Рішення

від 04.09.2017 по справі 922/4217/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2017 р.Справа № 922/4217/16

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Лаврова Л.С.

судді: Хотенець П.В. , Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.

розглянувши справу

за позовом Виконавчого комітету Ізюмської міської Ради, м. Ізюм 3-я особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Територіальна громада м. Ізюм в особі Ізюмської міської ради Харківської області до Ізюмської районної державної адміністрації м. Ізюм, ОСОБА_1 відділу Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області про усунення перешкод та звільнення приміщення за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 за дов. б/н від 03.01.2017 р.,

3-ї особи із самостійними вимогами - ОСОБА_3 за дов. б/н від 10.01.2017 р.,

відповідача-1 (Ізюмська РДА) - ОСОБА_4 за дов. №01-24/372 від 09.02.2017 р.,

відповідача-2 (ОСОБА_1 відділ Ізюмської РДА) - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2016 року до суду звернувся Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області (надалі - позивач) з позовом до Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області про звільнення незаконно зайнятого приміщення, розташованого за адресою Харківська обл., м. Ізюм, площа ОСОБА_5 (Радянська), 10, загальною площею 156,26 кв.м. в якому розташований ОСОБА_1 відділ Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області. Позивач також просив суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилався на те, що Ізюмська районна держана адміністрація Харківської області незаконно використовує спірне приміщення та відмовляється його звільняти.

07 грудня 2016 року господарським судом Харківської області було прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалами господарського суду від 24.01.2017 р. було залучено у якості другого відповідача ОСОБА_1 відділ Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області та прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Територіальної громади міста ОСОБА_3 в особі Ізюмської міської ради, до розгляду в межах провадження у справі №922/4217/16.

Ухвалою суду від 18.05.2017 р., у зв'язку зі складністю справи та з метою повного і всебічного з'ясування обставин, справу було призначено до колегіального розгляду, розгляд відкладено на 13.06.2017 р.

Ухвалою від 11.07.2017 р. задоволено клопотання Ізюмської міської ради про заміну неналежного відповідача (вх. 22032 від 06.07.2017 р.), замінено неналежного відповідача - Ізюмський районний архів (код 04059415) на ОСОБА_1 відділ Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області (код 37714636).

Ухвалою від 09.08.2017 р. судом було задоволено клопотання Виконавчого комітету Ізюмської міської ради про заміну неналежного відповідача за позовом Виконавчого комітету Ізюмської міської ради - Ізюмську районну державну адміністрацію Харківської області на належного відповідача - ОСОБА_1 відділ Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області.

З урахуванням уточнених позовних заяв позивач та третя особа просять суд:

- зобов'язати юридичну особу ОСОБА_1 відділ Ізюмської міської районної державної адміністрації Харківської області (ідентифікаційний код юридичної особи: 37714636, місцезнаходження: 64300, Харківська обл., місто Ізюм, площа Радянська, б. 10) звільнити незаконно зайняте приміщення, розташоване на першому поверсі нежитлової будівлі за адресою Харківська обл., м. Ізюм, площа ОСОБА_5 (Радянська), 10, яке є власністю територіальної громади міста ОСОБА_3 в особі Ізюмської міської ради Харківської області та в якому розташований архівний відділ Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області з дати набуття чинності рішення по справі;

- стягнути з Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області, як головного розпорядника бюджетних коштів на утримання структурних підрозділів, на користь Ізюмської міської ради Харківської області сплачений судовий збір в розмірі 3200,00 грн. (т.3 а.с. 9-14).

Представники позивача та третьої особи, через канцелярію господарського суду 04.09.2017 р. (за вх. №28120, №28122), надали письмові пояснення щодо розміру площі, яку займає відповідач у приміщенні за адресою Харківська обл., м. Ізюм, площа ОСОБА_5 (Радянська), 10.

Так, згідно архівних даних КП Ізюмське міське бюро технічної інвентаризації нежитлова будівля, яка розташована за адресою м. Ізюм, площа ОСОБА_5, 10 має загальну площу 397,7 кв.м., ОСОБА_1 відділ Ізюмської РДА Харківської області займає частину приміщення площею 156,26 кв.м., розташованого у цій нежитловій будівлі.

