Рішення

від 04.09.2017 по справі 916/495/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" вересня 2017 р.Справа № 916/495/14

За позовом : Приватного підприємства НІКА-2 ;

до відповідачів: 1. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2;

2. Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області;

за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Одеська обласна державна адміністрація;

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності;

Головуючий - Оборотова О.Ю.

Судді - Волков Р.В.

Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_5 за довіреністю №Н-2 від 25.08.2016р.;

Від відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2: ОСОБА_6 за довіреністю №1153 від 18.12.2014р.;

Від відповідача Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області: не з'явився;

Від третьої особи: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство НІКА-2 (далі - ПП НІКА-2 ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області відповідно до якої, просило суд:

- поновити строк для звернення до суду з даним позовом;

- визнати незаконним та скасувати рішення Ради № 205/2012 від 13.11.2012 р. Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно комплексу будівель та споруд бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 від 22.11.2012р., яке видано Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_2.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.03.2014р. до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, судом залучено Фізичну особу- підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2).

В процесі розгляду справи, 23.04.2015р. ПП НІКА-2 подало заяву про уточнення змісту позовних вимог, відповідно до якої просило суд :

- визнати незаконним та скасувати рішення Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 13.11.2012р. № 205/2012 Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 в частині, що стосується оформлення права власності та видачі свідоцтва ОСОБА_2 на будівлі та споруди: 1) літера А (бар); 2) літера Б (щитова); 3) літера Ж (склад); 4) літера Ї (будинок відпочинку); 5) літера Н (будинок відпочинку); 6) літера О (будинок відпочинку); 7) №1 (ємність для води); 8) №2 (вигрібна яма); 9) №3 (каналізація).

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно комплексу будівель та споруд бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 від 22.11.2012р., яке видано Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_2, в частині, що стосується будівель та споруд:

1) літера А (бар);2) літера Б (щитова);3) літера Ж (склад); 4) літера Ї (будинок відпочинку);5) літера Н (будинок відпочинку);6) літера О (будинок відпочинку);7) №1 (ємність для води);8) №2 (вигрібна яма); 9) №3 (каналізація).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.05.2015р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Одеську обласну державну адміністрацію.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.05.2015р. залучено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 у якості іншого відповідача.

30.03.2016р. та 26.04.2016р. ПП НІКА-2 надало до суду заяви про зміну предмету позову, відповідно до яких, крім вже заявлених позовних вимог, позивач просив суд усунути перешкоди в користуванні майном, що належить позивачу, шляхом знесення капітальних споруд: літери А (бар), Б (щитова), Ж (склад), Ї (будинок відпочинку), Н (будинок відпочинку), О (будинок відпочинку), №1 (ємність для води), №2 (вигрібна яма), №3 (каналізація) та демонтажу будівель тимчасового характеру, що визначені на плані експлікації будівель та споруд, розробленому КП Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації від 02.07.2012р. комплексу будівель та споруд бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_2.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Після нового розгляду, рішенням господарського суду Одеської області від 05.09.2016р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.12.2016р. у справі № 916/495/14 позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2017р. скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.12.2016р. та рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2016р.; справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

На підставі розпорядження в.о. керівника апарату господарського суду Одеської області № 391 від 07.04.2017р. та згідно п.4.2.3. Засад використання автоматизованої системи документообігу в господарському суді Одеської області, в редакції від 07.02.2017р. (протокол №17-2/2017), призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/495/14.

Згідно з протоколом автоматичного розподілу, справу №916/495/14 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Оборотовій О.Ю.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.04.2017р. суддею Оборотовою О.Ю. справу № 916/495/14 прийнято до свого провадження та призначено розгляд справи на 26 квітня 2017 р. о 10:30.

Судове засідання по справі №916/495/14 призначене на 26.04.2017р о 10:30 не відбулось, оскільки суддя Оборотова О.Ю. перебувала на лікарняному з 24.04.2017р. по 10.05.2017р. включно.

Враховуючи, що суддя Оборотова О.Ю. 11.05.2017р. вийшла з лікарняного, ухвалою господарського суду Одеської області від 11.05.2017р. призначено розгляд справи на 22 травня 2017р. о 11:30.

