Постанова

від 29.08.2017 по справі 910/18213/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2017 р. Справа№ 910/18213/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Дикунської С.Я.

Мальченко А.О.

за участю секретаря судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Маркет 777 на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2017

у справі №910/18213/14 (суддя - Чинчин О.В.)

за позовом Первинної профспілкової організації нафтогазовидобувного управління Охтирканафтогаз ПАТ Укрнафта професійної спілки працівників нафтової і газової промисловості

до 1) Публічного акціонерного товариства Укрнафта

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Маркет 777

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача-2 - Публічне акціонерне товариство РЕАЛ БАНК

про визнання недійсними рішення засідання конкурсної комісії та договорів купівлі - продажу

за участю представників учасників процесу:

від позивача - Лазаренко Т.В., довіреність №1 від 10.01.2017

від відповідача-1 - Мануілова Я.І., довіреність №10-531/д від 23.08.2017

від відповідача-2 - Юзефович А.О., довіреність б/н від 03.04.2017

від третьої особи - Комаровський Д.В., довіреність б/н від 24.05.2017

ВСТАНОВИВ:

Первинна профспілкова організація нафтогазовидобувного управління Охтирканафтогаз ПАТ Укрнафта професійної спілки працівників нафтової і газової промисловості (позивач у справі) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Укрнафта (відповідач-1 у справі) та Товариства з обмеженою відповідальністю Маркет 777 (відповідач-2 у справі) про визнання недійсними рішення засідання конкурсної комісії та договорів купівлі - продажу, а саме: рішення засідання конкурсної комісії від 12.02.2010 року, створеної відповідно до наказу ВАТ Укрнафта №208/1 від 17.12.2009 року Про створення конкурсної комісії по продажу об'єктів соціальної сфери, які знаходяться на балансі структурних підрозділів ВАТ Укрнафта , з продажу майнового комплексу речового ринку за адресою: Сумська область, м. Охтирка, площа Червоного Козацтва, 2-а, які оформлені протоколом №2 від 12.02.2010 року, що затверджений рішенням правління ВАТ Укрнафта від 03.03.2010 року, оформленим протоколом №8; визнати недійсним договір купівлі - продажу майнового комплексу речового ринку №1 від 18.03.2010 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством Укрнафта та Товариством з обмеженою відповідальністю Маркет 777 з моменту його укладення; визнати недійсним договір купівлі - продажу майна №2 від 18.03.2010 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством Укрнафта та Товариством з обмеженою відповідальністю Маркет 777 з моменту його укладення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на існування підстав, передбачених ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, для визнання спірних договорів недійсними, оскільки предмет купівлі-продажу (а саме майновий комплекс речового ринку та майно), який, за твердженням позивача, був економічно прибутковим, у 2010 році був проданий за заниженою ціною, що суперечить принципу розумності та справедливості, а тому Первинна профспілкова організація нафтогазовидобувного управління Охтирканафтогаз ПАТ Укрнафта професійної спілки працівників нафтової і газової промисловості просить визнати результати конкурсу, за яким переможцем було визнано ТОВ Маркет 777 та укладені з ним договори купівлі-продажу майнового комплексу речового ринку та майна недійсними.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі - продажу майнового комплексу речового ринку №1 від 18.03.2010 року, укладений між Публічним акціонерним товариством Укрнафта та Товариством з обмеженою відповідальністю Маркет 777 ; визнано недійсним договір купівлі - продажу майна №2 від 18.03.2010 року, укладений між Публічним акціонерним товариством Укрнафта та Товариством з обмеженою відповідальністю Маркет 777 ; стягнуто з Публічного акціонерного товариства Укрнафта на користь Первинної профспілкової організації нафтогазовидобувного управління Охтирканафтогаз ПАТ Укрнафта професійної спілки працівників нафтової і газової промисловості судовий збір у розмірі 1 218,00 грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Маркет 777 на користь Первинної профспілкової організації нафтогазовидобувного управління Охтирканафтогаз ПАТ Укрнафта професійної спілки працівників нафтової і газової промисловості судовий збір у розмірі 1 218,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення обґрунтовано доведеністю позивачем укладення спірних договорів з порушенням приписів чинного законодавства та принципів розумності та справедливості, оскільки вартість предмету купівлі-продажу була значно заниженою при укладені спірних договорів, що, на думку суду першої інстанції, є підставою згідно ст. 215, 203 Цивільного кодексу України для визнання їх недійсними. Окрім того, судом зроблено висновок, що продаж спірного майна по занижених цінах вплинуло на права та інтереси найманих працівників ПАТ Укрнафта , захист та представництво яких здійснює Первинна профспілкова організація нафтогазовидобувного управління Охтирканафтогаз ПАТ Укрнафта професійної спілки працівників нафтової і газової промисловості, що свідчить про правомірність заявлення позову саме профспілковою організацією. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання договорів недійсними, суд першої інстанції відхилив заяву відповідача про застосування строку позовної давності, та встановив, що позивач, незважаючи на надання ним згоди щодо продажу спірного майна, лише після проведення рецензування звіту 06.06.2014 довідався про порушення його прав та інтересів, а відтак дійшов висновку, що позивачем не пропущений строк позовної давності.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю Маркет 777 , подав апеляційну скаргу (вх. №09-08.1/4897/17 від 14.06.2017), в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 у справі №910/18213/14 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю та покласти на позивача судові витрати.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив дійсні обставини справи та правовідносини, що склались між сторонами, не вказав, які саме норми цивільного законодавства порушено укладенням спірного договору, окрім того відповідач-2 вказує на відсутність будь-яких порушених прав та охоронюваних законом інтересів у профспілкової організації, за захистом яких вона звернулась до суду, а тому стверджує, що у позивача відсутні будь-які підстави для заявлення позову про визнання недійсним договору, в якому позивач не виступає стороною. Також апелянт посилається на те, що профспілкова організація у 2009 році, надаючи згоду на відчуження нерухомого майна - майнового комплексу речового ринку, могла та повинна була дізнатись про укладені договори, а тому слід вважати, що позивач пропустив строки позовної давності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2017, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Маркет 777 на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Жук Г.А., судді - Мальченко А.О., Дикунська С.Я. та призначено справу №910/18213/14 до розгляду на 16.08.2017.

