Постанова

від 21.07.2017 по справі 826/3464/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 липня 2017 року № 826/3464/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Федорчука А.Б., суддів: Качур І.А., Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства ВКП Блок до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство ВКП Блок (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України, у якому просить Суд: визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України по незабезпеченню автоматичного збільшення суми, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: на величину надмірної сплати ПДВ та від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в загальному розмірі 6476574,00 грн.; зобов'язати Державну фіскальну службу України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину надмірної сплати ПДВ та від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в загальному розмірі 6476574,00 грн.

Під час розгляду справи представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на доводи викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, про що надав відповідні письмові заперечення, які наявні в матеріалах справи.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Згідно баз даних ДФС 18.07.2015 р. ПП ВКП Блок було подано податкову декларацію з ПДВ №9152076414 за червень 2015 року, в якій задекларовано значення рядка 24 (Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду) на суму ПДВ 873940,0 грн.

Враховуючи викладене, саме сума у розмірі 873940,0 грн і була врахована ДФС. Дана обставина позивачем не заперечується.

В той же час, 28.08.2015 р. ПП ВКП Блок було подано уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за червень 2015 року №9174151741, в якому задекларовано збільшення рядка 24 (Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду) на суму ПДВ 6462065,0 грн (а.с.66).

Окрім того, 20.08.2015 р. Позивачем було подано уточнюючий розрахунок по декларації з ПДВ за березень 2015 року, оскільки, як зазначає Позивач в позовній заяві, через помилки у звітності не було відображення відповідної суми, в якому задекларовано показник рядка 18 (Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17)) у розмірі 14509 грн.

Після отримання Витягу з системи електронного адміністрування ПДВ № 31301301 від 31.08.2015 р., позивач стало відомо, що у складі Реєстраційної суми (загальний розмір - 392009,55 грн.) врахована сума від'ємного значення лише у розмірі 873940,00 грн замість 7336005,00 грн. та сума помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість лише у розмірі 25123,00 грн. замість 39632,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, Позивач вважає, що на підставі поданих уточнюючих розрахунків в серпні 2015 року останній має право на включення відповідних сум до Реєстраційної суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН.

Відповідач, заперечуючи обґрунтованість позовних вимог, посилається на те, що вказані в уточнюючій податковій звітності суми не підпадають під визначені п. 34 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень ПК України випадки збільшення значення суми податку (позитивне або від'ємне) на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки пп. 4 наведеного положення передбачає, що таке збільшення контролюючими органами здійснювалось одноразово у період до 31.07.2015, в той час як Позивачем було подано уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ за червень 2016 року лише 28.08.2016, а в частині суми надмірної сплати в розмірі 14509 грн лише 20.08.2015.

Отже, на переконання відповідача, за змістом пп. 4 п. 34 підрозділу 2 Розділу XX ПК України, визначальним фактором для автоматичного збільшення реєстраційної суми у системі електронного адміністрування ПДВ на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, є зазначення такої суми саме в податковій звітності з ПДВ платника податку в період до 31.07.2015.

Не погоджуючись з правомірністю таких доводів відповідача, позивач звернувся до Суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року N 71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , яким запроваджено нові правила функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Так, система електронного адміністрування податку на додану вартість запроваджена поетапно відповідно до пункту 35 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України:

- з 1 січня до 1 липня 2015 року - у тестовому режимі;

- з 1 липня 2015 року - на постійній основі.

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування ПДВ визначено статтею 200 1 розділу V Кодексу.

Порядок електронного адміністрування ПДВ затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість .

Електронний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ (далі - електронний рахунок) - це рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, а також у сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок. Для кожного платника податку Казначейством відкривається один електронний рахунок.

Відповідно до пункту 200 1 .5 статті 200 1 Податкового кодексу України кошти з електронного рахунка платника ПДВ перераховуються Казначейством в автоматичному режимі виключно до:

- державного бюджету;

- на рахунок, відкритий у банку та/або органі Казначейства сільськогосподарськими підприємствами - суб'єктами спеціального режиму оподаткування, визначений статтею 209 Податкового кодексу України, для акумулювання сум податку, що нараховуються на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг), у порядку, передбаченому статтею 209 Податкового кодексу України;

- на поточний рахунок платника податку за його заявою у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань.

