Рішення

від 30.08.2017 по справі 923/476/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2017 року Справа № 923/476/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А. при секретарі судового засідання Борхаленко О.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - уповн. предст., дов. від 29.12.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2 - уповн. предст., дов. від 22.12.2016р.

від третьої особи - Херсонської міської ради: ОСОБА_3 - уповн. предст.,

дов. від 22.03.2017р.

від третьої особи - ПрАТ "ХЗ "Заряд": ОСОБА_4 - уповн. предст.,

дов. від 14.07.2017р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, м. Херсон

до відповідача: Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона", м. Херсон

треті особи без самостійних вимог на предмет спору:

- Херсонська міська рада, м.Херсон

- Приватне акціонерне товариство "Херсонський завод "Заряд", м.Херсон

про звільнення державного майна.

Описова частина рішення: Провадження у даній справі порушено 25.05.2017р. суддею Пригузою П.Д.

Ухвалою від 14.06.2017р. задоволено самовідвід судді Пригузи П.В., справу передано на повторний автоматизований розподіл. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справу №923/476/17 розподілено судді Павленко Н.А. Ухвалою від 15.06.2017р. справа прийнята до провадження суддею Павленко Н.А.

Провадження у справі порушено за позовною заявою Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі до Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" з вимогою про звільнення незаконно займаного державного майна.

Позов обгрунтовано твердженням про безпідставне використання у своїй господарській діяльності відповідачем побутових приміщень літ."2А" каналізаційної насосної станції у с.Степанівка, вул.Кольцева, 1, площею 27,2 кв.м, які є власністю держави та обліковуються на балансі ПрАТ "Херсонський завод "Заряд", як майно, що не увійшло до статутного капіталу при приватизації, що, в свою чергу, на думку позивача, порушує права та законні інтереси держави в особі РВ Фонду державного майна в Херсонській області, АР Крим та м.Севастополі - органу, уповноваженого приймати рішення про подальше використання державного майна, що не увійшло до статутного капіталу господарського товариства у процесі приватизації.

За твердженнями позивача, Міське комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" своїми листами від 05.05.2014р., № 01/04-02/943 та від 02.11.2016р. № 02/04-02/1242 підтверджувало, що користується державним майном та враховує його у себе на балансі, а отже, на думку позивача, відповідач знав або повинен був знати, що володіє та користується державним майном незаконно.

Як на правові підстави позовних вимог позивач послався на ст.ст. 387, 400 ЦК України щодо обов'язку повернення майна від недобросовісного володільця особі, яка має на нього право власності. Окрім того, правовою підставою позовних вимог Регіональним відділенням Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі було зазначено п.1 ст.1213 та п.1 ст.1214 ЦК України щодо обов'язку відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

05.07.2017р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі. В означеному відзиві Міське комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" зазначає, що у нього у користуванні та на балансі відсутні побутові приміщення каналізаційної насосної станції площею 27,2 кв.м., звільнення яких є предметом позовних вимог. За твердженнями відповідача, в усіх листах, які додані в обґрунтування позовних вимог, мова йде про каналізаційну насосну станцію в цілому, а не про окремі приміщення.

Ухвалою суду від 06.07.2017р. на підставі ст.27 ГПК України в якості третіх осіб до участі у справі залучено Херсонську міську раду та ПрАТ "Херсонській завод "Заряд", враховуючи, що рішення суду по даній справі може вплинути на їх права і обов'язки.

17.07.2017р. в судовому засіданні представником позивача були надані додаткові письмові пояснення по справі. Представник позивача зазначає, що при передачі до комунальної власності будівлі КНС до складу об'єкта передачі включено об'єкт права державної власності, а саме: побутові приміщення каналізаційної насосної станції (інв.№1000182), балансоутримувачем яких є ПрАТ "Херсонський завод "Заряд". Але в супереч ст. 6, 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної власності та комунальної власності" та Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998р. №1482, комісією з питань приймання до комунальної власності міської територіальної громади житлового фонду та об'єктів інфраструктури, питання передачі побутових приміщень каналізаційної насосної станції (інв. № 1000182) за адресою: вул. Кільцева, 1, сел. Степанівка, м.Херсон, які перебувають на балансі ПрАТ "Херсонський завод "Заряд", не розглядалося, акт приймання - передачі цього майна між позивачем та Херсонською міською радою не підписувався, тому означені приміщення є власністю держави, а отже, відповідач безпідставно займає побутові приміщення каналізаційної насосної станції.

