Постанова

від 11.12.2017 по справі 909/380/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 року Справа № 909/380/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А., Євсікова О.О., Попікової О.В., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лея" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 31.08.2017 у справі№909/380/17 Господарського суду Івано-Франківської області за позовомКомунального підприємства "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Лея" простягнення заборгованості 8 332,51 грн. за участю представників: від позивача:не з'явився, від відповідача:не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лея" про стягнення заборгованості в сумі 8 332,51 грн.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20.06.2017 у справі №909/380/17 (суддя Шкіндер П.А.) в позові Комунального підприємства "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2017 у справі №909/380/17 (колегія суддів у складі: Скрипчук О.С., Мирутенко О.Л., Хабіб М.І.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 8 332,51 грн. заборгованості.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Лея" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 111 7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 01.03.2014 між КП "Єдиний розрахунковий центр" (виконавець) та ТОВ "Лея" укладено договір № 604 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відповідно до якого виконавець зобов'язався надавати послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у будинку №1 по вул. Тролейбусна у м. Івано-Франківську, а ТОВ "Лея" (орендар нежитлового приміщення площею 188,1 кв.м у будинку №1 по вул. Тролейбусна у м. Івано-Франківську) - оплачувати послуги за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором.

За змістом п.п. 2.2. - 2.3 договору невід'ємною його частиною є рішення органу місцевого самоврядування Івано-Франківська про встановлення тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Розмір їх оплати встановлюється на підставі рахунку-фактури, залежно від кількісних та якісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення технічного стану будинку і прибудинкової території.

Пунктом 4.1 договору визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлений цим договором строк та порядку.

Відповідно до п. 7.4 договору рахунок-фактура, складений на підставі договору, є свідченням фактичного надання послуг та підставою для оплати.

Згідно з п. 8.1. договору оплата послуг за кожен розрахунковий період здійснюється не пізніше 29 числа звітного місяця.

Рішенням Івано-Франківської міської ради № 66-2 від 25.12.2015 було вирішено перейменувати Комунальне підприємство "Єдиний розрахунковий центр" на Комунальне підприємство Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія".

Судами встановлено, що позивач направив на адресу відповідача лист № 01-03/266 від 21.03.2017, в якому просив оплатити заборгованість за надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

У листі № 1/17 від 31.03.2017 відповідач просив позивача надати інформацію про склад витрат, які включаються в перелік послуг з утримання будинків і споруд і прибудинкових територій і які фактично надаються ТОВ "Лея" із зазначенням їх вартості.

Листом № 01-02/1408 від 11.04.2017 позивач надав відповідачеві відповідь, де зазначив розрахунок за надані послуги з прибирання будинку № 1 по вул. Тролейбусна у м. Івано-Франківську.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості в сумі 8 332,51 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з недоведеності позивачем факту надання відповідачу відповідних послуг та їх вартості.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з встановлених обставин про те, що позивачем надавались відповідачу послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які однак були оплачені лише часткового, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню.

Вищий господарський суд України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції враховуючи наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст.ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом п. 7.4 договору №604 від 01.03.2014 свідченням фактичного надання послуг та підставою для оплати є рахунок-фактура, складений на підставі договору.

Апеляційним судом встановлено, що реєстри поштових відправлень КП "Єдиний розрахунковий центр" та КП "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" підтверджують направлення позивачем на адресу відповідача рахунків-фактури.

Відповідачем частково оплачувались послуги, отримані на підставі договору № 604 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у квітні 2014 року - 265,60 грн. та у жовтні 2014 року - 1 599,00 грн.

Водночас, апеляційним господарським судом встановлено, що відповідачем не надано доказів оплати наданих позивачем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з березня 2014 року по лютий 2017 року у повному обсязі на суму 8 332,51 грн.

Відтак, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 8 332,51 за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій підлягає задоволенню.

Наявні заперечення скаржника зводяться передусім до посилань на необхідність переоцінки доказів у справі, однак відповідно до імперативних вимог ч. 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, апеляційним судом правомірно відхилено посилання скаржника на те, що між ним та КП "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" не було укладено договору, оскільки відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Водночас, як було зазначено вище, рішенням Івано-Франківської міської ради № 66-2 від 25.12.2015 було вирішено перейменувати КП "Єдиний розрахунковий центр" на Комунальне підприємство Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія".

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду щодо безпідставності посилання відповідача на укладення відповідних угод про надання окремих послуг з утримання будинків та прибудинкових територій з іншими організаціями, оскільки наведені обставини не звільняють відповідача від оплати таких послуг, наданих позивачем.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскарженому судовому акті, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним судом у порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лея" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2017 у справі №909/380/17 залишити без змін.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді О. Євсіков

О. Попікова