Постанова

від 31.08.2017 по справі 922/532/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2017 р. Справа № 922/532/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Бородіна Л.І. , суддя Лакіза В.В.

при секретарі Євтушенку Є.В.

за участю представників:

позивача - Старости А.А., за довіреністю № 14 від 06 січня 2017 року,

Шишканова О.А., за довіреністю № 212 від 02 березня 2017 року,

1-го відповідача - Нагаєць Д.В., за довіреністю № 5-Д від 05 жовтня 2015 року,

2-го відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №1684 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 04 травня 2017 року у справі №922/532/17

за позовом Приватного акціонерного товариства "КОЛОС.", смт. Пересічне, Дергачівський район, Харківська область

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕЗОВКА", м.Харків,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "БМВ Лізінг", м.Харків

про визнання права власності та визнання недійсним договору

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "КОЛОС", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Березовка" та Товариства з обмеженою відповідальністю "БМВ Лізинг", в якому просив суд визнати права власності ПрАТ "КОЛОС" на стрілочний перевід №1 та №2, що є складовими частинами з/д гілки, яка входить до складу маслоекстракційного заводу по насінню соняшника по вул. Центральній, буд. 1 в смт. Пересічна Дергачівського району Харківської області; визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 08 жовтня 2013 року, укладений між ТОВ "БМВ Лізинг" та ТОВ " БЕРЕЗОВКА", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Корнійчук О.В. за реєстровим №4197.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04 травня 2017 року у справі №922/532/17 (суддя Прохоров С.А.) у позові відмовлено повністю.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04 травня 2017 року у справі №922/532/17 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на те, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку щодо самочинного будівництва позивачем стрілочних переводів №1 та №2. Зазначає, що про право власності позивача на спірні стрілочні переводи №1,№2 свідчать, зокрема, свідоцтво про право власності на маслоекстракційний завод по насінню соняшника по вул.. Центральній, 1 в смт.Пересічне, до складу якого входить з/д гілка; технічні паспорта; документи щодо проектування та будівництва з/д гілки; прийняття з/д гілки в експлуатацію.

Вказує на те, що судом не взято до уваги встановлені факти судовими рішеннями належності спірних стрілочних переводів позивачу на прав власності.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги (вх. № 8828 від 23.08.2017р.) позивач зазначає, що з/д гілка, як залізнична під'їзна колія, та стрілочні переводи №1,№2 у її складі, були збудовані у 2004 році та введені в експлуатацію у 2005 році. Законність будівництва спірних стрілочних переводів у складі з/д гілки підтверджується рядом судових рішень. Зазначає, що будівництво маслоекстраційного заводу та з/д гілки здійснювалось на земельній ділянці, що перебувала у постійному користуванні ЗАТ Колос відповідно до державного акта від 13.01.2001р .

У відзиві на апеляційну скаргу (вх. 8928 від 29.08.2017р.) ТОВ БЕРЕЗОВКА посилається, зокрема, на те, що надані ПрАТ КОЛОС. технічні паспорти виготовлені на замовлення позивача та не містять даних, які зазначені у свідоцтві про право власності від 17.02.2012р., оскільки у додатку до цього свідоцтва вказується про з/д гілку без визначення її складових частин. Зазначає, що термін з/д гілка взагалі відсутнє у чинному законодавстві. Вказує на недостовірність відомостей, зазначених у технічному паспорті під'їзної залізничної колії ТОВ БЕРЕЗОВКА №312/15, виготовленим ФОП ОСОБА_5 Також зазначає про відсутність правовстановлюючих документів у позивача, зокрема, на стрілочні переводи №1,№2. Крім того, на думку першого відповідача, позивач не мав відповідного дозвільного документа щодо будівництва залізничної колії з примиканням до власності ТОВ БЕРЕЗОВКА .

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29 травня 2017 року прийнято апеляційну скаргу позивача до провадження, розгляд справи призначено на 27 червня 2017 року.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 26 червня 2017 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Шутенко І.А., для розгляду цієї справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27 червня 2017 року відкладено розгляд справи на 15 серпня 2017 року.

14.08.2017р. від представника позивача до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. № 8488 від 14.08.2017р.), а саме копії постанови Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2017р. у справі № 922/3918/16 в підтвердження, що стрілочні переводи №1, №2 збудовані ПрАТ "КОЛОС." у відповідності до діючого зконодавства; копії постанови Верховного Суду України від 12.07.2017р. у справі № 922/2130/16 в підтвердження, що спірні стрілочні переводи є складовою з/д гілки ПрАТ "КОЛОС."; копії постанови Вищого господарського суду України від 02.08.2017р. у справі №922/2997/16 в підтвердження факту наявності вказаних стрілочних переводів у власності ПрАТ "КОЛОС".

