Постанова

від 31.08.2017 по справі 909/380/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2017 р. Справа № 909/380/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Мирутенко О.Л.

Хабіб М.І.

При секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства Муніципальна інвестиційна управляюча компанія б/н від 03.07.2017 року

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.06.2017 року

у справі № 909/380/17

за позовом: Комунального підприємства Муніципальна інвестиційна управляюча компанія , м. Івано-Франківськ

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Лея , м. Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості в сумі 8 332,51 грн.

за участю представників:

від позивача: Кузь А.П. - довіреність № 01-10/15 від 17.01.2017 року; Бобецька О.В. - довіреність № 01-10/33 від 03.08.2017 року (присутні у Господарському суді Івано-Франківської області)

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Комунальне підприємство Муніципальна інвестиційна управляюча компанія звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Лея про стягнення заборгованості в сумі 8 332,51 грн.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20.06.2017 року (суддя Шкіндер П.А.) в позові Комунального підприємства Муніципальна інвестиційна управляюча компанія відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням Комунальне підприємство Муніципальна інвестиційна управляюча компанія подало апеляційну скаргу б/н від 03.07.2017 року, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.06.2017 року скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що суперечить нормам чинного законодавства. А саме скаржник стверджує, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежитлові приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ним на підставі договору зобов'язані оплачувати послуги з утримання будинків і прибудинкових територій.

Відповідачем було подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 17.07.2017 року, в якому просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.06.2017 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, незважаючи на те, що про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне .

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2014 року між КП Єдиний розрахунковий центр (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Лея (орендар) було укладено договір № 604 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі договір). Згідно умов договору виконавець зобов'язався надавати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у будинку №1 по вул.Тролейбусна у м. Івано-Франківську, а ТзОВ Лея (орендар нежитлового приміщення площею 188,1 кв.м. у будинку №1 по вул.Тролейбусна у м. Івано-Франківську) - оплачувати послуги за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором.

Згідно пунктів 2.2.-2.3 договору, невід'ємною його частиною є рішення органу місцевого самоврядування Івано-Франківська про встановлення тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Розмір їх оплати встановлюється на підставі рахунку-фактури, залежно від кількісних та якісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення технічного стану будинку і прибудинкової території.

Пунктом 4.1 договору визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлений цим договором строк та порядку.

Відповідно до п.7.4 договору рахунок - фактура, складений на підставі договору, є свідченням фактичного надання послуг та підставою для оплати.

Позивач при зверненні до суду першої інстанції стверджує, що відповідач не розрахувався повному обсязі за отримані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в період за період з березня 2014 р. по лютий 2017 року на суму 8332,51 грн. Відповідач частково оплачував послуги у квітні 2014 року - 265,60 грн. та у жовтні 2014 року - 1599,00 грн., зазначений факт не заперечується сторонами.

Позивачем направлявся на адресу відповідача лист № 01-03/266 від 21.03.2017 року, в якому просив оплатити заборгованість за надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Натомість відповідачем був направлений на адресу позивача лист № 1/17 від 31.03.2017 року, в якому просив останнього надати інформацію про склад витрат, які включаються в перелік послуг з утримання будинків і споруд і прибудинкових територій і які фактично надаються ТзОВ Лея із зазначенням їх вартості. Листом № 01-02/1408 від 11.04.2017 року позивач надав відповідачеві відповідь, де зазначив обґрунтований розрахунок за надані послуги з прибирання будинку № 1 по вул.Тролейбусна у м. Івано-Франківську.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

За приписами статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон) житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема визначення виконавця житлово-комунальних послуг; управління об'єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації; укладання договорів з підприємствами різних форм власності на вироблення та/або виконання житлово-комунальних послуг (стаття 7 Закону ).

