Постанова

від 04.12.2017 по справі 922/532/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2017 року Справа № 922/532/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Ковтонюк Л.В., Палія В.В., розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Березовка" напостанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.17 та матеріали касаційної скаргиприватного акціонерного товариства "Колос." напостанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.17 та рішення господарського суду Харківської області від 04.05.17 у справігосподарського суду Харківської області №922/532/17 за позовомприватного акціонерного товариства "Колос." до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Березовка", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "БМВ Лізінг" провизнання права власності та визнання недійсним договору, за участі представників сторін:

від позивача - Шишканов О.А.,

від відповідача-1 - Нагаєць Д.В., Войтов Ю.М.,

від інших сторін - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

10.02.2017 приватне акціонерне товариство "Колос" звернулися до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Березовка", товариства з обмеженою відповідальністю "БМВ Лізінг" про визнання права власності за ПАТ "Колос" на стрілочний перевід №1 та №2, що є складовими частинами з/д гілки, яка входить до складу маслоекстракційного заводу по насінню соняшника по вул. Центральній, буд. 1 в смт. Пересічна Дергачівського району Харківської області; визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 08.10.2013 року, укладеного між ТОВ "БМВ Лізинг" та ТОВ "Березовка", посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Корнійчук О.В. за реєстровим №4197.

04.05.2017 рішенням господарського суду Харківської області (суддя Прохоров С.А.) у задоволенні позову відмовлено, мотивуючи недоведеністю його вимог.

31.08.2017 постановою Харківського апеляційного господарського суду (судді Камишева Л.М., Бородіна Л.І., Лакіза В.В.) рішення суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права власності скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову, визнано право власності ПАТ "Колос" на стрілочний перевід №1 та стрілочний перевід №2, що є складовими частинами з/д гілки, яка входить до складу маслоекстракційного заводу по насінню соняшника загальною площею 11 740,20 кв.м по вул. Центральній, буд. 1 в смт. Пересічне Дергачівського району Харківської області, що належить Приватному акціонерному товариству "КОЛОС." відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.02.2017р., серія САС №223781.

У касаційній скарзі приватне акціонерне товариство "Колос" не погоджуючись з висновками попередніх судових інстанцій, просили скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 08.10.2013 №4197, скасувати рішення суду першої інстанції повністю, та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 08.10.2013, укладеного між ТОВ "БМВ Лізинг" та ТОВ "Березовка" посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Корнійчук О.В. за реєстровим №4197. Стверджували, що судами при ухваленні оскаржуваних рішень було порушено ст.ст.317, 321, 658, 215 ЦК України щодо правового регулювання права власності. Зазначали, що уклавши оспорюваний правочин, відповідачі вирішили долю майна, яке належить позивачу у справі.

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Березовка" не погоджувались із постановою суду апеляційної інстанції в частині визнання права власності на стрілочні переводи №1 та №2, яку просили скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Звертали увагу, що судом другої інстанції порушено ст.ст.328, 331, 375 ЦК України, ст.ст.90, 95 ЗК України. Стверджували, що з набуттям права власності від ТОВ "БМВ лізинг" на залізничну під'їзну колію до відповідача-1 перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розміщена ця колія на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Проаналізувавши касаційні скарги на предмет їх обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги приватного акціонерного товариства "Колос" та часткове задоволення касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Березовка" зі скасуванням постанови апеляційного суду в частині позовних вимог про визнання права власності та залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ПАТ "Колос" є власником маслоекстракційного заводу по насінню соняшника загальною площею 11 740,2 кв. м, розташованого за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Пересічна, вул.. Центральна, 1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим 17 лютого 2012 року на підставі рішення виконавчого комітету Пересічанської селищної ради від 16 лютого 2012 року № 22.

Згідно з доповненням до свідоцтва про право власності до складу маслоекстракційного заводу входить, зокрема, з/д гілка.

Відповідно до наданої позивачем до матеріалів справи пояснювальної записки до Технічного паспорту залізничної під'їзної колії ПрАТ " КОЛОС." по станції Шпаківка Південної залізниці 01-13- СМП-164-ТП (а.с. 21-26, т.1) та масштабного плану під'їзної колії М:1:1000 (а.с. 27, т.1), під'їзна колія ПрАТ "КОЛОС." примикає стрілками №1, №2 до з'єднувальної колії ТОВ "Завод "Березівські мінеральні води" по станції Шпаківка. Межею під'їзної колії є сигнальні знаки "Межа під'їзної колії", що встановлені напроти стиків рамних рейок стрілок № 1 і № 2.

Відповідно до розділу 2 Технічного паспорту колійне господарство позивача складається з чотирьох колій №№ 1, 2, 3, 4 з п'ятьма стрілочними переводами №№1, 2, 3, 4, 5; розгорнута довжина під'їзної колії становить 892,75 п.м.; під'їзна колія знаходиться на балансі ПрАТ "Колос.".