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2017 року задоволено клопотання представників позивача та першого відповідача про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду апеляційної скарги задовольнити, продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів. Відкладено розгляд справи на 31 серпня 2017 року. Запропоновано ПрАТ"КОЛОС." та ТОВ "БЕРЕЗОВКА" надати суду апеляційної інстанції обґрунтовані письмові пояснення щодо питань, які виникли в судовому засіданні з документальним та нормативним обґрунтуванням викладених доводів, зокрема, щодо набуття права власності (право користування) на залізничні гілки зі спірними стрілочними переводами, а також щодо права власності/користування відповідними земельними ділянками позивачем та відповідачем, на яких знаходиться об'єкт спірного майна.

У додаткових поясненнях (вх. № 9055 від 31.08.2017р.) ТОВ БЕРЕЗОВКА зазначає про те, що першому відповідачу належить на праві власності під'їзна залізнична колія загальною довжиною 5024,8 п.м., у складі якої знаходиться, зокрема, ходова колія І от стику світлофору МБ через стрілки 1,2,3,13,5 до стика рамного рельсу стрілочного переводу №5, загальною довжиною 3363 м.п.; право користування земельною ділянкою, на якій розташована ходова колія І підтверджується договором № б/н від 19.03.2015р. Вважає, що будівництво стрілок №1 та №2 здійснене поза межами дозволу, наданого на будівництво цілісного майнового комплексу, оскільки відведення земельної ділянки під будівництво спірних споруд не відбувалось.

31.08.2017р. від представника позивача до суду апеляційної інстанції надійшла заява про долучення додаткових доказів (вх. № 9100 від 31.08.2017р.), а саме акт обстеження технічного стану під'їзної колії ЗАТ Колос за телеграмою №1916 від 23.06.2004р.; лист від 09.07.2004р. №319 щодо відповідності під'їзної залізничної колії технічним вимогам.

У призначене судове засідання представник другого відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на апеляційну скаргу не надав.

Конверти з судовою кореспонденцією, що направлений другому відповідачу за адресою, повідомленою суду апеляційної інстанції та за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернуто підприємством поштового зв'язку з відмітками за закінченням строку зберігання та адресат вибув .

Враховуючи приписи пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", а також зважаючи на невідкладне розміщення ухвал Харківського апеляційного господарського суду від 27.06.2017р. та 15.08.2017р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень, колегія суддів зазначає, що всіх учасників процесу належним чином повідомлено про час та місце судового засідання.

Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання та обмеження процесуального строку розгляду апеляційної скарги у відповідності до приписів статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що учасникам судового процесу створені належні умови для реалізації їх процесуальних прав та вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника другого відповідача.

У призначеному судовому засіданні представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04 травня 2017 року у справі №922/532/17 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Представник першого відповідача, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, просив рішення господарського суду Харківської області від 04 травня 2017 року у справі №922/532/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПрАТ "КОЛОС." - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та першого відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як убачається із матеріалів справи, ПрАТ КОЛОС. є власником маслоекстракційного заводу по насінню соняшника загальною площею 11 740,2 кв. м, розташованого за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Пересічна, вул.. Центральна, 1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим 17 лютого 2012 року на підставі рішення виконавчого комітету Пересічанської селищної ради від 16 лютого 2012 року № 22 (т.1, а.с. 16).

Згідно з доповненням до свідоцтва про право власності до складу маслоекстракційного заводу входить, зокрема, з/д гілка (т. 1, а.с. 17).

Зазначена з/д гілка, як складова частина маслоекстракційного заводу, є залізничною під'їзною колією, технічні характеристики якої визначені в Технічному паспорті залізничної під'їзної колії ПрАТ КОЛОС. та Технічному паспорті на з/д гілку смт. Пересічна, вул. Центральна, 1(т.1 а.с.22-28).

Наявною у справі копією Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №1232313 від 14.03.2013р. підтверджується факт реєстрації права власності позивача на маслоекстракційний завод по насінню соняшника (т.2, а.с. 190).

