Постанова

від 05.09.2017 по справі 905/2549/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2017 року Справа № 905/2549/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач, суддів:Євсікова О.О., Кролевець О.А. розглянув касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Елена" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 12.04.2017р. та рішення Господарського суду Донецької області від 18.10.2016р. У справі№905/2549/16 господарського суду Донецької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Деметра" до відповідачів: 1. Селянського (фермерського) господарства "Елена" 2. ОСОБА_4 простягнення заборгованості у розмірі 516103,49грн.

за участю представників

позивача - Яковенко О.Г.,

відповідачів - 1.Марченко К.Ю.,

2.не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Деметра" звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Селянського (фермерського) господарства "Елена" та Фізичної особи ОСОБА_4 про стягнення солідарно заборгованості у розмірі 516103,49 грн., а саме: 480014,55 грн. основного боргу та 3% річних у розмірі 36088,94 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.10.2016р. (суддя Бойко І.А.) у справі № 905/2549/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства "Елена" (відповідач-1) на користь позивача заборгованість у розмірі 240007,28 грн. основного боргу та 3% річних у розмірі 18044,47 грн., а також судовий збір - 3870,78 грн. В іншій частині відмовлено.

10.11.2016р. за клопотанням позивача про виправлення зазначеного рішення, суд ухвалою виправив "механічну описку" у тексті рішення, замінивши слова та цифри: "(…)240007,28 основного боргу, 3% річних у розмірі 18044,47 грн., судовий збір у розмірі 3870,78 грн.(…)" на: "(…)заборгованість у розмірі 357261,55 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 36088,94 грн., судовий збір у розмірі 7741,55 грн.(…)".

Таким чином, остаточно з відповідача- 1 на користь позивача було стягнуто заборгованість у розмірі 357261,55 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 36088,94 грн. та судовий збір у розмірі 7741,55 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.04.2017р. (колегією суддів у складі головуючого судді Татенко В.М., суддів Колядко Т.М., Стойка О.В.) рішення господарського суду Донецької області від 18.10.2016р. (з урахуванням ухвали про виправлення від 10.11.2016р.) у справі № 905/2549/16 скасовано частково. Викладено абзаци 1 - 4 резолютивної частини рішення від 18.10.2016р. в наступній редакції:

"(…)Позов задовольнити за рахунок Селянського (фермерського) господарства "Елена" частково. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Елена" (84404, Донецька область, м. Лиман, вул. Слов'янська, б. 1, кв. 33; код ЄДРПОУ 31046328) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра" (62501, Харківська область, м. Вовчанськ, вул. Енгельса, 1, каб. 12; код ЄДРПОУ 23757473) заборгованість у розмірі 357261,55 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 36088,94 грн.; на відшкодування суми сплаченого судового збору за звернення з позовом - 5900,26 грн. Провадження у справі в частині вимог про стягнення солідарно з Фізичної особи ОСОБА_4, м. Лиман, Донецька область основного боргу у розмірі 480014,55 грн. та 3% річних у розмірі 36088,94грн. - припинити. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити(…)". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра" (62501, Харківська область, м. Вовчанськ, вул. Енгельса, 1, каб. 12; код ЄДРПОУ 23757473) на користь Селянського (фермерського) господарства "Елена" (84404, Донецька область, м. Лиман, вул. Слов'янська, б. 1, кв. 33; код ЄДРПОУ 31046328) на відшкодування суми сплаченого судового збору за звернення з апеляційною скаргою 2025,43 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеними постановою та рішенням, Селянське (фермерське) господарство "Елена" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Донецької області від 18.10.2016р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.04.2017р. скасувати,а справу №905/2549/16 передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Деметра" зазначає про безпідставність та необґрунтованість вимог заявника касаційної скарги та просить залишити в силі оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, відмовивши відповідачу-1 у задоволенні його касаційної скарги.

Колегія суддів касаційної інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача-1, суддю-доповідача у даній справі, перевіривши матеріали справи, надану судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 05.03.2013р. між позивачем (продавець) та відповідачем-1 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №05/03-13 (надалі в тексті постанови - "Договір"), згідно умов якого Продавець зобов'язується, в порядку та на умовах, визначених Договором поставити та передати Покупцю у власність товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснювати оплату його вартості на умовах Договору (п.1.1. договору). Відповідно до п.1.2. Договору, предметом Договору є насіння соняшника.

Згідно п.8.1. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного його виконання, включаючи терміни погашення невиконаних зобов'язань.

Також, 05.03.2013р. між позивачем, відповідачем-1 та ОСОБА_4 (відповідач-2) був укладений договір поруки № 05/03-13-Пор-К, за умовами п.1.1 якого відповідач - 2 зобов'язується відповідати перед Позивачем за виконання всіх зобов'язань Відповідачем - 1, що виникли з Договору, який був укладений між позивачем та відповідачем - 1.

Умовами п.2.1. Договору (в редакції Додаткової угоди від 21.06.2013р.), сторони погодили, що у випадку зміни курсу гривні до американського долару більш ніж на 3%, вартість п.о. насіння гібридного соняшника Сальза, насіння гібридного соняшника Тейде, насіння гібридного соняшника Алісон, насіння гібридного соняшника Аліум, насіння гібридного соняшника Терра, насіння соняшника Альзан буде коригуватися на момент розрахунку пропорційно зміні відношення курсу гривні до американського долару на Міжбанківському валютному ринку України, по курсу продажу, що буде відображено в акті коригування, наданого Продавцем. Сторони домовилися, що курс гривні до американського долару на момент укладання Договору становить 8 (вісім) грн. 16 коп., за один американський долар.

