Постанова

від 21.11.2017 по справі 916/495/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2017 р.Справа № 916/495/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бєляновського В.В.,

суддів: Жеков В.І., Філінюк І.Г.

при секретарі - Колбасовій О.Ф.

за участю представників:

Від позивача: Грамар В.І., Сажина С.М.

Від 1 відповідача: не з'явився

Від 2 відповідача: Панчук Ю.Ю., Старенкова О.П.

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ніка-2"

на рішення господарського суду Одеської області від 04 вересня 2017 року

у справі № 916/495/14

за позовом: Приватного підприємства "Ніка-2"

до відповідачів:

1. Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області;

2. Фізичної особи-підприємця Буценко Лідії Костянтинівни

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Одеської обласної державної адміністрації

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року Приватне підприємство "НІКА-2" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області та згідно з заявою про уточнення змісту та зменшення позовних вимог від 23.04.2015р., поданою в процесі розгляду справи, просило господарський суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 13.11.2012р. № 205/2012 "Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку "Лідія" за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 56" в частині, що стосується оформлення права власності та видачі свідоцтва Буценко Л.К. на будівлі та споруди: 1) літера "А" (бар); 2) літера "Б" (щитова); 3) літера "Ж" (склад); 4) літера "Ї" (будинок відпочинку); 5) літера "Н" (будинок відпочинку); 6) літера "О" (будинок відпочинку); 7) №1 (ємність для води); 8) №2 (вигрібна яма); 9) №3 (каналізація);

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно комплексу будівель та споруд бази відпочинку "Лідія", що розташований за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 56 від 22.11.2012р., яке видано Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області Буценко Лідії Костянтинівні, в частині, що стосується будівель та споруд:

1) літера "А" (бар); 2) літера "Б" (щитова); 3) літера "Ж" (склад); 4) літера "Ї" (будинок відпочинку); 5) літера "Н" (будинок відпочинку); 6) літера "О" (будинок відпочинку); 7) №1 (ємність для води); 8) № 2 (вигрібна яма); 9) № 3 (каналізація).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.05.2015р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Одеську обласну державну адміністрацію.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.05.2015р. до участі у справі в якості іншого відповідача залучено фізичну особу-підприємця Буценко Лідію Костянтинівну.

Справа розглядалася судами різних інстанцій неодноразово.

Останньою постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2017р. було скасовано рішення господарського суду Одеської області від 05.09.2016р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.12.2016р. про задоволення позовних вимог з підстав неповного з'ясування дійсних обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

За результатами нового розгляду даної справи, рішенням господарського суду Одеської області від 04.09.2017 року (головуючий суддя - Оборотова О.Ю., судді - Волков Р.В., Цісельський О.В.) у задоволені позову відмовлено повністю з мотивів необґрунтованості та безпідставності позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Приватне підприємство "Ніка-2" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу ФОП Буценко Л.К. заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги усі учасники судового процесу в порядку передбаченому ст. ст. 64, 98 ГПК України заздалегідь були повідомлені належним чином, проте Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області та Одеська обласна державна адміністрація не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду. Нез'явлення представників вказаних осіб в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними в справі матеріалами згідно з приписами ст. 101 ГПК України.

В судовому засіданні апеляційного суду представником позивача було заявлено клопотання про призначення у справі будівельно-технічної експертизи для роз'яснення визначених у клопотанні питань. Вказане клопотання визнано судом необґрунтованим та відхилено з огляду на те, що заявником не доведено необхідність призначення відповідної судової будівельно-технічної експертизи для роз'яснення питань, які не входять до предмета доказування у даній справі за заявленими підставами та предметом позову.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом під час розгляду справи по суті, ПП "НІКА-2" є власником земельної ділянки 1,3937 га, розташованої між базами відпочинку "Незабудка" і "Лідія" біля селища Затока, Білгород-Дністровський району Одеської області, цільовим використанням якої є обслуговування і реконструкція бази відпочинку "Комунальник", що підтверджується Державним актом про право власності на земельну ділянку від 03.09.2007р.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.03.2007 року у справі № 2-2971 визнано за Буценко Л.К. право власності на самовільні будівлі, розташовані на території Будацької Коси, біля селища Затока, база відпочинку "Лідія", а саме: щитова літ. "Б", розміром (2,40х5,37)+(3,95х4,52)м; навіс літ. "б", розміром (4,52x1,42)м; склад літ. "Ж", розміром (6,20х5,85)м; навіс літ. "ж" (2,56x5,85)м; бар літ. "А", розміром (21,88x6,17)м; будинок відпочинку літ. "ї", розміром (3,50x28,17)м; навіс літ. "ї", розміром (1,60х2,40)м.