Відповідно до наданої позивачем до матеріалів справи пояснювальної записки до Технічного паспорту залізничної під'їзної колії ПрАТ " КОЛОС." по станції Шпаківка Південної залізниці 01-13- СМП-164-ТП (т.1 а.с. 21-26) та масштабного плану під'їзної колії М:1:1000 (т. 1 а.с. 27), під'їзна колія ПрАТ "КОЛОС." примикає стрілками №1, №2 до з'єднувальної колії ТОВ Завод Березівські мінеральні води по станції Шпаківка. Межею під'їзної колії є сигнальні знаки Межа під'їзної колії , що встановлені напроти стиків рамних рейок стрілок № 1 і № 2.

Відповідно до розділу 2 Технічного паспорту колійне господарство позивача складається з чотирьох колій №№ 1, 2, 3, 4 з п'ятьма стрілочними переводами №№1, 2, 3, 4, 5; розгорнута довжина під'їзної колії становить 892,75 п.м.; під'їзна колія знаходиться на балансі ПрАТ КОЛОС. (т.1, а.с. 21-26).

08.10.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю БМВ Лізінг (продавець) та Товариством з обмеженою відповідністю БЕРЕЗОВКА (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (т.1 а.с.38-39), відповідно до умов якого продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв у власність під'їзні залізничні колії загальною довжиною 5 024,8 п.м., що знаходяться за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Березівське, вулиця Березівська, будинок 1-Б. (п.2.1. договору ).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.10.2013р. №10484410 (т.1 а.с.41), Товариство з обмеженою відповідальністю БЕРЕЗОВКА є власником під'їзних залізничних колій, які знаходяться за адресою: Харківська область, Дергачівський район, сщ. Березівське, вул. Березівська, будинок 1 Б, загальною довжиною 5 024,8 погонних метрів, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна №4197 від 08.10.2013р. (т.1 а.с.38-39).

Відповідно до Технічного паспорту під'їзної залізничної колії ТОВ БЕРЕЗОВКА на ст. Шпаківка Південної залізниці (арх. № 312/15) (т.1 а.с.42-60) вбачається, що під'їзна колія складається, зокрема, з ходової колії № 1, від ізольованого стику маневрового світлофора МБ через стрілки 1,2,13,5 до стику рамної рейки стрілочного переводу 5, загальною довжиною 3363,30м, примикає до ст. Шпаківка стрілочним переводом 13 до ділянки колії між стрілками 11 та 17. Знак Межа під'їзної колії встановлено на відстані 169,30м. від вістря вістряка стрілочного переводу 13. По існуючій колії повна довжина 3176,80м., корисна, з заняттям стрілок 1,2,13,5 - 3176м.

Межею під'їзної ходової залізничної колії 1 є сигнальний знак Межа під'їзної залізничної колії , який встановлено проти ізольованого стику маневрового світлофору МБ на відстані 4.2м. від вістря вістряка стрілки 9 по рамній рейці.

До колії 1 примикає, серед інших, під'їзна залізнична колія ПрАТ Колос стрілками № 1ПК 20+84,00 та № 2 ПК 21 +56,10, які є власністю ПрАТ Колос (т.1 а.с.48).

Під'їзна колія ТОВ БЕРЕЗОВКА взаємодіє колія 1 - стрілочні переводи - № 1, 2 - власність ПрАТ КОЛОС. (т 1. а.с.51).

В обґрунтування позовних вимог позивач, керуючись приписами ст.ст. 203, 215, 317, 321, 392, 658 Цивільного кодексу України, посилається, зокрема, на те, що стрілочні переводи № 1, №2 входять до складу з/д гілки та належать ПрАТ "КОЛОС." на праві власності, що заперечується першим відповідачем. Крім того, вважає, що у зв'язку з набуттям права власності на залізничну під'їзну колію першим відповідачем на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 08.10.2013р., зареєстрований №4197, відповідачами порушено права позивача на належні йому стрілочні переводи №1, №2.

При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції, керуючись приписами ст.ст.317,321,328,331 ЦК України, посилаючись на відсутність підстав набуття позивачем права власності на стрілки № 1 та № 2 та відсутність відповідного дозвільного документа щодо будівництва спірної під'їзної залізничної колії з примиканням до власності першого відповідача, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів вважає, що висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову про визнання права власності на спірні стрілочні переводи є помилковим, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч.2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, серед яких передбачено, зокрема, визнання права та визнання правочину недійсним.

