Постанова

від 10.05.2018 по справі 916/495/14

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/495/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Шевченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Ніка-2" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 та рішення Господарського суду Одеської області від 04.09.2017 у справі

за позовом Приватного підприємства "Ніка-2" до: 1) Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області; 2) Фізичної особи-підприємця Буценко Лідії Костянтинівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Одеської обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності,

за участю представників:

позивача - не з'явилися;

відповідача-1 - не з'явилися;

відповідача-2 - Панчук Ю.Ю.;

третьої особи - не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У лютому 2014 Приватне підприємство "Ніка-2" (далі - ПП "Ніка-2") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (далі - Рада) та Фізичної особи-підприємця Буценко Лідії Костянтинівни (далі - ФОП Буценко Л.К.), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Одеська обласна державна адміністрація (далі - Адміністрація), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 23.04.2015, просило: визнати незаконним та скасувати рішення Ради від 13.11.2012 №205/2012 "Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку "Лідія" за адресою: АДРЕСА_1 в частині, що стосується оформлення права власності та видачі свідоцтва Буценко Л.К. на будівлі та споруди: 1) літера „А" (бар); 2) літера „Б" (щитова); 3) літера „Ж" (склад); 4) літера „Ї" (будинок відпочинку); 5) літера „Н" (будинок відпочинку); 6) літера „О" (будинок відпочинку); 7) № 1 (ємність для води); 8) № 2 (вигрібна яма); 9) № 3 (каналізація) та визнати недійсним свідоцтво про право власності на зазначене нерухоме майно.

В обґрунтування своїх вимог ПП "Ніка-2" посилається на те, що воно не може використовувати своє право користування земельною ділянкою та здійснення на ній господарської діяльності у зв'язку із тим, що суміжний землекористувач - ФОП Буценко Л.К. побудувала на належній їй на праві орендного користування земельній ділянці будівлі та споруди з порушенням норм ДБН, що унеможливлює будівництво ПП "Ніка-2" об'єктів, передбачених проектною документацією, а також на те, що спірне рішення Ради було прийняте, а свідоцтво про право власності видане на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.03.2007 у справі №2-2971, яке 10.09.2013 було скасоване рішенням Апеляційного суду Одеської області.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.09.2017 (колегія суддів: Оборотова О.Ю., Волков Р.В., Цісельський О.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 (колегія суддів: Бєляновський В.В., Жеков В.І., Філінюк І.Г.), у позові відмовлено.

Судові рішення мотивовано посиланнями на те, що спірне рішення Ради прийняте органом місцевого самоврядування як ненормативний акт одноразового застосування і після реалізації вичерпало свою дію фактом його виконання, а спірне свідоцтво про право власності на нерухоме майно втратило чинність і оригінал цього свідоцтва було вилучено державним реєстратором для погашення та зберігання в матеріалах реєстраційної справи у зв'язку з видачею ФОП Буценко Л.К. нового свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.07.2014, тому задоволення позовних вимог не може мати наслідком реальне відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що свідчить про обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

У касаційній скарзі ПП "Ніка-2" посилається на порушення судами попередніх інстанцій приписів статей 321, 328, 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 32-34, 35, 41-43, 82 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній до 15.12.2017).

Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі ПП "Ніка-2" просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу ФОП Буценко Л.К. посилається на повне встановлення судами попередніх інстанцій всіх суттєвих обставин справи та правильне застосування норм матеріального та процесуального права для вирішення даного спору, в зв'язку з чим просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзиви від інших учасників судового процесу до Верховного Суду не надходили.

26.04.2018 в судовому засіданні оголошено перерву до 10.05.2018 о 16:10, про що сторін, які не з'явилися в судове засідання було повідомлено ухвалою Верховного Суду від 26.04.2018.

Учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач, відповідач-1 і третя особа не скористалися наданим законом правом на участь представника у судовому засіданні.

У судовому засіданні представник відповідача-2 підтримав наведені у відзиві на касаційну скаргу доводи та просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України (у редакції, чинній після 15.12.2017) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП "НІКА-2" є власником земельної ділянки площею 1,3937 га, розташованої між базами відпочинку "Незабудка" і "Лідія" біля селища Затока, Білгород-Дністровський району Одеської області, цільовим використанням якої є обслуговування і реконструкція бази відпочинку "Комунальник", що підтверджується Державним актом про право власності на земельну ділянку від 03.09.2007.

Водночас судами встановлено, що 13.11.2012 Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району було прийнято рішення № 205/2012 "Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку "Лідія", згідно якого вирішено оформити право власності Буценко Л.К. на комплекс будівель та споруд бази відпочинку "Лідія" та видати їй замість свідоцтва про право власності від 21.12.2007 серії НОМЕР_2 нове.

