 ЦК України та 14 128,47 грн 3% річних, 61 126,16 грн інфляційних витрат на підставі ст. 625 ЦК України.

5.2.2. Як встановлено господарськими судами, електрична енергія, вартість якої є предметом заявлених позовних вимог, поставлялась у приміщення за адресою: вул. Компресорна, 27 в м. Запоріжжі за умовами договору про постачання №3565 від 17.10.2007, укладеного між позивачем та ВАТ "Запоріжжяобленерго".

Однак, на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 18.12.2012 у справі № 5009/4081/12 позивач повернув за актом прийому-передачі від 28.02.2013 Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради об'єкт оренди будівлі (літ. А-1, Б, Б1, В, Д, Г) по вул. Компресорній, 27.

При цьому, після повернення за цим актом прийому-передачі об'єкта оренди позивач продовжував отримувати від ВАТ "Запоріжжяобленерго" рахунки на оплату спожитої електроенергії за договором №3565 від 17.10.2007 та здійснювати оплату спожитої електричної енергії у 2013, 2014, 2015 2016 роках на користь ВАТ "Запоріжжяобленерго" на підставі виставлених рахунків, оскільки додаткова угода про внесення змін до договору про постачання між позивачем та ВАТ "Запоріжжяобленерго", якою було вилучено з договору № 3565 від 17.10.2007 електроустановку: промислова база по вул. Компресорній, 27, була підписана 30.12.2016.

5.2.3. Верховний Суд вважає за необхідне зауважити на тому, що відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

За змістом частини 2 статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

У пункті 1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996, є визначення споживача електричної енергії як особи, що використовує її для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

Водночас зі змісту інших положень Правил, зокрема з того ж підпункту 1, 2 пункту 10.2, вбачається, що даний термін необхідно застосовувати в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують електричну енергію без укладення договору на електропостачання.

Отже, обов'язок споживача оплачувати обсяг спожитої електричної енергії відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України виникає безпосередньо з актів цивільного законодавства навіть, якщо такий споживач взагалі використовує електричну енергію без укладення договору на електропостачання.

5.2.4. Підставою заявлених вимог є ст. 1212 ЦК України та ч. 2 ст. 1213 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Частиною 2 ст. 1213 ЦК України передбачено, що у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Стаття 1212 ЦК України визначає загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку із так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

5.2.5. Разом з тим як правильно зазначено судом першої інстанції позивач за період з 01.03.2013 до кінця 2016 року здійснював оплату спожитої електричної енергії на підставі виставлених на оплату рахунків на користь ВАТ "Запоріжжяобленерго", а не на користь відповідачів у справі.

Тобто, гроші позивача, які він просить стягнути як безпідставно одержане майно відповідачами на підставі ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, сплачені ним третій особі.

5.2.6. Господарський суд за клопотанням сторони або за своєю ініціативою має право до прийняття рішення залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо у спірних правовідносинах він виступає або може виступати як зобов'язана сторона.

Заміна первісного відповідача належним відповідачем допускається лише за згодою позивача, яка має бути викладена в його письмовій заяві чи зафіксована в протоколі судового засідання.

Якщо ж такої згоди не надано, то господарський суд у залежності від конкретних обставин справи вчиняє одну з таких дій: 1) розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і відмовляє в позові, оскільки відповідач не є належним; 2) залучає до участі у справі з власної ініціативи іншого відповідача згідно з частиною першою статті 24 ГПК.

Як вбачається зі змісту рішення суду першої інстанції, представник відповідача-1 надав клопотання в порядку ст. 24 ГПК України, за змістом якого просив замінити Запорізьку міську раду належним відповідачем - Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго", однак позивач надав суду письмові заперечення на клопотання про заміну неналежного відповідача.

У зв'язку з викладеним, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи в межах заявлених позовних вимог.

5.2.7. З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач всупереч приписів ст. 33 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) не довів суду наявність факту набуття або збереження майна (електричної енергії) відповідачами за його рахунок, оскільки відповідачі не отримували від позивача ні електроенергію, ні грошові кошти в сумі 81 295,20 грн, які є предметом позову.

Отже, позивач не довів суду факт набуття або збереження відповідачами майна (електричної енергії) за його рахунок, тому підстави для застосування до даних правовідносин сторін приписів ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, відсутні.

У зв'язку з відмовою у позові щодо стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 81 295,20 грн. суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення з відповідача та 14 128,47 грн 3% річних, 61 126,16 грн інфляційних витрат, заявлених позивачем на підставі ст. 625 ЦК України.

5.2.8. Відтак, висновок апеляційного господарського суду про можливість часткового задоволення позову та стягнення з відповідача-2 на підставі ст.ст. 1212, 1213 ЦК України 54 494,44 грн є помилковим та прийнятим з порушенням зазначених вимог ЦК України.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає висновок господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог обґрунтованим.

6.2. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до частини першої статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного господарського суду зі справи та залишення в силі рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7. Судові витрати

7.1. У зв'язку із задоволенням касаційної скарги витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги (стаття 129 ГПК України) покладаються на позивача.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунальне підприємство "Паркування" задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2017 у справі №908/140/17 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.03.2017 у справі №908/140/17 залишити в силі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунальне підприємство "Паркування", м. Запоріжжя (69009, м. Запоріжжя, вул. Компресорна, 27, поштова адреса: 69009, м. Запоріжжя, вул. Фільтрова, буд. 16, код ЄДРПО 24519942) на користь Комунального підприємства "Паркування" (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 31, код ЄДРПО 32153610) 2 817,90 грн судового збору за подання касаційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

6. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І. Ткач

Судді: О. Баранець

Л. Стратієнко