Частина 4 статті 41 Конституції України, яка кореспондується зі статтею 321 ЦК України, поширює принцип непорушності права власності, а саме закріплює принцип неприпустимості протиправного позбавлення цього права чи обмеження у його здійсненні.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до приписів ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна. Відтак, до предмету доказування за позовом про визнання права власності входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно.

Таким чином, відповідний позов пред'являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами. З цим кореспондується ст. 11 ЦК України, яка визначає підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.

При цьому метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі. Судове рішення про задоволення таких вимог має ґрунтуватись на встановленому судом в ході розгляду справи існуючому юридичному факті і не може підміняти собою правовстановлюючих документів. Момент виникнення права не залежить від набрання рішенням суду законної сили, оскільки підставою для прийняття останнього є наявність у позивача до звернення до суду тих матеріально-правових фактів, з якими закон пов'язує виникнення права власності.

Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності, згідно з вимогами статті 392 Цивільного кодексу України є оспорення існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду і до обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги входять, зокрема, факти, з яких вбачається, що відповідач виконав дії, спрямовані на заперечення наявного у позивача права, на захист якого подано позов або утверджує за собою право, яке належить позивачу, тобто ті, які свідчать про порушення або оспорення існуючого права.

Таким чином, захист права власності шляхом його визнання у судовому порядку можливий за наявності одночасно двох умов: по-перше, підтвердження у судовому порядку своїх прав на майно, шляхом подання належних і достатніх доказів, які підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, і, по-друге, спростування доводів інших осіб, які оспорюють або не визнають право власності позивача.

Приписами ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З огляду на те, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав чи в який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту у порядку, передбаченому ст.392 ЦК України (постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України: від 18.02.15 по справі №6-244цс14; та від 24.06.15 №6-318цс15).

Предметом позову ПрАТ " КОЛОС." є визнання права власності на стрілочний перевод №1, довжиною 4,12 метри, що складають частину стрілочного переводу №1 від сигнального знаку Межа під'їзної колії (від стику рамних рейок) до вістря гостряка; та стрілочного переводу №2, довжиною 4,28 метри, що складають частину стрілочного переводу №2 від сигнального знаку Межа під'їзної колії (від стику рамних рейок) до вістря гостряка стрілки примикання №2; визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 08.10.2013р., укладеного між ТОВ "БМВ Лізинг" та ТОВ " БЕРЕЗОВКА", відповідно до якого, за твердженням позивача, до складу об'єкту нерухомого майна протиправно включено належне ПрАТ "КОЛОС." спірне майно.

Підставою позовних вимог у даній справі є невизнання першим відповідачем права власності на стрілочні переводи №1, №2, що входять до складу маслоекстракційного заводу по насінню соняшника по вул. Центральній, буд. 1 в смт. Пересічна Дергачівського району Харківської області.

Умовою задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів, що підтверджують його право власності на вказані стрілочні переводи.

Відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, у тому числі залізничного, регулюються Законом України "Про транспорт", Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами законодавства України. Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування визначено Законом України "Про залізничний транспорт".

За приписами ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт", законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Відповідно до абзацу 13 частини 1 статті 1 Закону України Про залізничний транспорт під'їзні колії - це залізничні колії, які призначені для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств, організацій та установ у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

Згідно з пунктом 1.1. Наказу Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 Про затвердження Правил обслуговування залізничних під'їзних колій (статті 12, 64-77 Статуту) до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і належать підприємствам, підприємцям, організаціям, установам, незалежно від форм власності, а також громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності. Під'їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

Відповідно до статті 64 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, до залізничних, під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам-суб'єктам підприємницької діяльності. Під'їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

Згідно зі статтею 67 Статуту залізниць України, відкриття для постійної експлуатації новозбудованої залізничної, під'їзної колії і подання на цю колію рухомого складу допускається після прийняття цієї залізничної колії в експлуатацію комісією за участю представника Держнаглядохоронпраці і встановлення залізницею порядку обслуговування під'їзної колії. На кожну залізничну, під'їзну колію складається масштабний план з нанесенням на нього розташування вантажних фронтів і механізмів, а також технічний паспорт, поздовжній профіль і креслення споруд. Подача вагонів на залізничні, під'їзні колії у період їх будівництва допускається на умовах тимчасової угоди між залізницею та підприємством, якому належить під'їзна колія, або будівельною організацією, які несуть відповідальність за збереження вантажу, рухомого складу, вчасне повернення його і безпеку руху.

