Ухвала

від 06.09.2017 по справі 21/96(10)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

06.09.2017 р. Справа№ 21/96(10)

Господарський суд Л/о у складі судді Чорній Л.З. розглянувши матеріали

за скаргою: Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НОТАПС , м. Київ

на бездіяльність Сихівського ВДВС м. Львів ГТУ юстиції у Л/о

у справі за позовом: Дочірнього підприємства Львівське спеціалізоване управління Стальконструкція №137 Відкритого акціонерного товариства Центростальконструкція , м. Львів

до відповідача: ОСОБА_1 підприємства Центральна енергосервісна компанія Львівенергомонтаж , м. Львів

про стягнення 143 203,49 грн.

Представники сторін:

скаржник: ОСОБА_2

ВДВС: не з'явився

Суть спору: На розгляд господарського суду Л/о Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія НОТАПС , м. Київ надійшла скарга на бездіяльність Сихівського ВДВС м. Львів ГТУ юстиції у Л/о у справі за позовом Дочірнього підприємства Львівське спеціалізоване управління Стальконструкція №137 Відкритого акціонерного товариства Центростальконструкція , м. Львів до відповідача ОСОБА_1 підприємства Центральна енергосервісна компанія Львівенергомонтаж , м. Львів про стягнення 143 203,49 грн.

В судове засідання від 09.08.2017р. скаржник не з'явився. Однак до матеріалів скарги подав клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 09.08.17 р. клопотання скаржника про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено; судове засідання призначено на 16.08.17 р. в режимі відеоконференції з Господарським судом Київської області.

16.08.17 р. представник скаржника в судове засідання в режимі відеоконференції з'явився, вимоги, викладені в скарзі підтримав в повному обсязі.

Представник Сихівського ВДВС м. Львів в судове засідання не з'явився, через канцелярію господарського суду подав письмові заперечення по суті скарги відповідно до яких просить суд у задоволенні скарги ТзОВ Компанія НОТАПС відмовити в повному обсязі. Ухвалою суду від 16.08.17 р. розгляд скарги відкладено на 06.09.17 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника судом встановлено .

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.12.2010р. у справі №21/96(10) (суддя Чорній Л.З.), позов задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 підприємства «Центральна енергосервісна компанія «Львівенергомонтаж» на користь Дочірнього підприємства «Львівське спеціалізоване Управління «Сталь конструкція №137» Відкритого акціонерного товариства «Центростальконструкція» 123597,38грн. боргу, 14140,74грн.-інфляційних втрат, 5465,37грн. 3% річних, 1432,03грн. - державного мита, 236,00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказане рішення набрало законної сили й на його примусове виконання 10.01.2011р. видано відповідний наказ.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.12.2015р. здійснено заміну сторони у виконавчому провадженні, замінено сторону у справі №21/96(10) Дочірнє підприємство «Львівське спеціалізоване Управління «Стальконструкція №137» Відкритого акціонерного товариства «Центростальконструкція» (79040, м.Львів, вул.Конюшинна, буд.5; код ЄДРПОУ 01413715) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС» (03187, м.Київ, вул.Академіка Заболотного, 38 офіс,23; код ЄДРПОУ 38964292).

Ухвалою від 01.02.2016р. поновлено строк для пред'явлення наказу №21/96(10) від 10.01.2011р. до виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, такий наказ пред'явлено ТзОВ «Компанія «НОТАПС» до виконання у Сихівський відділ державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, яким 10.10.2016р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52554071 із його примусового виконання.

Скаржник мотивує подану скаргу тим, що на даний час судове рішення у вказаній справі не виконано, а постановою від 23.03.17 р. державним виконавцем винесено постанову ВП№52554071 про повернення виконавчого документу стягувачу. Відтак скаржник просить суд:

- визнати дії Сихівського ВДВС міста Львів ГТУЮ у Львівській області у виконавчому провадженні №52554071 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 10 січня 2011 року у справі №21/96 (10), котрі виразились у винесені Постанови від 23 березня 2017 року про повернення наказу Господарського суду Львівської області від 10 січня 2011 року у справі №21/96 (10) стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , протиправними, передчасними та незаконними.

-визнати недійсними та скасувати Постанову Сихівського ВДВС міста Львів ГТУЮ у Львівській області від 23 березня 2017 року про повернення наказу Господарського суду Львівської області

від 10 січня 2011 року у справі №21/96 (10) стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України про виконавче провадження;

-визнати незаконною та протиправною бездіяльність Сихівського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області у виконавчому провадженні №52554071 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 10 січня 2011 року у справі №21/96 (10), котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №52554071 щодо примусового виконання наказу господарського суду Л/о від 10.01.11 р. у справі №21/96(10) із врахуванням ст.ст.10,18,26,47 Закону України Про виконавче провадження .

Представник виконавчої служби у своїх письмових запереченнях на скаргу зазначив, що ним вчинено всі необхідні дії для примусового виконання рішення суду у даній справі, а саме:

17.10.2016 року року державним виконавцем в порядку виконання вимог ст.ст. 5, 11 Закону України Про виконавче провадження скеровано запити щодо виявлення майна боржника та про номери рахунків відкритих у фінансових установах.

При виході за адресою м. Львів пр-т. ОСОБА_3, 84/32, боржника ПП Центральна енергосервісна компанія Львівенергомонтаж не виявлено майна боржника, про що складено акт державного виконавця від 17.10.2016 року.

Згідно отриманої відповіді з Регіонального сервісного центру МВСУ у Львівській області від 20.10.2016 року за боржником транспортні засоби не числяться.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.12.2016 року у боржника відсутня нерухоме майно на праві власності.

03.03.2017 року державним виконавцем в порядку вимог ст.. 30 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та виконавче провадження № 52554071 долучено до зведеного.