На підставі вказаного судового рішення, Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області було видано розпорядження №1532/2007 від 03.09.2007 року "Про затвердження актів державної технічної комісії".

На підставі вищевказаних судового рішення та розпорядження №1532/2007 від 03.09.2007 року, Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області було видано розпорядження №1553/2007 від 11.09.2007 року "Про оформлення права власності суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі Буценко Л.К. на будинок відпочинку, щитову, склад, бар на базі відпочинку "Лідія", а 21.12.2007 року видано свідоцтво серії САА№825996 про право власності на вказані об'єкти.

З викладеного вбачається, що вищевказаними документами (розпорядженням № 1553/2007 від 11.09.2007 та свідоцтвом серії САА№825996 від 21.12.2007) за ФОП Буценко Л.К. було оформлено право власності лише на чотири нерухомих об'єкта (будівлі), а саме: 1) щитова літ. "Б ; 2). склад літ. "Ж"; 3) бар літ. "А"; 4) будинок відпочинку літ. "ї", що розташовані базі відпочинку "Лідія", а право власності на інші об'єкти зазначені в судовому рішенні, а саме навіси літери "б", "ж", "ї" не оформлялось, оскільки вони не відносились на той час до категорії нерухомих об'єктів, хоча вони (ці навіси), а також інші будівлі, а саме будинки відпочинку літ. "Н",та літ. "О" існували на той час, що підтверджується наявною у справі технічною документацією.

Матеріали справи свідчать, що у наступному ФОП Буценко Л.К. здійснила нове будівництво та реконструкцію на базі відпочинку "Лідія" та звернулася до Шабівської сільської ради з заявою про видачу їй замість свідоцтва про право власності від 21.12.2007р. серії САА№825996, нового свідоцтва з урахуванням інших зазначених в декларації об'єктів.

13.11.2012 року Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району на підставі технічних паспортів, декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та вищезазначених документів було прийнято рішення № 205/2012 "Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку "Лідія", яким вирішено оформити право власності Буценко Л.К. на комплекс будівель та споруд бази відпочинку "Лідія", та видати замість свідоцтва про право власності від 21.12.2007р. серії САА№825996 нове.

На підставі вказаного рішення Шабівською сільською радою 22.11.2012 року було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім'я Буценко Лідії Костянтинівни серії ЯЯЯ №764800 про право власності на комплекс будівель та споруд бази відпочинку "Лідія" за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, сільська рада Шабівська, комплекс будівель та споруд №56, на об'єкти: літери "А" (бар), "Б" (щитова), "Ж" (склад), "Ї" (будинок відпочинку), "Н" (будинок відпочинку), "О" (будинок відпочинку), Я (будинок персоналу), 1А (адм.-побут. Корпус), 1Б (господарський блок), №1 (ємність для води), №2 (вигрібна яма), №3 (каналізація).

Разом з тим, рішенням апеляційного суду Одеської області від 10.09.2013р. у справі № 2-2971 було скасовано рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.03.2007р. та ухвалено нове, яким відмовлено в задоволенні позову Буценко Л.К. про визнання права власності на самочинно збудовані будівлі з навісами бази відпочинку "Лідія", а саме: щитова-літ. "Б" розміром (2.40х5.37)+(3.95х4.52), навіс літ. "б" розміром (4.52х1.42), склад -літ. "Ж" розміром (6.20х5.85), навіс -літ. "ж" розміром (2.56х5.85), бар - літ. "А" розміром(21.88х6.17), будинок відпочинку -літ. "ї" розміром (3.50х28.17), навіс-літ. "ї" розміром (1.60.х2.40).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2013р. у справі № 815/4703/13-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.04.2014р., визнано протиправними та скасовано вищевказані розпорядження Білгород-Дністровської державної адміністрації Одеської області №1532/2007 від 03.09.2007р. та № 1553/2007 від 11.09.2007р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.12.2014р. у справі №916/3512/13, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 04.06.2015р., визнано недійсним свідоцтво про право власності від 21.12.2007р. серії САА№825996, за яким за ФОП Буценко Л.К. було оформлено право власності на об'єкти: щитова-літ. "Б"; склад -літ. "Ж"; бар - літ. "А"; будинок відпочинку -літ. "ї".

