Рішення

від 22.08.2017 по справі 514/135/17

ТАРУТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Тарутинський районний суд Одеської області

Справа №514/135/17

Провадження по справі № 2/514/161/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2017 року смт Тарутине

Тарутинський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Козирєва М.В., за участю секретаря судового засідання Міхальчук Я.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Тарутине цивільну справу за позовом ТОВ Прогрес до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ Прогрес звернулось до Тарутинського районного суду Одеської області і, уточнивши позовні вимоги, просило зобов'язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні ТОВ Прогрес земельними ділянками площею 3,3397 га (кадастровий номер 5124781400:01:001:00237) та площею 2,8201 га (кадастровий номер 5124781400:01:001:0238), стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ Прогрес 89165,42 гривень, що складаються з матеріальних збитків у розмірі 1397,83 гривень, упущеної вигоди в розмірі 80767,59 гривень та вартість послуг проектної організації у розмірі 7000 гривень, звільнити ТОВ Прогрес від сплати ОСОБА_2 орендної плати за 2017 рік та стягнути з відповідачів судові витрати (а.с. 154-161).

В обгрунтування позовних вимог послався на те, що ТОВ Прогрес є орендарем земельних ділянок площею 3,3397 га (кадастровий номер 5124781400:01:001:00237) та площею 2,8201 га (кадастровий номер 5124781400:01:001:0238), які належать відповідачу ОСОБА_2 на праві власності, з якою ТОВ Прогрес 21 січня 2014 року уклало договори оренди цих земельних ділянок строком на 7 років.

20 липня 2016 року на адресу ТОВ Прогрес надійшла письмова заява відповідача ОСОБА_1, який перебуває у родинних відносинах з відповідачем ОСОБА_2, з вимогою не обробляти належні їй земельні ділянки, оскільки він має намір їх обробляти самостійно.

Позивачем ТОВ Прогрес було відмовлено в достроковому розірванні зазначених договорів, позаяк строк їх дії спливає лише у 2021 році, а інших підстав для їх розірвання достроково немає.

01 грудня 2016 року працівниками ТОВ Прогрес зафіксовано факт заорювання орендованих земельних ділянок, власником яких є ОСОБА_2, які в жовтні 2016 року були засіяні ТОВ Прогрес озимим ячменем на врожай 2017 року та на яких вже були ростки ячменю.

Як було встановлено в подальшому працівниками поліції, які на підставі телефонного повідомлення представників ТОВ Прогрес здійснювали перевірку, поле переорав ОСОБА_1 власним трактором.

З метою визначення спричинених збитків ТОВ Прогрес звернулося до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області із заявою про визначення розміру спричинених ОСОБА_3 збитків на земельній ділянці площею 0,9 га, що знаходиться на полі № 3 за межами с. Вознесенка Друга Тарутинського району Одеської області.

12 травня 2017 року відповідною комісією затверджено суму реальних збитків, понесених ТОВ Прогрес знищенням посівів ячменю на земельній ділянці площею 0,9 га, на суму 1397,83 гривень.

Окрім того, позивач ТОВ Прогрес просив стягнути з ОСОБА_1 упущену вигоду на загальну суму 80767,59 гривень.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 уточнений позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити, та заперечував в повному обсязі проти зустрічного позову.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не погодившись із позовними вимогами, заперечували проти їх задоволення, надали відповідні письмові заперечення (а.с. 136-138).

Відповідач ОСОБА_1 пояснив, що влітку 2016 року він написав заяву до відповідача на підставі доручення його бабусі ОСОБА_2 про те, що вони мають намір отримати ці земельні ділянки назад. В - подальшому він зорав ці земельні ділянки, проте на них не було інших засіяних культур, окрім залишків соняшника (а.с. 111-114).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що він працював трактористом в ТОВ Прогрес приблизно 15 жовтня до 10 листопада 2016 року, дискував земельні ділянки, розташовані неподалік від земельних ділянок, які належать ОСОБА_2 Він бачив, як їх орав ОСОБА_1, тому що він впізнає трактор, який належить ОСОБА_1 Також ОСОБА_6 додав, що на тій земельній ділянці, яку зорав ОСОБА_1, були залишки соняшника (а.с. 111-114).

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що він є депутатом сільської ради. Він у складі комісії 03 березня 2017 року виїжджав на територію, де ОСОБА_1 зорав спірну земельну ділянку. Комісію було встановлено, що в тому місці були тільки залишки соняшника (а.с. 111-114).

