Ухвала

від 06.09.2017 по справі 539/3258/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

06 вересня 2017 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ступак О.В.,

суддів: Іваненко Ю.Г., Леванчука А.О.,

МаляренкаА.В., Мостової Г.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Селянського (фермерського) господарства Надія до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_3, третя особа - Реєстраційна служба Лубенського міськрайонного управління юстиції Полтавської області, про визнання договору оренди землі недійсним, за заявою ОСОБА_3 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 грудня 2015 року, за касаційною скаргою Селянського (фермерського) господарства Надія на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 09 листопада 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року Селянське (фермерське) господарство Надія (далі - СФГ Надія ) звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на підставі розпорядження голови Лубенської районної державної адміністрації від 17 березня 2008 року № 91 між СФГ Надія та Лубенською районною державною адміністрацією (далі - Лубенська РДА) 20 березня 2008 року укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого СФГ Надія (орендар) приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку площею 52,00 га, кадастровий номер НОМЕР_1, ріллі із земель державної власності строком на п'ять років, яка знаходиться на території Литвяківської сільської ради Лубенського району Полтавської області. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. Вказаний договір зареєстровано у Лубенському відділі ДП Центр Державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16 травня 2008 року за № 040855000004 та складено акт встановлення меж земельної ділянки з передачею її орендарю. Відповідно до умов укладеного договору по закінченню терміну його дії орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше ніж за 30 днів до його закінчення. 16 травня 2009 року укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 20 березня 2008 року, якою внесено зміни до п. 11 розділу Орендна плата . Додаткова угода зареєстрована у Лубенському районному відділі ДП Центр Державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель та в книзі записів вчинено запис від 25 вересня 2009 року. Згідно з п. 43 договору оренди він набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації, отже строк дії останнього мав закінчитися 16 травня 2013 року. Із 04 грудня 2012 року СФГ Надія звернулося до Лубенської РДА із заявою про продовження дії вказаного договору оренди землі, на яку надано відповідь про необхідність подачі такої заяви на початку 2013 року, у зв'язку з тим що до закінчення дії договору оренди залишився тривалий період (5 місяців). До закінчення строку дії договору позивачем на адресу Держземагентства було направлено заяву від 03 квітня 2013 року про надання дозволу на продовження дії договору оренди земельної ділянки від 20 березня 2008 року, на яку отримано відповідь, що в наданих документах для продовження терміну дії договору на 5 років відсутній витяг з ДЗК про земельну ділянку, обмінний файл xml та витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та було рекомендовано повторно звернутись із клопотанням про продовження терміну дії договорів до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області), додавши до нього вищевказані документи. На звернення 05 липня 2013 року до Управління Держземагентства в Лубенському районі Полтавської області з приводу надання витягу з ДЗК, обмінного файлу xml та витягу з нормативної грошової оцінки землі, було повідомлено про відмову у їх виготовленні, у зв'язку з відсутністю відповідного дозволу на розробку документації із землеустрою щодо СФГ Надія від ГУ Держземагентства у Полтавській області. Позивач зазначив, що спірна земельна ділянка площею 52,00 га використовувалась в інтересах СФГ Надія за її цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на ній був вирощений і зібраний урожай у 2013 та 2014 роках. Вирішуючи питання про укладення додаткової угоди до договору оренди земельних ділянок загальною площею 139,5 га (у т. ч., що стосується земельної ділянки площею 52,00 га), СФГ Надія 08 жовтня 2014 року дізналося про те, що наказом Держземагентства від 05 травня 2014 року № 16-351/16-14-СТ надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки орієнтовною площею 32,30 га земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в адміністративних межах Литвяківської сільської ради Лубенського району Полтавської області. 30 вересня 2014 року між ГУ Держземагентства у Полтавській області та ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 35,8885 га ріллі для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду терміном на 21 рік. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 липня 2015 року, наказ Держземагентства від 05 травня 2014 року № 16-351/16-14-СТ визнано протиправним та скасовано.