Судовими рішеннями установлено, що будівництвом вказаних об'єктів (щитова-літ. "Б"; склад - літ. "Ж"; бар - літ. "А"; будинок відпочинку - літ. "ї") ФОП Буценко Л.К. порушила приписи чинного законодавства, права та законні інтереси ПП "НІКА-2" як суміжного землекористувача.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, у наступному ФОП Буценко Л.К. знову здійснила нове будівництво та реконструкцію на базі відпочинку "Лідія" та звернулася до Реєстраційної служби Білгород - Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області з заявою про видачу їй замість свідоцтва про право власності від 22.11.2012 року серії ЯЯЯ №764800, нового свідоцтва з урахуванням інших зазначених в декларації об'єктів.

30.07.2014 року Реєстраційною службою Білгород - Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області було видано Буценко Л.К. свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер: 24911851 про право власності на комплекс будівель та споруд бази відпочинку Лідія за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, сільська рада Шабівська, комплекс будівель та споруд № 56, загальною площею 927,4 кв.м., у складі: бар літ. А , загальною площею 118,7 кв.м., щитова літ Б , загальною площею 25,6 кв.м., склад літ. Ж , загальною площею 32,1 кв.м., будинок відпочинку літ. Н , загальною площею 43,8 кв.м., будинок відпочинку літ. О , загальною площею 22,5 кв.м., будинок персоналу літ. Я , загальною площею 144,4 кв.м., адміністративно - побутовий корпус літ. 1-А , загальною площею 229,3 кв.м., господарський блок літ. 1Б , загальною площею 81,0 кв.м., спальний котедж літ. 1К , загальною площею 230,0 кв.м., ємність для води № 1, вигрібна яма № 2, каналізація № 3.

Право власності ФОП Буценко Л.К. на зазначене нерухоме майно було зареєстровано у встановленому законом порядку, що підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії ЕЕА 683970, індексний номер: 24913820 від 30.07.2014р.

Отже, 30.07.2014 року, тобто з моменту проведення державної реєстрації за ФОП Буценко Л.К. права власності на нерухоме майно комплексу будівель та споруд бази відпочинку Лідія за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, сільська рада Шабівська, комплекс будівель та споруд № 56, оспорюване позивачем свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 22.11.2012 року серії ЯЯЯ №764800 видане Шабівською сільською радою втратило чинність і оригінал цього свідоцтва було вилучено державним реєстратором для погашення та зберігання в матеріалах реєстраційної справи.

Звертаючись з позовом у даній справі, ПП "НІКА-2" посилалося на те, що воно не в змозі використати своє право користування земельною ділянкою та здійснення на ній господарської діяльності у зв'язку із тим, що суміжний землекористувач - ФОП Буценко Л.К. побудувала на належній їй на праві орендного користування земельній ділянці будівлі та споруди з порушенням норм ДБН, що унеможливлює будівництво ПП "НІКА-2" власних об'єктів, передбачених проектною документацією.

За поясненнями представника позивача, обравши у якості способу захисту порушеного права вимоги про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним свідоцтва про право власності, позивач намагається відновити своє порушене право, адже, без встановлення судом факту незаконності оспорюваного рішення Шабівської сільської ради, його скасування та визнання недійсним виданого на підставі цього рішення свідоцтва про право власності відсутні правові підстави вимагати вчинення відповідачем дій щодо усунення порушень у користуванні земельною ділянкою.

