Постанова

від 13.06.2018 по справі 923/476/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 923/476/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

представники сторін в судове засідання не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду

від 07.12.2017

у складі колегії суддів: Бєляновського В.В. (головуючого), Величко Т.А., Філінюка І.Г.

у справі № 923/476/17

за позовом регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

до міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1. Херсонської міської ради, 2. приватного акціонерного товариства "Херсонський завод "Заряд"

про зобов'язання звільнити займані побутові приміщення,-

ВСТАНОВИВ:

1. Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звернулося в Господарський суд Херсонської області з позовом до Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" про зобов'язання відповідача звільнити займані побутові приміщення каналізаційної насосної станції, загальною площею 27,2 кв.м., літ."2А", за адресою: м. Херсон, вул. Кільцева, 1.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 30.09.2017 у задоволені позову відмовлено з мотивів недоведеності позовних вимог.

3. Не погоджуючись з вказаним рішенням Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

4. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 у справі № 923/476/17 апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі задоволено. Рішення Господарського суду Херсонської області від 30 серпня 2017 року у справі № 923/476/17 скасовано. Позов задоволено. Зобов'язано Міське комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" звільнити займані побутові приміщення каналізаційної насосної станції, загальною площею 27,2 кв.м., літ."2А", за адресою: м. Херсон, вул. Кільцева, 1, на користь Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

5. 30.01.2018 міським комунальним підприємством "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" через Одеський апеляційний господарський суд подано касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 у справі № 923/476/17, підтвердженням чого є конверт поштового відправлення.

6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 923/476/17 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Пєскова В.Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 14.03.2018.

7. Ухвалою Верховного Суду від 02.05.2018 поновлено міському комунальному підприємству "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 у справі № 923/476/17, відкрито касаційне провадження у справі № 923/476/17 за касаційною скаргою міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2017. Призначено розгляд касаційної скарги міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" на 13.06.2018 об 11 год. 00 хв. Зупинено виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 у справі № 923/476/17.

8. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 11.06.2018 № 1206 у зв'язку з відпусткою судді Пєскова В.Г., відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 923/476/17.

9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 923/476/17 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 11.06.2018.

10. Ухвалою Верховного Суду від 11.06.2018, колегією суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Жукова С.В. прийняти касаційну скаргу міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 у справі № 923/476/17 до свого провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

11. Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, відповідачем подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

12. Касаційну скаргу мотивовано тим, що в усіх наявних документах йде мова про КНС в цілому, а не про її окремі частини та тим, що оскаржувану постанову прийнято з порушенням норм матеріального права.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

13. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанцій без змін.

Позиція Верховного Суду

14. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

15. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

16. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

17. Судом апеляційної інстанції при розгляді справи було встановлено наступне.

17.1 В процесі приватизації майна державного підприємства Херсонський Завод "Заряд" до статутного капіталу створеного на базі цього підприємства ВАТ "Херсонський завод "Заряд", правонаступником якого на теперішній час є ПАТ "Херсонський завод "Заряд", не увійшла частина державного майна яка не підлягала приватизації, але залишилась на балансі ВАТ "Херсонський завод "Заряд", серед якого й побутові приміщення каналізаційно-насосної станції, загальною площею 27,2 кв.м., літ. " 2А", розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Кільцева, 1, які залишилися державною власністю, що підтверджується актом приймання - передачі державного майна № 212 від 04.02.1997, зведеними відомостями інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу ВАТ "Херсонський завод "Заряд", але знаходиться на балансі останнього, станом на 31.12.2014, на 31.12.2015, на 31.12.2016, інвентарною карткою обліку основних засобів ВАТ "Херсонський завод "Заряд", та ніким із учасників судового процесу не заперечується.

17.2 18.03.2008 Херсонською міською радою на підставі рішення виконавчого комітету міськради від 18.03.2008 № 134 державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Херсонській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії № САВ № 671058, а саме: побутові приміщення каналізаційної насосної станції, загальною площею 27,2 кв.м., літ. "2А", розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Кільцева, буд.1.

17.3 Право власності держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Херсонській області на зазначене нерухоме майно було зареєстровано в установленому законом порядку, що підтверджується відповідним витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23641817 від 21.08.2009, виданим Херсонським державним бюро технічної інвентаризації.

17.4 При цьому, як вбачається з матеріалів інвентарної справи БТІ на нерухоме майно та інших документів наявних у справі, спірні побутові приміщення загальною площею 27,2 кв.м., літ. "2А", є прибудованими до каналізаційної насосної станції, ізольовані від неї та мають окремі вхідні двері, тобто є самостійним об'єктом користування.

17.5 Рішенням Херсонської міської ради від 30.09.2011 № 364 було вирішено прийняти до комунальної власності територіальної громади міста каналізаційну насосну станцію, яка обліковувалася на балансі ліквідованого дочірнього підприємства "Енергія" відкритого акціонерного товариства "Компанія "Дніпро"; у період реконструкції передати вказану КНС на баланс управління капітального будівництва міської ради; після її реконструкції передати КНС до господарського відання міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона".

17.6 Рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 21.08.2012 № 279 було вирішено управлінню капітального будівництва міської ради передати, а МКП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" прийняти в експлуатацію та на баланс реконструйовану каналізаційну мережу та КНС у с. Степанівці м. Херсона.

17.7 На підставі вказаного рішення виконавчого комітету за актом приймання - передачі матеріальних активів від 20.09.2012 управління капітального будівництва Херсонської міської ради передало, а МКП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" прийняло вищезгадану реконструйовану каналізаційну мережу та КНС у с. Степанівці м. Херсона.