Протягом дії системи електронного адміністрування ПДВ у тестовому режимі платники податку самостійно зараховують на такі електронні рахунки кошти з власних поточних рахунків, відкритих у банківських установах, у сумах, необхідних для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку, задекларованих ними в податковій звітності з ПДВ.

З 1 липня 2015 року на рахунки в системі електронного адміністрування ПДВ платники податку зараховують також кошти у сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 Податкового кодексу України та надає право для реєстрації в ЄРПН податкових накладних / розрахунків коригування.

Пунктом 34 Розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України встановлено, що станом на третій робочий день після дати набрання чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість зареєстрованим платникам податку значення суми податку (позитивне або від'ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначене пунктом 200 1 .3 статті 200 1 цього Кодексу, та значення усіх її складових, визначених цим Кодексом, дорівнюють нулю, крім значень її складових S НаклОтр, S НаклВид та S Митн, що були сформовані починаючи з 1 липня 2015 року. Зареєстрованим платникам податку таке значення автоматично збільшується контролюючим органом:

3) протягом 10 календарних днів після дати набрання чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість на суму помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість станом на 1 липня 2015 року. На суму такого збільшення одноразово:

а) якщо за результатами звітного (податкового) періоду за червень 2015 року / II квартал 2015 року платником податку задекларовано суми податку на додану вартість до сплати до бюджету, - зменшується контролюючим органом в інформаційній системі показників стану розрахунку платників інформаційної бази контролюючого органу така сума, задекларована до сплати до бюджету за результатами звітного (податкового) періоду за червень 2015 року / II квартал 2015 року, з одночасним зменшенням суми податку, що підлягає перерахуванню з рахунку платника в системі електронного адміністрування податку до бюджету, що зазначається у реєстрі, на підставі якого орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, здійснює таке перерахування;

б) якщо за результатами звітного (податкового) періоду за червень 2015 року / II квартал 2015 року платником податку задекларовано суми податку на додану вартість до сплати до бюджету в розмірі, що є меншим ніж сума помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість станом на 1 липня 2015 року або задекларовано від'ємне значення податку, - збільшується платником податку сума від'ємного значення, сформована за результатами звітного (податкового) періоду за липень 2015 року / III квартал 2015 року, яка переноситься до податкової звітності з податку звітного (податкового) періоду за серпень 2015 року / IV квартал 2015 року.

Помилково та/або надміру сплачені грошові зобов'язання з податку на додану вартість вважаються погашеними одночасно із збільшенням суми податку, на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначеної пунктом 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу;

4) до 31 липня 2015 року для платників податків, що застосовують звітний (податковий) період місяць, без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з податку на додану вартість, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, за червень 2015 року. На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період (липень 2015 року).

Судом встановлено, що контролюючий орган, після початку роботи системи у штатному режимі на постійній основі, отримавши уточнюючі податкові декларацію з податку на додану вартість за березень, червень 2015 року, яка прийняті згідно квитанцій, не забезпечив відображення їхніх показників у системі електронного адміністрування ПДВ.

При цьому доводи контролюючого органу щодо протиправності заповнення платником податків уточнюючих податкових декларацій після 31.07.2015, є необґрунтованими, та спростовуються відсутністю проведеної відповідачем камеральної перевірки, винесеного рішення про невизнання уточнюючої декларації податковою звітністю, та подальшим самостійним відновленням прав платника податків.

На думку суду, платником податків обрано повністю правомірний спосіб захисту порушеного права, що не заборонено ст. 50 ПК України, однак, враховуючи роботу на постійній основі системи електронного адміністрування ПДВ на час подання уточнюючих розрахунків, платник податків реалізуючи правомірну поведінку розраховував на відображення в системі електронного адміністрування відповідних змін, що забезпечило б йому право виписки податкових накладних без здійснення поповнення рахунку у фінансовій установі.