Посилаючись на порушення першочергового права на переукладення договору оренди на спірну земельну ділянку, позивач просив визнати договір оренди землі від 30 вересня 2014 року недійсним на підставі ст. 33 Закону України Про оренду землі , ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 30 березня 2016 року, позов СФГ Надія задоволено.

Визнано недійсним укладений 30 вересня 2014 року між ГУ Держземагентства у Полтавській області та ОСОБА_3 договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 35,8885 га ріллі для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду терміном на 21 рік, розташованої в адміністративних межах Литвяківської сільської ради Лубенського району Полтавської області, скасувавши його державну реєстрацію в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 серпня 2016 року відхилено касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, залишено без змін рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 30 березня 2016 року.

У серпні 2016 року ОСОБА_3 подав до суду заяву про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 грудня 2015 року. На обґрунтування заяви зазначив, що, задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним оспорюваного договору оренди землі, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області обґрунтовував своє рішення встановленим постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 січня 2015 року фактом наявності в СФГ Надія переважного права на поновлення договору оренди спірної земельної ділянки. Однак постановою Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 816/4339/14 було скасовано постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 13 січня 2015 року, Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16 липня 2015 року і закрито провадження у справі. Посилаючись на викладене, вважає, що станом на момент подання заяви у порядку п. 3 ч. 2 ст. 361 ЦПК України виникли підстави для перегляду рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 грудня 2015 року.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 09 листопада 2016 року, задоволено заяву ОСОБА_3 про перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Скасовано рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 грудня 2015 року.

Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову СФГ Надія відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі СФГ Надія просить скасувати останні судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_3 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 грудня 2015 року залишити без задоволення, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 грудня 2015 року, суд першої інстанції, із висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із доведеності та обґрунтованості вказаної заяви та наявності підстав, передбачених ст. 361 ЦПК України.

На обґрунтування свого висновку суд зазначив, що, задовольняючи позов СФГ Надія та визнаючи недійсним оспорюваний договір оренди землі, місцевий суд у рішенні від 23 грудня 2015 року посилався на обставини, встановлені постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 січня 2015 року, та на підставі ч. 3 ст. 61 ЦПК України вважав, що вони не підлягають доказуванню у цій справі.

Проте, як зазначив суд, постановою Верховного Суду України від 25 травня 2016 року скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 січня 2015 року, якою було встановлено наявність переважного права СФГ Надія на укладення нового договору оренди землі (поновлення договору), а також порушення такого переважного права СФГ Надія фактом видачі ГУ Держземагентства у Полтавській області наказу про надання дозволу ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду останнього спірної земельної ділянки, та яка, як вважав суд, стала підставою для ухвалення рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 грудня 2015 року.

При цьому заперечення представника позивача про те, що скасована постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 13 січня 2015 року не була підставою для ухвалення рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 грудня 2015 року, суд вважав такими, що спростовуються мотивувальною частиною вказаного рішення, де зазначається, що спірним наказом ГУ Держземагентства у Полтавській області від 05 травня 2014 року порушено переважне право орендаря (СФГ Надія ) на укладення договору оренди землі від 20 березня 2008 року на новий строк.

Проте з такими висновками не можна погодитися виходячи з наступного.

Статтею 361 ЦПК України установлено, що рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового

наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами , нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (ч. 2 ст. 361 ЦПК України).

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 361 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Пунктом 7 наведеної постанови встановлено, що обставини, які відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Згідно з ч. 3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір, а тому підставою для скасування судового рішення є не всі невідомі на час розгляду справи обставини, а лише ті, які входять до предмета доказування у справі (ст. 179 ЦПК України).

У п. 9 вищевказаної постанови роз'яснено, що скасування судового рішення (п. 3 ч. 2 ст. 361 ЦПК України) може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував ухвалене судове рішення скасованим (воно було підставою для ухвалення такого судового рішення) або виходив із нього, хоча прямо й не посилався на нього на підтвердження наявності вказаних обставин, а також якщо наслідком скасування судового рішення є інше за змістом вирішення спору.