Відповідно до положень п. п. 1.3, 1.4, 1.5 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №875/5096, що конкретизують статті Статуту, відкриття для постійної експлуатації новозбудованої залізничної, під'їзної колії і подача на цю колію рухомого складу допускається після прийняття її в експлуатацію комісією за участю представника Міністерства праці та соціальної політики і встановлення залізницею порядку обслуговування під'їзної колії. Відповідність під'їзної колії узгодженому з залізницею проекту засвідчується актом, який складається комісією за участю уповноважених представників залізниці і власника під'їзної колії, яка призначається залізницею відповідно до статті 67 Статуту залізниць України. Підписання акта свідчить про прийняття даної під'їзної колії в експлуатацію (п.1.3. Правил).

На кожну під'їзну колію після закінчення її будівництва і здачі в експлуатацію підприємством складається Інструкція про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії, яка затверджується залізницею відповідно до статті 67 Статуту залізниць України (п.1.4. Правил).

Власник під'їзної колії має технічний паспорт, масштабний план під'їзної колії, поздовжній та поперечний профілі залізничних колій і креслення штучних споруд. У технічному паспорті та в додатках до нього вказується характеристика рейок, шпал, баласту, земляного полотна, штучних споруд, вагових приладів, пристроїв і механізмів, призначених для навантаження, вивантаження, очищення, промивання і підготовки для навантаження залізничних вагонів, маневрових пристроїв, лебідок, локомотивного і вагонного господарства, промислових станцій, гірок, напівгірок, витяжних колій, засобів СЦБ і зв'язку, які використовуються у поїзній і маневровій роботі, а інших пристроїв і механізмів, призначених для роботи з вагонами і локомотивами залізниць. Один примірник цієї документації передається залізниці під час прийняття під'їзної колії в експлуатацію. Після здачі в експлуатацію нових об'єктів або їх ліквідації в технічний паспорт вносяться відповідні зміни, про що власники під'їзних колій повідомляють залізницю у декадний термін (п.1.5. Правил).

Таким чином, вищенаведені законодавчі норми містять перелік документів, які є належними доказами наявності у особи права власності на залізничну під'їзну колію.

Як свідчать матеріали справи, 17.02.2004р. Державною адміністрацією залізничного транспорту Південна залізниця видані Технічні умови № НТ-056/33 на будівництво під'їзної колії ЗАТ Колос на станції Шпаківка (т.3, а.с. 174).

Відповідно до отриманих ЗАТ Колос від Державної адміністрації залізничного транспорту Південна залізниця Технічних умов на будівництво під'їзної залізничної колії на станції Шпаківка від 17.02.2004 № НТ-056/33, за завданням на розробку робочого проекту під'їзної залізничної колії від станції Шпаківка Південної залізниці до ЗАТ Колос , у 2004 році ТОВ Проектирование. Полиграфия (ліцензія АА № 767157) розроблено Робочий проект під'їзної залізничної колії від станції Шпаківка Південної залізниці до заводу ЗАТ Колос (т. 3, а.с. 175-179).

На виконання вимог Статуту Залізниць України, комісією у складі представників Південної залізниці, ВАТ Бермінводи , ЗАТ Колос , проведено обстеження технічного стану під'їзної колії ЗАТ Колос на предмет прийняття її в постійну експлуатацію відповідно до телеграми № 1916 від 23.06.2004р., за результатами якого складено та підписано відповідними уповноваженими особами акт обстеження технічного стану під'їзної колії ЗАТ Колос (т.2, а.с. 241).

Наявним в матеріалах справи листом № 319 від 09.07.2004р. підтверджується, що виявлені в ході комісійного обстеження технічного стану під'їзної колії ЗАТ Колос на предмет прийняття її в постійну експлуатацію зауваження були повністю усунуті (т. 2, а.с. 242).

З постанови Верховного Суду України від 12 липня 2017 року у справі №922/2130/16 вбачається, що згідно ст. 12 Правил обслуговування залізничних під*їзних колій та ст.ст. 64 - 77 Статуту залізниць України, затверджених Наказом Мінтрансу України №644 від 21.11.00, на з/д гілку позивачем було складено: Інструкцію про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії ПрАТ КОЛОС. , яка примикає до станції Шпаківка Південної залізниці; Місцеву інструкцію про порядок виїзду локомотива промислового підприємства ПрАТ КОЛОС. та пересування по коліях станції Шпаківка відокремленого підрозділу Харківська дирекція залізничних перевезень державного підприємства Південна залізниця .

