Ухвала

від 30.08.2017 по справі 210/2807/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/1022/17 Справа № 210/2807/17 Слідчий суддя - ОСОБА_1 Суддя-доповідач - ОСОБА_2

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

представника третьої особи,

щодо майна якої вирішується

питання про арешт ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу директора третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Сервіс» - ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 липня 2017 року про накладення арешту на майно,

ВСТАНОВИЛА :

Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 липня 2017 року задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_8 та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, вилучене в ході проведення обшуку за юридичною та фактичною адресою ТОВ «Підприємство «ЕКО», Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Червоноармійська (Володимира Великого), 1А, а саме документів стосовно здійснення господарської діяльності ТОВ «Торговий дім «ЕКО-СЕРВІС», в тому числі бухгалтерські документи та один системний блок комп`ютерний.

В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що є достатні підстави вважати, що вищевказані вилучені речі та документи відносяться до діяльності одного з вищевказаних посередників, а саме ТОВ «Торговий дім «ЕКО-СЕРВІС» та мають значення для встановлення усіх обставин у кримінальному провадженні, могли зберегти сліди вчинення кримінального правопорушення та можутьбути засобом та знаряддям вчинення кримінального правопорушення. Крім того дані речі та документи в свою чергу потребують дослідження спеціалістами в ході проведення необхідних судових експертиз, з метою всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження.

В апеляційній скарзі директор ТОВ «Еко-Сервіс» - ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою в клопотанні слідчого про арешт майна відмовити.

Дана скарга з урахуванням додаткових письмових пояснень адвоката ОСОБА_6 обгрунтовується тим, що з оскаржуваної ухвали не вбачається, що слідчому судді було доведено існування сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що тимчасово вилучене майно ТОВ «Еко-Сервіс» є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, здійснення провадження щодо службових осіб ТОВ «Еко-Сервіс» окрім загального посилання, не підтвердженого доказами. Зазначає, що подальший арешт майна за відсутністю передбачених для цього підстав порушує право на вільне використання належного особі майна, що суперечить загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини. Звертає увагу і на невідповідність клопотання про арешт майна вимогам чинного законодавства. Також апелянт вказує на те, що судове рішення було постановлено за відсутності представників ТОВ «Еко-Сервіс», без виклику їх в судове засідання, а про існування ухвали суду про арешт вищезазначеного майна їм стало відомо лише 04 серпня 2017 року.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ТОВ «Еко-Сервіс» - адвоката ОСОБА_6 , який підтримав апеляцію та просив її задовольнити, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Апеляційним судом встановлено, що 18.05.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017040000000560 внесено відомості щодо вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 364 КК України, та в межах вказаного кримінального провадження слідчий в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_8 звернувся з клопотанням, погодженим з прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 , про накладення арешту на вищевказане майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали слідчого судді, в провадженні слідчим відділом слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області знаходяться матеріали кримінального провадження №42017040000000560, відповідно до якого встановлено що посадові особи Дніпропетровського управління офісу великих платників податку ДФС України, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах третіх осіб, не вживають заходи по документуванню незаконної діяльності службових осіб ДП «Східно гірничо-збагачувальний комбінат» м. Жовті Води (надалі ДП «СхідГЗК») щодо незаконного заволодіння коштами вказаного підприємства під час закупівлі товарів за державні кошти за завищеними цінами. Таким чином, внаслідок незаконної діяльності службових осіб ДП «СхідГЗК» за сприянням посадових осіб Дніпропетровського управління офісу великих платників податку Державної фіскальної служби України завдано матеріальних збитків державі. Також, розслідуванням встановлено, що до вчинення вказаного вище кримінального правопорушення причетний директор «Торговий дім «Еко-Серівс» (код ЄДРПОУ 35935908) ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , який є і засновником вказаного підприємства. В свою чергу ОСОБА_7 , маючи вплив на посадових осіб ДП «СхідГЗК» розробив злочинну схему незаконного заволодіння коштами вказаного комбінату під час закупівлю товарів за державні кошти за завищеними цінами для реалізації яких ОСОБА_7 було залучено спеціально створені компанії посередники ТОВ «Підприємство «ЕКО» (код ЄДРПОУ 14348103) засновником якого є ДП «СхідГЗК» та компанія «Фрекст А.Г.» (Сейшельські острови) фактично власниками якої є посадові особи ДП «СхідГЗК», ТОВ «Торговий дім «ЕКО-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 35935908). Надалі з метою прикриття незаконної діяльності вищевказані кошти легалізовані через ряд підконтрольних підприємств: ТОВ «Агена» (код ЄДРПОУ 38992094), ПП «Антал» (код ЄДРПОУ 25017898), ТОВ «Всесвіт» (код ЄДРПОУ 31313654), ТОВ «Всесвіт-ойл-груп» (код ЄДРПОУ 41051402), ТОВ «Елемент нафта» (код ЄДРПОУ 39564815), ТОВ «ІНТЕР ІНВЕСТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 37805868), ТОВ «МАНГО-ГРУП» (код ЄДРПОУ 39039648) шляхом перерахування за безтоварними операціями на розрахункові рахунки та розподілені між учасниками злочинної схеми.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, ст. 132 КПК України, ст. 173 КПК України повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та спів розмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані повинні міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Однак зазначених вимог закону слідчий, який вніс клопотання та слідчий суддя, який розглядав зазначене клопотання, не дотрималися, що істотно вплинуло на правильність прийнятого судового рішення.