Підставою скасування судового рішення може бути лише ухвалене судом судове рішення, а не рішення третейського суду або іншого державного органу.

Вирішуючи питання про скасування судового рішення із зазначених підстав, суди мають виходити з преюдиційного зв'язку судових рішень, зокрема, із того, що між рішеннями має існувати матеріально-правовий зв'язок, факти, встановлені в одній із справ, мають значення для іншої справи.

Однак судами не враховано вищевказаних роз'яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ під час розгляду заяви ОСОБА_3 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 грудня 2015 року.

Згідно зі змістом рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 грудня 2015 року судом установлено, що до закінчення терміну дії договору СФГ Надія звернулося до голови Лубенської РДА із заявою про намір продовжити дію договорів оренди земельних угідь державного запасу, у тому числі й дію договору оренди від 30 березня 2008 року земельної ділянки площею 52,0 га. Вказана заява зареєстрована у Лубенській РДА 04 грудня 2012 року за вх. № 3340/01-37.

На запит суду щодо надання Лубенською РДА відповіді на заяву СФГ Надія від 04 грудня 2012 року від Лубенської РДА надійшла копія адресованого фермерському господарству листа-відповіді управління Держземагентства у Лубенському районі Полтавської області від 14 грудня 2012 року. Відповідно до вказаного листа управління інформувало СФГ Надія про те, що продовження терміну дії договорів оренди землі на новий строк на час звернення є недоцільним, оскільки до закінчення терміну дії договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 321,66 га (26,8 га, 32,70 га, 60,7 га, 52,0 га, 76,75 га та 72,66 га) на території Литвяківської сільської ради залишився тривалий період (5 місяців), внаслідок чого можливі зміни в законодавстві щодо розпорядників землі та процедури поновлення договорів оренди землі, а також рекомендувало СФГ Надія звернутися з відповідним клопотанням на початку 2013 року до розпорядника землі стосовно продовження орендних відносин відповідно до п. 8 договору оренди.

У свою чергу Лубенською РДА не надано суду жодних доказів направлення на адресу СФГ Надія листа-відповіді управління Держземагентства у Лубенському районі Полтавської області від 14 грудня 2012 року та отримання його фермерським господарством.

Згідно з поясненнями представника позивача, у зв'язку з неотриманням від Лубенської РДА жодної відповіді на заяву фермерського господарства від 04 грудня 2012 року останнє повторно 22 березня 2013 року звернулося до голови Лубенської РДА із заявою про намір продовжити дію договорів оренди земельних угідь державного запасу.

Згідно з інформацією, викладеною Лубенською РДА у листі від 05 січня 2015 року за вх. № 07-22/80, заява СФГ Надія від 22 березня 2013 року про намір продовжити дію договору оренди земельних угідь державного запасу до Лубенської РДА не надходила, про що свідчить відсутність запису в реєстраційному журналі вхідної кореспонденції Лубенської РДА. На спростування вказаного позивач не надав доказів направлення вказаної заяви на адресу Лубенської РДА.

У подальшому до закінчення строку дії договору позивачем направлено на адресу ГУ Держземагентства у Полтавській області (розпорядник земель сільськогосподарського призначення з 01 січня 2013 року) заяву про надання дозволу на продовження дії договорів оренди землі, у тому числі й договору оренди від 20 березня 2008 року на земельну ділянку площею 52,0 га. Вказана заява зареєстрована в ГУ Держземагентства у Полтавській області 03 квітня 2013 року за вх. № 2468/900.

У листі-відповіді від 12 квітня 2013 року за вих. № 2468/900 на звернення СФГ Надія від 03 квітня 2013 року ГУ Держземагентства у Полтавській області, посилаючись на встановлений порядок розгляду листів громадян та юридичних осіб згідно Методичних рекомендацій щодо порядку реалізації Головними управліннями Держземагентства в областях, повноважень з передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на безконкурентних засадах) для всіх потреб, затверджених наказом Держземагентства України від 28 лютого 2013 року № 72, рекомендувало СФГ Надія повторно звернутися до управління з клопотанням про продовження терміну дії договорів оренди, додавши до нього необхідні документи, а саме: основні договори оренди землі (оригінали), проекти додаткових угод до кожного договору окремо та технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

У судовому засіданні представник позивача повідомив суд, що листа-відповіді ГУ Держземагентства у Полтавській області від 12 квітня 2013 року за вих. № 2468/900 фермерське господарство не отримувало. У свою чергу відповідачем не було надано суду доказів направлення на адресу позивача та вручення останньому зазначеного листа.