Позивач вважає, що Шабівська сільська рада, оформивши та визнавши своїм рішенням від 13.11.2012р. № 205/2012 та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 22.11.2012р. за ФОП Буценко Л.К. право власності на вказані у цих документах об'єкти, порушила його права як власника суміжної земельної ділянки, що підтверджується рішеннями судів, якими встановлено, що будівництво цих об'єктів здійснено з порушенням чинного законодавства та його (позивача) прав, що, власне, на думку позивача, є підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд керувався приписами ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 321, 328, 331, 376 ЦК України, ст. ст. 4, 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст. ст. 90, 152 Земельного кодексу України та на підставі встановлених обставин даної справи виходив із того, що Буценко Л.К. було отримано свідоцтво про право власності на реконструйований комплекс будівель та споруд з дотриманням вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 червня 2011 р. № 703, оскільки свідоцтво було видано на підставі рішень уповноважених органів, в установленому законом порядку, дії яких не були оскаржені ані відповідачем, ані іншими суб'єктами, а позивачем не доведено господарському суду порушення власних прав оскаржуваними свідоцтвом та рішенням.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПП Ніка-2 , з огляду на таке.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Статтею 54 ГПК України встановлено, що подана до господарського суду позовна заява повинна містити зміст позовних вимог та обставини, якими позивач їх обґрунтовує.

Як вказувалося вище, предметом даного спору є вимоги позивача визнати незаконним та скасувати рішення Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 13.11.2012р. № 205/2012 "Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку "Лідія" в частині, що стосується оформлення права власності та видачі свідоцтва Буценко Л.К. на будівлі та споруди: 1) літера "А" (бар); 2) літера "Б" (щитова); 3) літера "Ж" (склад); 4) літера "Ї" (будинок відпочинку); 5) літера "Н" (будинок відпочинку); 6) літера "О" (будинок відпочинку); 7) №1 (ємність для води); 8) №2 (вигрібна яма); 9) №3 (каналізація); визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно комплексу будівель та споруд бази відпочинку "Лідія" від 22.11.2012р., яке видано Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області Буценко Л.К., в частині, що стосується вищезгаданих будівель та споруд.

За змістом ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 2 ст. 321 ЦК України встановлено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В силу ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається, зокрема, фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно підписується державним реєстратором і засвідчується печаткою.

Пунктом 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 28, 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав:

- документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку та завірену в установленому порядку копію примірника кадастрового плану земельної ділянки на паперовому носії (крім випадків реконструкції квартири, житлового або нежитлового приміщення);

- документ, що зазначений у пункті 27 цього Порядку (у разі проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна);

- документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам;

- документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

У разі коли державна реєстрація прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно проводиться на реконструйований об'єкт нерухомого майна, що до проведення реконструкції належав на праві спільної власності, заявник, крім документів, що зазначені в абзацах першому - п'ятому цього пункту, подає органові державної реєстрації прав письмову згоду всіх співвласників об'єкта нерухомого майна щодо проведення його реконструкції. Якщо розмір відповідних часток у праві спільної власності змінився у зв'язку з проведенням реконструкції об'єкта нерухомого майна, заявник подає органові державної реєстрації прав письмову заяву співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна.

У разі коли державна реєстрація прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно проводиться на новозбудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося двома і більше особами, заявник, крім документів, що зазначені в абзацах першому - п'ятому цього пункту, подає органові державної реєстрації прав документ, яким визначено окрему частину об'єкта нерухомого майна, що набувається у власність кожною з таких осіб, або письмову заяву даних осіб про розподіл часток у спільній власності на новозбудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна у зв'язку з набуттям права спільної власності на такий об'єкт.

У разі коли державна реєстрація прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно проводиться на новозбудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося у результаті спільної діяльності, заявник, крім документів, що зазначені в абзацах першому - п'ятому цього пункту, подає органові державної реєстрації прав договір про спільну діяльність або договір простого товариства.

Звертаючись до господарського суду з даним позовом позивач посилався на те, що оспорюване свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 22.11.2012р. було видано відповідачеві всупереч приписам ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що свідчить про наявність підстав для визнання такого свідоцтва недійсним. При цьому, в обґрунтування порушення оскаржуваним свідоцтвом своїх прав позивач посилався на рішення апеляційного суду Одеської області від 10.09.2013р. у справі №22-ц/785/7182/13, яким встановлено, що частина будівель була зведена на межі суміжної земельної ділянки, яка належить ПП "НІКА-2", замість паркану, а також на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2013р. у справі №815/4703/13-а, якою визнано протиправними та скасовано розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області від 03.09.2007р. №1532/2007 "Про затвердження актів державної технічної комісії" в частині затвердження акту державної технічної комісії про здачу в експлуатацію будинку відпочинку "Лідія" громадянки Буценко Л.К. та від 11.09.2007р. № 1553/2007 "Про оформлення права власності суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі-підприємцю Буценко Л.К. на будинок відпочинку, щитову, склад, бар на базі відпочинку "Лідія".

Заперечуючи проти позову ФОП Буценко Л.К. вказувала те, що лише споруда за літерою "Ж" розташована на тій частині земельної ділянки, що межує із земельною ділянкою, яка належить позивачеві, проте решта будівель жодним чином не порушує та не може порушувати прав позивача. Окрім того, позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права з огляду на відсутність передбачених чинним законодавством підстав для визнання свідоцтва недійсним або незаконним.

Судом установлено, що згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи № 1506 від 26.06.2014р., проведеної Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, судовим експертом встановлено накладання зовнішніх меж земельних ділянок бази відпочинку "Лідія" та бази відпочинку "Ніка-2", площа якого складає 316 кв.м. Результатом накладки земельних ділянок бази відпочинку "Лідія" та бази відпочинку "Ніка-2" стало фактичне зменшення площі земельної ділянки бази відпочинку "Лідія" на 200 кв.м.

Відповідно до висновку № 006/15 будівельно-технічного експертного дослідження від 07.04.2015р., складеного експертом Митниковим Г.П., з урахуванням фактично встановлених меж між суміжними земельними ділянками бази відпочинку "Лідія" та бази відпочинку "Ніка-2", розміщення будівлі складу літ. "Ж", а також будівель літери "З", "И", "І", на земельній ділянці бази відпочинку "Лідія" не відповідають вимогам п. 3.25* ДБН 360-92**, так як фактична межа між вказаними земельними ділянками проходить по зовнішній стіні будівлі складу літ. "Ж" і по зовнішнім стінам будівель за літерами "З", "И", "І", що виключає можливість доступу власника бази відпочинку "Лідія" до зовнішніх стін вказаних будівель для їх обслуговування. Причиною вказаного порушення є те, що фактично межа між суміжними земельними ділянками бази відпочинку "Лідія" та бази відпочинку "Ніка-2" була зміщена в бік земельної ділянки бази відпочинку "Лідія". Враховуючи, що будівля літ. "Ж" була збудована у 2001р., а будівля літ. "1Л" бази відпочинку "Ніка-2" після 2004р., то власником бази відпочинку "Ніка-2" при розміщенні на ділянці будівлі літ. "1Л" було порушено протипожежні розриви між існуючими та знову споруджуваними будівлями.

Окрім того, відповідно до висновку експерта №222/16 від 19.09.2016р., складеного за результатами проведеної ТОВ Одеський регіональний центр незалежних експертиз комплексної судової будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи, експертом встановлено накладання земельної ділянки бази відпочинку "Лідія", яка знаходиться у довгостроковому користуванні ФОП Буценко Л.К. згідно з договором оренди землі від 07.11.2011р., та земельної ділянки бази відпочинку "НІКА-2", яка належить на праві приватної власності ПП "НІКА-2" згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку від 21.06.2012р. Визначити площу накладки земельних ділянок по фактичному користуванню технічно не надається можливим, у зв'язку з відсутністю по усьому периметру вказаних земельних ділянок жорстких встановлених меж (огорож). Капітальна будівля складу літ. Ж та тимчасові споруди літ. "З", "И", "І" фактично розташовані у межах землекористування ФОП Буценко Л.К. відповідно до договору оренди земельної ділянки і з урахуванням фактично встановлених меж між суміжними земельними ділянками бази відпочинку "Лідія" та бази відпочинку "Ніка-2" їх розташування не відповідає діючим вимогам державних будівельних норм, а саме п. 3.25* ДБН 360-92** "Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень". Огорожа з металевих листів та сітки Рабиця по металевому каркасу, яка розділяє суміжні земельні ділянки б/в Лідія та б/в "Ніка-2", розташована у межах землекористування ФОП Буценко Л.К. відповідно до договору оренди земельної ділянки. Фактичні жорсткі межі земельної ділянки ПП Ніка-2 частково не відповідають межам визначеним Державним актом на право власності на земельну ділянку від 21.06.2012р.

Відповідно до оспорюваних свідоцтва про право власності та рішення сільської ради тимчасові споруди літ. "З", "И", "І" не відносяться до предмета розгляду даної справи.