14.08.2017 від позивача у справі надійшов відзив (вх. №09-11/15167/17) на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 залишити без змін.

Від ПАТ Укрнафта 15.08.2017 до Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-1 погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правомірними та обґрунтованими, а апеляційну скаргу відповідача-2 такою, що не підлягає задоволенню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 розгляд справи відповідно до п.1 ч. 1 ст. 77 ГПК України був відкладений на 29.08.2017.

У судовому засіданні 29.08.2017 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 у справі №910/18213/14 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю та покласти на позивача судові витрати.

Представники ПАТ Укрнафта та Первинної профспілкової організації нафтогазовидобувного управління Охтирканафтогаз ПАТ Укрнафта професійної спілки працівників нафтової і газової промисловості у судовому засіданні 29.08.2017 заперечили проти доводів апеляційної скарги відповідача-2 з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просять рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 у справі №910/18213/14 залишити без змін.

Представник Публічного акціонерного товариства РЕАЛ БАНК у судовому засіданні 29.08.2017 підтримав вимоги апеляційної скарги відповідача-2, стверджує про відсутність підстав для визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнового комплексу речового ринку та майна, а тому просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 у справі №910/18213/14 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22565878 від 24.04.2009 року майновий комплекс речового ринку за адресою: Сумська область, м. Охтирка, площа Червоного Козацтва, 2-а належало на праві приватної власності ВАТ Укрнафта (а.с. 187 том 1).

Рішенням спільного засідання адміністрації та профкому нафтогазовидобувного управління Охтирканафтогаз ВАТ Укрнафта від 08.10.2009 року (а.с. 21 том 1), оформленим протоколом №62, погоджено продаж майна речового ринку нафтогазовидобувного управління Охтирканафтогаз ВАТ Укрнафта .

Згідно зі звітом про оцінку майнового комплексу речового ринку за адресою: Сумська область, м. Охтирка, площа Червоного Козацтва, 2-а для продажу, складеного 09.10.2009 року Консультативно - експертним бюро Автоексперт , вартість майнового комплексу речового ринку за адресою: Сумська область, м. Охтирка, площа Червоного Козацтва, 2-а становить 548 513 грн. 00 коп. без врахування ПДВ, ПДВ - 109 702 грн. 60 коп (а.с. 22-75 том 1).

15.10.2009 року начальник нафтогазовидобувного управління Охтирканафтогаз ВАТ Укрнафта ОСОБА_6 звернувся до в.о. Голови правління ВАТ Укрнафта з листом №30-1/9300 (а.с. 20 том 1), в якому просило розглянути подані матеріали та прийняти рішення правлінням ВАТ Укрнафта щодо продажу майнового комплексу речового ринку за адресою: Сумська область, м. Охтирка, площа Червоного Козацтва, 2-а, який знаходиться на балансі нафтогазовидобувного управління Охтирканафтогаз ВАТ Укрнафта .

До даного листа було надано обґрунтування щодо продажу майнового комплексу речового ринку (а.с. 118-119 том 1) за підписом начальника нафтогазовидобувного управління Охтирканафтогаз ВАТ Укрнафта ОСОБА_6 та головного бухгалтера нафтогазовидобувного управління Охтирканафтогаз ВАТ Укрнафта ОСОБА_7, в якому вказувалось, що діяльність речового ринку, який є непрофільним направленням для НГВУ Охтирканафтогаз ВАТ Укрнафта потребує значних матеріальних та фінансових вкладів, оскільки з боку контролюючих органів влади (пожежної служби, служби охорони праці, інспекції архітектурно-будівельного контролю) надходять велика кількість зауважень щодо невідповідності речового ринку діючим нормам та вимогам. Також зазначено, що при умові виконання вимог чинного законодавства щодо застосування граничного рівня рентабельності, фінансові ресурси на проведення реконструкції речового ринку будуть відсутні та даний вид діяльності стає інвестиційно не вигідним.