22.05.2017р. від Приватного підприємства НІКА-2 надійшло клопотання про призначення судової експертизи по справі №916/495/14, на вирішення якої позивач пропонував поставити наступні запитання:

- Чи відповідають будівлі та споруди бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 (комплекс будівель та споруд АДРЕСА_1) робочому проекту Реконструкції бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 на 72 відпочивальника, АДРЕСА_2 , що має позитивний звіт №16 16-01066-11 від 02.11.2011р.?

- Чи відповідають будівлі та споруди бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 (комплекс будівель та споруд АДРЕСА_1), які визначені свідотством про право власності від 22.11.2012р. об'єктам, що визначені Декларацією про початок виконання будівельних робіт від 02.03.2012р., що зареєстрована Інспекцією ДАБК в Одеській області від 07.03.2012р. №ОД09312035729?

- Чи відповідають будівлі та споруди бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 (комплекс будівель та споруд АДРЕСА_1), які визначені свідотством про право власності від 22.11.2012р. вимогам норм ДБН (360-92, В.1.1-7-2002, В.2.2-9-2009)?

- Чи відповідають будівлі та споруди бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 (комплекс будівель та споруд АДРЕСА_1), які визначені свідотством про право власності від 22.11.2012р. вимогам норм ДБН (360-92, В.1.1-7-2002, В.2.2-9-2009) у співвідношенні до наявних та запроектованих будівель та споруд №55 (ПП НІКА-2 )?

22.05.2017р. ФОП ОСОБА_2 надала до господарського суду Одеської області письмові пояснення по справі.

22.05.2017р. ПП НІКА-2 надало до господарського суду Одеської області письмові пояснення по справі.

29.05.2017р. від ФОП ОСОБА_2 до господарського суду Одеської області надійшли письмові заперечення щодо призначення судової експертизи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.05.2017р. призначено справу №916/495/14 до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

На підставі ухвали господарського суду Одеської області від 29.05.2017р. автоматизованою системою документообігу суду визначена колегія суддів для розгляду даної справи у складі: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., судді: Малярчук І.А., Цісельський О.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.05.2017р. прийнято справу №916/495/14 на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., судді - Малярчук І.А., Цісельський О.В.; колегіальний розгляд справи призначено на 19.06.2017р. о 11:00 год.

19.06.2017р. від Приватного підприємства НІКА-2 надійшло клопотання про призначення судової експертизи по справі №916/495/14, на вирішення якої позивач пропонув поставити запитання аналогічні тим, які перелічені в клопотанні ПП НІКА-2 від 22.05.2017р.

У зв'язку з перебуванням члена колегії судді Малярчук І.А. з 19.07.2017р. на лікарняному, справу №916/495/14 передано на повторний автоматичний розподіл для внесення змін до складу колегії суддів.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.07.2017р., визначено наступний склад колегії для розгляду даної справи: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., судді - Волков Р.В., Цісельський О.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.07.2017р. прийнято справу №916/495/14 на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., судді: Волков Р.В., Цісельський О.В.; колегіальний розгляд справи призначено на 04.09.2017р. о 14:00 год.

Представник третьої особи у судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомляв. Окрім того, третьою особою не було виконано вимоги ухвал господарського суду Одеської області щодо надання суду письмових пояснень з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 22.03.2017р. по справі №916/495/14.

Представник Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області у судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомляв. Окрім того, відповідачем не було виконано вимоги ухвал господарського суду Одеської області щодо надання суду письмових пояснень з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 22.03.2017р. по справі №916/495/14.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін присутніх у судових засіданнях, суд встановив наступне.

ПП НІКА-2 є власником земельної ділянки 1,3937 га, яка розташована між базами відпочинку Незабудка і ІНФОРМАЦІЯ_1 біля селища Затока, Білгород-Дністровський р-н, Одеська область; цільовим використанням вказаної земельної ділянки є обслуговування і реконструкція бази відпочинку Комунальник , що підтверджується державним актом про право власності на земельну ділянку від 03.09.2007р.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 березня 2007 року по справі №2-2971, задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та визнано за нею право власності на самовільні будівлі, розташовані на території АДРЕСА_1 база відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1, будівлі а саме: щитова літ. Б , розміром (2,40х5,37)+(3,95х4,52)м; навіс літ. б , розміром (4,52x1,42)м; склад літ. Ж , розміром (6,20х5,85)м; навіс літ. ж (2,56x5,85)м; бар літ. А , розміром (21,88x6,17)м; будинок відпочинку літ. ї , розміром (3,50x28,17)м; навіс літ. ї , розміром (1,60х2,40)м.

Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області на підставі судового рішення було видано розпорядження №1532/2007 від 03.09.2007 року Про затвердження актів державної технічної комісії .

На підставі даного судового рішення та розпорядження №1532/2007 від 03.09.2007 року Про затвердження актів державної технічної комісії , Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області було прийнято розпорядження №1553/2007 від 11.09.2007 року Про оформлення права власності суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_2 на будинок відпочинку, щитову, склад, бар на базі відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1, а 21.12.2007 року видано свідоцтво серії НОМЕР_1 про право власності на вказані об'єкти.

З викладеного вбачається, що вищевказаними документами (розпорядженням1553/2007 від 11.09.2007 та свідоцтвом серії НОМЕР_1 від 21.12.2007) за ФОП ОСОБА_2 було оформлено право власності лише на чотири нерухомих об'єкта (будівлі), а саме: 1) щитова літ. Б ; 2). склад літ. Ж ; 3) бар літ. А ; 4) будинок відпочинку літ. ї , що розташовані базі відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1, а право власності на інші об'єкти зазначені в судовому рішенні об'єкти, а саме навіси літери б , ж , ї не оформлялось, оскільки вони не відносились на той час до категорії нерухомих об'єктів , хоча вони (ці навіси), а також інші будівлі, а саме будинки відпочинку літ. Н ,та літ. О існували на той час, що підтверджується наявною у справі технічною документацією.

Матеріали справи свідчать, що в подальшому ФОП ОСОБА_2 здійснила нове будівництво та реконструкцію на базі відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 та звернулась до Шабівської ради з заявою про видачу їй замість свідоцтва про право власності від 21.12.2007р. серії НОМЕР_1, нового свідоцтва з урахуванням інших зазначених в декларації об'єктів.

13.11.2012р. Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району на підставі технічних паспортів, декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та вищезазначених документів було прийнято рішення №205/2012 Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1. яким було визначено оформити право власності ОСОБА_2 на комплекс будівель та спору бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1, та видати замість свідоцтва про право власності від 21.12.2007р. серії НОМЕР_1 нове.

На підставі вказаного рішення Радою 22.11.2012р. було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_2 серії серії НОМЕР_2 про право власності на комплекс будівель та споруд бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1, на об'єкти: літери А (бар), Б (щитова), Ж (склад), Ї (будинок відпочинку), Н (будинок відпочинку), О (будинок відпочинку), Я (будинок персоналу), 1А (адм.-побут. Корпус), 1Б (господарський блок), №1 (ємність для води), №2 (вигрібна яма), №3 (каналізація).

Водночас з матеріалів справи вбачається, що рішенням Апеляційного суду Одеської області від 10.09.2013р. по справі № 2-2971 було скасовано рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.03.2007 та ухвалено нове , яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності на самочинно збудовані будівлі з навісами бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 а саме: щитова-літ. Б розміром (2.40х5.37)+(3.95х4.52), навіс літ. б розміром (4.52х1.42), склад -літ. Ж розміром (6.20х5.85), навіс -літ. ж розміром (2.56х5.85), бар - літ. А розміром(21.88х6.17), будинок відпочинку -літ. ї розміром (3.50х28.17), навіс-літ. ї розміром (1.60.х2.40).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2013р. по справі №815/4703/13-а,залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.04.2014 визнано протиправним та скасовано вищевказані розпорядження Білгород-Дністровської державної адміністрації Одеської області №1532/2007 від 03.09.2007 та № 1553/2007 від 11.09.2007.

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.12.2014р. по справі №916/3512/13, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 04.06.2015р. визнано недійсним свідоцтво про право власності від 21.12.2007р. серії НОМЕР_1, за яким за ФОП ОСОБА_2 було оформлено право власності на об'єкти: щитова-літ. Б ; склад -літ. Ж ; бар - літ. А ; будинок відпочинку -літ. ї ).

Судовими рішення встановлено, що будівництвом вказаних об'єктів (щитова-літ. Б ; склад - літ. Ж ; бар - літ. А ; будинок відпочинку - літ. ї ) ФОП ОСОБА_2 порушила приписи чинного законодавства, права та законні інтереси ПП НІКА-2 як суміжного землекористувача.

