Рішення від 06.09.2017 по справі 908/2501/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.09.2017р. Справа №908/2501/15-г

за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства Науково-дослідний та проектний інститут систем

автоматизації та управління , м.Дніпропетровськ

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат

імені Ілліча , м.Маріуполь

про стягнення заборгованості в сумі 5812805,27 грн.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2-по дов.

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Науково-дослідний та проектний інститут систем автоматизації та управління , м.Дніпропетровськ, позивач, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча , м.Маріуполь, про стягнення заборгованості в сумі 5812805,27 грн., у тому числі основний борг у сумі 5008074,35 грн., інфляція в сумі 505668,78 грн., три проценти річних в сумі 57382,28 грн. та пеня в сумі 241679,86 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилався на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №2753/782 від 13.09.2013р. в частині сплати вартості отриманого обладнання.

Відповідач надав відзив на позов від 26.05.2015р., в якому проти позовних вимог заперечував, посилаючись на закінчення строку дії договору та, як наслідок, безпідставність позовних вимог на підставі даного договору. Крім цього, відповідач стверджував про ненастання строку виконання ним своїх зобов'язань, нарахування позивачем пені на суму транспортних витрат.

23.06.2015р. до суду надійшло клопотання відповідач про зменшення розміру пені до суми не більше 10000,00 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.06.2015р. по справі №908/2501/15-г позов задоволено частково: стягнуто з Публічного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча , м.Маріуполь на користь позивача основний борг в сумі 5008074,35 грн., пеню в сумі 241679,86 грн., три проценти річних в сумі 55841,61 грн., інфляцію в сумі 505668,78 грн. та судовий збір в сумі 73060,63 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.05.2016р. рішення господарського суду Запорізької області від 23.06.2015р. у справі №908/2501/15-г змінено в частині стягнення суми пені та викладено другий абзац в наступній редакції: "Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Левченко, 1, код ЄДРПОУ 00191129) на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства «Науково-дослідний та проектний інститут систем автоматизації та управління» (49005 м.Дніпропетровськ, вул.Фурманова, 17, код ЄДРПОУ 00230467) 5008074,35 грн. основного боргу, 240187,25 грн. пені, 55841,61 грн. 3% річних, 505668,78 грн. індексу інфляції та 73041,86 грн. судового збору". В іншій частині рішення суду залишено без змін. Крім цього, вказаною постановою суду стягнуто з відповідача на користь позивача 09,38 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2016р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.05.2016 у справі №908/2501/15-г та рішення господарського суду Запорізької області від 23.06.2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Як зазначено Вищим господарським судом України, спір був розглянутий судами до Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", при цьому, касаційна скарга була подана ОСОБА_1 акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча". Разом з цим, зміст судових рішень не містить будь - яких встановлених відомостей з приводу зміни найменування або зміни організаційно - правової форми відповідача під час розгляду справи. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які правовстановлючи документи підтверджуючі статус відповідача.

Стаття 152 Цивільного кодексу України визначає поняття акціонерного товариства. Пунктом 6 вказаної статті визначено, що акціонерні товариства за типом поділяються на публічні товариства та приватні товариства. Особливості правового статусу публічних та приватних акціонерних товариств встановлюються законом.

Проте, як вказав Вищий господарський суд України, приймаючи справу до провадження та в подальшому розглядаючи її й приймаючи рішення, а ні суд першої інстанції, а ні суд апеляційної інстанції на вказані приписи законодавства уваги не звернули та не з'ясували відповідача за даним позовом.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.08.2016р. справу №98/2501/15-г направлено для розгляду за територіальною підсудністю до господарського суду Донецької області.

19.08.2016р. матеріали справи №908/2501/15-г надійшли до господарського суду Донецької області.

Автоматизованою системою „Документообіг суду» для розгляду справи призначено суддю Кучеряву О.О.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.08.2016р. справу №908/2501/15-г прийнято до провадження та призначено судове засідання на 13.09.2016р.

У зв'язку з надходженням запиту, ухвалою господарського суду Донецької області від 12.09.2016р. провадження по справі №908/2501/15-г зупинено, матеріали справи №908/2501/15-г направлено до господарського суду Запорізької області для подальшого скерування до Донецького апеляційного господарського суду.

13.07.2017р. господарським судом Запорізької області для подальшого розгляду справи №908/2501/15-г матеріали останньої направлені на адресу господарського суду Донецької області.

Протоколом автоматичного розподілу від 18.07.2017р. справу №908/2501/15-г передано до провадження судді Левшиної Г.В.