Рішенням засідання правління ВАТ Укрнафта , оформленим протоколом №51 від 07.12.2009 року (а.с. 76 том 1), з метою поліпшення фінансово-економічного стану та зниження невиробничих затрат товариства, вирішено надати дозвіл НГВУ Охтирканафтогаз ВАТ Укрнафта на продаж на конкурсних засадах майнового комплексу речового ринку за адресою: Сумська область, м. Охтирка, площа Червоного Козацтва, 2-а; доручено Управлінню справами ВАТ Укрнафта , згідно з вимогами Інструкції Про порядок продажу за конкурсом нерухомого майна та об'єктів незавершеного будівництва ВАТ Укрнафта , забезпечити організацію та проведення конкурсу з продажу майна за ціною не нижче експертної оцінки, що становить станом на 09.10.2009 року 658 215 грн. Контроль за виконанням рішення покладено на заступника Голови правління - комерційного директора ОСОБА_8

Наказом в.о. голови правління ВАТ Укнафта №208/1 від 17.12.2009 року (а.с. 78 том 1) створено конкурсну комісію по продажу об'єктів соціальної сфери, які знаходяться на балансі структурних підрозділів ВАТ Укрнафта .

Рішенням засідання конкурсної комісії з продажу майнового комплексу речового ринку за адресою: Сумська область, м. Охтирка, площа Червоного Козацтва, 2-а, оформленим протоколом №1 від 25.12.2009 року (а.с. 79 том 1), затвердженим в.о. голови Правління ВАТ Укрнафта , затверджено початкову ціну продажу об'єкта у сумі 710 000 грн. 00 коп., затверджено дату 12.02.2010 року, як дату проведення конкурсу з продажу об'єкта.

06.01.2010 року в газеті Общественно - политическая газета Правда Украины №1/2 (18215) опубліковано повідомлення ВАТ Укрнафта про оголошення конкурсу про продаж об'єктів соціальної сфери, зокрема, лот 2 Охтирський ринок, адреса: Сумська область, м. Охтирка, площа Червоного Козацтва, 2-а, дата конкурсу 12.02.2010 року (а.с. 217-218 том 1).

08.01.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю Маркет 777 звернулось до ВАТ Укрнафта з листом №1 про участь у конкурсі (а.с. 222 том 1).

20.01.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю Маркет 777 подало заявку на участь у конкурсі та надало конкурсну пропозицію (а.с. 223-224 том 1).

Рішенням засідання конкурсної комісії з продажу майнового комплексу речового ринку за адресою: Сумська область, м. Охтирка, площа Червоного Козацтва, 2-а, оформленим протоколом №2 від 12.02.2010 року, затвердженим головою Правління ВАТ Укрнафта , допущено до участі у конкурсі з продажу майнового комплексу речового ринку Товариство з обмеженою відповідальністю Маркет 777 та Товариство з обмеженою відповідальністю Перша українська хімічна компанія ; визнано переможцем конкурсу Товариство з обмеженою відповідальністю Маркет 777 (а.с. 82-84; 225-227 том 1).

Рішенням засідання правління ВАТ Укнафта , оформленим протоколом №8 від 03.03.2010 року (а.с. 77; 228 том 1), затверджено протокол №2 засідання конкурсної комісії від 12.02.2010 року з продажу майнового комплексу речового ринку за адресою: Сумська область, м. Охтирка, площа Червоних козаків, 2-а за ціною 740 000 грн. 00 коп. Доручено першому заступнику Голови Правління - комерційному директору ОСОБА_8 бути представником ВАТ Укрнафта при оформленні усіх необхідних документів при підписанні договору №1 купівлі-продажу нерухомого майна та договору №2 купівлі-продажу майна з визначеним переможцем конкурсу.

18.03.2010 року між Відкритим акціонерним товариством Укрнафта , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Укрнафта , (продавець за договором, відповідач-1 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Маркет 777 (покупець за договором, відповідач-2 у справі) укладено договір купівлі - продажу майнового комплексу речового ринку №1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим №1241, відповідно до умов якого продавець за підсумками конкурсу з продажу майнового комплексу речового ринку, який знаходиться за адресою: Сумська область, місто Охтирка, площа Червоного Козацтва, будинок 2а, згідно затвердженого протоколу №2 конкурсної комісії від 12.02.2010 року, зобов'язався передати у власність покупцю майновий комплекс речового ринку (а.с. 85-88 том 1).

Згідно з рішенням конкурсної комісії (протокол №2 засідання конкурсної комісії з продажу майнового комплексу від 12.02.2010) затвердженого 03 березня 2010 року рішення Правління ВАТ Укрнафта : початкова ціна продажу майнового комплексу становить 710 000,00 грн; найвища запропонована ціна продажу майнового комплексу становить 740 000 грн 00 коп. Зазначена вартість складається з вартості об'єктів нерухомого майна, що відчужується за даним договором, в сумі 637 898 грн 40 коп. та вартості об'єктів рухомого майна, що відчужується за договором №2 у сумі 102 101 грн 60 коп. (п.2.1 договору)

Відповідно до п.2.2 договору ціна продажу майнового комплексу, який є предметом цього договору, становить 637 898 грн 40 коп.

Згідно з п. 2.3. договору, сторони домовились про такий порядок розрахунків: 35 500,00 грн, які були перераховані покупцем в якості заставного внеску відповідно до платіжного доручення №2 від 20.01.2010 на рахунок продавця зараховуються в рахунок оплати за придбаний майновий комплекс; 602 398,40 грн покупець зобов'язується сплатити на рахунок продавця протягом 10 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору.

Відповідно до п. 3.1. договору передача покупцю майна здійснюється продавцем у триденний строк після повної оплати вартості майна згідно п. 2.3. договору.