Приписами статті 19 вказаного Закону встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 01.03.2014 року між КП Єдиний розрахунковий центр (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Лея (орендар) було укладено договір № 604 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Відповідно до п.7.4 договору рахунок - фактура, складений на підставі договору, є свідченням фактичного надання послуг та підставою для оплати.

Оплата послуг за кожен розрахунковий період здійснюється не пізніше 29 числа звітного місяця.

Виконавець має право вимагати від споживача дотримання вимог правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, експлуатації житлових та нежитлових приміщень у житлових будинках, санітарно-гігієнічних і протипожежних правил та інших нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг (п.5.1 договору).

Крім цього, на підставі п.5.3 договору, виконавець має право вимагати від споживача своєчасного проведення робіт з усунення пов'язаних з отриманням послуг неполадок.

Твердження відповідача про те, що йому не надсилались рахунки - фактури, судом оцінюються критично. Адже, відповідачем частково оплачувались послуги, отримані на підставі договору № 604 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Згідно реєстрів поштових відправлень КП Єдиний розрахунковий центр та КП Муніципальна інвестиційна управляюча компанія вбачається, що рахунки - фактури направлялись на адресу відповідача (а.с. 106-111, т.1).

Щодо тверджень відповідача про те, що між ним та Комунальним підприємством Муніципальна інвестиційна управляюча компанія не було укладено договору, колегія суддів зазначає наступне.

Факт відсутності договору, на що посилається відповідач, про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (вказана правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15).

Разом з тим судом встановлено, що рішенням Івано-Франківської міської ради № 66-2 від 25.12.2015 року було вирішено перейменувати КП Єдиний розрахунковий центр на Комунального підприємства Івано-Франківської міської ради Муніципальна інвестиційна управляюча компанія .

Згідно статуту Комунального підприємства Івано-Франківської міської ради Муніципальна інвестиційна управляюча компанія , останнє є унітарним комерційним підприємством. Засновником є територіальна громада міста Івано-Франківська, в особі Івано-Франківської міської ради.

Основною метою діяльності підприємства є надання житлово-комунальних послуг, зокрема з: утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг); ремонт приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція тощо).

Необґрунтованим є твердження суду першої інстанції про те, що позивачем не було подано документально обґрунтованого розрахунку по кожній послузі окремо згідно договору. З матеріалів справи вбачається, що позивачем було долучено до матеріалів справи клопотання (вх. № 9803 від 19.06.2017 року) про надання доказів на виконання ухвали, в якому останнім наведено документально обґрунтований розрахунок оплати, встановлений у рахунках-фактури по кожній послузі окремо, згідно договору.

Факт укладення відповідачем договорів з іншими організаціями не звільняє його від обов'язку оплачувати послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, згідно договору.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За приписами ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що зауваження щодо якості та обсягів наданих послуг від відповідача не надходили. В свою чергу, відповідач уклавши договір, прийняв на себе зобов'язання своєчасно сплачувати замовлені послуги. Проте зобов'язання відповідач, всупереч, умовам договору, вимогам зазначених статей ЦК України та ГК України, належним чином не виконав. Доказів оплати вартості наданих послуг на суму 8 332,51 грн. відповідач суду не надав.

Враховуючи вищенаведене позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 8 332,51 грн. заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Таким чином колегія суддів пришла до висновку, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.06.2017 року слід скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу задоволити.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.06.2017 року скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лея (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Тролейбусна,1, Код ЄДРПОУ 22198221) на користь Комунального підприємства Муніципальна інвестиційна управляюча компанія (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 161, код ЄДРПОУ 35277442) 8 332,51 грн. заборгованості.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лея (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Тролейбусна,1, Код ЄДРПОУ 22198221) на користь Комунального підприємства Муніципальна інвестиційна управляюча компанія (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 161, код ЄДРПОУ 35277442) 1600,00 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 1 760,00 грн. судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

5. Доручити Господарському суду Івано-Франківської області видати накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

7. Справу направити в Господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

судді Мирутенко О.Л.

Хабіб М.І.