Ухвала

від 06.09.2017 по справі 565/291/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

Головуючого судді: Гордійчук С.О.

суддів : Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання: Демчук Ю.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 17 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Гаражний кооператив Світлофор про визнання права власності та усунення перешкод в користуванні майном,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 17 травня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Гаражний кооператив Світлофор про визнання права власності на ? частину автомобільного гаража НОМЕР_1, зобов'язання ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод в користуванні автомобільним гаражем НОМЕР_1 та передати ключі від вхідних дверей автомобільного гаража № НОМЕР_1, який знаходиться у гаражному кооперативі Світлофор за адресою вул. Гаражна, 1 м. Вараш, Рівненська область та стягнення судових витрат, відмовлено.

В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач вказує на його незаконність, оскільки вказане рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом не враховано, що автомобільний гараж НОМЕР_1 в гаражному кооперативі Світлофор був придбаний під час шлюбу за спільні кошти сторін з метою використання для потреб сім'ї у батьків відповідача, а тому відноситься до спільної сумісної власності подружжя.

Суд не звернув увагу на те, що момент набуття права власності на спірне нерухоме майно є момент державної реєстрації права власності на таке майно, яке було проведено сторонами саме на її чоловіка ОСОБА_2 в період шлюбу.

Просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги із наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що спірний гараж отримано відповідачем безоплатно у власність в 2000 році від його батька з метою використання для власних потреб та потреб його сім ї, а тому цей гараж не відноситься до спільної сумісної власності подружжя.

На підтвердження такого висновку в рішенні наведенні відповідні мотиви та докази з якими погоджується і апеляційний суд.

Статтею 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до ч. 4 якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, а право приватної власності є непорушним.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Згідно з нормою статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею/ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які є підставами виникнення права спільної власності на майно подружжя) визначені у статті 60 СК України.

За змістом цієї норми належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна.

Виходячи з наведеного для правильного застосування статті 60 СК України та визнання майна спільною сумісною власністю суд повинен установити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Пунктом 23, 24 Постанови Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя № 11 від 21 грудня 2007 року роз'яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15 та від 01 липня 2015 року у справі № 6-612цс15, які згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для застосування.

Установивши, що на момент реєстрації права власності на спірний гараж сторони перебували у шлюбі та оцінивши технічний паспорт на гараж від 12 січня 2009 року, довідку характеристику на об'єкт нерухомості від 13 листопада 2007 року, матеріали технічної інвентаризації гаража від 13 листопада 2007 року та рішення постійнодіючого третейського суду при Універсальній товарній біржі Україна-Захід від 29 грудня 2008 року, довідки кооперативу за № 171 та № 172 від 20 березня 2017 року про виключення ОСОБА_3 із членів кооперативу та переуступкою ним гаража відповідачу, суд першої інстанції, застосовуючи норми статей 57, 60 СК України, дійшов обґрунтованого висновку, що придбання спірного гаража проведено за особисті кошти відповідача та членів його сім ї ще до реєстрації шлюбу з позивачем.

З огляду на встановлені фактичні обставини та наведені мотиви, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права - статті 57, 60 СК України та обґрунтовано визначив правовий статус спірного майна приватною особистою власністю ОСОБА_2

Згідно з вимогами ст. 57, ч. 4 ст. 60, ст. 212 ЦПК України рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, а всі докази оцінюються у сукупності і жоден з них не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказів придбання гаражу за спільні кошти подружжя матеріали справи не містять.

Посилання позивача на те, що гараж було придбано за спільні кошти сторін з метою використання для потреб сім'ї у батьків відповідача є безпідставні, так як у відповідності до вимог ст.10 ЦПК України позивач повинна довести за допомогою належних та допустимих доказів з урахуванням положень ст.57-59 ЦПК України, зазначені нею обставини. Таких доказів вона не надала.

Покликання апеляційної скарги на те, що суд при постановлені рішення дав неправильну оцінку пред'явленим доказам не заслуговують на увагу, оскільки у відповідності з вимогами ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд правильно оцінив докази, що надані сторонами, та дав їм належну правову оцінку. Підстави для переоцінювання наявних в матеріалах справи доказів відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Оскільки при вирішенні спору суд правильно визначив характер взаємовідносин, що виникли між сторонами, його рішення ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи, постановлене з дотриманням вимог закону, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявленого позову не вбачається.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 17 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий :

Судді: