Постанова

від 07.12.2017 по справі 923/476/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД



ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2017 р.

Справа № 923/476/17

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бєляновського В.В.,

суддів: Величко Т.А., Філінюка І.Г.

(склад колегії суддів сформовано згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 08.11.2017р.)

при секретарі - Колбасовій О.Ф.           

          за участю представників:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: ОСОБА_1

Від Херсонської міської ради: не з’явився

Від ПАТ "Херсонський завод "Заряд": не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

на рішення господарського суду Херсонської області від 30 серпня 2017 року

у справі № 923/476/17

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

до відповідача: Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1.          Херсонської міської ради;

2.          Приватного акціонерного товариства "Херсонський завод "Заряд",

про звільнення державного майна

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" про зобов’язання відповідача звільнити займані побутові приміщення каналізаційної насосної станції, загальною площею 27,2 кв.м., літ."2А", за адресою: м. Херсон, вул. Кільцева, 1.

В обґрунтування пред’явлених вимог позивач посилався на те, що спірні побутові приміщення є власністю держави та перебувають на балансі ПАТ "Херсонський завод "Заряд", відповідачем використовується без відповідної правової підстави, що порушує права та законні інтереси держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі – органу, уповноваженого приймати рішення про подальше використання державного майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації. А тому на підставі ст. ст. 3, 6 Закону України «Про управління об’єктами державної власності», ст. 5 Закону України «Про Фонд державного майна України», ст. ст. 387, 400, 1213 ЦК України позивач просив задовольнити позов.

МКП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" не визнало позов посилаючись на те, що рішенням Херсонської міської ради від 30.09.2011р. № 364 була прийнята до комунальної власності територіальної громади міста каналізаційна насосна станція, яка у наступному рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 21.08.2012р. № 279 за актом приймання – передачі від 03.10.2012р. передана на баланс МКП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона". Побутові приміщення використовуються ним під розміщення дизель-генераторної для забезпечення 2 категорії надійності енергозабезпечення КНС та у випадку аварії на мережах енергопостачання генераторна повинна забезпечити роботу КНС, запобігти її затопленню та забрудненню.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 06.07.2017 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено Херсонську міську раду та ПАТ "Херсонській завод "Заряд".

ПАТ "Херсонський завод "Заряд" підтримав позовні вимоги посилаючись на те, що при приватизації майна державного підприємства завод «Заряд» (правонаступником якого на теперішній час є ПАТ "Херсонський завод "Заряд") до статутного капіталу ВАТ Херсонський завод "Заряд", який був створений на базі державного підприємства, не увійшла частина державного майна, серед якого й побутове приміщення каналізаційної насосної станції, яке залишилося державною власністю. За рішенням Херсонської міської ради від 30.09.2011р. № 364 саме каналізаційна насосна станція, а не прибудоване до неї спірне побутове приміщення, була прийнята до комунальної власності територіальної громади міста, а за рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 21.08.2012 № 279 та за актом приймання – передачі матеріальних активів від 20.09.2012р. передана на баланс відповідача. При цьому, побутове приміщення КНС до комунальної власності передано не було та продовжує обліковуватися на балансі підприємства. У 2015 році була проведена спільна, за участю представників позивача та відповідача, інвентаризація цього об’єкту державного майна, у ході якої встановлено, що спірне побутове приміщення фактично використовується МКП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона", про що складено відповідний акт.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 30 серпня 2017 року (суддя Павленко Н.А.) у задоволені позову відмовлено з мотивів недоведеності позовних вимог.

Рішення суду з посиланням на приписи ст. ст. 387, 400 ЦК України мотивовано тим, що позивачем під час розгляду справи не доведено та не надано доказів того, що відповідач володіє побутовими приміщеннями КНС площею 27,2 кв.м. та самовільно займає спірні приміщення, у зв’язку з чим суд дійшов висновку, що вимоги позивача є позбавленими фактичного та правового обґрунтування, такими, що не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства.

          Не погоджуючись з вказаним рішенням Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга з урахуванням її змісту обґрунтована невідповідністю викладених у рішенні висновків місцевого суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

          У відзиві на апеляційну скаргу Херсонська міська рада заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

          Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників судового процесу не надходили.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги усі учасники судового процесу в порядку передбаченому ст. ст. 64, 98 ГПК України заздалегідь були повідомлені належним чином, проте позивач і треті особи не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду. Нез’явлення представників вказаних осіб в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними в справі матеріалами згідно з приписами ст. 101 ГПК України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в процесі приватизації майна державного підприємства Херсонський Завод "Заряд" до статутного капіталу створеного на базі цього підприємства ВАТ "Херсонський завод "Заряд", правонаступником якого на теперішній час є ПАТ "Херсонський завод "Заряд", не увійшла частина державного майна яка не підлягала приватизації, але залишилась на балансі ВАТ "Херсонський завод "Заряд", серед якого й побутові приміщення каналізаційно-насосної станції, загальною площею 27,2 кв.м., літ. « 2А», розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Кільцева, 1, які залишилися державною власністю, що підтверджується актом приймання – передачі державного майна № 212 від 04.02.1997р., зведеними відомостями інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу ВАТ "Херсонський завод "Заряд", але знаходиться на балансі останнього, станом на 31.12.2014р., на 31.12.2015р., на 31.12.2016р., інвентарною карткою обліку основних засобів ВАТ "Херсонський завод "Заряд", та ніким із учасників судового процесу не заперечується.

18.03.2008 року Херсонською міською радою на підставі рішення виконавчого комітету міськради від 18.03.2008р. № 134 державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Херсонській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії № САВ № 671058, а саме: побутові приміщення каналізаційної насосної станції, загальною площею 27,2 кв.м., літ. "2А", розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Кільцева, буд.1.

Право власності держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Херсонській області на зазначене нерухоме майно було зареєстровано в установленому законом порядку, що підтверджується відповідним витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23641817 від 21.08.2009р., виданим Херсонським державним бюро технічної інвентаризації.

При цьому, як вбачається з матеріалів інвентарної справи БТІ на нерухоме майно та інших документів наявних у справі, спірні побутові приміщення загальною площею 27,2 кв.м., літ. "2А", є прибудованими до каналізаційної насосної станції, ізольовані від неї та мають окремі вхідні двері, тобто є самостійним об’єктом користування.

Рішенням Херсонської міської ради від 30.09.2011р. № 364 було вирішено прийняти до комунальної власності територіальної громади міста каналізаційну насосну станцію, яка обліковувалася на балансі ліквідованого дочірнього підприємства «Енергія» відкритого акціонерного товариства «Компанія «Дніпро»; у період реконструкції передати вказану КНС на баланс управління капітального будівництва міської ради; після її реконструкції передати КНС до господарського відання міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона».

Рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 21.08.2012р. № 279 було вирішено управлінню капітального будівництва міської ради передати, а МКП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" прийняти в експлуатацію та на баланс реконструйовану каналізаційну мережу та КНС у с. Степанівці м. Херсона.

На підставі вказаного рішення виконавчого комітету за актом приймання - передачі матеріальних активів від 20.09.2012р. управління капітального будівництва Херсонської міської ради передало, а МКП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" прийняло вищезгадану реконструйовану каналізаційну мережу та КНС у с. Степанівці м. Херсона.

Отже, із встановлених апеляційним судом обставин справи вбачається, що за рішенням Херсонської міської ради від 30.09.2011р. № 364 лише каналізаційна насосна станція, а не прибудовані до неї спірні побутові приміщення, які є самостійним об’єктом користування, були прийняті до комунальної власності територіальної громади міста, а за рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 21.08.2012 № 279 та за актом приймання – передачі матеріальних активів від 20.09.2012р. передана на баланс відповідача. Спірні побутові приміщення, загальною площею 27,2 кв.м., літ. "2А", у комунальну власність територіальної громади міста Херсона не приймалися та на баланс МКП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" не передавалися, а продовжують обліковуватися на балансі ПАТ "Херсонський завод "Заряд", що також підтверджується наявним у справі листуванням між Регіональним відділення Фонду державного майна по Херсонській області та Херсонською міською радою.