Звертаючись з позовом, ПП НІКА-2 посилалось на те, що воно не в змозі використати своє право користування земельною ділянкою та здійснення на ній господарської діяльності у зв'язку із тим, що суміжний землекористувач - ФОП ОСОБА_2 побудувала на належній їй на праві орендного користування земельній ділянці будівлі та споруди з порушенням норм ДБН, що унеможливлює будівництво ПП НІКА-2 власних об'єктів, передбачених проектною документацією.

За поясненнями представника позивача, обравши у якості способу захисту порушеного права вимоги щодо визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним свідоцтва про право власності, позивач намагається відновити своє порушене право, адже, без встановлення судом факту незаконності оспорюваного рішення Шабівської сільської ради, його скасування та визнання недійсним виданого на підставі цього рішення свідоцтва про право власності відсутні правові підстави вимагати вчинення відповідачем дій щодо усунення порушень у користуванні земельною ділянкою.

Позивач вважає, що Рада, оформивши та визнавши своїм рішенням від 13.11.2012р. № 205/2012 та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 22.11.2012р. за ФОП ОСОБА_2 право власності на вказані у цих документах об'єкти порушила його права як власника суміжної земельної ділянки, що підтверджується рішеннями судів, якими встановлено, що будівництво цих об'єктів здійснено з порушенням чинного законодавства та його (позивача) прав, що, власне, на думку позивача, є підставою для зверенння з відповідним позовом.

Розглянувши та дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, проаналізувавши їх у сукупності та надавши відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Господарський суд зазначає, що перш за все, необхідно чітко окреслити предмет спору, оскільки ПП НІКА-2 , 30.03.2016р. та 26.04.2016р. надало до суду заяви про зміну предмету позову, відповідно до яких, крім вже заявлених позовних вимог, позивач просив суд усунути перешкоди в користуванні майном, що належить позивачу, шляхом знесення капітальних споруд: літери А (бар), Б (щитова), Ж (склад), Ї (будинок відпочинку), Н (будинок відпочинку), О (будинок відпочинку), №1 (ємність для води), №2 (вигрібна яма),№3 (каналізація) та демонтажу будівель тимчасового характеру, що визначені на плані експлікації будівкль та споруд, розробленому КП Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації від 02.07.2012р. комплексу будівель та споруд бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_2.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (із змінами та доповненнями) ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про доповнення або уточнення позовних вимог, або заявлення додаткових позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про те, що позивач у справі збільшив розмір немайнових вимог шляхом заявлення ще однієї позовної вимоги вимоги - про усунення перешкод в користуванні майном, що належить позивачу, шляхом знесення капітальних споруд: літери А (бар), Б (щитова), Ж (склад), Ї (будинок відпочинку), Н (будинок відпочинку), О (будинок відпочинку), №1 (ємність для води), №2 (вигрібна яма), №3 (каналізація) та демонтажу будівель тимчасового характеру, що визначені на плані експлікації будівкль та споруд, розробленому КП Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації від 02.07.2012р. комплексу будівель та споруд бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_2, що фактично є поданням іншого позову, який може розглядатися судом виключно окремо, в іншому провадженні.

Отже, суд зазначає, що по справі №916/495/14 предметом спору є позовні вимоги в редакції заяви про уточнення змісту позовних вимог від 23.04.2015р., відповідно до якої ПП НІКА-2 просило суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 13.11.2012 р. № 205/2012 Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 в частині, що стосується оформлення права власності та видачі свідоцтва ОСОБА_2 на будівлі та споруди: 1) літера А (бар); 2) літера Б (щитова); 3) літера Ж (склад); 4) літера Ї (будинок відпочинку); 5) літера Н (будинок відпочинку); 6) літера О (будинок відпочинку); 7) №1 (ємність для води); 8) №2 (вигрібна яма); 9) №3 (каналізація).

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно комплексу будівель та споруд бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 від 22.11.2012р., яке видано Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_2, в частині, що стосується будівель та споруд:

1) літера А (бар);2) літера Б (щитова);3) літера Ж (склад); 4) літера Ї (будинок відпочинку);5) літера Н (будинок відпочинку);6) літера О (будинок відпочинку);7) №1 (ємність для води); 8) №2 (вигрібна яма); 9) №3 (каналізація).

Зі змісту положень ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України вбачається, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Приписами ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Приписами абзацу 2, 3 ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України встановлено наступне. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року N 1952-IV (в редакції чинній на дату видачі оскаржуваного свідоцтва про право власності на нерухоме майно) права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року N 1952-IV (в редакції чинній на дату видачі оскаржуваного свідоцтва) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається, зокрема, фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно підписується державним реєстратором і засвідчується печаткою.

Необхідно зазначити, що п. 46 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 червня 2011 р. № 703 передбачено, що для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 28, 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав:

- документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку та завірену в установленому порядку копію примірника кадастрового плану земельної ділянки на паперовому носії (крім випадків реконструкції квартири, житлового або нежитлового приміщення);

- документ, що зазначений у пункті 27 цього Порядку (у разі проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна);

- документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам;

- документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

У разі коли державна реєстрація прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно проводиться на реконструйований об'єкт нерухомого майна, що до проведення реконструкції належав на праві спільної власності, заявник, крім документів, що зазначені в абзацах першому - п'ятому цього пункту, подає органові державної реєстрації прав письмову згоду всіх співвласників об'єкта нерухомого майна щодо проведення його реконструкції. Якщо розмір відповідних часток у праві спільної власності змінився у зв'язку з проведенням реконструкції об'єкта нерухомого майна, заявник подає органові державної реєстрації прав письмову заяву співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна.

У разі коли державна реєстрація прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно проводиться на новозбудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося двома і більше особами, заявник, крім документів, що зазначені в абзацах першому - п'ятому цього пункту, подає органові державної реєстрації прав документ, яким визначено окрему частину об'єкта нерухомого майна, що набувається у власність кожною з таких осіб, або письмову заяву даних осіб про розподіл часток у спільній власності на новозбудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна у зв'язку з набуттям права спільної власності на такий об'єкт.

У разі коли державна реєстрація прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно проводиться на новозбудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося у результаті спільної діяльності, заявник, крім документів, що зазначені в абзацах першому - п'ятому цього пункту, подає органові державної реєстрації прав договір про спільну діяльність або договір простого товариства.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ОСОБА_2, ПП НІКА-2 зазначало, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 22.11.2012р. було видано всупереч приписам ст.18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , що свідчить про наявність підстав для визнання такого свідоцтва про право власності недійсним. При цьому, на підтвердження порушення оскаржуваним свідоцтвом прав ПП НІКА-2 , позивач посилається на рішення Апеляційного суду Одеської області від 10.09.2013р. по справі №22-ц/785/7182/13, яким було встановлено, що частина будівель була зведена на межі суміжної земельної ділянки, яка належить ПП НІКА-2 , замість забору. Також, позивач посилається на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2013р. по справі №815/4703/13-а, якою було визнано протиправним та скасовано розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області №1532/2007 від 03.09.2007р. Про затвердження актів державної технічної комісії в частині затвердження акту державної технічної комісії про здачу в експлуатацію будинку відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянки ОСОБА_2, визнано недійсним та скасовано розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області №1553/2007 від 11.09.2007р. Про оформлення права власності суб'єкту підприємницької діяльності - Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 на будинок відпочинку, щитову, склад, бар на базі відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1.

При прийнятті постанови від 08.08.2013р. по справі №815/4703/13-а Одеським окружним адміністративним судом було взято до уваги розміщення споруд на межі земельної ділянки та фактичне виконання такими спорудами функцій огорожі між суміжними земельними ділянками.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 зазначала, що лише споруда за літерою Ж розташована на тій частині земельної ділянки, яка межує із земельною ділянкою, яка належить ПП НІКА-2 , проте решта будівель жодним чином не порушує та не може порушувати прав позивача. Окрім того відповідач наголошував, що ПП НІКА-2 було обрано неналежний спосіб захисту порушеного права з огляду на відсутність у чинному законодавстві підстав визнання свідоцтва недійсним або незаконним.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що судом за клопотанням сторін було долучено до матеріалів справи висновки експертиз, якими було встановлено, зокрема, наступне.

26.06.2014р. судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз було складено висновок №1506 судової земельно-технічної експертизи за матеріалами досудового розслідування кримінального правопорушення, з якого, зокрема, вбачається накладання зовнішніх меж земельних ділянок бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 та бази відпочинку Ніка-2 , площа якого складає 316 кв. м. Результатом накладки земельних ділянок бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 та бази відпочинку Ніка-2 стало фактичне зменшення площі земельної ділянки бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 на 200 кв. м.