18.03.2010 року між Відкритим акціонерним товариством Укрнафта , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Укрнафта , (продавець за договором, відповідач-1 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Маркет 777 (покупець за договором, відповідач-2 у справі) укладено договір купівлі - продажу майна №2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим №1242 (а.с. 89-91 том 1), відповідно до умов якого продавець за підсумками конкурсу з продажу майнового комплексу речового ринку, який знаходиться за адресою: Сумська область, місто Охтирка, площа Червоного Козацтва, будинок 2а, згідно затвердженого протоколу №2 конкурсної комісії від 12.02.2010 року, зобов'язався передати у власність покупцю майно згідно Додатку №1 до даного договору, яке розташоване на території вказаного вище майнового комплексу речового ринку та задіяне у виробничому циклі ринку.

Відповідно до п.2.2 договору ціна продажу майна, який є предметом цього договору, становить 102 101 грн 60 коп, які згідно з п. 2.3. покупець зобов'язався сплатити на рахунок продавця протягом 10 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору.

Додатком №1 до договору купівлі - продажу майна №2 від 18.03.2010 року сторони узгодили перелік обладнання майнового комплексу речового ринку в м. Охтирка, що знаходиться на балансі нафтогазовидобувного управління Охтирканафтогаз ВАТ Укрнафта і передається на баланс покупцю.

Відповідно до п. 3.1. договору передача покупцю майна здійснюється продавцем у триденний строк після повної оплати вартості майна згідно п. 2.3. договору

19.03.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю Маркет 777 сплатило грошові кошти ВАТ Укрнафта у розмірі 704 500 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №19 від 19.03.2010 року із зазначенням призначення платежу: оплата за майновий комплекс речового ринку згідно Договору №1 та Договору №2 від 18.03.2010р. (а.с. 238 том 1).

На виконання умов договору купівлі - продажу майнового комплексу речового ринку №1 від 18.03.2010 року продавець передав, а покупець в свою чергу прийняв у власність майновий комплекс речового ринку, який знаходиться за адресою: Сумська область, місто Охтирка, площа Червоного Козацтва, будинок 2а, що підтверджується Актом прийому - передачі нерухомого майна майнового комплексу речового ринку від 22.03.2010 року (а.с. 239-240 том 1). Даний Акт підписаний уповноваженими представниками сторін від покупця: директором ОСОБА_11, та від продавця - першим заступником Голови Правління - комерційним директором ОСОБА_8 та погоджено начальником НГВУ Охтирканафтогаз - ОСОБА_6

На виконання умов договору купівлі - продажу майна №2 від 18.03.2010 року продавець передав, а покупець прийняв у власність рухоме майно майнового комплексу речового ринку, який знаходиться за адресою: Сумська область, місто Охтирка, площа Червоного Козацтва, будинок 2а, що підтверджується Актом прийому - передачі рухомого майна майнового комплексу речового ринку від 22.03.2010 року (а.с. 241-243 том 1). Зазначений Акт також підписаний вищевказаними представниками сторін та погоджений начальником НГВУ Охтирканафтогаз - ОСОБА_6

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що після зміни керівництва у ПАТ Охтирканафтогаз ПАТ Укрнафта виникла необхідність у перевірці господарських операцій, які були вчинені попереднім керівництвом. Так, зокрема, з метою встановлення правомірності продажу майна - майнового комплексу речового ринку, було замовлено рецензування Звіту про оцінку майнового комплексу речового ринку за адресою: Сумська область, м. Охтирка, площа Червоного Козацтва, 2-а для продажу.

Проведеною рецензією на звіт про оцінку Звіт про оцінку майнового комплексу речового ринку за адресою: Сумська область, м. Охтирка, площа Червоного Козацтва, 2-а для продажу , складеною 06.06.2014 року ФОП ОСОБА_12, встановлено, що звіт не відповідає вимогам нормативно - правових актів з оцінки майна, є неякісним і не може бути використаний. Враховуючи наведені обставини, позивач стверджує, що майновий комплекс речового ринку, який, за твердженням позивача, був економічно прибутковим, у 2010 році був проданий за заниженою ціною, що суперечить принципу розумності та справедливості, а тому Первинна профспілкова організація нафтогазовидобувного управління Охтирканафтогаз ПАТ Укрнафта професійної спілки працівників нафтової і газової промисловості з посиланням на ст. 203, 215 ЦК України просить визнати результати конкурсу, за яким переможцем було визнано ТОВ Маркет 777 , та укладені з ним договори купівлі-продажу майнового комплексу речового ринку та майна недійсними.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Для визнання оспорюваного договору недійсним позивач має довести за допомогою належних засобів доказування, що договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності і волевиявленню сторін, на момент укладення договору свідомо існує об'єктивна неможливість настання правового результату, а також, що внаслідок його укладення порушені права позивача.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Зі змісту оспорюваних договорів вбачається, що вони є договорами купівлі-продажу.

Згідно ч.1 статті 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. (частина 4 статті 656 Цивільного кодексу України)

Як вбачається зі змісту спірних договорів, вони укладені від імені ПАТ Укрнафта - головою правління комерційним директором - ОСОБА_8, повноваження на підписання якого закріплено рішенням Правління ВАТ Укрнафта від 03.03.2010, оформленим протоколом №8 та від імені ТОВ Маркет 777 - директором товариства ОСОБА_11, яка діяла згідно Статуту ТОВ Маркет 777 .

Договори оформлені письмово, нотаріально посвідчені та зареєстровані в реєстрі.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що спірні договори укладені належними представниками сторін, в межах їх повноважень, підписи яких скріплені печатками юридичних осіб та оформлені у передбаченій законом формі.

