Ухвала

від 21.06.2017 по справі 2а-904/12/1070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2017 року м. Київ К/9991/71080/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року

у справі № 2а-904/12/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеніт ЛТД"

до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зеніт ЛТД" (далі - ТОВ "Зеніт ЛТД", позивач) звернулося до суду з позовом до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 09 лютого 2012 року № 0000402301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем з податку на прибуток на 80623,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 20155,75 грн, а також податкового повідомлення-рішення ДПІ від 09 лютого 2012 року № 0000422301, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 754695,00 грн та за штрафними фінансовими санкціями на 163083,00 грн.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 27 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 09 лютого 2012 року № 0000402301 в частині донарахування грошового зобов'язання за основним платежем у сумі 80623,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 20155,75 грн; визнав протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 09 лютого 2012 року № 0000422301.

У касаційній скарзі Фастівська об'єднана державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Зеніт ЛТД" відмовити.

Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень проти касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання з податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 09 лютого 2012 року № 0000402301 та № 0000422301 стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 17 січня 2012 року № 29/5/2301-20601552 про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Зеніт ЛТД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 30 вересень 2011 року. Згідно з цими висновками товариство порушило норми пп. 5.3.9 п. 5.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (втратив чинність з 01 квітня 2011 року за винятком деяких статей у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 334/94-ВР), пп. 7.2.1 пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (втратив чинність з 01 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податкового кодексу України; далі - Закон № 168/97-ВР), п. 198.3 ст. 198, пунктів 201.1, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), наслідком чого стало завищення валових витрат, зокрема на суму 323492,00 грн та заниження ПДВ на загальну суму 754695,00 грн. Висновок ОДПІ про завищення позивачем валових витрат на суму 323492,00 грн вмотивований тим, що валові витрати у податковому обліку за І-ІІ квартали 2010 року сформовані за відсутності документального підтвердження понесених витрат, а заниження ПДВ на загальну суму 754695,00 грн відбулося внаслідок включення зазначеної суми податку до сум податкового кредиту, задекларованих за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2010 року та лютий, березень, квітень, липень 2011 року, за податковими накладними, виписаними контрагентами (ТОВ "Гіотон", ТОВ "Онітект", ТОВ "Ескада Палас", ТОВ "Фуд Груп Рітейл", ТОВ "Фортексбуд", ПП "Аф Астарта"), які за місцезнаходженням відсутні та/або не мають достатніх матеріально-технічних та трудових ресурсів для здійснення відповідної господарської діяльності, реєстрацію платника податків анульовано чи мають ознаки фіктивного підприємства.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний адміністративний суд, виходив з того, що відсутність платника податків за місцем реєстрації, на що посилається податковий орган, як на обставину, що свідчить про недостовірність реквізитів первинних документів, зокрема адреси, не є підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит, а доводи щодо фіктивності контрагентів (ТОВ "Фортексбуд", ПП "Аф Астарта"), як підстава визнання нікчемності правочинів між позивачем та вказаними контрагентами, не підтверджені відповідними доказами (відсутність вироку суду про притягнення винних осіб ТОВ "Фортексбуд" за злочин, передбачений статтями 205, 366 Кримінального кодексу України, а відносно ПП "Аф Астарта" кримінальна справа не порушувалась). Також суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів ОДПІ щодо формування позивачем валових витрат за відсутності первинних документів лише з тих підстав, що товариство включило до складу валових витрат понесені витрати у період, який вже перевірявся податковим органом, без дослідження первинних документів.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з пп. 5.2.1 цієї статті, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 цієї ж статті визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Абзацами першим, другим пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший пп. 7.4.5 п. 7.4 цієї статті).

Згідно з підпунктом "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04 липня 2013 року № 408-VІ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пп. 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат (витрат) та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності. У разі фактичного здійснення господарської операції наявність в первинних документах окремих недоліків не означає автоматичне позбавлення платника податків права посилатися на ці документи як на підставу податкового обліку, якщо в своїй сукупності ці документи створюють повну картину господарської діяльності платника податків за період, за який здійснена перевірка.

Суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надали належну оцінку доказам, наданих позивачем, а також зібраних судом на виконання вимог ст. 11 цього Кодексу, та зробили обґрунтований висновок, що ОДПІ не доведено безпідставність декларування позивачем сум податкового кредиту у період, охоплений перевірко, на підставі податкових накладних, виписаними його контрагентами.

Суди дослідивши умови договорів; первинні документи (податкові та видаткові накладні; акти здач приймання - робіт; рахунки фактури); довідки контролюючого органу щодо підтвердження господарських взаємовідносин між ТОВ "Фуд Груп Рітейл" та ТОВ "Зеніт ЛТД" за період з 01 січня 210 року по 30 вересня 2011 року; обставини наявності у контрагентів позивача на момент вчинення спірних правовідносин господарської та податкової правосуб'єктності, подальшої реалізації позивачем придбаних товарів, зокрема морозива кінцевим споживачам, - встановили, що віднесення ТОВ "Зеніт ЛТД" ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг) до складу податкового кредиту відповідного періоду є правомірним.

Також суди встановили, що на формування даних валових витрат І-ІІ квартали 2010 року мало вплив коригування валових витрат 2009 року за самостійно виявленими помилками та подання товариством уточнюючого розрахунку.

У судовому процесі суди дослідили надані позивачем деталізацію витрат 2009 року та первині документи на їх підтвердження (рахунки, податкові накладні, акти виконаних робіт, акти здачі-прийняття робіт, платіжні документи), оцінка яким під час перевірки не була надана податковим органом, та дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність доводів ОДПІ щодо завищення ТОВ "Зеніт ЛТД" у І-ІІ кварталах 2010 року на суму 322492,00 грн.

Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень, ОДПІ посилається на ті ж самі обставини, які вказані в акті перевірки як підстава для нарахування ТОВ "Зеніт ЛТД" суми грошового зобов'язання з ПДВ та з податку на прибуток згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі. Ці доводи ОДПІ були предметом оцінки судами першої та апеляційної інстанцій; в касаційній скарзі не наведено конкретних підстав, які б свідчили про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні обставин у справі та норм матеріального права при їх юридичній оцінці.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 221, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року у справі № 2а-904/12/1070 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, визначених статтями 237 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

І.Я. Олендер

---

Т.М. Шипуліна