Державна фіскальна служба України 30 липня 2015 року повідомила план заходів ДФС для забезпечення реалізації норм Закону України N 643-VIII з удосконалення СЕА, в розділі III якого передбачено обнулення показників та перерахунок суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), для зареєстрованих платників податку, зокрема:

- з 00 годин 00 хвилин 3 серпня 2015 року (на початок третього робочого дня після дня набрання чинності Законом N 643) ДФС буде проведено обнулення суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування в ЄРПН ( СУМА Накл), сформовану відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 та пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, та значення усіх її складових, визначених Податковим кодексом України, крім показників СУМА НаклОтр, СУМА Митн та СУМА НаклВид, що були сформовані, починаючи з 1 липня 2015 року;

- протягом 3 серпня 2015 року (третього робочого дня після дня набрання чинності Законом N 643) сума СУМА Накл зареєстрованим платникам податку збільшиться на:

- суму від'ємного значення податку, непогашеного станом на 01.07.2015 та задекларованого платником у рядках 24 та 31 податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року;

- на кінець третього робочого дня після дня набрання чинності Законом № 643 сума податку, на яку платник має право зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування в ЄРПН ( СУМА Накл), буде обрахована на підставі оновлених значень усіх її складових та інших показників, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200 1 .3 статті 200 1 Податкового кодексу України.

При цьому, планом заходів окремо зазначено, що у зв'язку із переведенням роботи системи електронного адміністрування ПДВ в штатний режим:

- починаючи з 04 серпня 2015 року реєстрація в ЄРПН податкових накладних та розрахунків коригування, складених до 1 липня 2015 року, здійснюватиметься без обмеження сумою СУМА Накл.

На час прийняття рішення по даній справі порушені права позивача не були відновлені, що не заперечується представниками сторін.

Наведене свідчить про те, що система електронного адміністрування ПДВ організована на централізованому рівні ДФС України, на цьому ж рівні відбувається і автоматичне обчислення реєстраційної суми щоразу при зміні значення будь-якого з показників формули.

Суд вважає, що Держана фіскальна служба України, не забезпечивши відображення у системі електронного адміністрування ПДВ заявлених позивачем уточнюючих відомостей, порушила статтю 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , а саме, право на мирне володіння своїм майном, що також є невід'ємним правом на повагу до своєї власності.

Так, відповідно до статті 1 Протоколу 1 кожна юридична особа має право на мирне володіння своїм майном. Конвенція, залишаючи за державною владою велику свободу відносно рішень в сфері економічної та соціальної політики, підтверджує, що таке вручання в гарантовані права не буде повільним.

Мирне володіння означає, що порушення принципу, встановленому у першому реченні, може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у право власності. Так, наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використати власність, ненадання дозволів, або інших форм перешкоджання реалізації права власності, що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади /рішення Європейського суду у справі Wiggins vs. Unated Kingdom Appl. 7456/76 (1976)/.

Суд відзначає, що тимчасове затримання відображення показників фінансової звітності у відповідній системі фактично може призвести до негативного впливу на господарську діяльність позивача, зупинення виконання зобов'язань по укладеним контрактам та виконання останніх, оскільки по першій події унеможливлюється реєстрація податкових накладних, за умови що позивач має фактично значну суму переплати (від'ємного значення) по податкових зобов'язаннях з ПДВ.

Судом не була встановлена розумна співрозмірність між використаними засобами та тією метою, на яку була направлена міра, що обмежила позивача у реалізації права власності на своє майно, примусила змінити напрямок її використання задля забезпечення сталої господарської діяльності.

На думку Суду, суб'єктом владних повноважень також порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов'язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приймає до уваги те, що в силу норм ст. 4 ПК України податкове законодавство базується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Податковий кодекс України не містить в собі норм, які б забороняли платнику податків шляхом подання уточнюючого розрахунку реалізувати власне право на збільшення суми в системі електронного адміністрування ПДВ, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування, з урахуванням уточнюючої податкової звітності після 31.07.2015.

Враховуючи вищевикладене Суд прийшов до висновку, що Державна фіскальна служба України порушила вимоги чинного податкового законодавства та передбачені статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципи, що дає Суду підстави задовольнити позовні вимоги.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обставини справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що у свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

За правилами, встановленими статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За викладених обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України по незабезпеченню автоматичного збільшення суми, на яку Приватне підприємство ВКП Блок має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: на величину надмірної сплати ПДВ та від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в загальному розмірі 6476574,00грн;

3. Зобов'язати Державну фіскальну службу України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Приватне підприємство ВКП Блок має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину надмірної сплати ПДВ та від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в загальному розмірі 6476574,00грн.

4. Стягнути з Державної фіскальної служби України за рахунок державних асигнувань на користь Приватного підприємства ВКП Блок (код ЄДРПОУ 23504803) судові витрати у розмірі 2756,00 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень 00 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя А.Б. Федорчук

Судді І.А. Качур

А.С. Мазур