Враховуючи, що сторони виконали взяті на себе за договором зобов'язання, а саме продавець передав у власність покупця (відповідача-2) нерухоме майно, а відповідач-2 оплатив ціну предмета купівлі-продажу, то наведені обставини свідчать, що внутрішня воля сторін при укладенні договору відповідала їх волевиявленню, яке закріплено у тексті договору та дії сторін були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що виникають з укладенням договору купівлі-продажу.

Підставою визнання договорів недійсними позивач вказує невідповідність змісту договорів (а саме умови щодо ціни продажу майна) вимогам законодавства та принципам законності та розумності, оскільки позивач зазначає, що у випадку, якби ПАТ Укрнафта знало дійсну ринкову ціну предмета продажу, то договори не були б укладені за ціною 740 000,00 грн.

Місцевий господарський суд прийняв наведені доводи позивача як обґрунтовані, з чим не погоджується суд апеляційної інстанції з наступних підстав.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Колегія суддів зазначає, що за своєю правовою природою договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін. У договорах купівлі-продажу, що укладаються на аукціонах, прилюдних торгах, вона формується на засадах змагальності між потенційними покупцями.

Київський апеляційний господарський суд звертає увагу, що згідно статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Закон України Про ціни і ціноутворення від 3 грудня 1990 року №507 розрізняє наступні види цін: вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Згідно ст. 11 Закону вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Статтею 189 Господарського кодексу України визначено, що ціна у господарських зобов'язаннях є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Вільни ціни, відповідно до ст. 190 Господарського кодексу України, визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Відтак, оскільки купівля-продаж майнового комплексу речового ринку та майна відбувалась у загальному порядку, визначеному Господарським та Цивільним кодексами України, продаж даного майна не здійснювався в межах державного регулювання такого продажу, то відповідно чинне законодавства допускає сторонам самостійно встановлювати ціну об'єкта продажу.

Як вбачається з представлених документів, відповідач-1 перед продажем спірного об'єкта нерухомості для визначення початкової ціни продажу вчинив ряд дій: була проведена експертиза; на засіданні правління ВАТ Укрнафта був погоджений дозвіл щодо продажу майна за ціною не нижче, ніж встановлена експертним висновком, тобто ціна продавцем могла бути визначена і вище, ніж та, яка визначена в експертному висновку; була створена конкурсна комісія, яка визначила найнижчий рівень початкової ціни продажу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що ПАТ Укрнафта , виставляючи на продаж спірне нерухоме майно та визначаючи початкову ціну продажу, діяло відповідно до вимог законодавства, встановило ціну, яка є вільною в розумінні вищенаведених норм законодавства, що в свою чергу надає продавцеві право встановити будь-яку ціну, яка є для нього розумною та обґрунтованою.

Суд першої інстанції для встановлення дійсної ринкової ціни об'єкта продажу ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.11.2014 року, призначив проведення будівельно-технічної експертизи. На вирішення експертизи поставлено наступні питання: Яка ринкова вартість майнового комплексу речового ринку, який знаходиться за адресою: Сумська область, м. Охтирка, площа Червоного Козацтва, 2-а станом на 09.10.2009 року? Чи відповідає висновок експерта-оцінювача Консультативно-експертного бюро Автоексперт ОСОБА_12 - звіт по оцінці майнового комплексу речового ринку, що знаходиться за адресою: Сумська область, м. Охтирка, площа Червоного Козацтва, 2-а станом на 09.10.2009 року вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам?

Висновком експерта Київського науково - дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи №17515/15-42 від 21.03.2017 року встановлено, що ринкова вартість майнового комплексу речового ринку, що знаходиться за адресою: Сумська область, м. Охтирка, площа Червоного Козацтва, 2-а станом на 09.10.2009 року складає (без урахування ПДВ): 3 787 655 грн. 00 коп.; висновок експерта-оцінювача Консультативно-експертного бюро Автоексперт ОСОБА_12 - звіт по оцінці майнового комплексу речового ринку, що знаходиться за адресою: Сумська область, м. Охтирка, площа Червоного Козацтва, 2-а станом на 09.10.2009 року не відповідає вимогам нормативно - правових актів з оцінки майна, є неякісним і не може бути використаний.

Місцевий господарський суд прийнявши до уваги висновок, складений за результатами судової експертизи, керуючись ст. 632 ЦК України, зробив висновок, що ціна купівлі-продажу, яка визначена сторонами у договорах від 18.03.2010, суперечить приписам законодавства.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що згідно статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін самостійно, дана норма не зобов'язує сторін керуватись виключно ринковою ціною на даний вид товару чи іншими показниками. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Тобто, дана норма надає сторонам право вільно встановлювати умови щодо ціни, і лише у випадку коли такої умови не досягнуто сторонами, то слід застосовувати звичайні (ринкові) ціни, що склались на аналогічний товар.

Однак, у даному випадку до правовідносин не застосовувались регульовані ціни, а сторони, не маючи будь-яких законодавчих обмежень щодо встановлення ціни купівлі-продажу, визначили її на власний розсуд, з урахуванням реальних показників прибутку від здійснення непрофільного виду діяльності та з урахуванням всіх можливих майбутніх витрат на реконструкцію даного майна та інших витрат для підтримання граничного рівня рентабельності ринку, що не суперечить ні ст. 632 Цивільного кодексу України, ні ст. 189, 190 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено існування обставин, які згідно ст. 203 ЦК України були б підставою для визнання правочину недійсним, оскільки зміст укладених договорів відповідає положенням цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особи, яка вчинили правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників було вільним та відповідало внутрішній волі сторін; правочин вчинений у передбачені законом формі, та був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відтак, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок Господарського суду міста Києва про існування підстав для визнання спірних договорів недійсними.

Окрім того, у суді першої інстанції позивач також як на підставу недійсності спірних договорів, посилався також на те, що оскаржувані договори укладені при прямій зацікавленості керівника структурного підрозділу ВАТ Укрнафта всупереч статті 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У пункті 3.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними роз'яснено, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина перша статті 207 ГК України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Таким чином, для визнання недійсним спірного договору відповідно до ст. 228 ЦК України позивач повинен довести, в чому саме полягає невідповідність цього правочину інтересам держави і суспільства, наявність умислу сторін або однією сторони на укладення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наявність вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Однак, як вірно зазначив місцевий господарський суд позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, що спірні договори укладалися з метою порушення інтересів держави і суспільства, публічного порядку, не доведено наявності умислу та вини в, які встановлюються остаточним рішенням суду у кримінальній справі, у певних осіб на укладення правочину та настання протиправних наслідків.

З огляду на викладене, колегія суддів визнає відсутніми підстави для визнання спірних договорів недійсними відповідно до ст. 228 ЦК України.

Разом з цим, твердження позивача та відповідача-1 про те, що попереднє керівництво НГВУ Охтирканафтогаз ПАТ Укрнафта уклало спірні договори на вкрай невигідних умовах навмисно у власних інтересах, колегія суддів вважає необґрунтованими та недоведеними, оскільки сторонами не подано жодного належного доказу, який свідчив би про вчинення певними посадовими особами НГВУ Охтирканафтогаз ПАТ Укрнафта неправомірних, протиправних діянь (злочинів) в тому числі щодо продажу спірного майна. Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що спірні договори від імені ПАТ Укрнафта укладені не ОСОБА_6, який станом на момент укладення договорів був начальником НГВУ Охтирканафтогаз ВАТ Укрнафта , дії якого позивач вважає недобросовісними, а від імені ВАТ Укрнафта укладено першим заступником голови правління комерційним директором ВАТ Укрнафта - ОСОБА_8, якого було уповноважено на такі дії згідно рішення правління ВАТ Укрнафта . Окрім того, суд звертає увагу, що погодження продажу спірного майна та укладення таких договорів, визначення початкової ціни продажу, також було здійснено не ОСОБА_6, а Правлінням ВАТ Укрнафта , яке з урахуванням рішення конкурсної комісії щодо продажу нерухомого майна, затвердило дату проведення конкурсу, початкову ціну продажу та особу - представника від ВАТ Укрнафта на оформлення всіх документів, пов'язаних із таким продажем.

Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що недоотримання будь-яких коштів, які позивач вважає, що ПАТ Укрнафта могла б отримати у випадку продажу майна за дійсною його ринковою вартістю, є підставою не для визнання договорів недійсними, а для відшкодування збитків з винної особи, дії чи бездіяльність якої стали наслідком недоотриманого прибутку відповідача-1.

З огляду на вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що при укладенні договору купівлі - продажу майнового комплексу речового ринку №1 від 18.03.2010 року та договору купівлі - продажу майна №2 від 18.03.2010 року між Відкритим акціонерним товариством Укрнафта , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Укрнафта , та Товариством з обмеженою відповідальністю Маркет 777 , сторонами було погоджено предмет, ціна, перехід права власності, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін, форс - мажорні обставини, вирішення спорів та інші положення в належному порядку, а тому відсутні підстави для визнання їх недійсними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Крім учасників правочину (сторін за договором), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, обов'язковими умовами визнання договору недійсним є наявність у позивача певного суб'єктивного права (охоронюваного інтересу) - об'єкту судового захисту, порушення у зв'язку з укладенням відповідного договору таких прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі, та належність обраного способу судового захисту. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Обґрунтовуючи своє право на звернення до суду, Первинна профспілкова організація нафтогазовидобувного управління Охтирканафтогаз ПАТ Укрнафта професійної спілки працівників нафтової і газової промисловості посилається на те, що оскільки кошти, одержані від реалізації спірного майна відносяться до балансового прибутку підприємства, з якого формується зарплатний фонд товариства, то продаж спірного майна по занижених цінах вплинуло на права та інтереси найманих працівників ПАТ Укрнафта , захист та представництво яких здійснює позивач у справі.

Відповідно до Статуту Первинної профспілкової організації нафтогазовидобувного управління Охтирканафтогаз ПАТ Укрнафта професійної спілки працівників нафтової і газової промисловості, затвердженого Сумською обласною радою професійних спілок 12.02.2002 року, професійна спілка працівників організації нафтогазовидобувного управління Охтирканафтогаз є громадською організацією, створеною з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально - економічних прав та інтересів членів профспілки.

Відповідно до статті 1 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання); первинна організація профспілки - добровільне об'єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі.

Згідно зі ст. 25 Закону профспілки представляють права та інтереси працівників у відносинах з роботодавцем в управлінні підприємствами, установами, організаціями, а також у ході приватизації об'єктів державної та комунальної власності, беруть участь у роботі комісій з приватизації представляють інтереси працівників підприємства-боржника в комітеті кредиторів у ході процедури банкрутства.