На підтвердження права власності ПРАТ КОЛОС. на зазначену під'їзну колії, надано до матеріалів справи копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт Пересічна, вул. Центральна, б № 1 від 17.02.2012р. виданого на підставі Рішення Виконкому Пересічанської селищної ради № 22 від 16.02.2012р. (т.1 а.с. 16), доповнення до свідоцтва про право власності (т.1 а.с.17) з яких вбачається, що ПрАТ " КОЛОС." належить з/д колія .

Наявною у справі копією Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №1232313 від 14.03.2013р. підтверджується факт реєстрації права власності позивача на маслоекстракційний завод по насінню соняшника (т.2, а.с. 190).

Зазначена вище з/д гілка позивача, є залізничною під'їзною колією, технічні характеристики якої визначені в Технічному паспорті залізничної під'їзної колії ПрАТ КОЛОС. по станції Шпаківка Південної залізниці 01-13-СМП-164-ТП, виготовленому ТОВ АГНІ НАБАТ у 2013 році відповідно до Статуту залізниць України, а також Технічному паспорті на з/д гілку смт. Пересічна, вул. Центральна, 1, виготовленому 26.02.2016 ПП Оцінка і право (т.1, а.с. 22-28).

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог Статуту залізниць України та Правил обслуговування залізничних під'їзних колій технічний паспорт на під'їзну залізничну колію розробляється її власником та надається залізниці. Водночас, технічний паспорт на об'єкт не є правовстановлюючим документом, але ідентифікує майно підприємства.

З Технічного паспорту залізничної під'їзної колії ПрАТ КОЛОС. по станції Шпаківка Південної залізниці 01-13-СМП-164-ТП вбачається, що ця залізнична гілка складається з 4 колій загальною довжиною 892,75 метри, до складу якої входять стрілочні переводи №№1, 2, 3, 4, 5, а також те, що під'їзна колія ПрАТ КОЛОС. примикає стрілками №1 та №2 до з'єднувальної колії ТОВ ЗАВОД БЕРЕЗІВСЬКІ МІНЕРАЛЬНІ ВОДИ по станції Шпаківка (станом на момент складання паспорту в 2013 році - орендар колії ТОВ Березовка ). Межею під'їзної колії ПрАТ КОЛОС. є сигнальні знаки Межа під'їзної колії , що встановлені навпорти стиків рамних рейок стрілок №1 та №2. Відстань від вістря гостряка стрілки примикання №1 до сигнального знака Межа під'їзної колії складає 4,12 м, відстань від вістря гостряка стрілки примикання №2 до сигнального знака Межа під'їзної колії становить 4,28 м. Під'їзна колія знаходиться на балансі ПрАТ КОЛОС. .

Також, технічні характеристики з/д гілки ПрАТ КОЛОС. , в тому числі і стрілочних переводів №1, №2, визначені і в Технічному паспорті під'їзної залізничної колії ТОВ БЕРЕЗОВКА на ст. Шпаклівка Південної залізниці від 2015 року, виготовленим ФОП ОСОБА_5, відповідно до якого межею під'їзної ходової залізничної колії 1 є сигнальний знак Межа під'їзної залізничної колії , який встановлено проти ізольованого стику маневрового світлофору МБ на відстані 4.2м. від вістря вістряка стрілки 9 по рамній рейці; до колії 1 примикає, серед інших, під'їзна залізнична колія ПрАТ КОЛОС. стрілками № 1ПК 20+84,00 та № 2 ПК 21 +56,10, які є власністю ПрАТ КОЛОС. ; під'їзна колія ТОВ БЕРЕЗОВКА взаємодіє - колія 1 - стрілочні переводи №1, №2 - власність ПрАТ КОЛОС. . Крім того, технічно-розпорядчим актом станції Шпаківка Південної залізниці, затвердженим розпорядженням ВП Харківська дирекція залізничних перевезень ДП Південна залізниця № ДН- -05-30/05 від 18.08.2014р. (т. 4, а.с. 1-10).

Технічні характеристики з/д гілки ПрАТ КОЛОС. свідчать про те, що під'їзна колія позивача складається з 4 колій різної спеціалізації колій та 5 стрілочних переводів (в тому числі № 1 та № 2), які складають єдину з/д гілку, включену до складу цілісного майнового комплексу (заводу).

Положення Наказу Міністерства промислової політики України №70 від 15.02.2010р. "Про затвердження Правил технічної експлуатації залізничного транспорту промислових підприємств" та наказу Міністерства транспорту та зв'язку України №1014 від 01.10.2009р. "Про затвердження правил технічної експлуатації міжгалузевого промислового залізничного транспорту України" встановлюють, що стрілочний перевід - пристрій, що служить для переведення рухомого складу з однієї колії на іншу та складається зі стрілок, хрестовин і сполучних колій між ними. Хрестовини можуть бути з нерухомим або рухомим осердям. Стрілка - частина стрілочного переводу, що складається з рамних рейок, вістряків та перевідного механізму.

Відповідно до Технічного звіту № 3101/28К-ТЗ "Обстеження технічного стану та геометричних параметрів стрілочних переводів №1, №2, які належать ПрАТ "КОЛОС.", виготовленого ТОВ "АГВ Інжиніринг", 2017р., ( т. 4, а.с. 11-33) , в результаті виконаних інженерно-геодезичних вишукувань, визначено наступне:

- стрілочний перевід №1 ПрАТ "КОЛОС." знаходиться в задовільному технічному стані, відповідає проекту 2498.00.000 та має загальну довжину (від стика рамної рейки до стика хрестовини) - 31,073 метра, в тому числі відстань від стику рамної рейки до вістря гостряка складає 4,27 метра;

- стрілочний перевід №2 ПрАТ "КОЛОС." знаходиться в задовільному технічному стані, відповідає проекту 2498.00.000 та має загальну довжину (від стика рамної рейки до стика хрестовини) - 33,545 метра, в тому числі відстань від стику рамної рейки до вістря гостряка складає 4,31 метра.

Як свідчить із Зведеного плану земельних ділянок М1:500, виготовленого ТОВ "АГНІ-НАБАТ", належні позивачу стрілочні переводи №1 та №2 знаходяться на частині земельній ділянці, що перебуває в оренді ТОВ " БЕРЕЗОВКА".

Під'їзна колія позивача безпосередньо не з'єднана із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією. Сполучення належної позивачу на праві власності залізничної гілки із загальною мережею залізниць здійснюється через залізничну під'їзну колію, що перебуває у власності ТОВ БЕРЕЗОВКА .

Слід зазначити, що будівництво під'їзної залізничної колії позивача відбувалось в межах реконструкції маслоекстракційного заводу по насінню соняшника в межах земельної ділянки площею 4.87 га, що перебувала у його постійному користуванні згідно з Державним актом на право постійного користування землею серія І-ХР №003246 від 12.04.2001р.

Крім того, колегія суддів враховує наявність декількох судових справ, в яких досліджувались обставини щодо стрілочних переводів №1 та №2 у складі залізничної під'їзної колії, яка входить до складу маслоекстракційного заводу по насінню соняшника, належного на праві власності позивачу.

Так, у постанові Верховного Суду України від 12 липня 2017 року у справі № 922/2130/16 зазначено про те, що згідно з доповненням до свідоцтва про право власності до складу маслоекстракційного заводу входить, зокрема, залізнична гілка - залізнична під'їзна колія, технічні характеристики якої визначено в технічному паспорті залізничної під'їзної колії ПрАТ КОЛОС. по станції Шпаківка Південної залізниці й технічному паспорті на з/д гілку смт. Пересічна, вулиця Центральна, 1.; відповідно до розділу 2 технічного паспорту колійне господарство позивача складається із чотирьох колій №№ 1, 2, 3, 4 із п'ятьма стрілочними переводами; розгорнута довжина під'їзної колії становить 892,75 п. м.

Постановою Вищого господарського суду України від 02 серпня 2017 року у справі № 922/2997/16 встановлено, з/д гілка позивача, довжиною 892,75 погонних метрів, є залізничною під'їзною колією, до складу якої входять, зокрема чотири колії №№1, 2, 3, 4, та п'ять стрілочних переводів №№ 1, 2, 3, 4, 5. Межею з/д гілки позивача, як залізничної під'їзної колії, є сигнальні знаки "Межа під'їзної колії", що встановлені навпроти стиків рамних рейок стрілок №1 та №2. Відстань від вістря гостряка стрілки примикання №1 до сигнального знака "Межа під'їзної колії" складає 4,12 м, відстань від вістря гостряка стрілки примикання №2 до сигнального знака "Межа під'їзної колії" становить 4,28 м. Стрілочні переводи №1 та №2, якими з/д гілка позивача примикає до під'їзної залізничної колії ТОВ "БЕРЕЗОВКА", є складовими частинами з/д гілки позивача, у тому числі в частині ділянок стрілочних переводів №1 та №2 від стиків рамних рейок до вістря гістряка.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11 травня 2017 року у справі №922/3918/16 встановлено, що стрілочні переводи №1, №2 є пристроями у складі залізничної під'їзної колії ПрАТ КОЛОС. , яка входить до складу маслоекстракційного заводу по насінню соняшника, що не потребувало введення їх в експлуатацію як окремого об'єкта нерухомого майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються під час розгляду інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір (п. 26 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції "від 26 грудня 2011 року № 18).

