Постанова

від 30.08.2017 по справі 464/5134/16-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2017 рокуЛьвів№ 876/5265/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гудима Л.Я.,

Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Керод Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова на додаткову постанову Сихівського районного суду м.Львова від 21 березня 2017 року в адміністративній справі № 464/5134/16-а за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

21 червня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Сихівського районного суду м.Львова із вказаним позовом, у якому, з уточненням позовних вимог, просив:

- визнати протиправними дії відповідача стосовно відмови йому у відновленні виплати раніше призначеної за вислугою років пенсії;

- зобов'язати відповідача відновити з 01.06.2015 р. виплату призначеної йому пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України Про прокуратуру ;

- визнати протиправними дії відповідача стосовно відмови йому у перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України Про прокуратуру ;

- зобов'язати відповідача провести такий перерахунок згідно з довідкою прокуратури Львівської області про заробітну плату від 26.05.2016 № 987 з розрахунку 90 відсотків, відповідно до статті 50-1 Закону України Про прокуратуру , у редакції закону від 12.07.2001 № 2663-ІІІ, що діяла станом на листопад 2010 року, починаючи з 01.01.2016 р. без обмеження суми пенсійної виплати.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 19.11.2008 р. перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова (далі - УПФУ в Галицькому районі м.Львова), як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України Про прокуратуру , та по даний час працює на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури України. 07.06.2016 р. він звернувся до УПФУ в Галицькому районі м.Львова із заявою про проведення перерахунку розміру його пенсії у зв'язку із підвищенням посадових окладів працівників прокуратури відповідно до постанови КМ України № 1013 від 09.12.2015 року Про упорядкування структури заробітної плати, особливості і проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів та надав довідку прокуратури Львівської області № 18/987 від 26.05.2016 р. про заробітну плату.

Проте, листом УПФУ в Галицькому районі м.Львова від 08.06.2016 р. № 9667/02-14 йому відмовлено у перерахунку пенсії посилаючись на те, що, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення з 01.06.2015 р. скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались, зокрема згідно з Законом України Про прокуратуру . Відтак, з 01.06.2015 р. органами Пенсійного фонду України пенсії відповідно до Закону України Про прокуратуру не призначаються, а призначені не перераховуються . З огляду на положення статті 50-1 Закону України Про прокуратуру , вважає, що відмова УПФУ в Галицькому районі м.Львова є необґрунтованою, незаконною та такою, що грубо порушує його право на соціальний захист та пенсійне забезпечення.

Також вважає необґрунтованою, незаконною та такою, що грубо порушує його право на соціальний захист та пенсійне забезпечення відмову пенсійного органу по відновленні виплати пенсії через те, що він надалі працює на посадах і умовах, передбаченими Законом України Про прокуратуру .

Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 11 липня 2016 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії УПФУ в Галицькому району м.Львова стосовно відмови ОСОБА_2 у перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України Про прокуратуру на підставі довідки прокуратури Львівської області № 18/987 від 26.05.2016 р. про заробітну плату з розрахунку 90% із середнього заробітку.

Зобов'язано УПФУ в Галицькому районі м.Львова провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії за вислугу років згідно довідки прокуратури Львівської області № 18/987 від 26.05.2016 р. про заробітну плату відповідно до статті 50-1 Закону України Про прокуратуру з розрахунку 90% із середнього заробітку з 01.01.2016 р. без обмежень граничного розміру пенсії.

У зв'язку з тим, що залишились невирішеними дві позовні вимоги про визнання протиправними дій УПФУ в Галицькому районі м.Львова стосовно відмови йому у відновленні виплати раніше призначеної за вислугою років пенсії та зобов'язання УПФУ в Галицькому районі м.Львова відновити йому з 01.06.2015 виплату призначеної пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України Про прокуратуру ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення за цими вимогами.

Додатковою постановою Сихівський районний суд м.Львова від 21.03.2017 р. заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задовольнив.

Визнав протиправними дій УПФУ в Галицькому районі м.Львова стосовно відмови у відновленні ОСОБА_2 виплати раніше призначеної за вислугою років пенсії.

Зобов'язав УПФУ в Галицькому районі м.Львова поновити йому з 01.06.2015 р. виплату призначеної пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України Про прокуратуру .

Не погодившись із зазначеною постановою, її оскаржило Галицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Львова (далі - Галицьке ОУПФУ м.Львова), яке вважає, що оскаржувана додаткова постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Тому просило скасувати додаткову постанову суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивачу виплату пенсії призупинено, у зв'язку із набранням чинності Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення , оскільки він надалі працює на посадах і умовах, передбаченими Законом України Про прокуратуру підстави для поновлення пенсії відсутні.