Так, із клопотання слідчого вбачається, що він як на підставу для накладення арешту на майно, посилається на п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України та зазначає, що з метою збереження речових доказів виникла необхідність в накладенні арешту на дане майно.

При цьому, клопотання слідчого на містить відомостей, зазначених в ч. ч. 5, 6 ст. 170 КПК України, а саме, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Клопотання слідчого не містить відомостей щодо пред`явлення підозри будь-якій службовій особі в даному кримінальному провадженні, не містить посилань і на заявлений цивільний позов, а також залишено поза увагою, що відповідно до ст. 96-3 КК України, у кримінальному провадженні за ст. ст. 191, 212, 364 КК України не передбачено застосування заходів кримінально-правового характеру до юридичних осіб.

Також у клопотанні слідчого всупереч вимогам кримінального процесуального законодавства відсутній як перелік і види майна, що належить арештувати, так і документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Крім того, слідчий суддя, як і сам слідчий не взяли до уваги розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Вказані обставини слідчим суддею залишились без належної правової оцінки, що свідчить про неналежне дотримання вимоги пунктів 1 та 3 ч. 2 ст. 173 КПК України, згідно яких при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Зі змісту частини третьої статті 172 КПК України вбачається, що слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Виходячи з викладеного та враховуючи те, що при вирішенні питання про арешт зазначеного у клопотанні майна прокурором та слідчим суддею були порушені зазначені вище норми кримінального процесуального закону, колегія суддів, з огляду на вимоги ст.370 КПК України, ч.3 ст.407 КПК України вважає, що апеляційна скарга директора третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Сервіс» - ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 липня 2017 року - скасуванню, з постановленням на підставі п.2) ч.3 ст.407 КПК України нової ухвали колегією суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області, якою клопотання слідчого про арешт майна від 28 липня 2017 року слід повернути прокурору відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 з метою усунення недоліків у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, протягом 72 годин з моменту отримання ухвали.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 170-173, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу директора третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Сервіс» - ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 липня 2017 року про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, вилучене в ході проведення обшуку за юридичною та фактичною адресою ТОВ «Підприємство «ЕКО», Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Червоноармійська (Володимира Великого), 1А, а саме документів стосовно здійснення господарської діяльності ТОВ «Торговий дім «ЕКО-СЕРВІС», в тому числі бухгалтерські документи та один системний блок комп`ютерний - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_8 про накладення арешту на майно - повернути прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3