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25 липня 2002 року; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22 листопада 2007 року) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" від 18 листопада 2003 року №01-8/1427).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа "Брумареску проти Румунії", п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Враховуючи, що перший відповідач заперечує право власності позивача, за для усунення невизначенності відносин права власності щодо індивідуально визначного майна, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем обґрунтовані позовні вимоги про визнання права власності на стрілочний перевід №1 та №2, що є складовими частинами з/д гілки, яка входить до складу маслоекстракційного заводу по насінню соняшника по вул. Центральній, буд. 1 в смт. Пересічна Дергачівського району Харківської області, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Водночас колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 08.10.2013р., укладеного між ТОВ "БМВ Лізинг" та ТОВ " БЕРЕЗОВКА", виходячи з наступного.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину - є недодержання, в момент вчинення правочину, стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків (пункт 2.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (із змінами і доповненнями).

Стаття 655 ЦК України закріплює законодавче визначення договору купівлі-продажу, згідно з яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. ст. 662, 692 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, а покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вже було зазначено у цій постанові, 08.10.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю БМВ Лізінг (продавець) та Товариством з обмеженою відповідністю БЕРЕЗОВКА (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (т.1 а.с.38-39) (надалі - Договір купівлі-продажу), відповідно до умов якого продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв у власність під'їзні залізничні колії загальною довжиною 5 024,8 п.м., що знаходяться за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Березівське, вулиця Березівська, будинок 1-Б.

Право власності на об'єкт договору зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с. 41).

Позивач посилається на те, що у зв'язку з набуттям права власності на залізничну під'їзну колію першим відповідачем на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 08.10.2013р., відповідачами порушено права позивача на належні йому стрілочні переводи №1, №2 та протиправно передано їх у власність ТОВ БЕРЕЗОВКА .

Враховуючи, що положення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 08.10.2013р., зареєстрованого №4197, та інші докази у справі не містять ідентифікуючих ознак об'єкту купівлі-продажу, що унеможливлює встановлення факту передачі у власність ТОВ БЕРЕЗОВКА стрілочних переводів №1 та № 2, що є складовими частинами з/д гілки, яка входить до складу маслоекстракційного заводу по насінню соняшника по вул. Центральній, буд. 1 в смт. Пересічна Дергачівського району Харківської області за спірним договором, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено порушення його права або законного інтересу.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

А відтак, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем наявності порушеного права та охоронюваних законом його інтересів, і відповідно, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, адже встановлення такого факту у відповідності до статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України є обов'язковою передумовою застосування судом передбачених цими нормами способів захисту права.

Обов'язковими умовами визнання договору недійсним є порушення у зв'язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Враховуючи, що за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, то правові підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги ПрАТ КОЛОС. в частині визнання права власності на стрілочні переводи № 1, № 2, що є складовими частинами з/д гілки, яка входить до складу маслоекстракційного заводу по насінню соняшника по вул. Центральній, буд. 1 в смт. Пересічна Дергачівського району Харківської області, є обґрунтованими та ґрунтуються на нормах чинного законодавства, то оскаржуване рішення господарського суду Харківської області в цій частині підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 3, 4 частини першої статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "КОЛОС." задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 04 травня 2017 року у справі №922/532/17 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності.

Прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Визнати право власності Приватного акціонерного товариства "КОЛОС." (62364, Харківська область, Дергачівський район, смт Пересічне, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 30753688) на стрілочний перевід №1 та стрілочний перевід №2, що є складовими частинами з/д гілки, яка входить до складу маслоекстракційного заводу по насінню соняшника загальною площею 11 740,20 кв.м по вул. Центральній, буд. 1 в смт. Пересічне Дергачівського району Харківської області, що належить Приватному акціонерному товариству КОЛОС. відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.02.2017р., серія САС №223781.

В решті рішення господарського суду Харківської області від 04 травня 2017 року у справі №922/532/17 залишити без змін.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Лакіза В.В.