Обгрунтовуючи позовні вимоги щодо визнання права власності на стрілочні переводи №1 та №2, що є складовими частинами з/д гілки, які входять до складу маслоекстракційного заводу по насінню соняшника по вул. Центральній, 1 в смт. Пересічна, позивач вказує на те, що право власності на з/д гілку ним набуто на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданим 17.02.12 на підставі Рішення Виконкому Пересічанської селищної ради №22 від 16.02.12 , а тому, позивачем зроблено висновок, що у Додатку до свідоцтва до складу майна заводу входить "з/д гілка", склад якої підтверджується:

- Технічним паспортом на з/д гілку, виготовлений ПП "Оцінка і право" станом на 26.02.16, де згідно з технічним описом визначено:

- Технічним паспортом залізничної під'їзної колії ПрАТ "Колос." по станції Шпаківка Південної залізниці № 01-13-СМП-164-ТП, виготовленим ТОВ "АГНІ НАБАТ" на підставі статті 67 Статуту залізниць України та Правил обслуговування залізничних під'їзних колій станом на 2013 р.

- Технічним паспортом під'їзної залізничної колії ТОВ "Березовка" №312/15, виготовленим ФО-П Грезент І.І. станом на 2015 рік., де зазначено, що під'їзна колія ТОВ "Березовка" взаємодіє стрілочними переводами №1 та №2 з власністю ПрАТ "Колос."

Спростовуючи такі доводи позивача та відхиляючи як неналежні подані на їх підтвердження докази, суд першої інстанції виходив із того, що вищезазначені технічні паспорти виготовлені на замовлення позивача та не містять даних, які підтверджувалися Свідоцтвом на право власності, виданим позивачу 17.02.12. Зазначені технічні паспорти виготовлені приватними організаціями після 17.02.12, мають технічну інформацію, що спирається на відомості, надані саме позивачем, в тому числі про наявність у власності позивача саме чотирьох з/д колій, у той час, як у Свідоцтві на право власності на цілісний майновий комплекс серія САС №223781 від 17.02.12 визначена - лише одна з/д гілка та не визначено її довжину, складові частини, в тому числі у складі стрілочних переводів №1 та №2.

Окрім того, як установлено судом першої інстанції, Держаною екологічною інспекцією у Харківської області виявлено, що в межах земельної ділянки кадастровий номер 6322056501:00:000:0579, що належить ТОВ "Березовка" на правах оренди розташоване нерухоме майно ПрАТ "Колос.", яке належить на правах приватної власності, а саме: два стрілочних перевода (№ 1,2), залізничні колії № 1 =42,00 м., № 2 =37.50 м, залізні ворота (несучі конструкції - стовби). Власником земельної ділянки, на якій забудовані стрілочні переводи № 1та №2 є Пересічанська селищна рада, відповідно до листа № 02-21/149 від 09.02.2017 якої повідомлено, що рішень щодо передачі даної земельної ділянки у власність або користування ПрАТ "Колос." не приймалось. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що стрілочні переводи №1 та №2 збудовані із наданням земельної ділянки за рішенням селищної ради чи за згодою землекористувача.

Крім того, місцевим судом установлено, що позивач здійснив примикання до залізничної колії ТОВ "БМВ-Лізинг", право власності якого визначено рішенням суду та підтверджується Свідоцтвом про право власності на майновий комплекс від 22.01.2002 №14, виданим ТОВ "БМВ лізинг" виконкомом Пересічанської селищної ради, зареєстрованим Дергачівським міжміським БТІ 25.01.2002 за № 84. Перехід права власності на під'їзну залізничну колію від ВАТ "Бермінводи" до іншої особи відбувся у 28.11.97 за актом приймання-передавання майна та станом на 17.02.2004 розпоряджатися під'їзними залізничними коліями, в тому числі надавати згоду на примикання чужого майна до неї не мав права. У свою чергу, ТОВ "Березівські мінеральні води", про яке зазначено у технічному паспорті залізничної під'їзної колії ПрАТ "Колос." по станції Шпаківка Південної залізниці №01-13-СМП-164-ТП також не мали право розпоряджатися майном власника, розпоряджатися під'їзними залізничними коліями, в тому числі надавати згоду на примикання чужого майна до неї.

Проаналізувавши у сукупності зазначені обставини справи, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не мав відповідного дозвільного документу щодо будування залізничної колії з примиканням до власності відповідача-1. Позивач не довів суду, що він є власником або землекористувачем земельної ділянки, на якій зведені стрілочні переводи № 1 та № 2, а тому існування такої самочинної забудови порушує права ТОВ "Березовка" як належного орендаря земельної ділянки. Зведення залізничної колії усупереч ст.376 ЦК України позбавляє відповідача-1 на право оренди земельної ділянки розміром 3,0918 га кадастровий номер 6322056501:00:000:0579, що підтверджується існуванням відповідного спору в межах справи господарського суду Харківської області №922/2997/16.

