Ухвала

від 31.08.2017 по справі 910/11337/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

31.08.2017Справа № 910/11337/14

За скаргою публічного акціонерного товариства "Донбасенерго"

на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ

Головного територіального управління юстиції у місті Києві

у справі № 910/11337/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Донбасенерго"

до приватного підприємства "АМТТ Трейд"

про стягнення 13200,00 грн.

Суддя Привалов А.І.

Представників сторін:

від скаржника : Жукова Л.А., довіреність №19-301 від 22.12.2016р.;

від боржника: не з'явились;

від органу ДВС : не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 4 серпня 2014 року у справі №910/11337/14 задоволено позов публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" в особі структурної одиниці - "Старобешівська ТЕС" до приватного підприємства "АМТТ ТРЕЙД", а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 13 200,00 грн. безпідставно набутих коштів та вирішено питання про розподіл судових витрат.

На виконання вказаного рішення господарським судом видано наказ № 910/11337/14 від 19 серпня 2014 року.

У грудні 2015 року публічне акціонерне товариство "Донбасенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу дублікату вищевказаного наказу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 грудня 2015 року в справі №910/11337/14, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 січня 2016 року, відмовлено у задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" про видачу дубліката наказу.

Постановою Вищого господарського суду України від 14 березня 2016 року в даній справі скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 січня 2016 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 17 грудня 2015 року, а справу №910/11337/14 щодо розгляду заяви публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" про видачу дубліката наказу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

За наслідками повторного автоматичного розподілу матеріалів справи, 23 березня 2016 року заяву публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" про видачу дубліката наказу передано на розгляд судді Павленку Є.В.

14 квітня 2016 року судом винесено ухвалу про задоволення заяви публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" про видачу дубліката наказу.

29 квітня 2016 року судом винесено додаткову ухвалу, якою вирішено питання про розподіл судових витрат, та стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2 637,34 грн., сплаченого заявником за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17 грудня 2015 року про відмову у видачі дубліката наказу, касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 січня 2016 року та за видачу дубліката наказу Господарського суду міста Києва від 19 серпня 2014 року.

На виконання ухвали від 29 квітня 2016 року судом було видано відповідний наказ.

13 липня 2017 року на адресу Господарського суду міста Києва суду надійшла скарга позивача на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, відповідно до якої скаржник просить суд:

- визнати дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у м. Києві Лисенко О. В. щодо винесення постанови від 31.05.2017р. про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні №51556671 неправомірними;

- скасувати постанову державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у м. Києві Лисенко О. В. про повернення виконавчого документа стягувачеві від 31.05.2017р. у виконавчому провадженні №51556671.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Господарського суду міста Києва від 13.07.2017р. № 05-23/2075 призначено повторний автоматичний розподіл матеріалів справи, у зв'язку з закінченням терміну повноважень у судді Павленка Є.В., в провадженні якого знаходилась заява про видачу дублікату наказу.

За результатами повторного автоматичного розподілу матеріалів справи, скаргу публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" на дії Шевченківського районного відділу державної виконав виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо повернення наказу у справі Господарського суду міста Києва від 29.04.2016р. № 910/11337/14 стягувачеві передано на розгляд судді Привалову А.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2017р. прийнято скаргу публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві до провадження та призначено до розгляду на 31.08.2017р.

30.08.2017р. через загальний відділ діловодства суду від представника ВДВС надійшли заперечення на скаргу та копії матеріалів виконавчого провадження.

У судовому засіданні 31.08.2017р. представник скаржника підтримав подану скаргу та просив суд задовольнити викладені в ній вимоги в повному обсязі.

Представники боржника та органу ДВС у судове засідання не з'явились, про причини неявки господарський суд не повідомили.

Враховуючи приписи ст. 121-2 ГПК України, згідно яких неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності представників боржника та органу ДВС за наявними у справі доказами.

Розглянувши скаргу та наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника скаржника, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 4 серпня 2014 року у справі №910/11337/14 задоволено позов публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" в особі структурної одиниці - "Старобешівська ТЕС" до приватного підприємства "АМТТ ТРЕЙД", а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 13 200,00 грн. безпідставно набутих коштів та вирішено питання про розподіл судових витрат.

На виконання вказаного рішення господарським судом видано наказ № 910/11337/14 від 19 серпня 2014 року.

У грудні 2015 року публічне акціонерне товариство "Донбасенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу дублікату вищевказаного наказу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 грудня 2015 року в справі №910/11337/14, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 січня 2016 року, відмовлено у задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" про видачу дубліката наказу.