17.07.2017р. в судовому засіданні представником ПрАТ "Херсонський завод "Заряд" були надані письмові пояснення по справі. Представник третьої особи в означених поясненнях зазначає, що погоджується з доводами, викладеними в позовній заяві, та позовними вимогами. За твердженнями представника ПрАТ "Херсонський завод "Заряд" саме каналізаційна насосна станція була прийнята до комунальної власності, а не прибудоване до неї побутове приміщення, яке продовжує обліковуватися на балансі ПрАТ "Херсонський завод "Заряд". Представник ПрАТ "Херсонський завод "Заряд" вказує, що у зв'язку зі зверненням у 2015 р. до позивача про зняття побутових приміщень каналізаційної насосної станції з балансу ПрАТ "Херсонський завод "Заряд" була проведена спільна, за участю представників позивача та відповідача, інвентаризація побутових приміщень каналізаційної насосної станції, що підтверджується актом від 08.09.2015р. обстеження державного майна, які при приватизації не увійшли до статутного капіталу ПрАТ "Херсонський завод "Заряд". Представник ПрАТ "Херсонський завод "Заряд" наголошує, що спірні побутові приміщення КНС фактично використовуються відповідачем.

21.08.2017р. від представника Управління комунальної власності Херсонської міської ради надійшли письмові пояснення по справі, в яких представник третьої особи зазначає, що підтримує позицію відповідача та заперечує проти задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні 28.08.2017р. оголошувалась перерва до 15год. 00хв. 30.08.2017р.

У судовому засіданні 30.08.2017р. представник позивача під час розгляду справи по суті в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Представник ПрАТ "Херсонський завод "Заряд" в судовому за сіданні 30.08.2017р. підтримав заявлені Фондом державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у наданих письмових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.08.2017р. проти задоволення позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, та просив суд в задоволені позовних вимог відмовити.

Представник Херсонської міської ради в судовому засіданні 30.08.2017р. підтримав позицію відповідача по справі та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

При приватизації майна Державного підприємства Завод "Заряд" до статутного капіталу ВАТ "Херсонський завод "Заряд" (правонаступником якого на теперішній час є ПрАТ "Херсонський завод "Заряд") відповідно до акту приймання - передачі державного майна №212 від 04.02.1997р. не увійшла частина об'єктів інженерної інфраструктури, які не підлягали приватизації, та були передані заводу на праві оперативного управління, серед яких й побутові приміщення Каналізаційно-насосної станції, залишковою вартістю 744грн.

У зв'язку з тим, що побутові приміщення, які перебували на балансі ВАТ "Херсонський завод "Заряд", залишилися у державній власності, 18.03.2008р. було зареєстровано право власності держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Херсонській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі) на побутові приміщення каналізаційної насосної станції, загальною площею 27,2 кв.м., літ. "2А", за адресою: м.Херсон, вул. Кільцева, буд.1.

Означена реєстрація підтверджується свідоцтвом на право власності від 18.03.2008р. серія САВ № 671058 (а.с.13).

Рішенням Херсонської міської ради № 364 від 30.09.2011р. каналізаційна насосна станція була прийнята до комунальної власності територіальної громади міста.

Означеним рішенням Херсонської міської ради було також вирішено у період реконструкції передати КНС на баланс управління капітального будівництва міської ради, а після її реконструкції передати КНС до господарського відання міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Херсона".

Рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради № 279 від 21.08.2012р. було вирішено управлінню капітального будівництва міської ради передати, а відповідачу прийняти в експлуатацію та на баланс реконструйовану каналізаційну насосну мережу та КНС у с. Степанівці м. Херсона.

За твердженням позивача, разом з КНС відповідачу незаконно були передані побутові приміщення КНС площею 27,2 кв.м., якими він користується на даний час без відповідних правових підстав, та тим самим порушує права і законні інтереси держави, як власника побутових приміщень КНС, що, в свою чергу, і стало підставою позову Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, яке відповідно до Закону України "Про управління об'єктами державної власності " є уповноваженим органом управління державним майном.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 16 цього ЦК України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Захист права власності унормований Главою 29 ЦК України. Одним із способів захисту права власності є витребування майна із чужого незаконного володіння. Згідно з приписами статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. За допомогою цього позову власник захищає не тільки свої права на володіння та користування майном, а також і право на розпорядження ним, оскільки перебування майна у чужому незаконному володінні певним чином обмежує і право власника на розпорядження майном. Віндикаційний позов є речово-правовим позовом, що може бути пред'явлений лише у разі відсутності між позивачем та відповідачем зобов'язальних правовідносин. Об'єктом віндикаційного позову може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна або особа, яка хоч і не є власником майна, але володіє ним на підставах, встановлених законом чи договором. Відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном, незалежно від того, чи заволоділа вона майном незаконно сама, чи придбала його у особи, яка не мала права його відчужувати, тобто заволоділа ним без відповідної правової підстави. Незаконність володіння майном відповідачем повинна бути доведена позивачем у суді, оскільки законодавство презюмує добросовісне (правомірне) володіння чужим майном, якщо інше не випливає із закону або не встановлене рішенням суду. Предметом позову в судовому процесі є матеріально - правова вимога (об'єктивне право титульного володільця) позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном (безтитульний статус його володіння). На підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребуване майно останній повинен надати суду відповідні докази.