22.11.2012 на підставі вказаного рішення Шабівською сільською радою було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім'я Буценко Л.К. серії НОМЕР_1 про право власності на комплекс будівель та споруд бази відпочинку "Лідія" за адресою: АДРЕСА_1, на об'єкти: літери "А" (бар), "Б" (щитова), "Ж" (склад), "Ї" (будинок відпочинку), "Н" (будинок відпочинку), "О" (будинок відпочинку), Я (будинок персоналу), 1А (адм.-побут. Корпус), 1Б (господарський блок), №1 (ємність для води), № 2 (вигрібна яма), №3 (каналізація).

30.07.2014 Реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області було видано Буценко Л.К. свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер: 24911851 про право власності на комплекс будівель та споруд бази відпочинку "Лідія" за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 927,4 м 2 ., у складі: бар літ. "А", загальною площею 118,7 м 2 , щитова літ "Б", загальною площею 25,6 м 2 , склад літ. "Ж", загальною площею 32,1 м 2 , будинок відпочинку літ. "Н", загальною площею 43,8 м 2 , будинок відпочинку літ. "О", загальною площею 22,5 м 2 , будинок персоналу літ. "Я", загальною площею 144,4 м 2 , адміністративно-побутовий корпус літ. "1-А", загальною площею 229,3 м 2 , господарський блок літ. " 1Б", загальною площею 81 м 2 , спальний котедж літ. "1К", загальною площею 230 м 2 , ємність для води № 1, вигрібна яма № 2, каналізація № 3.

Право власності ФОП Буценко Л.К. на зазначене нерухоме майно було зареєстровано у встановленому законом порядку, що підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії НОМЕР_3, індексний номер: 24913820 від 30.07.2014.

Отже, судами встановлено, що з 30.07.2014 - дати державної реєстрації за ФОП Буценко Л.К. права власності на нерухоме майно комплексу будівель та споруд бази відпочинку "Лідія" за адресою: АДРЕСА_1, оспорюване позивачем свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 22.11.2012 серії НОМЕР_1, видане Шабівською сільською радою втратило чинність і оригінал цього свідоцтва було вилучено державним реєстратором для погашення та зберігання в матеріалах реєстраційної справи.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту порушених прав встановлені статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 ЦК України до яких відноситься, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

При цьому для вирішення питання щодо наявності правових підстав для визнання незаконним та скасування рішення ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно суду необхідно встановити їх невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав ці акти.

Також обов'язковою умовою визнання цих актів недійсними є порушення у зв'язку з їх прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Приписами статей 33, 34 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судами встановлено, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено невідповідності спірного рішення сільської ради та свідоцтва про право власності на нерухоме майно вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції органу, який видав ці акти, а також порушення у зв'язку з їх прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Конституційний суд України у рішенні від 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 зазначив, що в Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144 Конституції України). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Таким чином, встановивши, що предметом даного спору є вимоги про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, яке за своєю правовою природою є ненормативним актом одноразового застосовування, яке вичерпало свою дію фактом його виконання, а також вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке втратило чинність і оригінал цього свідоцтва було вилучено державним реєстратором для погашення та зберігання в матеріалах реєстраційної справи у зв'язку з видачею ФОП Буценко Л.К. нового свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.07.2014 індексний номер: 24911851, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що задоволення таких вимог не може мати наслідком реальне відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що свідчить про обрання ним неналежного способу захисту, в зв'язку з чим обґрунтовано відмовили у задоволенні позову.

Посилання касаційної скарги ПП "НІКА-2" на численні судові рішення, якими встановлені певні обставини, які на думку позивача, відповідно до статті 35 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) необхідно застосовувати під час вирішення даного спору, не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій про те, що обраним позивачем способом захисту неможливо відновити його порушене право, тому відхиляються колегією суддів, як необґрунтовані.

У відзиві на касаційну скаргу ФОП Буценко Л.К. обґрунтовано посилається на те, що спірне рішення Ради є актом ненормативного характеру, яке вичерпало свою дію виконанням - видачею свідоцтва про право власності, яке було вилучено державним реєстратором для погашення та зберігання в матеріалах реєстраційної справи у зв'язку з видачею ФОП Буценко Л.К. нового свідоцтва , з чим колегія суддів погоджується.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, судові рішення у справі прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судові витрати.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017), покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Ніка-2" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 та рішення Господарського суду Одеської області від 04.09.2017 у справі №916/495/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді: Г. МачульськийІ

І.Кушнір