17.8 08.09.2015 комісією у складі представників Регіонального відділення Фонду державного майна по Херсонській області, ПАТ "Херсонський завод "Заряд" та МКП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" було проведено обстеження об'єктів державного майна, які при приватизації не увійшли до статутного капіталу ПАТ "Херсонський завод "Заряд", але перебувають на його балансі, а саме: побутових приміщень каналізаційної насосної станції, розташованих за адресою: м. Херсон, вул.. Кільцева, 1, під час якого встановлено, що вказані побутові приміщення використовуються МКП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" разом із вказаною каналізаційною насосною станцією, яка передана останньому за рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 21.08.2012р. № 279 та актом приймання - передачі матеріальних активів від 20.09.2012р., про що складно відповідний акт від 08.09.2015, підписаний усіма членами комісії.

18. Відповідно до статті 13 Конституції України та статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист усіх суб'єктів права власності.

19. Статтею 41 Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

20. Правові підстави набуття права власності визначено у главі 24 Цивільного кодексу України.

21. За змістом положень статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

22. Згідно положень частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

23. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

24. Відповідно до статті 329 Цивільного кодексу України, юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

25. Відповідно до частини 3 статті 136 Господарського кодексу України, щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

26. Частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

27. Статтею 400 Цивільного кодексу України унормовано, що недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

28. Судовий захист права власності та майнових інтересів власників - осіб, названих у статті 1 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння.

29. Власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності шляхом витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, згідно з статтею 387 Цивільного кодексу України (віндикаційний позов).

30. Предметом віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

31. Предметом доказування у справах за такими позовами становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як - то факти, що підтверджують його право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володіння відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. Власник вправі витребувати своє майно від особи, в якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні. Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності у позивача суб'єктивного матеріального права на витребування майна з чужого незаконного володіння, він повинен надати суду відповідні належні докази, що підтверджують його право на вказане майно.

32. При цьому, майно (у даному випадку окрема річ) повинно мати індивідуально - визначені ознаки, за якими суд може визнати за власником право власності на цю річ та вказати у резолютивній частині судового рішення (при задоволенні позову) найменування майна, що підлягає передачі, і місце його знаходження. Із вказаного слідує, що позивач повинен визначити у своїй позовній заяві саме майно, яке примусово повинно бути вилучено у відповідача, визначивши його родові чи індивідуальні ознаки, кількість, вагу, вартість тощо, а також обов'язково місце його знаходження.

33. Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що за рішенням Херсонської міської ради від 30.09.2011 № 364 лише каналізаційна насосна станція, а не прибудовані до неї спірні побутові приміщення, які є самостійним об'єктом користування, були прийняті до комунальної власності територіальної громади міста, а за рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 21.08.2012 № 279 та за актом приймання - передачі матеріальних активів від 20.09.2012 передана на баланс відповідача; спірні побутові приміщення, загальною площею 27,2 кв.м., літ. "2А", у комунальну власність територіальної громади міста Херсона не приймалися та на баланс МКП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" не передавалися, а продовжують обліковуватися на балансі ПАТ "Херсонський завод "Заряд", що також підтверджується наявним у справі листуванням між Регіональним відділення Фонду державного майна по Херсонській області та Херсонською міською радою.

34. Також, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що станом на момент вирішення даного спору спірне нерухоме майно є державною власністю та перебуває на балансі ПАТ "Херсонський завод "Заряд", це майно вибуло із володіння позивача, оскільки було самовільно захоплене відповідачем, знаходиться в натурі у незаконному володінні відповідача та використовується останнім без належних правових підстав.

35. Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" об'єктами управління державної власності є, зокрема, державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.

36. Відповідно до пункту 16 частини 1 статті 6 вказаного Закону уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань,зокрема, здійснюють управління державним майном, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі корпоратизації або перетворення державних підприємств у державні акціонерні товариства, 100 відсотків акцій яких належать державі, приймають рішення про подальше використання цього майна (крім матеріальних носіїв секретної інформації), у тому числі об'єктів, що не підлягають приватизації.

37. Пунктом 1.3 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 N 908/68 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.1999 за N 414/3707, передбачено, що управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства.

38. Пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України "Про Фонд державного майна України" визначено, зокрема, що Фонд державного майна України у сфері приватизації державного майна приймає рішення про подальше використання державного майна (крім матеріальних носіїв секретної інформації), що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації.

39. Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що відповідне рішення щодо передачі саме спірного майна у комунальну власність територіальної громади міста Херсона уповноваженим органом управління державним майном не приймалося.

40. З огляду на викладене, доводи скаржника спростовуються змістом оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

41. В силу приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції від 15.12.2017), суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

42. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

43. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

44. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

45. Таким чином, посилання та доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, в якості підстав скасування судових рішень під час касаційного провадження.

46. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

47. Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

48. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

49. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.

50. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

51. Вказані вимоги судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови були дотримані.

52. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

53. Окрім того, як вже було зазначено вище, ухвалою Верховного Суду від 02.05.2018 зупинено виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 у справі № 923/476/17.

54. Згідно частини 3 статті 332 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

55. З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про те, що виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 у справі № 923/476/17 підлягає поновленню.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317, 332 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 у справі № 923/476/17 залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 у справі № 923/476/17 залишити без змін.

3. Поновити виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 у справі № 923/476/17.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді С.В. Жуков

В.Я. Погребняк