Постановою Вищого господарського суду України від 14 березня 2016 року в даній справі скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 січня 2016 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 17 грудня 2015 року, а справу №910/11337/14 щодо розгляду заяви публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" про видачу дубліката наказу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

14 квітня 2016 року судом винесено ухвалу про задоволення заяви публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" про видачу дубліката наказу.

29 квітня 2016 року судом винесено додаткову ухвалу, якою вирішено питання про розподіл судових витрат, та стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2 637,34 грн., сплаченого заявником за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17 грудня 2015 року про відмову у видачі дубліката наказу, касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 січня 2016 року та за видачу дубліката наказу Господарського суду міста Києва від 19 серпня 2014 року.

На виконання ухвали від 29 квітня 2016 року судом було видано відповідний наказ.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до статей 4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 статті 115 Господарського процесуального кодексу України також передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.03. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" (далі - постанова № 14) визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Відповідно до п. 2 постанови № 14, стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

Скарга позивача мотивована тим, що органом виконання судових рішень не вжито всіх, передбачених законом заходів з примусового виконання наказу суду №910/11337/14 від 29.04.2016р., що призвело до винесення незаконної, на думку скаржника, постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 31.05.2017р.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби, та регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (у відповідній редакції станом на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.07.2016р.) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню

З матеріалів справи вбачається, що 06.07.2016р. головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лисенко Оксаною Вікторівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51556671 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/11337/14 від 29.04.2016р., надано боржнику строк для самостійного виконання рішення до суду. Вищенаведена постанова винесена на підставі ст.ст. 17, 19, 21, 25, 31 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV.

З 05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ, згідно якого втратив чинність, крім статті 4, Закон України "Про виконавче провадження від 21.04.1999 № 606-ХІV.

31.05.2017р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (ВП № 51556671) на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ, оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV визначено обов'язок державного виконавця вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно частини 2 наведеної статті Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема:

- з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну;

- безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища;

- накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

- накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

- вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

- у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням;

- здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

При цьому, аналогічні приписи стосовно обов'язків та прав виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження містять частини 1-3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ, який набрав чинності з 05.10.2016.

Зокрема, згідно частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (п. 3);

накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (п. 6);

накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п. 7);

звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб (п. 13);

викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу (п. 14);

накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (п. 16);

вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження (п. 18);

у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (п. 19);

отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком (п. 21);

здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (п. 22).

Згідно ч. 4 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ, вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Крім того, ч. 5 наведеної статті Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Матеріалами справи підтверджується, що у процесі здійснення виконавчого провадження (ВП №51556671) з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/11337/17 від 29.04.2016р. державним виконавцем вжито ряд заходів, зокрема:

- 03.10.2016р. державним виконавцем на підставі ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на все майно, що належить боржнику - приватному підприємству "АМТТ Трейд" у межах суми звернення стягнення 3 301,07 грн., копію якої направлено боржнику, стягувачу та Регіональному сервісному центру МВС в м. Києві;

- встановлено згідно інформаційної довідки № 73791916 від 23.11.2016р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, нерухомого майна за боржником не зареєстровано;

- згідно витягу з Єдиного державного реєстру МВС України інформація про зареєстровані авто відсутня;

- державним виконавцем при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва № 910/11337/14 від 29.04.2016р. здійснено вихід за адресою боржника, вказаною у виконавчому документі, про що складено Акт державного виконавця від 16.08.2016р. Відповідно до наведеного акту, боржника та належного йому майна не виявлено;

- згідно відповіді №1018689750 від 13.07.2016р. Державної фіскальної служби України встановлено, що інформації про номери рахунків боржника у банках та інших фінансових установах не виявлено.

Як вбачається з оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, в ході проведення вказаних виконавчих дій державним виконавцем встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення і здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Проте, з огляду на фактичні обставини справи та вищенаведені приписи Закону України "Про виконавче провадження", суд не може погодитись з таким висновком державного виконавця, оскільки останнім не було вчинено всіх можливих та достатніх дій, передбачених законом з метою своєчасного і в повному обсязі виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/11337/14 від 29.04.2016р. Водночас, наведені у скарзі на дії державного виконавця доводи скаржника суд визнає правомірними, з огляду на таке.

Фактично всі вищенаведені заходи з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/11337/14 від 29.04.2016р. були вчинені державним виконавцем у ВП № 51556671 в період до 23.11.2016р. (здійснено витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Єдиного державного реєстру МВС України). Разом з тим, оскаржувана постанова про повернення виконавчого документа стягувачу винесена 31.05.2017р.