Ухвалою суду від 25.07.2017р. поновлено провадження у справі.

Згідно витягу з Єдиного з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських фрмувань станом на 06.09.2017р. в Єдиному державному реєстрі значиться Приватне акціонерне товариство Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча (00191129).

Згідно позовної заяви, позовні вимоги також заявлені позивачем до ОСОБА_1 акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча (ЄДРПОУ 00191129).

При цьому, за висновками суду, позивачем було припущено неточність у визначенні найменування відповідача, зокрема, замість повного найменування Приватне акціонерне товариство Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча вказано Приватне акціонерне товариство Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча .

За таких обставин, виходячи з того, що діючим Господарським процесуальним кодексом України не передбачено вчинення окремої процесуальної дії судом у випадку припущення стороною помилки у визначенні найменування відповідача, суд вважає занеобхідне зазначити про це у судовому рішенні та визначити, що відповідачем у справі є Приватне акціонерне товариство Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча , м.Маріуполь.

Приватне акціонерне товариство Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча , м.Маріуполь в судові засідання 14.08.2017р., 06.09.2017р. не з'явилося.

06.09.2017р. до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча , м.Маріуполь про відкладення розгляду справи у зв'язку з проведенням сторонами переговорів для мирного врегулювання спору.

Судом вказане клопотання відповідача залишено без задоволення, враховуючи, що згідно із ст.77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

За висновками суду, наявних у справі доказів достатньо для розгляду спору по суті в судовому засіданні 06.09.2017р.

При цьому, неявка відповідача в судове засідання та ведення сторони перемов щодо врегулювання спору жодним чином не перешкоджають ухваленню судового рішення по справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, клопотання відповідача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

За приписами п.п.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено, 13.09.2013р. між позивачем та Публічним акціонерним товариством Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча (змінено тип акціонерного товариства на приватне, що не є реорганізацією товариства) був підписаний договір №2753/782 (на придбання технологічного обладнання), за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався передати, а відповідач (покупець) - прийняти та оплатити обладнання товари на умовах, передбачених даним договором.

Кількість, номенклатура обладнання вказуються у специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною (п.2.1 договору).

Згідно розділу 3 договору №2753/782 від 13.09.2013р. поставка обладнання здійснюється видами транспорту, вказаними у специфікаціях. Позивач зобов'язаний поставити обладанання на умовах поставки, вказаних у специфікаціях згідно з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс в редакції 2000р. Строки поставки обладнання вказуються у специфікаціях.

Відповідно до п.4.3 договору загальна сума договору визначається як сумарна вартість обладнання, поставка якого здійснюється згідно доданих до нього специфікацій.

Сторонами було підписано специфікацію №4 від 21.05.2014р. до договору №2753/782 від 13.09.2013р., згідно якої постачанню позивачем відповідачу підлягало обладнання на суму 4671768,82 грн., умови поставки - DDP склад покупця.

Згідно зі специфікацією №7 від 01.08.2014р. до договору №2753/782 від 13.09.2013р., постачанню позивачем відповідачу підлягало обладнання на суму 1109487,06 грн., умови поставки - DDP склад покупця.

За специфікацією №8 від 11.11.2014р. до договору №2753/782 від 13.09.2013р., постачанню позивачем відповідачу підлягало обладнання на суму 581673,47 грн., умови поставки - DDP склад покупця.

Відповідно до специфікації №10 від 22.09.2014р. до договору №2753/782 від 13.09.2013р., постачанню позивачем відповідачу підлягало обладнання на суму 1230,53 грн., умови поставки - DDP склад покупця.

Згідно специфікації №11 від 10.10.2014р. до договору №2753/782 від 13.09.2013р., постачанню позивачем відповідачу підлягало обладнання на суму 2623862,75 грн., умови поставки - DDP склад покупця.

Відповідно ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, згідно із ст.666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Згідно з наданими до матеріалів справи видатковими накладними №РН-0000003 від 24.07.2014р., №РН-0000004 від 24.07.2014р., №РН-0000005 від 07.08.2014р., №РН-000008 від 24.09.2014р., №РН-000013 від 26.11.2014р., №РН-000014 від 26.11.2014р., №РН-000015 від 26.11.2014р., актами приймання-передачі обладнання позивачем за договором було поставлено Публічному акціонерному товариству Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча обладнання на суму 10309554,39 грн.

Крім цього, згідно актів перерахунку №11 від 02.10.2014р., №12 від 02.10.2014р. за результатами проведеного сторонами коригування вартість обладнання збільшено на 41676,03 грн.