Зі ст.400 ЦК України, на яку посилається позивач як правову підставу позовних вимог, вбачається, що володіння може бути добросовісне та недобросовісне.

Законом встановлено обов'язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна. Позивачеві у таких справах належить довести наявність недобросовісності з боку володільця і наявність власного володіння майном до його порушення. Важливим елементом позову є його предмет і підстава. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, підставою посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

При цьому слід зазначити, що предметом спору у даній справі є звільнення побутових приміщень каналізаційної насосної станції, загальною площею 27,2 кв.м., літ. "2А", за адресою: м. Херсон, вулиця Кільцева, буд.1, які за твердженням позивача безпідставно зайнятті відповідачем.

Як на підставу позовних вимог, позивач посилається на факт користування відповідачем побутових приміщень КНС без відповідних правових підстав.

При цьому позивач зазначає, що факт користування відповідачем побутовими приміщеннями КНС підтверджується листом від 27.01.2017р. № 1.

Так, означений лист направлений ПАТ Херсонський завод "Заряд" на адресу позивача, та в якому завод зазначає, що побутові приміщення прибудовані до КНС, яка знаходиться в комунальній власності та обліковується на балансі відповідача, фактично зайняті і використовуються відповідачем. Але з цього листа не вбачається, чим саме підтверджується фактичне використання побутових приміщень КНС.

Також, як доказ користування відповідачем побутовими приміщеннями КНС позивач зазначає акт від 08.09.2015р. обстеження об'єктів державного майна, які при приватизації не увійшли до статутного капіталу ПАТ "Херсонський завод "Заряд", але перебувають на його балансі.

В означеному акті зазначено, що при передачі будівлі відповідно до рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 21.08.2012р. № 279 до складу КНС були включені і побутові приміщення каналізаційної насосної станції. Але в цьому акті не зазначено доказів зайняття означених побутових приміщень КНС відповідачем, а, отже, і підстав для зобов'язання відповідача звільнити побутові приміщення КНС.

Окрім того, листи від 05.05.2015р. та від 02.11.2016р., на які посилається позивач як на доказ того, що відповідач визнає факт користування побутовими приміщеннями КНС, суд також не приймає до уваги як доказ зайняття відповідачем побутових приміщень КНС, виходячи з наступного. В листі від 05.05.2015р. відповідач зазначає про те, що КНС-15 в с.Степанівка по вул. Кільцева,1 перебуває у нього на балансі та жодним чином не зазначає про перебування у нього у власності або про користування побутовими приміщеннями КНС площею 27,2 кв.м.

В листі від 02.11.2016р. відповідач зазначає про будівлю КНС в цілому, яка складається з двох приміщень, та одне з яких використовується під розміщення дизельної електростанції, але при цьому в цьому листі немає жодних ідентифікуючих ознак того, що приміщення, яке використовується відповідачем, є саме побутовими приміщеннями КНС площею 27,2 кв.м., та яке заявлене позивачем до звільнення. Окрім того, як вбачається з інвентаризаційної картки № 5200, наданої до означеного листа відповідача, параметри та площа приміщення, в якому розміщена дизельна електростанція, не відповідає площі побутових приміщень КНС, звільнення яких я предметом позову у даній справі.

Статтею 387 Цивільного кодексу України унормовано, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову.

Відтак, в контексті заявлених позовних вимог вбачається, що позивачем подано віндикаційний позов.

З аналізу вище вказаних норм законодавства вбачається, що необхідною умовою віндикаційного позову є саме доведення факту володіння майном та доведення того, що таке володіння є незаконним.

Позивачем під час розгляду справи не доведено та не надано доказів того, що відповідач володіє побутовими приміщеннями КНС площею 27,2 кв.м. та самовільно займає спірні приміщення.

Даючи оцінку доказам у справі, суд зазначає про недоведення факту самовільного займання відповідачем побутових приміщень КНС, загальною площею 27,2 кв.м, літ. "2А", за адресою: м.Херсон, вулиця Кільцева, буд.1.

За таких обставин, вимоги позивача є позбавленими фактичного та правового обґрунтування, такими, що не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням доказів в підтвердження обставин, викладених у позові, що порушує умови ст.33 ГПК України, згідно якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень та подати відповідні докази.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача, з огляду на відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.,ст.44, 49 ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Повне рішення складено 04 вересня 2017 року.

Суддя Н.А. Павленко