04.09.2017 р. до суду надійшло клопотання Ізюмської міської ради про долучення до матеріалів справи рішення господарського суду Харківської області від 07.08.2017 р. по справі №922/902/17.

Надані документи судом досліджено та долучено до матеріалів справи.

В призначеному судовому засіданні представник позивача надав заяву про залишення позову Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області до ОСОБА_1 відділу Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області без розгляду. Надану заяву судом прийнято до розгляду.

Представник 3-ї особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, позовні вимоги третьої особи підтримав, просив суд задовольнити їх з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Представник Ізюмської районної державної адміністрації проти позову заперечував, стверджував, що ОСОБА_1 відділ протягом багатьох років перебував у спірному приміщенні, а право власності Ізюмської міської ради було оформлено незаконно.

ОСОБА_1 відділ Ізюмської РДА свого уповноваженого представника у призначене судове засідання знову не направив.

В силу приписів ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною другою статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам та третій особі для підготовки до судового засідання та обґрунтування своєї позиції, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, колегія суддів вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів по справі.

Розглянувши надані учасниками судового розгляду документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

За Ізюмською територіальною громадою в особі Ізюмської міської ради зареєстрована нежитлова будівля загальною площею 393,7 кв.м. розташована за адресою: м. Ізюм, пл. Джона Леннона, 10, що оформлено свідоцтвом про право власності від 08.09.2010 року (САА № 704532) та технічним паспортом від 17.08.2010 року. На першому поверсі вказаного нежитлового приміщення, без укладення договору оренди та отримання будь-яких інших дозвільних документів, заходиться ОСОБА_1 відділ Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області.

16.11.2011 року Ізюмська районна державна адміністрація Харківської області в особі першого заступника голови районної державної адміністрації звернулася до Ізюмського міського голови з проханням надати в оренду строком на 2 роки 11 місяців частину приміщення площею 156,26 кв.м., розташованого за адресою: м. Ізюм, пл. Радянська, 10 для розміщення в ньому архівного відділу Ізюмської райдержадміністрації.

29.12.2011 року Ізюмською районною радою було прийнято рішення №0901 про надання Ізюмській РДА в оренду на 2012 рік на умовах встановлення розміру орендної плати 0,01% від експертної оцінки вартості частини нежитлового приміщення, площею 156,26 кв.м., розташованого за адресою: ОСОБА_3, пл. Радянська, 10 для розміщення в ньому архівного відділу Ізюмської райдержадміністрації та зберігання документації Національного архівного фонду України. Управління житлово-комунального господарства Ізюмської міської ради на виконання рішення Ізюмської міської ради 21 сесії 6 скликання № 0901 від 29 грудня 2011 року направило за вих. № 30 від 13.01.2012 року першому заступнику голови Ізюмської районної державної адміністрації два примірника договору оренди комунального майна з повідомленням про необхідність забезпечити наявність незалежної експертної оцінки нежитлового приміщення за адресою: м. Ізюм, пл. Радянська, 10, площею 156, 26 кв. м. для нарахування орендної плати. Однак, договір оренди не було укладено.

05.12.2012 року голова районної державної адміністрації знову звернувся з проханням до Ізюмського міського голови про надання в оренду строком на 2 роки 11 місяців частину вищевказане приміщення зі встановленням орендної плати у розмірі 0,01% від експертної оцінки вартості частини нежитлового приміщення.

31.01.2013 року Ізюмською районною радою було прийнято рішення №1658 про надання Ізюмській РДА в оренду на 2 роки 11 місяців на умовах встановлення розміру орендної плати 0,01% від експертної оцінки вартості частини нежитлового приміщення, площею 156,26 кв.м.

Ізюмська районна державна адміністрація Харківської області відмовилася проводити незалежну оцінку нежитлового майна, що підлягало оренді (а.с. 34). Договір оренди знову не було укладено.

По факту незаконного використання нежитлового приміщення Ізюмської міської ради, голові Ізюмської райджержадміністрації були направлені листи від 08.07.2016 р. №2725 та від 27.09.2016 р. №3733 про необхідність вивільнення вказаного приміщення.