Відповідачем письмових доказів наявності претензій до позивача з приводу документів, що стосуються обладнання, доказів відмови від договору, повернення обладнання, до матеріалів справи не надано, факт отримання вказаного обладнання не спростований.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до розділу 5 договору №2753/782 від 13.09.2013р. оплата відповідачем поставленого обладнання здійснюється протягом строку, вказаного у специфікації, який відраховується з моменту поставки обладнання та надання документів, вказаних в п.6.3 договору - рахунку на оплату обладнання, транспортних та супровідних документів, упаковочних документів, сертифікату або паспорту якості постачальника або виробника, сертифікатів санітарно-гігієнічного висновку та сертифікату радіологічної безпеки, акту приймання-передачі обладнання..

Згідно п.п.5 специфікацій до договору строк оплати поставлених ресурсів: 100% протягом 30 календарних днів від дати отримання товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, відповідач мав сплатити вартість отриманого від позивача обладнання:

- за видатковою накладною №РН-0000003 від 24.07.2014р., №РН-0000004 від 24.07.2014р. в строк до 26.08.2014р. (24-25.08.2014р. вихідні дні),

- за видатковою накладною №РН-0000005 від 07.08.2014р. в строк до 08.09.2014р. (06-07.09.2014р. вихідні дні),

- за видатковою накладною №РН-000008 від 24.09.2014р. в строк до 24.10.2014р.,

- за видатковими накладними №РН-000013 від 26.11.2014р., №РН-000014 від 26.11.2014р., №РН-000015 від 26.11.2014р. в строк до 26.12.2014р.

Згідно наданих до матеріалів справи пояснень позивача, платіжних доручень №52635 від 26.08.2014р., №52676 від 26.08.2014р., №55951 від 12.09.2014р., №58060 від 29.09.2014р., №58758 від 06.10.2014р., №59441 від 13.10.2014р., №60541 від 27.10.2014р., №61370 від 03.11.2014р., №56245 від 15.09.2014р., №57068 від 22.09.2014р., №63050 від 18.11.2014р. відповідачем було сплачено позивачу за договором №2753/782 від 13.09.2013р. грошові кошти в сумі 5343156,07 грн.

Таким чином, за висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 5008074,35 грн. за договором щодо оплати отриманого за видатковими накладними обладнання, всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Донецьким апеляційним господарським судом під час розгляду справи у зв'язку з суперечливістю доказів щодо розміру заборгованості, ухвалою від 08.12.2014р. в порядку ст.41 Господарського процесуального кодексу України було призначено судово-економічну експертизу, на вирішення якої поставлено певний перелік питань щодо дійсного розміру заборгованості відповідача перед позивачем за договором №2753/782 від 13.09.13р.

Відповідно до наданого на виконання вимог ухвали суду від 08.12.2015р. висновку експерта, також підтверджено, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на 23.04.2015р. становить 5008074,35 грн.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Висновок судового експерта згідно із ст.42 Господарського процесуального кодексу України для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Дослідивши наявний в матеріалах справи висновок експерта суд приймає до уваги його результати, враховуючи, що судом також встановлено наявність несплаченого боргу відповідача перед позивачем станом на 23.04.2015р. Проте, за висновками суду, вказаний залишок боргу відповідача виник не лише за видатковими накладними, які зазначені експертом у висновку, а й з врахуванням накладних, оплат відповідача, які перелічені вище судом.

Під час розгляду справи згідно платіжних доручень №18854 від 13.07.2015р., №19030 від 14.07.2015р., №19263 від 17.07.2015р. відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти в сумі 172737,33 грн., внаслідок чого залишок заборгованості відповідача перед позивачем становить 4835337,02 грн.

Відповіно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження по справі в частині вимог про сятгенння основного боргу в сумі 172737,33 грн. підлягає припиненню за відсутністю предмета спору.

Одночасно, враховуючи, що позов в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 4835337,02 грн. доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 4835337,02 грн. підлягають задоволенню.

За приписом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача три проценти річних в розмірі 57382,28 грн. за перід з 25.08.2014р. по 07.04.2015. та інфляцію в сумі 505668,78 грн. за період з 13.10.2014р. по 07.04.2015р.