17 травня 2013 року, тобто після закінчення строку дії договору СФГ Надія знову звернулося до ГУ Держземагентства у Полтавській області з клопотанням від 17 травня 2013 року про надання дозволу на поновлення дії договорів оренди землі від 16 травня 2008 року. Як додатки до вказаного клопотання позивачем додано оригінали зазначених договорів оренди землі.

Також суд у рішенні зазначив, що матеріали справи містять адресований СФГ Надія лист-відповідь начальника ГУ Держземагентства у Полтавській області від 28 травня 2013 року за вих. № 2468/900 на клопотання від 17 травня 2013 року, яким фермерське господарство повідомляється про те, що в наданих останнім до клопотання матеріалах відсутній витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, обмінний файл хml та витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки. З огляду на це, враховуючи встановлений порядок розгляду листів громадян та юридичних осіб згідно Методичних рекомендацій щодо порядку реалізації Головними управліннями Держземагентства в областях, повноважень з передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на без конкурентних засадах) для всіх потреб, затверджених наказом Держземагентства України від 28 лютого 2013 року № 72, фермерському господарству запропоновано повторно звернутися до управління з клопотанням про продовження терміну дії договорів, додавши до нього вказані у листі документи.

Як пояснив представник позивача під час розгляду справи, вказаний лист-відповідь начальника ГУ Держземагентства у Полтавській області від 28 травня 2013 року вих. № 2468/900 на клопотання від 17 травня 2013 року фермерське господарство отримало лише 02 липня 2013 року. Жодних доказів вручення фермерському господарству вказаного листа-відповіді раніше відповідачем надано не було.

Після отримання зазначеного листа, ознайомившись із його змістом та вимогами щодо надання до ГУ Держземагентства у Полтавській області додаткових документів, а саме: витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, обмінного файлу хml та витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, позивач 05 липня 2013 року звернувся до Управління Держземагентства в Лубенському районі Полтавської області з проханням надати фермерському господарству вказані документи.

Листом від 12 вересня 2013 року вих. № 01-01-10/1779 Управління Держземагентства в Лубенському районі Полтавської області направило СФГ Надія довідку про вартість 1 га сільськогосподарських угідь державної власності (рілля), розташованих на території Литвяківської сільської ради Лубенського району, а також повідомило фермерське господарство про неможливість представлення на запит останнього витягу з Державного земельного кадастру та обмінного файлу хml, оскільки в Державному земельному кадастрі відсутні відомості про запитувані земельні ділянки.

Також у рішенні зазначено, що представник відповідача в судовому засіданні 17 грудня 2014 року вказувала на надходження на адресу ГУ Держземагентства у Полтавській області від громадянина ОСОБА_5 як від фізичної особи клопотання від 09 липня 2014 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 52,0 га для ведення фермерського господарства в оренду за межами населеного пункту на території Литвяківської сільської ради Лубенського району. У відповідь на вказане клопотання відповідачем повідомлено ОСОБА_5 про те, що на визначені ним земельні ділянки надано дозволи на розробку документації із землеустрою громадянину ОСОБА_3, як на вільні земельні ділянки.

Як установлено судом, 07 серпня 2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою від 07 серпня 2014 року № 17, в якій просив управління направити на адресу фермерського господарства проект договору на продовження оренди на земельні ділянки площею 139,5 га, до яких входить і земельна ділянка площею 52,0 га.

