Рішення

від 07.09.2017 по справі 924/664/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1; тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" вересня 2017 р.Справа № 924/664/17 Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаплант", с. Триліси Київської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля парк", смт. Нова Ушиця Хмельницької області

про стягнення 1045876,54 грн., з яких 853696,00 грн. - основного боргу, 110955,61 грн. - пені, 67441,98 грн. - інфляційних втрат, 13782,95 грн. - 3% річних

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 03.07.2017р.

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні, згідно ч. 2 ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 1045876,54 грн., з яких 853696,00 грн. - основного боргу, 110955,61 грн. - пені, 67441,98 грн. - інфляційних втрат, 13782,95 грн. - 3% річних.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки в частині оплати поставленого товару. Нарахування пені обумовлено наявністю відповідної умови договору щодо її застосування, а 3% річних та інфляційні втрати - з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Присутній у судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, письмовий відзив на позов не подав. Повідомляючи відповідача про розгляд справи в суді, йому направлено ухвалу про відкладення розгляду справи за адресою, яка згідно витягу з ЄДР є його реєстраційною адресою. Повідомлення ж за реєстраційною адресою, відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму ВГС України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" є належним повідомленням про розгляд справи в суді.

За таких обставин, суд, в порядку ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

Позивачем у даній справі значиться товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаплант" (код 34501857).

Як вбачається зі спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань:

- станом на 17.05.2017р. найменування юридичної особи з кодом 34501857 значилося як товариство з обмеженою відповідальністю "Зелена садиба";

- станом на 21.07.2017р. найменування юридичної особи з кодом 34501857 значиться як товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаплант".

Матеріали справи містять протокол №21 позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Зелена садиба" від 18.05.2017р., згідно якого вирішено змінити найменування юридичної особи з товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена садиба" на товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаплант" та внести зміни до статті 3 статуту товариства, що стосується найменування.

18.10.2016р. товариство з обмеженою відповідальністю "Зелена садиба", як постачальник, уклало з товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля парк", як покупцем, договір поставки №18/10/2016-1, згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити (передати у власність покупця) товари в порядку, визначеному цим договором, а покупець зобов'язався прийняти товари і оплатити їх вартість в порядку та на умовах визначених цим договором (п. 1.1).

Згідно п. п. 1.2, 3.3 договору, назва, номенклатура, асортимент, кількість, вартість товару погоджується сторонами у видаткових накладних на товари та/або специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору. Товар вважається поставленим покупцеві у момент підписання сторонами видаткових накладних на товари.

Розрахунок за цим договором, згідно п. 2.3, здійснюється покупцем шляхом оплати 100% вартості товару згідно накладної протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару.

У додатках до договору №№1-13 (специфікаціях) сторони погодили товар, який має поставлятися, його кількість, ціну за одиницю та загальну вартість. Так, загальна вартість товару, яку позивач зобов'язався поставити відповідачу згідно специфікацій, склала 1703206,00 грн., а саме: згідно додатку №1 від 18.10.2016р. на суму 344510,00 грн., згідно додатку №2 від 26.10.2016р. на суму 181500,00 грн., згідно додатку №3 від 27.10.2016р. на суму 7160,00 грн., згідно додатку №4 від 29.10.2016р. на суму 26121,00 грн., згідно додатку №5 від 09.11.2016р. на суму 55000,00 грн., згідно додатку №6 від 09.11.2016р. на суму 35648,00 грн., згідно додатку №7 від 22.11.2016р. на суму 13700,00 грн., згідно додатку №8 від 23.11.2016р. на суму 123156,00 грн., згідно додатку №9 від 25.11.2016р. на суму 51600,00 грн., згідно додатку №10 від 28.11.2016р. на суму 830332,00 грн., згідно додатку №11 від 29.11.2016р. на суму 29640,00 грн., згідно додатку №12 від 07.12.2016р. на суму 2250,00 грн., згідно додатку №13 від 09.12.2016р. на суму 2589,00 грн.