08.09.2015 року комісією у складі представників Регіонального відділення Фонду державного майна по Херсонській області, ПАТ "Херсонський завод "Заряд" та МКП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" було проведено обстеження об’єктів державного майна, які при приватизації не увійшли до статутного капіталу ПАТ "Херсонський завод "Заряд", але перебувають на його балансі, а саме: побутових приміщень каналізаційної насосної станції, розташованих за адресою: м. Херсон, вул.. Кільцева, 1, під час якого встановлено, що вказані побутові приміщення використовуються МКП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" разом із вказаною каналізаційною насосною станцією, яка передана останньому за рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 21.08.2012р. № 279 та актом приймання – передачі матеріальних активів від 20.09.2012р., про що складно відповідний акт від 08.09.2015р., підписаний усіма членами комісії. Наведеним спростовується твердження місцевого суду про те, що в цьому акті не зазначено про зайняття спірних побутових приміщень відповідачем.

З огляду на зазначені обставини, а також не надання відповідачем суду інших правових підстав володіння спірним майном, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що МКП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" не набуло права володіння спірним майном, заволоділо ним незаконно, без відповідної правової підстави.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є вимоги Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до МКП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" про витребування у відповідача займаних побутових приміщень каналізаційної насосної станції, загальною площею 27,2 кв.м., літ."2А", за адресою: м. Херсон, вул. Кільцева, 1.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з цим позовом позивач вказує те, що спірні побутові приміщення є власністю держави та перебувають на балансі ПАТ "Херсонський завод "Заряд", відповідачем використовується без відповідної правової підстави, що порушує права та законні інтереси держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі – органу, уповноваженого приймати рішення про подальше використання державного майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд керувався приписами ст. ст. 387, 400 ЦК України та виходив із того, що позивачем під час розгляду справи не доведено та не надано доказів того, що відповідач володіє побутовими приміщеннями КНС площею 27,2 кв.м. та самовільно займає спірні приміщення, у зв’язку з чим дійшов висновку, що вимоги позивача є позбавленими фактичного та правового обґрунтування, такими, що не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками місцевого суду, оскільки вони зроблені без належного аналізу та врахування всіх даних, що містяться в матеріалах справи, та вимог закону, що регулює спірні правовідносини.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 13 Конституції України та ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист усіх суб‘єктів права власності.

Статтею 41 Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що правові підстави набуття права власності визначено у гл. 24 Цивільного кодексу України.

За змістом положень ст. 321 вказаного Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно положень ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 329 ЦК України, юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 136 ГК України, щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 400 ЦК України унормовано, що недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Судовий захист права власності та майнових інтересів власників – осіб, названих у ст. 1 ГПК України, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння.

При цьому колегія суддів враховує, що право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного позивачем способу захисту змісту порушеного права. За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об’єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Так, власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності шляхом витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, згідно з статтею 387 ЦК України (віндикаційний позов).

Предметом віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Предметом доказування у справах за такими позовами становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як - то факти, що підтверджують його право власності або інше суб’єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володіння відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. Власник вправі витребувати своє майно від особи, в якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні. Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності у позивача суб'єктивного матеріального права на витребування майна з чужого незаконного володіння, він повинен надати суду відповідні належні докази, що підтверджують його право на вказане майно.

При цьому, майно (у даному випадку окрема річ) повинно мати індивідуально - визначені ознаки, за якими суд може визнати за власником право власності на цю річ та вказати у резолютивній частині судового рішення (при задоволенні позову) найменування майна, що підлягає передачі, і місце його знаходження (що передбачено вимогами ст. 84 ГПК України щодо змісту судового рішення). Із вказаного слідує, що позивач повинен визначити у своїй позовній заяві саме майно, яке примусово повинно бути вилучено у відповідача, визначивши його родові чи індивідуальні ознаки, кількість, вагу, вартість тощо, а також обов’язково місце його знаходження.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Таким чином, із приписів даної правової норми випливає, що обставини на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються господарським судом на підставі фактичних даних, якими є докази.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судової о процесу (ст. 33 ГПК України).