За результатами проведеного судом перерахунку, виходячи з того, що за видатковою накладною №РН-0000004 від 24.07.2014р. прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем розпочалося з 27.08.2014р., нарахування трьох процентів річних за період з 25.08.2014р. по 26.08.2014р. є неправомірним. Такі самі висновки стосуються й по поставках за 26.11.2014р., внаслідок чого стягненню з відповідача на користь позивача підлягають три проценти річних в сумі 56444,90 грн. за період з 27.08.2014р. по 07.04.2015р.

Одночасно, щодо вимог про стягнення інфляції суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до п.3.2 постанови пленума Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши проведений позивачем розрахунок суми інфляції суд дійшов висновку, що позивачем неправомірно проведено нарахування інфляції не за повні місяці.

Проте, згідно проведеного судом перерахунку сума інфляції за повні місяці більша, ніж пред'явлена до стягнення.

За таких обставин, виходячи з того, що суд не має права самостійно виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги про стягнення інфляції підлягають задоволенню за період з жовтня 2014р. по березень 2015р. в сумі 505668,78 грн.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки.

Згідно ч.ч.1 і 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.7.2 договору у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати обладнання, відповідач сплачує пеню у розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, проте не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період.

За таких обставин, на підставі п.7.2 договору внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати обладнання позивачем пред'явлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 241679,86 грн. за період з 10.10.2014р. по 07.04.2015р.

Дослідивши викладений у позовній заяві розрахунок суми пені судом встановлено порушення позивачем вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України, згідно якого період часу, за який нараховується пеня не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Таким чином, внаслідок проведеного судом перерахунку стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 236746,35 грн. за період з 10.10.2014р. по 07.04.2015р.

23.06.2015р. до суду надійшло клопотання відповідача про зменшення розміру пені до суми не більше 10000,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як встановлено судом, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором носить тривалий характер.

При цьому, за висновками суду, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі, який був узгоджений сторонами в договорі.

За таких обставин, враховуючи надані до матеріалів справи докази, приймаючи до уваги невиконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем, суд дійшов висновку про відсутність виняткових підстав для зменшення заявленого до стягнення позивачем розміру пені, в результаті чого клопотання відповідача підлягає залишенню без задоволення.

На підставі викладеного, виходячи з того, що позов доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, проте, в частині вимог про стягнення трьох процентів річних в сумі 937,38 грн., пені в сумі 4933,51 грн. є неправомірним, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості підлягають частковому задоволенню в сумі 5634197,05 грн., у тому числі основний борг в сумі 4835337,02 грн., інфляція в сумі 505668,78 грн., три проценти річних в сумі 56444,90 грн. та пеня в сумі 236746,35 грн.

Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача, враховуючи, що, за висновками суду, спір по справі виник внаслідок неправильних дій останнього.

Витрати за проведену судову експертизу в сумі 17556,00 грн. (платіжне доручення №4500007247 від 10.02.2016р.) пдлягають віднесенню на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 33, 42, 43, 44, 49, 82-85, п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Припинити провадження по справі №908/2501/15-г в частині вимог ОСОБА_1 акціонерного товариства Науково-дослідний та проектний інститут систем автоматизації та управління , м.Дніпропетровськ до ОСОБА_1 акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча , м.Маріуполь про стягнення основного боргу в сумі 172737,33 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 акціонерного товариства Науково-дослідний та проектний інститут систем автоматизації та управління , м.Дніпропетровськ до ОСОБА_1 акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча , м.Маріуполь про стягнення основного боргу у сумі 4835337,02 грн., інфляції в сумі 505668,78 грн., трьох процентів річних в сумі 57382,28 грн. та пені в сумі 241679,86 грн. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча (87504 Донецька область, м.Маріуполь, вул.Левченко, 1, рах.№26002962487612 в ПАТ Перший Український Міжнародний банк м.Донецьк, МФО 334851, ЄДРПОУ 00191129) на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства Науково-дослідний та проектний інститут систем автоматизації та управління (49005 м.Дніпро, вул.Фурманова, 17, рах.№2600800017057 в ВАТ Укрексімбанк м.Дніпро, МФО 305675, ЄДРПОУ 00230467) основний борг у сумі 4835337,02 грн., інфляцію в сумі 505668,78 грн., три проценти річних в сумі 56444,90 грн. та пеню в сумі 236746,35 грн., всього заборгованість в сумі 5634197,05 грн., судовий збір в сумі 73080,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 акціонерного товариства Науково-дослідний та проектний інститут систем автоматизації та управління , м.Дніпропетровськ до ОСОБА_1 акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча , м.Маріуполь відмовити.

В судовому засіданні 06.09.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 06.09.2017р.

Суддя Г.В. Левшина