Профспілки, їх об'єднання, здійснюючи представництво та захист трудових і соціально-економічних прав та інтересів своїх членів, повинні додержуватися Конституції України, законів та інших нормативно-правових актів, а також виконувати колективні договори та угоди, які вони уклали, та взяті на себе зобов'язання. (стаття 36 Закону)

Згідно з п.2.70 Галузевої Угоди між Міністерством палива та енергетики, НАК Нафтогаз України та Профспілкою працівників нафтової та газової промисловості України на 2009-2010 роки, роботодавець забезпечує фінансування та утримання об'єктів культури, спорту, охорони здоров'я, торгівлі, закладів відпочину, оздоровчих центрів (у частині будівель та споруд, обладнання), що знаходиться на балансі підприємства. Роботодавець зобов'язаний не допускати їх безпідставне закриття, перепрофілювання, передачу в оренду, відчуження майна та приміщень без погодження з відповідним профспілковим органом.

Колегія суддів зазначає, що законодавець визначає професійну спілку як добровільну громадську організацію, добровільне об'єднання громадян, яке представляє інтереси членів профспілки - громадян в межах колективних договорів, укладених з адміністрацією підприємства (товариства), має узгоджувальні функції щодо прийняття товариством рішення в тому числі на відчуження майна, що використано позивачем шляхом надання згоди на продаж майнового комплексу речового ринку у 2009 році, тобто профспілка використала своє право на захист інтересів працівників, виконала згідно ст. 25 Закону свою представницьку функцію прав та інтересів працівників у відносинах з роботодавцем в частині управління товариством шляхом надання такої згоди.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивачем жодним чином не доведено, що розмір заробітної плати, за захистом яких ніби-то звернулась профспілкова організація напряму залежить від балансового прибутку ПАТ Укрнафта , оскільки не надано жодного внутрішнього документа, який би свідчив, що надходження грошових коштів/збільшення балансового прибутку підприємства є підставою для перегляду встановленої працівникам заробітної плати, не надано доказів того, що заробітна плата чи будь-які надбавки до неї визначаються у відсотковому відношенні до балансового прибутку товариства і залежать від вартості об'єкта проданого у 2010 році. Також не надано доказів того, що у спірний період працівники товариства не були забезпечені визначеною заробітною платою, чи недоотримали певні премії чи надбавки, чи зазнали інших обмежень їх соціально-економічних прав саме внаслідок укладення договорів продажу майнового комплексу речового ринку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду визнає необгрунтованими та безпідставними твердження позивача про порушення його прав та інтересів укладенням спірних договорів купівлі-продажу.

Також позивачем заявлено вимогу про визнання недійсними рішення засідання конкурсної комісії, а саме рішення засідання конкурсної комісії від 12.02.2010 року, створеної відповідно до наказу ВАТ Укрнафта №208/1 від 17.12.2009 року Про створення конкурсної комісії по продажу об'єктів соціальної сфери, які знаходяться на балансі структурних підрозділів ВАТ Укрнафта , з продажу майнового комплексу речового ринку за адресою: Сумська область, м. Охтирка, площа Червоного Козацтва, 2-а, які оформлені протоколом №2 від 12.02.2010 року, що затверджений рішенням правління ВАТ Укрнафта від 03.03.2010 року, оформленим протоколом №8.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням засідання конкурсної комісії з продажу майнового комплексу речового ринку за адресою: Сумська область, м. Охтирка, площа Червоного Козацтва, 2-а, оформленим протоколом №2 від 12.02.2010 року, затвердженим головою Правління ВАТ Укрнафта , допущено до участі у конкурсі з продажу майнового комплексу речового ринку Товариство з обмеженою відповідальністю Маркет 777 та Товариство з обмеженою відповідальністю Перша українська хімічна компанія ; визнано переможцем конкурсу Товариство з обмеженою відповідальністю Маркет 777 .

Рішенням засідання правління ВАТ Укнафта , оформленим протоколом №8 від 03.03.2010 року, затверджено протокол №2 засідання конкурсної комісії від 12.02.2010 року з продажу майнового комплексу речового ринку за адресою: Сумська область, м. Охтирка, площа Червоних козаків, 2-а за ціною 740 000 грн. 00 коп.