Ізюмська районна державна адміністрація Харківської області відмовилась звільняти приміщення, що і призвело до звернення Виконавчого комітету Ізюмської міської та Ізюмської міської ради Харківської області до господарського суду.

За первісним позовом Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 відділу Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області про звільнення незаконно зайнятого приміщення, розташованого за адресою Харківська обл., м. Ізюм, площа ОСОБА_5 (Радянська), 10, загальною площею 156,26 кв.м. в якому розташований ОСОБА_1 відділ Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області (т. 3 а.с.125-132).

Територіальна громада міста ОСОБА_3 в особі Ізюмської міської ради Харківської області, як третя особа із самостійними вимогами на предмет спору звернулася до господарського суду за захистом свого права власності на приміщення, розташоване за адресою Харківська обл., м. Ізюм, площа ОСОБА_5 (Радянська), 10, яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08.09.2010 р. (т. 3 а.с.9-15).

Відповідно до частини 1 ст. 11 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Таким чином, Виконавчий комітет Ізюмської міської ради є виконавчим органом Ізюмської міської ради та не може бути позивачем по даній справі в господарському суді.

З огляду на оформлене право власності територіальної громади в особі Ізюмської міської ради, належним позивачем по вимогам про звільнення незаконно зайнятого приміщення є саме територіальна громада м. Ізюм в особі Ізюмської міської ради, а провадження в частині первісного позову Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області підлягає припиненню на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки такий спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них колегія виходить з наступного.

Суд, відповідно до статті 6 Основного Закону України, як орган судової влади здійснює свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. В основі правозастосовної діяльності суду лежить встановлений ст. 8 Конституції України принцип верховенства права.

В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання та управління суттєвою часткою публічних справ, під власну відповідальність, в інтересах місцевого населення. Органи місцевого самоврядування мають право використовувати засоби правового захисту для забезпечення вільного здійснення своїх повноважень і поважання принципів місцевого самоврядування, які утілені в конституції чи національному законодавстві (Європейська хартія місцевого самоврядування, м. Страсбург, 15 жовтня 1985 року, ратифікована Законом № 452/97-ВР від 15.07.1997 р.).

У відповідності до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до положень ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів та ін.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (ч. 8 ст. 60 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні ).

Статтею 145 Конституції України встановлено, що права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою факту набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Загальними засадами державної реєстрації прав є гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч.2 ст.3 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Пунктом 33 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" встановлено, що застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник манна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням, володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Відповідач стверджував, що архівний відділ займає зазначене приміщення з 1963 року, на підставі рішення Ізюмської районної ради депутатів трудящих від 07.06.1963 року № 203, а частина (1-й поверх) приміщення за адресою: Харківська область, м. Ізюм, пл. Джона Леннона, буд. 10, відносилась до власності відповідного адміністративно-територіального утворення - Ізюмського району, комунальна власність ототожнювалась згідно з діючим на той час законодавством з державною власністю і була закріплена за Ізюмською районною радою депутатів, в зв'язку з чим саме районна рада депутатів, на думку відповідача, здійснювала оперативне управління цим приміщенням і районним архівом.

Пунктом 2 Розпорядженням Представника Президента України 29.05.1992 р. №1З Про утворення Ізюмської районної державної адміністрації та припинення діяльності виконавчого комітету районної Ради народних депутатів було встановлено, що Ізюмська районна державна адміністрація є правонаступником виконавчого комітету Ізюмської районної Ради народних депутатів щодо прийнятих ним рішень, взятих зобов'язань та покладених на нього законодавством обов'язків в тій частині, яка не суперечить Закону України Про Представника Президента України та Закону України Про місцеве і регіональне самоврядування .

Ізюмською районною Радою народних депутатів Харківської області на XX сесії XXI скликання винесено Рішення від 24 липня 1992 року, згідно з яким затверджено перелік комунальної власності району і передано її в управління районній державній адміністрації, серед якого, зокрема, був майновий комплекс адміністрації, його відділів, комітетів, управлінь адміністрації, її відділів, управлінь.