07.04.2015р. експертом ОСОБА_8 було складено висновок №006/15 будівельно-технічного експертного дослідження, за результатами проведення якого встановлено наступне: з урахуванням фактично установлених меж земельних ділянок бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 та бази відпочинку Ніка-2 об'єкти за літерами Ж , З , И , І частково не відповідають вимогам ДБН, оскільки фактична межа між вказаними земельними ділянками проходить по зовнішній стіні споруди за літерою Ж , що стало результатом зміщення меж земельних ділянок в сторону бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1. При цьому, експерт дійшов висновку, що оскільки споруда за літерою Ж була збудована у 2001р., а споруда за літерою 1Л бази відпочинку Ніка-2 після 2004р., то власником бази відпочинку Ніка-2 було порушено протипожежні розриви між будівлями.

Окрім того, з висновку судового експерта №222/16 від 19.09.2016р. за результатами проведеної комплексної судової будівельно-технічної експертизи у справі №916/4871/15 вбачається накладання меж земельних ділянок бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 та бази відпочинку НІКА-2 , крім цього, даним висновком було встановлено фактичну відсутність на земельній ділянці ФОП ОСОБА_2, наданій їй у користування за Договором оренди земельної ділянки від 07.11.2001, ємності для води № 1, яка визначена в спірному свідотстві про право власності; та невідповідність розташування складу літера Ж та споруд: З , И , І діючим вимогам державних будівельних норм а саме п. 3.25* ДБН 360-92** Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень однак фактично розташовані у межах землекористування ФОП ОСОБА_2

Господарський суд Одеської області зазначає, що відповідно до спірного свідотства про право власності та рішення Ради будівлі З , И , І не відносяться до предмету розгляду справи №916/495/14.

Господарський суд звертає увагу, що ПП НІКА-2 в установленому законом порядку не було доведено господарському суду порушення своїх прав оскільки, як було встановлено господарським судом споруда літери Ж хоча і була розміщена відповідачем на межі суміжних земельних ділянок, але в межах земельної ділянки, яка належить відповідачу. При цьому, позивачем не було наведено господарському суду жодного доказу на підтвердження порушення власних прав, у зв'язку з оформленням відповідачем права власності на споруди літери А (бар), Б (щитова), Ї (будинок відпочинку), Н (будинок відпочинку), О Я (будинок персоналу), 1А (адм.-побут. Корпус), 1Б (господарський блок) (будинок відпочинку), №2 (вигрібна яма), №3 (каналізація)

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що посилання позивача на порушення відповідачем при здійсненні реконструкції норм ДБН та відхилення від проекту, що, з урахуванням недостатнього проїзду може спричинити небезпечну пожежну ситуацію, не приймаються судом в якості належних та допустимих доказів які становлять предмет доказування по справі №916/495/14.

Будь-які відхилення від проектної документації при будівництві або реконструкції об'єктів нерухомості, дотримання протипожежних норм та правил, ніяким чином не можуть бути підставою для визнання недійсним свідоцтва про право власності. Діючим законодавством дані питання врегульовані в тому числі приписами статті 376 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

З огляду на викладене, господарський суд зауважує, що істотне відхилення від проекту, а також порушення будівельних норм, які, за переконанням позивача, мали місце при реконструкції бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 є підставою для звернення уповноваженого органу державної влади або місцевого самоврядування із позовом про проведення перебудови, однак, колегія суддів звертає увагу, що вказані обставини не можуть бути оцінені судом у якості достатніх для постановлення рішення про визнання недійсним рішення Ради та свідоцтва про право власності.

Враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства, а також приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд доходить висновку, що ОСОБА_2 було отримано свідоцтво про право власності на реконструйований комплекс будівель та споруд з дотриманням вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року N 1952-IV та Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 червня 2011 р. № 703, оскільки свідоцтво було видано на підставі рішень уповноважених органів, в установленому законом порядку, дії яких не були оскаржені ані відповідачем, ані іншими суб'єктами в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. . Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

При вирішенні справи по суті, господарський суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду України, викладену у листі Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України від 01.04.2014р., у відповідності до якої питання про недійсність (незаконність) свідоцтв про право власності на майно, актів про право власності на землю, інших документів, виданих суб'єктами владних повноважень може вирішуватися із застосуванням способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК, п. ґ ч. 3 ст. 152 ЗК, якщо це призводить до порушення, оспорення або невизнання цивільного права чи інтересу.

