Ухвала

від 04.09.2017 по справі 819/1225/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/8890/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Обрізка І.М., Кухтея Р.В.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.08.2017р. про розгляд клопотання щодо забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про визнання нечинним правового акта індивідуальної дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу звернулась в суд з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України про скасування п. 3 та 5 наказу заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" № 2060/5 від 30.06.2017 року .

Одночасно із адміністративним позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії п. 3 та 5 оскарженого наказу, за якими тимчасово заблоковано доступ приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці та виконання, якого покладено на державне підприємство Національні інформаційні системи .

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилався на те, що внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного наказу існує очевидна небезпека заподіяння шкоди її правам, інтересам та обов'язкам, оскільки фактично позбавляє її здійснювати нотаріальну діяльність визначену Законом України "Про нотаріат", що являється єдиним джерелом доходу існування її сім'ї, оскільки законом заборонено приватним нотаріусам займатися іншою діяльністю, крім викладацької та творчої. Можливий тривалий розгляд адміністративної справи фактично позбавляє її можливості утримувати неповнолітніх дітей, сплачувати за комунальні послуги, сплачувати кредит за житло, оренду офісу та заробітну платню трьом працівникам, які також отримують свої сім'ї. Зупинення її діяльності завдає значної не поворотної шкоди не тільки її сім'ї та її працівникам, але й фізичним особам нотаріальні дії яких розпочаті та незавершені. З цих підстав позивач просив задовольнити заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.08.2017р. відмовлено в задоволенні поданого клопотання з тих підстав, що стороною позивача не надано доказів на підтвердження обставин, які зазначені в клопотанні.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу про задоволення клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для вжиття заходів щодо забезпечення позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидним є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Виходячи з аналізу вказаної норми, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 року № 2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, зокрема зазначено, що судам необхідно враховувати, що, згідно з частинами третьою та четвертою статті 117 КАС України, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Колегією суддів враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 15 листопада 2007 року по справі Бендерський проти України , в якому Суд зазначив, що судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що підставою для забезпечення адміністративного позову, позивач зазначає про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, адже відповідна професійна діяльність є єдиним джерелом доходу позивача. Крім того, позивач не має права займатися іншими видами діяльності, а тому зупинення нотаріальної діяльності прямо стосується конституційних прав позивача на можливість заробляти на життя працею.

На підтвердження таких доводів позивачем не надано, а судом не встановлено доказів, які б свідчили про відсутність інших джерел доходу сім'ї позивача.

Крім цього необхідно звернути увагу на те, що дії нотаріусів, пов'язані з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, не є єдиним видом нотаріальної діяльності, а отже позивач, за наявності відповідного свідоцтва, має право вчиняти інші нотаріальні дії.

Разом з тим вимога позивача про зупинення дії оскарженого рішення відповідача, не підлягає виконанню в порядку ст.117 КАС України, оскільки на час розгляду питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, фактично було виконано та на його підставі заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_2

З огляду на зміст та правову сутність такого правового інституту як забезпечення позову, можливо дійти висновку про те, що забезпечення позову у формі зупинення оскарженого рішення суб'єкта владних повноважень можливо лише щодо рішень (актів індивідуальної дії чи нормативно-правових актів), які на момент розгляду питання щодо забезпечення позову, продовжують свою дію в часі, а відповідно зупинення дії такого рішення усуне небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Оскільки, у спірному випадку оскаржене рішення відповідача фактично було виконано, то зупинення дії такого рішення не може мати будь-яких наслідків, які б відповідали призначенню інституту забезпечення позову та призвели б до усунення небезпеки можливого заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не було наведено достатньо обґрунтованих доводів та доказів, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди його правам, свободам та інтересам, а отже, позивачем не доведено наявність підстав для вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, відповідно до ст. 117 КАС України.

Стосовно покликань сторони позивача на те, що суд першої інстанції при розгляді клопотання про забезпечення позову не повідомив останнього про час та місце розгляду справи, чим не дав можливості представити належні докази для вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, то колегія суддів вважає, що судом виконано вимоги ч.1 ст.118 КАС України, а саме розглянуто клопотання наступного дня після його одержання.

Окрім цього ч.2 ст.200 КАС України встановлено, що не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.08.2017р. про відмову в забезпеченні адміністративного позову в справі №819/1225/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. П. Сапіга судді І. М. Обрізко Р. В. Кухтей

Повний текст виготовлено 06.09.2017р.