Відповідач посилався на положення Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 р. №311 Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю , якою затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), і якою встановлено, що розмежування майна між власністю районів, міст обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць провадиться виконкомами районних і міських Рад народних депутатів з участю виконкомів районних у містах, міських районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів.

Таким чином, відповідач стверджував, що спірна частина приміщення була в сфері управління виконкому Ізюмської районної Ради депутатів і згідно з положеннями зазначеної Постанови, має бути в сфері управління Ізюмської районної ради Харківської області, так як районний архівний відділ входив до структури Ізюмської районної ради депутатів, а з 1992 року до структури її правонаступника - Ізюмської районної державної адміністрації.

Однак, відповідачем не надано належних доказів, які б підтверджували наявність прав Ізюмської районної державної адміністрації або архівного відділу на вказане приміщення. Із наданого архівного витягу з протоколу №11 засідання виконкому Ізюмської районної ради депутатів трудящих Харківської області не вбачається можливим достовірно встановити які саме приміщення було виділено під розміщення райархіву.

Відповідно до п. 10 прикінцевих та перехідних положень Закону України Про місцеве самоврядування в Україні з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст. Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.

Відповідач наголошував на тому, що про факт набуття Територіальною громадою міста ОСОБА_3 в особі Ізюмської міської ради Харківської області права власності на вказане приміщення, а також про винесення Рішення від 06.09.2010 р. до отримання позовної заяви виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області про вивільнення приміщення, відповідачу відомо не було.

Однак, суд не може погодитися з наведеними твердженнями Ізюмської районної державної адміністрації, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи документами, листуванням сторін протягом 2011-2016 років (а.с. 106-109) з приводу надання спірного приміщення в оренду Ізюмській районній державній адміністрації для розміщення архівного відділу. Також, в листах голові Ізюмської райджержадміністрації від 08.07.2016 р. №2725 та від 27.09.2016 р. №3733 повідомлялося про те, що приміщення за адресою: Харківська область, м. Ізюм, пл. Джона Леннона, буд. 10, є власністю територіальної громади міста ОСОБА_3. Відповідь на останній з листів було надано головою Ізюмської районної державної адміністрації 06.10.2016 р., №01-32/2232 (а.с. 37).

Крім того, рішенням господарського суду Харківської області від 07.08.2017 р. по справі №922/902/17, яке набрало законної сили, відмовлено в позові про визнання за Ізюмською районною державною адміністрацією Харківської області права оперативного управління на частину нежитлової будівлі, розташованої за аресою: Харківська область, місто Ізюм, площа ОСОБА_5, будинок 10 і визнання незаконним Рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 06 вересня 2010 року № 0800, на підставі якого було видано Свідоцтво про право власності від 08 вересня 2010 року (серія САА № 704532).

Згідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до пункту 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - під час розгляду інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому, немає значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Також, згаданим рішенням встановлено факт користування Ізюмською районною державною адміністрацією без законних підстав нежитловим приміщенням за адресою: м. Ізюм, пл. Радянська, 10 та визнано необґрунтованими вимоги Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області про визнання за Ізюмською районною державною адміністрацією Харківської області права оперативного управління на частину нежитлової будівлі, розташованої за аресою: Харківська область, місто Ізюм, площа ОСОБА_5, будинок 10.

Щодо посилання відповідача на заборону переміщення архівної установи без надання іншого рівноцінного приміщення та неможливості вивільнення приміщення в якому розташований ОСОБА_1 відділ Ізюмської районної державної адміністрації судова колегія зазначає наступне.

Статтею 4 Закону України Про Національний архівний фонд та архівні установи встановлено, що Національний архівний фонд України є складовою частиною вітчизняної і світової культурної спадщини та інформаційних ресурсів суспільства, перебуває під охороною держави і призначений для задоволення інформаційних потреб суспільства і держави, реалізації прав та законних інтересів кожної людини. Статтею 13 цього закону закріплено, що забороняється розміщення архівних установ, у яких зберігаються документи Національного архівного фонду, в приміщеннях, що не відповідають вимогам зберігання таких документів та охорони праці працівників архівних установ, або переміщення цих установ без надання іншого рівноцінного приміщення, упорядкованого для зберігання архівних документів, роботи працівників і користувачів.