Отже, господарський суд вважає за необхідне звернутись до положень ст. 90 Земельного кодексу України, відповідно до яких власники земельних ділянок мають право: а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; б) самостійно господарювати на землі; в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

З огляду на викладене вище, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що для вирішення питання щодо наявності правових підстав для визнання рішення Ради та свідоцтва про право власності недійсним, суду в кожному конкретному випадку потрібно встановити факт порушення законодавства або при видачі такого свідоцтва або при здійсненні державної реєстрації права власності; порушення права чи інтересу позивача оскаржуваним свідоцтвом, що в залежності від обставин справи та з урахуванням передбачених ст. 16 ЦК України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України способів захисту, може свідчити про наявність підстав для визнання свідоцтва про право власності недійсним.

При цьому, господарський суд зауважує, що в будь-якому випадку, з огляду на висновки Верхового Суду України, викладені у листі Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України від 01.04.2014р., умовою для визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсним є розгляд господарським судом такої вимоги у сукупності із способами захисту, які визначені чинним законодавством. Проте, оскільки предметом спору по справі №916/495/14 є вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності та рішення Ради, господарський суд доходить висновку, що задоволення такої вимоги не може мати наслідком реальне відновлення порушеного, невизнаного або оспорюваного права позивача, що свідчить про обрання позивачем неналежного способу захисту.

ПП НІКА-2 не було дотримано вказаних умов при зверненні до господарського суду із позовною вимогою, як і не було доведено господарському суду порушення власних прав оскаржуваним свідоцтвом та рішенням.

Що стосується клопотань позивача про проведення судових експертиз суд зазначає наступне. Необхідність проведення судової експертизи позивач обґрунтовує наявністю підстав для встановлення судом факту невідповідності побудованих (реконструйованих) об'єктів нерухомості, право власності на які підтверджується оскаржуваним свідоцтвом, робочому проекту Реконструкція бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 на 72 відпочивальника, АДРЕСА_2 які визначені свідотством про право власності від 22.11.2012р..

Відповідно до ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України Про судову експертизу . Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу. Сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають право до початку проведення судової експертизи заявити відвід судовому експерту в порядку та з підстав, зазначених у частинах п'ятій і шостій статті 31 цього Кодексу.

Положеннями абзацу 2 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики призначення судової експертизи від 23 березня 2012 року N 4 судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

При вирішення питання щодо наявності підстав для призначення по даній справі судової експертизи, господарським судом було враховано як підстави позовних вимог ПП НІКА-2 , заявлених у межах даної справи, які ґрунтуються на порушенні приписів Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , так і наявність в матеріалах справи висновків судових експертиз.

Отже, з огляду на підстави заявленого ПП НІКА-2 позову, а також факт встановлення невідповідності розташування складу літера Ж діючим вимогам державних будівельних норм а саме п. 3.25* ДБН 360-92** Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень однак фактичне розташування якого знаходиться у межах землекористування ФОП ОСОБА_2 та фактичну відсутність на земельній ділянці ФОП ОСОБА_2, наданій їй у користування за Договором оренди земельної ділянки від 07.11.2001, ємності для води № 1, колегія суддів прийшла до висновку, про недоцільність проведення судової експертизи по справі №916/495/14.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. При цьому, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до ч.4 ст.55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Отже, особа, законний інтерес або право якої порушено , може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.

Отже, спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим порушенням. У розумінні ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод ефективний засіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з тим, ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Підсумовуючи вищезазначене, відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 321, 328, 331 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст. ст. 90, 52 Земельного кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 червня 2011 р. № 703, позов Приватного підприємства НІКА-2 , заявлений в межах даної справи, задоволенню не підлягає, оскільки позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права.

Колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи, позивачем належним чином не обґрунтовано порушень прав та охоронюваних законом інтересів Приватного підприємства НІКА-2 , адже позовна заява, та інші обґрунтування не містять конкретних доводів та не зазначають доказів того, в чому полягає шкода, завдана спірним свідотством та рішенням Ради, а також, яким чином буде змінено наявну ситуацію, тобто, відновлено право, в разі задоволення позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 05 листопада 2015 року у справі № 922/986/15

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом обґрунтованого та мотивованого рішення.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Інші наявні в матеріалах справи докази та пояснення учасників процесу вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Підсумовуючи наведене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права, у зв'язку з чим, в позові слід відмовити повністю.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору та покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 50, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 04.09.2017р.

Головуючий суддя О.Ю. Оборотова

Суддя Р.В. Волков

Суддя О.В. Цісельський