Відповідно до наданого відповідачем відеозапису на спірній земельній ділянці є залишки соняшника (а.с. 132).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, показання свідків, суд дійшов наступних висновків.

Так, згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Статтею 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5, 9 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

За приписами ст.ст. 6, 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

В судовому засіданні встановлено і не оспорювалось сторонами, що 21 січня 2014 року між ОСОБА_2 та ТОВ Прогрес на 7 років укладено договори оренди земельних ділянок площею 3,3397 га (кадастровий номер 5124781400:01:001:00237) та площею 2,8201 га (кадастровий номер 5124781400:01:001:0238), що знаходяться на території Вознесенської Другої сільської ради Тарутинського району Одеської області (а.с. 10-13, 28-31).

На підставі зазначених договори оренди земельних ділянок зареєстровано відповідне право їх оренди за ТОВ Прогрес (а.с. 42-45).

01 грудня 2016 року ТОВ Прогрес звернулося із заявою про вчинення кримінального правопорушення, зокрема щодо пошкодження невідомими особами посівів озимих культур (а.с. 48).

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

З положень статті 32 Закону України Про оренду землі вбачається, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до пояснень учасників судового провадження та ОСОБА_1, він діючи віє імені своєї бабусі ОСОБА_2, намагався повернути земельні ділянки, які перебувають в оренді у ТОВ Прогрес , для чого звертався до позивача з відповідним листом, а в подальшому провів зорювання цих земельних ділянок (а.с. 111-114, 163-167).

Відповідно до витягу з протоколу № 3 засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам від 12 травня 2017 року, комісією, розглянувши первинні документи та Типові норми продуктивності машин і витрат палива, затвердила розмір реальних збитків, спричинених ОСОБА_1 ТОВ Прогрес на земельній ділянці 0,9 га в розмірі 1397,83 гривень (а.с. 170).

Таким чином, на думку суду, в судовому засіданні доведено факт пошкодження паростків озимого ячменю на орендованій ТОВ Прогрес земельній ділянці площею 0,9 га внаслідок умисних дій ОСОБА_1 та перешкоджання останнім у здійсненні ТОВ Прогрес своїх прав, як орендаря земельних ділянок.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.

За ст. 6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі Case of Oneryildis v. Turkey (справа відкрита за заявою № 48939/99 та розглянута Великою палатою) Європейський суд визнав, що поняття майно охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні законне сподівання стосовно ефективного здійснення права власності.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федоренко проти України від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

На підставі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28 січня 2015 р. у справі № 6-222цс14).

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16 квітня 2004 року № 7 передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).

За приписами ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Пунктом 31 укладених ТОВ Прогрес договорів оренди передбачено право орендаря вимагати усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою як від третіх осіб, так і від орендодавця (а.с. 11, 29).

Відповідно до ст. 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Розмір відшкодування орендодавцем збитків, завданих орендарю, повинен бути зменшений, якщо орендар навмисно або через необережність спричинив збільшення розмірів збитків унаслідок невиконання чи неналежного виконання умов договору орендодавцем або не вжив заходів щодо їх зменшення.

За ст. 28 названого Закону орендар має право на відшкодування збитків, яких він зазнав унаслідок невиконання орендодавцем умов, визначених договором оренди землі.

Збитками вважаються:

фактичні втрати, яких орендар зазнав у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права;

доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.

Розмір фактичних витрат орендаря визначається на підставі документально підтверджених даних.

Викладене також передбачено п.п. 24, 25 договорів (а.с. 11, 29).

Отже, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо необхідності захисту права оренди ТОВ Прогрес земельних ділянок площею 3,3397 га (кадастровий номер 5124781400:01:001:00237) та площею 2,8201 га (кадастровий номер 5124781400:01:001:0238), що знаходяться на території Вознесенської Другої сільської ради Тарутинського району Одеської області шляхом зобов'язання відповідача ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ТОВ Прогрес цими земельними ділянками.

Натомість, у задоволенні позовних вимог в цій частині до співвідповідача ОСОБА_2 слід відмовити, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що вона своїми діями чинила перешкоди позивачу у користуванні спірними земельними ділянками.

Власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284.

Збитками вважаються: фактичні втрати, яких орендар зазнав у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права; доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.

За приписами п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 3 ст. 623 ЦК України, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (пункт д частини першої статті 156 ЗК України).

Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16 квітня 2004 року № 7 передбачено, що вирішуючи спори про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайняттям або забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що відповідно до статті 156 ЗК, статті 1166 ЦК така шкода відшкодовується у повному обсязі.

Розмір шкоди, заподіяної пошкодженням посівів і насаджень при прокладенні шляхів, трубопроводів та проведенні розвідувальних, бурових, будівельних робіт, псуванням і забрудненням сільськогосподарських та інших земель, іншими порушеннями земельного законодавства, визначається з урахуванням витрат на відновлення родючості землі, а також доходів, які власник землі або землекористувач міг би одержати при використанні земельної ділянки і які він не одержав за час до приведення землі у стан, придатний для її використання за цільовим призначенням, або до повернення самовільно зайнятої ділянки.

Зокрема, при пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов'язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення. Якщо замість пошкоджених посівів землекористувач провів у тому ж сезоні повторний посів культур, відшкодуванню підлягають витрати на пересівання (вартість насіння, обробітку землі тощо).

Відповідно до витягу з протоколу № 3 засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам від 12 травня 2017 року, комісією затверджено розмір реальних збитків, спричинених ОСОБА_1 ТОВ Прогрес на земельній ділянці 0,9 га в розмірі 1397,83 гривень (а.с. 170).

За відомостями Статистичного бюлетеня Державної служби статистики України Про збирання врожаю сільськогосподарських культур та проведенні інших польових робіт станом на 1 вересня 2016 року середня урожайність ячменю у сільськогосподарських підприємствах станом на 01 вересня 2016 року склала 38,8 ц з 1 га (3,88 т) (а.с. 129-131).

За відомостями Статистичного бюлетеня Державної служби статистики України Про реалізацію продукції сільськогосподарськими підприємствами у 2016 році середня ціна за реалізацію 1 тонни ячменю в Одеській області у жовтні 2016 року склала 3061 гривень за тонну (а.с. 167-172).

Суд критично ставиться до доводів представника позивача ТОВ Прогрес щодо законності стягнення з відповідача ОСОБА_1 податку на додану вартість (ПДВ) та оплачені послуги проектної організації в сумі 7000 гривень, позаяк ці витрати не є збитками в розумінні ст. 28 Закону України Про оренду землі .

Також суд вважає безпідставною позовну вимогу щодо звільнення позивача від сплати ОСОБА_2 орендної плати за 2017 рік, позаяк такого способу захисту порушеного права чинним законодавством не передбачено.

Водночас, суд вважає обґрунтованим розмір фактичних витрат орендаря на суму 1397,83 гривні, що підтверджено витягом з протоколу № 3 засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам від 12 травня 2017 року (а.с. 170) та розмір доходу, який орендар ТОВ Прогрес міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору (упущена вигода), зокрема в розмірі 10689,01 гривень:

УВ = СУ*СЦ*ПД = 3,88 т * 3061 грн *0,9 га = 10689,01 гривень, де

УВ - упущена вигода,

СУ - середня урожайність,

СЦ - середня ціна,

ПД - площа ділянки.

Також, відповідно до ст.ст. 215, 220 ЦПК необхідно вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

На підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені судом частково (на 13,56%), отже, ТОВ Прогрес підлягають присудженню судові витрати в розмірі 216,96 гривень (1600*13,56% = 216,96).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ТОВ Прогрес до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками та стягнення коштів - задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ТОВ Прогрес (ЄДРПОУ 39002838) земельними ділянками площею 3,3397 га (кадастровий номер 5124781400:01:001:0237) та площею 2,8201 га (кадастровий номер 5124781400:01:001:0238), що знаходяться на території Вознесенської Другої сільської ради Тарутинського району Одеської області.

Стягнути з ОСОБА_1 (НОМЕР_1, виданий 05 травня 2006 року Тарутинським РВ УМВС України в Одеській області, код НОМЕР_2) на користь ТОВ Прогрес (ЄДРПОУ 39002838) 12086,84 гривень, що складаються з матеріальних збитків у розмірі 1397,83 гривень та упущеної вигоди в розмірі 10689,01 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (НОМЕР_1, виданий 05 травня 2006 року Тарутинським РВ УМВС України в Одеській області, код НОМЕР_2) на користь ТОВ Прогрес (ЄДРПОУ 39002838) судові витрати на суму 216,96 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Тарутинський районний суд Одеської області.

Суддя М.В. Козирєв