Відповідач посилався на недотримання позивачем вимог, встановлених Положенням про умови зберігання документів Національного архівного фонду (затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 02.03.2015 № 296/5), вказуючи, що позивач не вчинив будь-яких дій спрямованих на виконання цього Положення і надання рівноцінного приміщення.

Суд не може погодитися з такими твердженнями відповідача, оскільки вимоги даного Положення необхідно розглядати в контексті визначення кола суб'єктів на яких спрямоване їх правове регулювання. Так, п. 2 зазначеного Положення визначено, що вимоги цього Положення є обов'язковими для виконання архівними установами, які зберігають документи НАФ: центральними та галузевими державними архівами, Державним архівом в Автономній Республіці Крим, державними архівами областей, міст Києва і Севастополя, архівними відділами районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій, архівними відділами міських рад, архівними підрозділами державних наукових установ, музеїв та бібліотек, архівними установами Національної академії наук.

Тобто, вказані вимоги є обов'язковими для виконання ОСОБА_1 відділом Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області, на зберіганні у якого знаходяться документи НАФ, а перекладання обов'язку з їх дотримання на Ізюмську міську раду є безпідставним.

Крім того, ст. 3 Закону Про Національний архівний фонд та архівні установи визначено, що держава гарантує умови для зберігання, примноження та використання Національного архівного фонду, сприяє досягненню світового рівня в розвитку архівної справи і веденні діловодства, Кабінет Міністрів України, інші органи виконавчої влади, а також органи місцевого самоврядування забезпечують проведення державної політики у сфері архівної справи і діловодства в межах своєї компетенції.

Таким чином, забезпечення збереженості Національного архівного фонду, умов розміщення архівних установ та зберігання документів покладається у першу чергу на органи державної влади та органи місцевого самоврядування в безпосередньому розпорядженні яких знаходиться архівна установа, архів, архівний підрозділ, архівний відділ. Юридичні та фізичні особи зобов'язані забезпечувати збереженість Національного архівного фонду та сприяти його поповненню, однак, не зобов'язані на шкоду власним майновим інтересам виконувати обов'язки уповноважених на це установ зі створення умов належного збереження Національного архівного фонду України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на встановлені обставини, колегія судів дійшла висновку, що нежитлові приміщення першого поверху нежитлової будівлі за адресою: Харківська обл., м. Ізюм, площа ОСОБА_5 (Радянська), 10, загальною площею 156,26 кв.м., які є власністю Територіальної громади міста ОСОБА_3 в особі Ізюмської міської ради, без достатніх законних підстав займаються ОСОБА_1 відділом Ізюмської районної державної адміністрації тому заявлені вимоги про усунення перешкод у користуванні майном та звільнення приміщення є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 41, 124, 145, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження за первісним позовом Виконавчого комітету Ізюмської міської ради на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.

Задовольнити позовні вимоги третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору до ОСОБА_1 відділу Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області.

Зобов'язати архівний відділ Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області (64300, Харківська обл., місто Ізюм, ПЛОЩА РАДЯНСЬКА, будинок 10, ідентифікаційний код юридичної особи 37714636) звільнити незаконно зайняте приміщення площею 156,26 кв.м., розташоване на першому поверсі нежитлової будівлі за адресою Харківська обл., м. Ізюм, площа ОСОБА_5 (Радянська), 10, яке є власністю територіальної громади міста ОСОБА_3 в особі Ізюмської міської ради Харківської області (64300, Харківська обл., місто Ізюм, ПЛОЩА ЦЕНТРАЛЬНА, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 26201641) та в якому розташований архівний відділ Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області з дати набуття чинності рішення по справі.

Стягнути з архівного відділу Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області (64300, Харківська обл., місто Ізюм, ПЛОЩА РАДЯНСЬКА, будинок 10, ідентифікаційний код юридичної особи 37714636) на користь Ізюмської міської ради (64300, Харківська обл., місто Ізюм, ПЛОЩА ЦЕНТРАЛЬНА, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 26201641) сплачений судовий збір в розмірі 1600,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.09.2017 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8