За весь період дії договору позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 1703206,00 грн., про що свідчать підписані між сторонами видаткові накладні, а саме: №244 від 20.10.2016р. на суму 8510,00 грн., №245 від 21.10.2016р. на суму 168000,00 грн., №246 від 24.10.2016р. на суму 168000,00 грн., №256 від 27.10.2016р. на суму 165000,00 грн., №257 від 27.10.2016р. на суму 7160,00 грн., №260 від 29.10.2016р. на суму 621,00 грн., №261 від 29.10.2016р. на суму 3000,00 грн., №262 від 31.10.2016р. на суму 10500,00 грн., №265 від 31.10.2016р. на суму 12000,00 грн., №276 від 09.11.2016р. на суму 16500,00 грн., №278 від 09.11.2016р. на суму 33000,00 грн., №280 від 10.11.2016р. на суму 35648,00 грн., №281 від 10.11.2016р. на суму 22000,00 грн., №289 від 22.11.2016р. на суму 13700,00 грн., №291 від 24.11.2016р. на суму 70300,00 грн., №292 від 25.11.2016р. на суму 52856,00 грн., №294 від 26.11.2016р. на суму 51600,00 грн., №298 від 01.12.2016р. на суму 180000,00 грн., №301 від 05.12.2016р. на суму 29640,00 грн., №302 від 05.12.2016р. на суму 44400,00 грн., №303 від 05.12.2016р. на суму 66000,00 грн., №304 від 05.12.2016р. на суму 66000,00 грн., №305 від 05.12.2016р. на суму 138000,00 грн., №306 від 06.12.2016р. на суму 66000,00 грн., №307 від 07.12.2016р. на суму 63800,00 грн., №308 від 07.12.2016р. на суму 2250,00 грн., №310 від 07.12.2016р. на суму 82217,00 грн., №312 від 08.12.2016р. на суму 72445,00 грн., №313 від 09.12.2016р. на суму 51470,00 грн., №314 від 09.12.2016р. на суму 2589,00 грн.

Оплату поставленого товару відповідач здійснив лише частково в сумі 849510,00 грн., про що свідчить довідка Кредобанку №240-2853/17 від 27.07.2017р.

Згідно вказаної довідки, відповідачем здійснено наступні проплати: 14.11.2016р. - 80000,00 грн., 24.11.2016р. - 150000,00 грн., 06.12.2016р. - 54510,00 грн., 19.12.2016р. - 200000,00 грн., 27.12.2016р. - 6600,00 грн., 27.12.2016р. - 8400,00 грн., 04.01.2017р. - 200000,00 грн., 23.01.2017р. - 50000,00 грн., 17.03.2017р. - 50000,00 грн., 13.04.2017р. - 50000,00 грн.

Як вбачається з розрахунку позивача, отримані від відповідача кошти розподілялися в порядку черговості виникнення боргу. Борг відповідача склав 853696,00 грн. за період поставки товару з 01.12.2016р. по 09.12.2016р., про що сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків.

У пункті 5.2 договору встановлено відповідальність відповідача за порушення строків оплати товару у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день затримки за весь період прострочення.

За порушення строків оплати товару, позивач, з посиланням на п. 5.2 договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 110955,61 грн., загальний період якої склав 23.12.2016р.-29.06.2017р., а також, з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України, 67441,98 грн. - інфляційних втрат (за січень 2017 року по червень 2017 року) та 13782,95 грн. - 3% річних (з 23.12.2016р. по 17.07.2017р.).

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

Укладений у даній справі правочин, з якого виникли взаємні права та обов'язки, за своїм змістом і правовою природою підпадає під правове регулювання глави 54 ЦК України "Купівля-продаж" (ст. ст. 655 - 712).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

За вимогами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Зі змісту умов укладеного договору поставки вбачається, що постачальник, яким виступає позивач, зобов'язався поставити товар, а покупець, яким виступає відповідач, зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість у строк, встановлений договором.

При цьому, постачальником у договорі та позивачем у даній справі є одна й та сама юридична особа, оскільки відбулася лише зміна її найменування, про що свідчать наявні в матеріалах справи протокол позачергових загальних зборів учасників товариства, витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Окрім того, судом прийнято до уваги те, що ідентифікаційний код юридичної особи, яка являється позивачем у даній справі та ідентифікаційний код юридичної особи, яка зазначена постачальником у договорі поставки, один і той самий, а ідентифікаційний код є основною ознакою, яка ідентифікує суб'єкта господарювання - юридичну особу, оскільки за приписами пункту 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996р. №118, ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб'єктам забороняється.