Крім того, згідно Акту державного виконавця від 16.08.2016р., виходом державного виконавця за адресою місцезнаходження боржника, зазначеною у виконавчому документів, останнього не розшукано. При цьому, суд звертає увагу, що відповідний вихід було здійснено лише один раз з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.07.2016р. та до винесення 31.05.2017р. постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону Про виконавче провадження від 21.04.1999 № 606-ХІV, виконавчі дії провадяться державним виконавцем у разі, якщо боржник є юридичною особою, за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувану.

При цьому нормами частини 4 статті 20 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV передбачено, що у разі необхідності перевірки інформації щодо наявності боржника чи його майна або його місця роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець може своєю мотивованою постановою, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, доручити проведення перевірки вказаної інформації відповідному відділу державної виконавчої служби. Державний виконавець відділу державної виконавчої служби, якому доручено

З проведення перевірки зазначеної інформації, у разі виявлення майна боржника повинен здійснити його опис та арешт. Виконавчі дії за дорученням проводяться у строк не пізніше десяти робочих днів з моменту надходження до відділу державної виконавчої служби відповідної постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження, у якому винесено цю постанову. За результатами проведених дій складається акт, що направляється державному виконавцю, який виніс постанову.

Відповідно до частини 5 статті 20 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV , в разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.

Згідно з нормами частини 6 статті 20 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV, у разі якщо у процесі виконавчого провадження з'ясувалося, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, але майно боржника виявлено на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на таке майно в порядку, передбаченому цим Законом, за погодженням з начальником відділу державної виконавчої служби, якому він підпорядкований, та за умови, що стягувач авансує витрати на організацію та проведення виконавчих дій. Про вчинення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби державний виконавець повідомляє начальникові такого органу. У разі якщо стягувач не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на наявне майно боржника і після розподілу стягнутих коштів, якщо їх обсяг недостатній для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, надсилає виконавчий документ до органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням іншого майна боржника.

Крім того, статтею 55 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV передбачено право державного виконавця звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб.

Зокрема, зазначена стаття передбачає, що: державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Разом з тим, за приписами ч. 2 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Отже, державний виконавець не був позбавлений права та можливості з'ясувати місцезнаходження боржника у порядку вищенаведеної ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження", втім не вчинив відповідних дій, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Судом встановлено, що звертаючись до органу державної виконавчої служби 29.06.2016р. із заявою про відкриття виконавчого провадження, ПАТ Донбасенерго зазначило додаткові відомості про можливе місцезнаходження майна боржника.

Однак, державним виконавцем вказану інформацію перевірено не було, як і не застосовано заходів з виявлення майна боржника у третіх осіб та зі звернення стягнення на таке майно у разі його виявлення.

Також, відповідно до п. 14 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець мав право викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу спірного виконавчого документу, а у разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець мав право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу. Втім державний виконавець не вчинив відповідних дій, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Також державним виконавцем не було направлено запити до жодних наступних установ, з метою виявлення майна та коштів боржника: Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державної авіаційної служби України; Державної служби інтелектуальної власності України; Митниці ДФС у відповідній області; Державної інспекції сільського господарства; Головного управління Держгеокадастру у області; Державного підприємства "Український інститут промислової власності"; Українського центру інноватики та патентно-інформаційних послуг; Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті; Головного Управління Пенсійного фонду України в області; Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у області; Управління Держпраці у області; Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у області; Фонду державного майна України; БТІ; Відділу організації державного нагляду у будівництві, за підйомними спорудами котлонагляду; Державного підприємства "Держреєстри України"; Державної служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до абз. 1 пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Таким чином, встановлені судом обставини свідчать про неправомірність винесення головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лисенко Оксаною Вікторівною постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 31.05.2017р. у виконавчому провадженні №51556671, а тому у суду наявні підстави для визнання цієї постанови незаконною та її скасування.

Як визначено частиною 1 статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ, у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Частиною 2 наведеної статті Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ також передбачено, що у разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.

Отже, за результатами розгляду скарги публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві суд дійшов висновку про її задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 86, 115, 121-2 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Скаргу публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві задовольнити.

2. Визнати дії головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лисенко О. В. щодо винесення постанови від 31.05.2017р. про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні №51556671 неправомірними.

3. Скасувати постанову головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лисенко О. В. про повернення виконавчого документа стягувачеві від 31.05.2017р. у виконавчому провадженні №51556671.

СуддяА.І. Привалов