У відповідь на вказану заяву ГУ Держземагентства у Полтавській області листом від 12 вересня 2014 року № 34-16-0.8-6700/2-14 повідомило СФГ Надія про те, що у березні-квітні 2013 року фермерське господарство зверталося до управління з клопотаннями та заявами про продовження терміну дії договорів оренди землі від 16 травня 2008 року, проте до вказаних звернень не були додані документи, необхідні для продовження терміну дії зазначених договорів, а коли СФГ Надія звернулося з аналогічними клопотаннями у 2014 році, то на земельні ділянки по договорах оренди землі були вже видані накази про надання дозволу на розробку документації із землеустрою громадянину ОСОБА_3

Дослідивши зміст поданих позивачем заяв про продовження терміну дії договорів оренди землі від 20 березня 2008 року та отримані на них відповіді ГУ Держземагентства у Полтавській області, суд установив, що на звернення від 03 квітня 2013 року листа-відповіді ГУ Держземагентства у Полтавській області від 12 квітня 2013 року СФГ Надія не отримувало, у зв'язку з чим не могло виконати вказані у листі вимоги управління щодо необхідності надання фермерським господарством для вирішення порушеного у зверненні питання додаткових документів, а саме: основних договорів оренди землі (оригіналів), проектів додаткових угод до кожного договору окремо та технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Також суд установив, що на звернення позивача від 17 травня 2013 року ГУ Держземагентства у Полтавській області надано відповідь від 28 травня 2013 року, яка надійшла на адресу фермерського господарства з порушенням строків, визначених у ст. 33 Закону України Про оренду землі . При цьому у вказаному листі відповідач посилався вже на недолучення СФГ Надія до свого звернення витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, обмінного файлу хml та витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, не зазначаючи про ненадання проектів додаткових угод.

Суд дійшов висновку, що положеннями ст. 33 Закону України Про оренду землі не передбачено обов'язку орендаря при направленні ним листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі додавати до останнього основні договори оренди землі (оригінали), технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), чи витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, обмінний файл хml та витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на необхідність надання яких вказує відповідач у своїх листах від 12 квітня та 28 травня 2013 року.

Як встановлено судом, відповідачем будь-яких рішень у формі листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі від 20 березня 2008 року за зверненнями СФГ Надія не приймалося та на адресу останнього не направлялося.

Також суд у рішенні зазначив, що у судовому засіданні представники СФГ Надія вказували, що земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 52,0 га, переданою фермерському господарству в оренду згідно з договором від 20 березня 2008 року, останнє користується до цього часу. Вказана обставина знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду справи, оскільки відповідно до довідок Литвяківської сільської ради Лубенського району Полтавської області від 17 березня 2014 року № 02-25/285 станом на 01 липня 2014 року СФГ Надія використовує земельну ділянку загальною площею 323,7999 га, з яких орендованих земель запасу 139,5 га, до яких входить і земельна ділянка площею 52,0 га.

Відповідно до пояснень представника відповідача ГУ Держземагентства у Полтавській області не заперечує того, що на земельну ділянку площею 52,0 га, орендовану СФГ Надія згідно з договором оренди землі від 20 березня 2008 року, надано дозвіл громадянину ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно з наказом ГУ Держземагентства у Полтавській області від 05 травня 2014 року № 16-351/16-14-СГ.

При цьому суд вважав, що представником відповідача не надано суду обґрунтованих пояснень із приводу розбіжностей між площами спірної земельної ділянки (у договорі оренди землі від 20 березня 2008 року площа 52,0 га, а в наказі від 05 травня 2014 року №16-351/16-14-СГ - 32,30 га), однак звернуто увагу суду на те, що по своїй конфігурації згідно з експлікацією земельних угідь до договору оренди землі від 20 березня 2008 року, укладеного із СФГ Надія , та кадастрового плану до договору оренди землі від 30 вересня 2014 року, укладеного зі ОСОБА_3, це одна й та ж земельна ділянка.

Посилаючись на ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі суд дійшов висновку, що умова, за наявності якої договір вважається поновленим, щодо відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, є підставою припинення такого договору лише в разі відсутності повідомлення орендаря про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк.

Як встановлено судом, позивач до закінчення строку дії договору звертався до орендодавця з клопотанням про його продовження (заява від 03 квітня 2013 року) та протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору не отримав листа-повідомлення відповідача про прийняте рішення.