Таким чином, судом установлено, що позивачем не доведено належними доказами порушення його прав, , оскільки будівля складу літ. "Ж" хоча і знаходиться на межі суміжних земельних ділянок б/в Лідія та б/в "Ніка-2", але розташована у межах землекористування ФОП Буценко Л.К. відповідно до договору оренди землі від 07.11.2011р. та була збудована ще у 2001р., а фактично межа між суміжними земельними ділянками бази відпочинку "Лідія" та бази відпочинку "Ніка-2" була зміщена в бік земельної ділянки бази відпочинку "Лідія". Також позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження порушення його прав у зв'язку з оформленням відповідачем права власності на будівлі та споруди літера "А" (бар), літера "Б" (щитова), літери "Ї", "Н", "О" (будинки відпочинку), № 1 (ємність для води), № 2 (вигрібна яма), №3 (каналізація).

Посилання позивача в обґрунтування пред'явлених вимог на порушення ФОП Буценко Л.К. при здійсненні реконструкції бази відпочинку Лідія норм ДБН та відхилення від проекту, що з урахуванням недостатнього проїзду може спричинити небезпечну пожежну ситуацію, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки встановлення вказаних обставин не входить до предмета доказування у справі за визначеним позивачем предметом позову.

Будь-які відхилення від проектної документації при будівництві або реконструкції об'єктів нерухомості, дотримання протипожежних норм та правил, не можуть бути підставою для визнання недійсними оспорюваних рішення сільської ради та свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Положеннями статті 376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Таким чином, істотне відхилення від проекту, а також порушення будівельних норм та правил, які на думку позивача мали місце при реконструкції бази відпочинку "Лідія", можуть бути підставою для звернення уповноваженого органу державної влади або місцевого самоврядування до суду з позовом про проведення перебудови, однак, вказані обставини не є підставою для ухвалення судом рішення про визнання недійсним рішення сільської ради та свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Для вирішення питання щодо наявності правових підстав для визнання незаконним та скасування спірного рішення сільської ради та визнання недійсним спірного свідоцтва про право власності на нерухоме майно суду необхідно встановити їх невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав ці акти. Обов'язковою умовою визнання цих актів недійсними є також порушення у зв'язку з їх прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у листі "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України" від 01.04.2014р., питання про недійсність (незаконність) свідоцтв про право власності на майно, актів про право власності на землю, інших документів, виданих суб'єктами владних повноважень може вирішуватися із застосуванням способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК, п. "ґ" ч. 3 ст. 152 ЗК, якщо це призводить до порушення, оспорення або невизнання цивільного права чи інтересу. Умовою для визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсним є розгляд господарським судом такої вимоги у сукупності із способами захисту, які визначені чинним законодавством.

Згідно з ст. 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право: а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; б) самостійно господарювати на землі; в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Частиною 3 ст. 152 Земельного кодексу України унормовано, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

ПП "НІКА-2" не було дотримано вищевказаних умов при зверненні до господарського суду з даним позовом та не доведено порушення своїх прав оспорюваними рішенням та свідоцтвом.

Разом з тим, оскільки предметом спору у даній справі є вимоги про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради і визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, та ураховуючи, що оспорюване рішення прийняте органом місцевого самоврядування як ненормативний акт застосовувалося одноразово і після реалізації вичерпало свою дію фактом його виконання, а оспорюване свідоцтво про право власності на нерухоме майно втратило чинність і оригінал цього свідоцтва було вилучено державним реєстратором для погашення та зберігання в матеріалах реєстраційної справи у зв'язку з видачею ФОП Буценко Л.К. нового свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.07.2014р. індексний номер: 24911851, то колегія суддів приходить до висновку, що задоволення таких вимог не може мати наслідком реальне відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що свідчить про обрання позивачем неналежного способу захисту.

Таким чином, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у справі докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт невідповідності оспорюваних рішення сільської ради та свідоцтва про право власності на нерухоме майно вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції органу, який видав ці акти, а також порушення у зв'язку з їх прийняттям своїх прав та охоронюваних законом інтересів, що унеможливлює задоволення позову.

Доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого суду.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 04 вересня 2017 року у справі № 916/495/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ніка-2" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Жеков В.І.

Судді:

Філінюк І.Г.