Більше того, в порушення ч.2 ст.331 ЦК України, ст.67 Статуту залізниць України, Акт введення в експлуатацію існуючої колії, що примикає до під'їзної колії ВАТ "Бермінводи"" відсутній.

Зважаючи на встановлений факт самовільного зайняття земельної ділянки спірними стрілочними переводами № 1 та № 2, без будь-яких передбачених діючим законодавством підстав та правовстановлюючих документів, які необхідні позивачу для експлуатації та обслуговування вищезгаданого нерухомого майна, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем у встановленому ст.ст.32, 33 ГПК України порядку не доведено обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги про визнання права власності на спірне нерухоме майно, тому правильно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову в позові про визнання права власності на спірне нерухоме майно та задовольняючи ці вимоги, апеляційний господарський суд викладеного не врахував, що призвело до помилкових його висновків, зокрема про те, що стрілочний перевід № 1 та № 2 право власності на який заперечується відповідачем, є складовими частинами з/д гілки, яка входить до складу маслоекстракційного заводу.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, при ухваленні якого правильно встановлено фактичні обставини справи на основі всебічного, повного дослідження наявних у матеріалах справи доказів, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

У той час, як висновки апеляційного господарського суду суперечать установленим обставинам справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Посилання Харківського апеляційного господарського суду на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.17 у справі №922/3918/16, якою встановлено, що стрілочні переводи №1 та №2 є пристроями у складі залізничної під'їзної колії ПрАТ "Колос.", яка входить до складу маслоекстраційного заводу по насінню соняшника, що не потребувало введення їх в експлуатацію як окремого об'єкта нерухомого майна, як на преюдиціальний факт, колегія суддів вважає помилковим, оскільки у справі №922/3918/16 предметом судового розгляду було знесення залізничної гілки, а у цій справі №922/532/17 предметом судового розгляду є визнання права власності на стрілочні переводи №1 та №2, які розміщено на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні ТОВ "Березовка".

Тому постанова Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.17 у частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Харківської області від 04.05.17 - залишенню в силі.

Що стосується вимог касаційної скарги приватного акціонерного товариства "Колос.", то вона підлягає відхиленню з таких підстав.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину - є недодержання, в момент вчинення правочину, стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків (пункт 2.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (із змінами і доповненнями).

Стаття 655 ЦК України дає законодавче визначення договору купівлі-продажу, згідно з яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 662, 692 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, а покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як установлено попередніми судовими інстанціями, 08.10.13 між товариством з обмеженою відповідальністю "БМВ Лізінг" (продавець) та товариством з обмеженою відповідністю "Березовка" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (а.с.38-39, т.1) (надалі - Договір купівлі-продажу), відповідно до умов якого продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв у власність під'їзні залізничні колії загальною довжиною 5024,8 п.м., що знаходяться за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Березівське, вул. Березівська, будинок 1-Б.

Право власності на об'єкт договору зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 41, т.1).

Приватне акціонерне товариство "Колос." посилався на те, що у зв'язку з набуттям права власності на залізничну під'їзну колію першим відповідачем на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 08.10.13, відповідачами порушено права позивача на належні йому стрілочні переводи №1, №2 та протиправно передано їх у власність ТОВ "Березовка".

Спростовуючи зазначені твердження, суди обґрунтовано виходили з того, що положення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 08.10.13, зареєстрованого №4197, та інші докази у справі не містять ідентифікуючих ознак об'єкту купівлі-продажу, що унеможливлює встановлення факту передачі у власність ТОВ "Березовка" стрілочних переводів №1 та № 2, що є складовими частинами з/д гілки, яка входить до складу маслоекстракційного заводу по насінню соняшника по вул. Центральній, буд. 1 в смт. Пересічна Дергачівського району Харківської області за спірним договором, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено порушення його права або законного інтересу.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

А відтак, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність позивачем наявності порушеного права та охоронюваних законом його інтересів, і відповідно, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, адже встановлення такого факту у відповідності до статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України є обов'язковою передумовою застосування судом передбачених цими нормами способів захисту права. Тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до приписів ст.111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно п.6 ч.1 ст.111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Беручи до уваги положення чинного законодавства та встановлені під час здійснення судового провадження фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з рішенням місцевого господарського суду, при ухваленні якого відповідно до приписів статті 43 ГПК України правильно установлено обставини справи на основі зібраних у матеріалах справи доказів, вірно застосовано норми матеріального та процесуального права.

У свою чергу, дійшовши необґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, апеляційний господарський суд при цьому не спростував вмотивованих висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 , Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Колос." відхилити.

Касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Березовка" задоволити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.2017 в частині позовних вимог про визнання права власності на стрілочний перевід №1 та стрілочний перевід №2 скасувати, а рішення господарського суду Харківської області від 04.05.2017 у справі №922/532/17 - залишити в силі.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя Л.В. Ковтонюк

Суддя В.В. Палій