Відповідно до частини першої статті 41 КАС України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити.

Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи, з 19.11.2008 р. ОСОБА_2 перебуває на обліку в УПФУ в Галицькому районі м.Львова, як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України Про прокуратуру .

07.06.2016 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про відновлення виплати пенсії на підставі статті 50-1 Закону України Про прокуратуру , оскільки така йому неправомірно не виплачується.

Листом № 9668/02-14 від 08.06.2016 р. Галицьке ОУПФУ м.Львова відмовило ОСОБА_2 у відновленні виплати пенсії, оскільки він по даний час працює на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури України і така йому буде відновлена після його звільнення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що право на пенсію надано позивачу на підставі діючого на той час законодавства, а тому не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів, оскільки це б суперечило статті 22 Конституції України, а тому виплату пенсії необхідно поновити.

Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з наступного.

Пенсійне забезпечення працівників прокуратури станом на момент призначення пенсії позивачу урегульовувалося статтею 50-1 Закону України Про прокуратуру .

Згідно пункту 1 Розділу І Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 року № 213-VIII (далі - Закон № 213-VIII) частину п'ятнадцяту статті 50-1 Закону України Про прокуратуру замінено чотирма частинами такого змісту: Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України Про статус народного депутата України , Про державну службу , Про судоустрій і статус суддів , пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується; у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ) на інших посадах/роботах пенсії, призначені відповідно до цієї статті, розмір яких перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

З 1 січня 2016 року пенсія, призначена особам відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України Про статус народного депутата України , Про державну службу , Про судоустрій і статус суддів , виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування . Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Законом № 213-VIII також внесено зміни у абзац другий частини першої статті 47 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV від 09.07.2003 року і викладено його в наступній редакції: Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах передбачених законами України Про статус народного депутата України , Про державну службу , Про прокуратуру , Про судоустрій і статус суддів пенсії, призначені відповідно до цього закону не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється .

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Згідно із пунктом 1 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII цей Закон набирає чинності з 1 квітня 2015 року.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України № 911-VIII від 24.12.2015 р. (далі - Закон № 911-VIII) абзаци другий та третій частини першої статті 47 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV від 09.07.2003 р. викладено в такій редакції: Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України Про державну службу , Про прокуратуру , Про судоустрій і статус суддів , призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються .

Згідно із пунктом 1 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року.

Аналогічні положення внесено згідно пункту 29 вказаного Закону до частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України від 14.10.2014 р. № 1697-VII Про прокуратуру .

Із аналізу зазначених норм законодавства видно, що з 1 квітня 2015 року виплата пенсії позивачу не здійснюється, оскільки він надалі працює на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури України і відповідач, припинивши з 01.04.2015 р. виплату йому пенсії, діяв відповідно до вимог діючого законодавства.

Враховуючи вищенаведене, положення статті 50-1 Закону № 1789, які визначали умови та порядок призначення та перерахунку пенсії працівникам прокуратури, втратили чинність з дня набрання чинності Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 р. № 213-VIII, у відповідності до якого виплата пенсії працюючим пенсіонерам зупинена і на час звернення позивача із заявою про відновлення пенсії ця норма закону діяла і неконституційною не визнавалась.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), за загально визначеним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції невірно вирішено питання дії закону в часі.

Щодо доводів позивача про те, що конституційні права та свободи людини не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 р. № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Така позиція узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі Ейрі проти Ірландії констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі Кйартан Асмундсон проти Ісландії від 12 жовтня 2004 року.

Крім того, враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в ухвалі Великода проти України від 03.06.2014 р., в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність задоволення позовних вимог про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання відповідача відновити виплату пенсії відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-XII, оскільки пенсійний орган правомірно відмовив позивачу у задоволенні заяви і діяв відповідності до частини першої статті 47 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в редакціях згідно із змінами, внесеними відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 р. № 213-VIII та Закону України від 24.12.2015 р. № 911-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України .

За таких обставин додаткова постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно зі статтею 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 ч.1 п.3, 202, 205 ч.2, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова задовольнити.

Додаткову постанову Сихівського районного суду м.Львова від 21 березня 2017 року в адміністративній справі № 464/5134/16-а скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова про визнання протиправними дій стосовно відмови йому у відновленні виплати раніше призначеної за вислугою років пенсії та зобов'язання відновити з 01.06.2015 р. виплату призначеної йому пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України Про прокуратуру відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Постанова в повному обсязі складена 04 вересня 2017 року.