Місцевий господарський суд вірно вказав, що при зверненні до суду з позовом в частині визнання недійсним з моменту прийняття рішення засідання конкурсної комісії від 12.02.2010 року, створеної відповідно до наказу ВАТ Укрнафта №208/1 від 17.12.2009 року Про створення конкурсної комісії по продажу об'єктів соціальної сфери, які знаходяться на балансі структурних підрозділів ВАТ Укрнафта , з продажу майнового комплексу речового ринку за адресою: Сумська область, м. Охтирка, площа Червоного Козацтва, 2-а, які оформлені протоколом №2 від 12.02.2010 року, що затверджений рішенням правління ВАТ Укрнафта від 03.03.2010 року, оформленим протоколом №8, Первинною профспілковою організацією нафтогазовидобувного управління Охтирканафтогаз ПАТ Укрнафта професійної спілки працівників нафтової і газової промисловості не доведено належними засобами доказування, що оспорюване ним рішення суперечить закону, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, чи що волевиявлення учасників не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі, або що рішення не було вчинено у формі, встановленій законом, чи що рішення не було спрямовано на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Посилання позивача на Інструкцію про порядок продажу за конкурсом нерухомого майна та об'єктів незавершеного будівництва ВАТ Укрнафта , затверджену Правлінням ВАТ Укрнафта , оформленим протоколом №12 від 20.04.2006 року, як на підставу визнання недійсним рішення засідання конкурсної комісії від 12.02.2010 року суд вважає безпідставним, оскільки вказана інструкція є внутрішнім документом ПАТ Укрнафта , з яким закон не пов'язує можливість визнання недійсним оспорюваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком Господарського суду міста Києва про безпідставність позовних вимог Первинної профспілкової організації нафтогазовидобувного управління Охтирканафтогаз ПАТ Укрнафта професійної спілки працівників нафтової і газової промисловості в частині визнання недійсним з моменту прийняття рішення засідання конкурсної комісії від 12.02.2010 року, створеної відповідно до наказу ВАТ Укрнафта №208/1 від 17.12.2009 року Про створення конкурсної комісії по продажу об'єктів соціальної сфери, які знаходяться на балансі структурних підрозділів ВАТ Укрнафта , з продажу майнового комплексу речового ринку за адресою: Сумська область, м. Охтирка, площа Червоного Козацтва, 2-а, які оформлені протоколом №2 від 12.02.2010 року, що затверджений рішенням правління ВАТ Укрнафта від 03.03.2010 року, оформленим протоколом №8, а відтак висновок суду про відмову в їх задоволенні є правомірним та обґрунтованим.

Під час розгляду спору у суді першої інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю Маркет 777 подано заяву про застосування строків позовної давності до позовних вимог Первинної профспілкової організації нафтогазовидобувного управління Охтирканафтогаз ПАТ Укрнафта .

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитися у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі Відкрите акціонерне товариство Нафтова компанія Юкос проти Росії ; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК).

Відповідно до статті 257 ЦК загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Визначення початку відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК, зокрема відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (пункт 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (пункт 4).

До вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Як вбачається із матеріалів справи позивач звернувся до суду з вказаним позовом 29.08.2014 року, що підтверджується вхідним штампом канцелярії суду та згідно представлених до суду пояснень, позивач вважає, що ним не пропущено строк позовної давності, оскільки про порушене право він дізнався лише у 2014 році після проведення рецензування звіту про оцінку спірного майна.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими доводами позивача, оскільки як вбачається з матеріалів справи, рішенням спільного засідання адміністрації та профкому нафтогазовидобувного управління Охтирканафтогаз ВАТ Укрнафта від 08.10.2009 року, оформленим протоколом №62, позивачем було погоджено продаж майна речового ринку нафтогазовидобувного управління Охтирканафтогаз ВАТ Укрнафта , тобто позивач був обізнаний з тим, що спірне майно в майбутньому може бути продане.

Згідно ст. 28 Закону Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності профспілки, їх об'єднання мають право одержувати безоплатно інформацію від роботодавців або їх об'єднань, органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань, що стосуються трудових і соціально-економічних прав та законних інтересів своїх членів, а також інформацію про результати господарської діяльності підприємств, установ або організацій. Зазначена інформація має бути надана не пізніше п'ятиденного терміну.

Тобто, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до приписів чинного законодавства, враховуючи, що профспілка була обізнана з обставинами щодо відчуження спірного нерухомого майна, то профспілка в межах своїх повноважень мала всі законні підстави для звернення до підприємства із наданням інформації щодо господарської діяльності підприємства, зокрема щодо укладення правочинів, що стосуються продажу спірного майна.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що позивач міг довідатись про укладення спірних договорів ще з моменту їх укладення, а тому висновок суду першої інстанції, що строк позовної давності обчислюється саме з моменту рецензування звіту про оцінку Звіт про оцінку майнового комплексу речового ринку за адресою: Сумська область, м. Охтирка, площа Червоного Козацтва, 2-а для продажу , - 06.06.2014 року, колегія суддів важає необґрунтованим.

Разом з цим, апеляційний господарський суд зазначає, що оскільки наявними матеріалами справи підтверджується безпідставність та необґрунтованість позовних вимог Первинної профспілкової організації нафтогазовидобувного управління Охтирканафтогаз ПАТ Укрнафта професійної спілки працівників нафтової і газової промисловості, то в задоволенні позову суд відмовляє саме у зв'язку з його недоведеністю та необґрунтованістю.

Беручи до уваги зазначене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Маркет 777 на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 у справі №910/18213/14 та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 у справі №910/18213/14 в частині задоволення позовних вимог, та в цій частині суд апеляційної інстанції приймає нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладається на позивача у справі.

Керуючись ст. 33, 34, 49, 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Маркет 777 на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 у справі №910/18213/14 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 у справі №910/18213/14 скасувати частково та прийняти нове рішення:

В задоволенні позову відмовити повністю .

3. Стягнути з Первинної профспілкової організації нафтогазовидобувного управління Охтирканафтогаз ПАТ Укрнафта професійної спілки працівників нафтової і газової промисловості (42700, Сумська область, місто Охтирка, вул. Київська, буд 119, ідентифікаційний код 24006757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Маркет 777 (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 26, оф. 311, ідентифікаційний код 36283263) 4 019 (чотири тисячі дев'ятнадцять) грн. 41 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду.

5. Справу №910/18213/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді С.Я. Дикунська

А.О. Мальченко