В процесі проведення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Одночасно з винесенням даної постанови державним виконавцем внесено відповідні записи в Державний реєстр заборон відчуження рухомого майна та Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

В процесі проведення виконавчих у зведеному виконавчому провадженні державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника. Копію даної постанови скеровано в фінансові установи для виконання та боржнику для відома.

Згідно отриманих відповідей з фінансових установ від 13.03.2017 ороку та від 08.11.2016 року у боржника відсутні кошти на арештованих рахунках.

23.03.2017 року державним виконавцем відповідно до вимог ст. 37 п. 2 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, з зв'язку з відсутністю майна боржника на яке можливо звернути стягнення.

При винесенні ухвали суд керувався наступним.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Так, згідно з ч.1 ст.115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» .

Як визначено ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» , рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Зокрема, ч.1 ст.121-2 ГПК України встановлено, що скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Конституцією України, а саме ч.2 ст.19 передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

05.10.2016р. набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р., згідно з яким Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. втратив чинність, окрім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності Законом від 02.06.2016р.

Відповідно ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1). Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ч.2).

Частиною 3 ст.18 вказаного Закону передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна-суб'єктів оціночної діяльності -суб'єктів господарювання; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно ч.ч. 4, 5 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» , вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Відповідно до ч.8 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» , виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Окрім цього, ч.5 ст.52 вказаного Закону встановлено, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

У своїх скарзі ТзОВ «Компанія «НОТАПС» звертає також увагу на визначений у ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» порядок фінансування Фондом соціального страхування України страхувальників, й наводить міркування щодо можливості списання коштів з рахунків боржника.

Так, у відповідності до ст.13 Закону України «Про виконавче провадження» , під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.1). Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону (ч.2). Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках (ч.3). Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна (ч.4). Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом. Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом (ч.5).

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем вчинено ряд виконавчих дій на виконання наказу господарського суду Л/о від 10.01.2011 р. таких як надіслання запитів в банківські установи щодо відкритих рахунків боржника вихід за місцем реєстрації боржника для виявлення майна, запит до Регіонального сервісного центру МВСУ у Л/о щодо транспортних засобів боржника.

Однак, відповідно п.3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень встановлено, що організацію розшуку боржника юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо).

У межах виконавчого провадження №52554071 не були надіслані запити до Державного агентства земельних ресурсів України, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, Державної податкової служби, Державної казначейської служби України, органів статистики.

Відповідно до ч.1 37 Закону України Про виконавче провадження , передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо:

- у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (пункт 2)

- у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження-юридичної особи, місце проживання, перебування боржника-фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника (п.5).

Вказаної позиції дотримується ВГС України, який у своїй постанові від 04.02.15 р. зазначив, що за обставин неповного встановлення даних щодо майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення, правові підстави для повернення стягувачу виконавчого документа у державного виконавця відсутні.

Також, відповідно до постанови ВГС України від 21.10.14 р. №9/38-10 висновок щодо безрезультатності та/обо неможливості розшуку майна чи встановлення/з'ясування певних обставин буде обгрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізувавши надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

З огляду на вищенаведене суд констатує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що державним виконавцем вжито всіх передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішення Господарського суду Львівської області від 28.12.2010р. у справі №21/96 (10).

Згідно з п.9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р., за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Враховуючи вищенаведене, суд, беручи до уваги вказане, визнає доводи скаржника щодо вимоги про визнання дій Сихівського ВДВС міста Львів ГТУЮ у Львівській області у виконавчому провадженні №52554071 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 10 січня 2011 року у справі №21/96 (10), котрі виразились у винесені Постанови від 23 березня 2017 року про повернення наказу Господарського суду Львівської області від 10 січня 2011 року у справі №21/96 (10) стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , протиправними, передчасними та незаконними підставними та правомірними та дійшов висновку визнати недійсною та скасувати Постанову Сихівського ВДВС міста Львів ГТУЮ у Львівській області від 23 березня 2017 року про повернення наказу Господарського суду Львівської області від 10 січня 2011 року у справі №21/96 (10) стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України про виконавче провадження.

Щодо вимог про визнання незаконною та протиправною бездіяльність Сихівського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області у виконавчому провадженні №52554071 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 10 січня 2011 року у справі №21/96 (10), котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №52554071 щодо примусового виконання наказу господарського суду Л/о від 10.01.11 р. у справі №21/96(10) із врахуванням ст.ст.10,18,26,47 Закону України Про виконавче провадження , суд визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє, оскільки висновок про порушення строків чи порядку виконання можна зробити лише тоді, коли відповідну дію вчинено, але неналежно, в тому числі й допущено прострочення. Водночас, судом встановлено протиправну бездіяльність органу Державної виконавчої служби.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС» (вх.№2539/17 від 12.06.2017р.) на бездіяльність Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області задоволити частково.

2. Визнати доводи скаржника щодо вимоги про визнання дій Сихівського ВДВС міста Львів ГТУЮ у Львівській області у виконавчому провадженні №52554071 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 10 січня 2011 року у справі №21/96 (10), котрі виразились у винесені Постанови від 23 березня 2017 року про повернення наказу Господарського суду Львівської області від 10 січня 2011 року у справі №21/96 (10) стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , протиправними, передчасними та незаконними.

3 . Визнати недійсною та скасувати Постанову Сихівського ВДВС міста Львів ГТУЮ у Львівській області від 23 березня 2017 року про повернення наказу Господарського суду Львівської області від 10 січня 2011 року у справі №21/96 (10) стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України про виконавче провадження.

4. В решті вимог - скаргу відхилити.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення. Порядок оскарження ухвали суду визначено ст.106 ГПК України.

Суддя Чорній Л.З.