Крім цього, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 січня 2015 року, яке набрало законної сили на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 липня 2015 року, встановлено такі обставини: СФГ Надія відповідно до земельного законодавства має переважне право на укладення договору оренди земельної ділянки площею 52,0 га, кадастровий номер НОМЕР_1, на новий строк, не отримувало протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди земельної ділянки від 20 березня 2008 року листа-повідомлення від орендодавця про заперечення у поновленні дії вказаного договору та до цього часу фактично продовжує користуватися земельною ділянкою площею 52,0 га, кадастровий номер НОМЕР_1, після закінчення строку договору оренди земельної ділянки, а також зважаючи на те, що судом не встановлено наявності між сторонами: СФГ Надія та ГУ Держземагентства у Полтавській області, недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що оспорюваним наказом ГУ Держземагентства у Полтавській області від 05 травня 2014 року № 16-351/16-14-СГ порушено переважне право орендаря на укладення договору оренди землі від 20 березня 2008 року на новий строк.

За таких обставин та з підстав, передбачених ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, ч. ч. 1-3 ст. 33 Закону України Про оренду землі , суд дійшов висновку, що оскільки ГУ Держземагентства у Полтавській області (правонаступник - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області) було порушено першочергове право позивача на укладення договору оренди землі, що суперечить актам цивільного законодавства, то є підстави визнати недійсним укладений 30 вересня 2014 року між ГУ Держземагентства у Полтавській області та ОСОБА_3 договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 35,8885га.

Із вказаними висновками погодився й апеляційний суд, залишаючи рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 грудня 2015 року без змін ухвалою від 30 березня 2016 року.

Зокрема, апеляційний суд виходив із того, що належними і допустимими доказами у справі встановлено, що позивач вчинив усі залежні від його волі і можливостей дії для виконання процедури, встановленої ч. ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі , проте власники землі (особи уповноважені розпоряджатися землями): спочатку Лубенська РДА, потім ГУ Держземагентства у Полтавській області, фактично ухилилися від вирішення питання про надання чи ненадання згоди на пролонгацію договору оренди. У зв'язку з цим апеляційний суд вважав висновок суду першої інстанції про порушення першочергового права позивача на переукладення договору оренди землі таким, що ґрунтується на законі та відповідає фактичним обставинам, які підтверджені належними і допустимими доказами.

Виходячи з викладеного, очевидним є те, що Лубенський міськрайонний суд Полтавської області обґрунтовував своє рішення від 23 грудня 2015 року не лише обставинами, які встановлені постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 січня 2015 року, а й іншими доказами.

Таким чином, судом не перевірено у достатньому обсязі посилання позивача СФГ Надія на те, що скасована постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 13 січня 2015 року не була єдиною підставою для ухвалення рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 грудня 2015 року.

Суд не врахував вищевказаних роз'яснень постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та не дослідив достатньо повно питання пре те, чи є наслідком скасування вищевказаного судового рішення інше за змістом вирішення спору.

Оскільки за положеннями ст. 363 ЦПК України рішення, ухвала суду чи судовий наказ переглядаються у зв'язку з нововиявленими обставинами судом, який ухвалив рішення, постановив ухвалу або видав судовий наказ, то Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ не наділений повноваженнями розглядати заяву ОСОБА_3 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 грудня 2015 року та ухвалювати нове рішення про залишення указаної заяви без задоволення, про що у касаційній скарзі просить заявник.

Таким чином, наявність чи відсутність підстав для перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 грудня 2015 року за заявою ОСОБА_3 підлягає повторному дослідженню місцевим судом, який ухвалив це рішення.

Оскільки усупереч вимогам ст. ст. 212-215, 361 ЦПК України суди першої й апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, у достатньому обсязі не визначилися із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, тому колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвалені у справі судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Надія задовольнити частково.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 09 листопада 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В. Ступак

Судді: Ю.Г. Іваненко

А.О.Леванчук

А.В.Маляренко

Г.І.Мостова