Факт належного виконання позивачем умов договору в частині поставки відповідачу товару у кількості та вартістю, що була погоджена сторонами в додатках до договору, підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, як це передбачено пунктом 3.3 договору.

Факт неналежного виконання відповідачем умов договору в частині повної оплати поставленого товару, підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою банку про здійснені проплати.

З вказаної банківської довідки вбачається, що у призначенні платежу не вказувались видаткові накладні, по яким саме здійснювалась оплата, а лише зазначався договір, на виконання якого проводиться оплата. Позивач перераховані кошти розподіляв в хронологічному порядку, починаючи з такої заборгованості, що виникла у найдавніший період. Суд погоджується з даною позицією позивача, враховуючи наступне.

Відповідно до приписів п. 3.8. Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженою постановою Правління Національного Банку України від 21.01.2004р. №22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Відповідно до роз'яснень Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України, наданих листом №06-10/10-1215 від 29.10.2004р., коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості, в тому числі, що підлягає стягненню на підставі судових рішень, платежі мають відноситись на погашення заборгованості у хронологічному порядку, тобто починаючи з такої заборгованості, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

У договорі поставки не було врегульовано порядок зарахування коштів. Отже, у позивача були всі підстави відносити проплати на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої, що виникла у найдавніший період.

Таким чином, позивач правомірно здійснював спрямування та розподіл коштів, сплачених за поставлений відповідачу товар, на погашення існуючої заборгованості в хронологічному порядку.

Аналогічна правова позиція стосовно спрямування коштів міститься в постановах Вищого господарського суду України від 12.12.2016р. у справі №904/4541/16, від 01.06.2016р. у справі №921/942/15-г/15.

Враховуючи всі здійснені позивачем поставки товару та враховуючи всі проплати відповідача, віднесені у хронологічній послідовності, борг відповідача за поставлений товар за договором склав 853696,00 грн., тобто факт наявності боргу у відповідача належним чином доведений та документально підтверджений.

Окрім того, наявність боргу підтверджується підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 853696,00 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У договорі поставки сторони передбачили відповідальність відповідача за порушення строків оплати товару у вигляді сплати пені у граничному розмірі, встановленому Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Пеню позивачем нараховано відповідно до умов договору, з дотриманням положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", правильно взято облікові ставки НБУ, враховано кількість днів у році, за який нараховується пеня.

Враховуючи, що перерахована судом сума пені перевищує суму, яка заявлена позивачем до стягнення, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі, який заявлено позивачем.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

У застосуванні індексації враховуються рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р.

Згідно зазначеного листа, індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення заборгованості. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Враховуючи, що перераховані судом суми 3% річних та інфляційних втрат перевищують суми, заявлені позивачем до стягнення, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у розмірі, який заявлено позивачем.

З огляду на викладене вище, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаплант", с. Триліси Київської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля парк", смт. Нова Ушиця Хмельницької області про стягнення 1045876,54 грн., з яких 853696,00 грн. - основного боргу, 110955,61 грн. - пені, 67441,98 грн. - інфляційних втрат, 13782,95 грн. - 3% річних задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля парк" (Хмельницька область, смт. Нова Ушиця, вул. Українська, 13, корпус "А"; код 39181780) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаплант" (Київська область, Фастівський район, с. Триліси, вул. Короленка, 7; код 34501857) 853696,00 грн. (вісімсот п'ятдесят три тисячі шістсот дев'яносто шість гривень 00 коп.) - основного боргу, 110955,61 грн. (сто десять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять гривень 00 коп.) - пені, 67441,98 грн. (шістдесят сім тисяч чотириста сорок одну гривню 98 коп.) - інфляційних втрат, 13782,95 грн. (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят дві гривні 95 коп.) - 3% річних, 15688,15 грн. (п'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят вісім гривень 15 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 08 вересня 2017 року.

Суддя В.В. Димбовський

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу, 3 - відповідачу (Хмельницька область, смт. Нова Ушиця, вул. Українська, 13, корпус "А").