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті доказі, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 36 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Обов’язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої вимоги про витребування спірного індивідуально-визначеного нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Херсон, вул.. Кільцева, 1, обґрунтовує тим, що спірні побутові приміщення є власністю держави та перебувають на балансі ПАТ "Херсонський завод "Заряд", відповідачем використовується без відповідної правової підстави, що порушує права та законні інтереси держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі – органу, уповноваженого приймати рішення про подальше використання державного майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації.

Судом установлено та матеріалами справи підтверджено факт, що станом на момент вирішення даного спору спірне нерухоме майно є державною власністю та перебуває на балансі ПАТ "Херсонський завод "Заряд". Це майно вибуло із володіння позивача, оскільки було самовільно захоплене відповідачем, знаходиться в натурі у незаконному володінні відповідача та використовується останнім без належних правових підстав.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність користування спірним майном.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» об'єктами управління державної власності є, зокрема, державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.

Відповідно до п.16 ч. 1 ст. 6 вказаного Закону уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань,зокрема, здійснюють управління державним майном, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі корпоратизації або перетворення державних підприємств у державні акціонерні товариства, 100 відсотків акцій яких належать державі, приймають рішення про подальше використання цього майна (крім матеріальних носіїв секретної інформації), у тому числі об'єктів, що не підлягають приватизації.

Пунктом 1.3 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.99 N 908/68 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.1999р. за N 414/3707, передбачено, що управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Фонд державного майна України» визначено, зокрема, що Фонд державного майна України у сфері приватизації державного майна приймає рішення про подальше використання державного майна (крім матеріальних носіїв секретної інформації), що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації.

Апеляційним судом установлено, що відповідне рішення щодо передачі спірного майна у комунальну власність територіальної громади міста Херсона уповноваженим органом управління державним майном не приймалося.

Твердження місцевого суду про те, що позивачем під час розгляду справи не доведено та не надано доказів того, що відповідач володіє спірними побутовими приміщеннями площею 27,2 кв.м. та самовільно їх займає спростовується наявними у матеріалах справи актом обстеження об’єктів державного майна, які при приватизації не увійшли до статутного капіталу ПАТ "Херсонський завод "Заряд", але перебувають на його балансі від 08.09.2015р., зведеними відомостями інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу ВАТ "Херсонський завод "Заряд", але знаходиться на балансі останнього станом на 31.12.2015р., на 31.12.2016р. та наявним у справі листуванням між сторонами. Також, в усних поясненнях в засіданні апеляційного суду представник відповідача підтвердив використання спірних побутових приміщень під розміщення дизельної електростанції.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про витребування спірного майна із чужого незаконного володіння, оскільки позивачем доведено його суб’єктивне матеріальне право на витребуване майно, факт вибуття цього майна з його володіння і наявність майна у незаконному володінні відповідача та відсутність у останнього правових підстав для володіння майном.

Як вже було зазначено вище, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного позивачем способу захисту змісту порушеного права. Таким чином, зобов’язанням МКП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" звільнити займані побутові приміщення каналізаційної насосної станції, загальною площею 27,2 кв.м., літ. « 2А», розташовані за адресою: м. Херсон, вул.. Кільцева, 1, на користь позивача, відновлюється становище, що існувало до порушення прав та охоронюваних законом інтересів власника (ч. 2 ст. 16 ЦК України). Отже, обраний позивачем спосіб захисту встановлений законом є ефективним засобом захисту, відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову місцевий господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, припустився невідповідності викладених у рішенні висновків фактичним обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим воно підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволенні позову.

Згідно з ст. ст. 44, 49 ГПК України за рахунок відповідача позивачеві підлягають відшкодуванню витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 1600 грн. та за подання і розгляд апеляційної скарги в сумі 1760 грн., а всього в сумі 3360 грн.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 30 серпня 2017 року у справі № 923/476/17 скасувати.

Позов задовольнити.

Зобов’язати Міське комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" (код ЄДРПОУ 03355726) звільнити займані побутові приміщення каналізаційної насосної станції, загальною площею 27,2 кв.м., літ."2А", за адресою: м. Херсон, вул. Кільцева, 1, на користь Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 21295778).

Стягнути з Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" (код ЄДРПОУ 03355726) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 21295778) судові витрати в сумі 3360 грн.

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідні накази з зазначенням правильних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Величко Т.А.

ОСОБА_2