Відповідно до п.2.2. Договору (в редакції Додаткової угоди від 21.06.2013р.), загальна вартість товару на умовах Договору становить: 231812 грн., у т.ч. ПДВ - 1302 грн.

Крім того, як встановлено судами, за умовами Договору сторони домовилися, що загальна вартість товару буде коригуватись на момент розрахунку в випадку зміни курсу гривні до американського долару більш ніж на 3% на суму зміни вартості п.о. насіння соняшника у відповідності з п.2.1. Договору.

Оплата здійснюється шляхом переказу Покупцем грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок Продавця (п.3.1. Договору).

У п.3.2. Договору (в редакції Додаткової угоди від 21.06.2013р.) сторони погодили, що оплата товару, що становить 20% від загальної вартості, а саме: 48404 грн. сплачується покупцем у відповідності з п.3.1. Договору до 20.03.2013р.

Пунктом 3.3. Договору (в редакції Додаткової угоди від 21.06.2013р.) встановлено, що оплата товару, що становить 40% від загальної вартості, а саме: 91704 грн. сплачується Покупцем у відповідності з п.3.1. Договору до 01.09.2013р.

Умовами п.3.4. Договору (в редакції Додаткової угоди від 21.06.2013р.), остаточний розрахунок, що становить 40% від загальної вартості, а саме: 91704 грн. Покупець сплачує Продавцю у відповідності з п.3.1. Договору до 01.10.2013р.

Відповідно п.3.5. Договору, сторони домовилися, що загальна вартість товару буде коригуватися на момент розрахунку у випадку зміни курсу гривні до американського долару більш ніж на 3% на суму зміни вартості п.о. насіння соняшника у відповідності з п.2.1. Договору.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що право власності на товар переходить до Покупця в момент отримання товару за накладною витрат ТМЦ Продавця, податковою накладною, а також довіреністю Покупця.

Судами встановлено та підтверджено представниками сторін, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу - 1, продукцію відповідно до видаткових накладних: № 2/04 від 04.04.2013р., №10/04 від 16.04.2013р., №11/04 від 16.04.2013р., належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи.

Факт поставки продукції та, відповідно, факт її прийняття зі сторони відповідача - 1, як досліджено судами у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підтверджуються видатковими накладними №2/04 від 04.04.2013р., №10/04 від 16.04.2013р., №11/04 від 16.04.2013р., з відмітками про отримання - підписами уповноважених осіб. Зазначені накладні підписані сторонами без заперечень. Повноваження представника отримувача підтверджені відповідними довіреностями: №21 від 04.04.2013р., №22-а від 16.04.2013р., належним чином засвідчені копії яких наявні у матеріалах справи.

Підставою для виникнення спору у даній справі стало несвоєчасне виконання відповідачем-1 обов'язку з належної та своєчасної оплати поставлено позивачем за Договором товару. Так, як встановлено судом апеляційної інстанції, станом на 29.08.2016р. заборгованість відповідача - 1 перед позивачем, з урахуванням коригування вартості товару у зв'язку із значним збільшенням курсу долара США по відношенню до Української гривні - склала 480014,55 грн., стягнення якої і є предметом спору у даній справі.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст.526 Цивільного кодексу Україні та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено зобов'язання покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару.

Як вже зазначалось вище у п.3.5 договору сторони погодили умову, у випадку зміни курсу гривні до американського долару більш ніж на 3% на момент розрахунку, загальна вартість товару буде коригуватися на суму зміни вартості п.о. насіння соняшника у відповідності з п.2.1. Договору.

За приписами ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 2 ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Згідно аналізу положень чинного в Україні законодавства, курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти за різних валютних курсів.

За змістом ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Тобто, положення чинного законодавства не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Відтак, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що встановивши, у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, факт неналежного виконання відповідачем-1 взятих на себе зобов'язань за договором, обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про стягнення з останнього спірних 357261,55 грн.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає помилковими доводи заявника касаційної скарги стосовно того, що строк оплати курсової різниці за договором не настав, оскільки договором визначено обов'язок відповідача з її оплати у випадку зміни курсу гривні до долара США на момент розрахунку за товар. Водночас, судом першої інстанції встановлено, що позивачем у відповідності до вимог пунктів 2.1, 3.5 договору (у редакції додаткової угоди від 21.06.2013р.) складено та направлено відповідачеві-1 акти донарахування ціни товару №1, 2 та 3. Таким чином, враховуючи зазначені обставини, а також те, що ні умови договору, ні норми чинного в Україні законодавства не передбачають підстав для втрати позивачем права на отримання відповідної суми грошових коштів у випадку не направлення таких актів коригування, їх несвоєчасного направлення, несвоєчасного отримання відповідачем-1 тощо, то присудження до стягнення відповідної суми заборгованості (курсової різниці) є захистом наявного у позивача права на її отримання у судовому порядку.

Необґрунтованими є і доводи заявника касаційної скарги про неможливість застосування до спірних правовідносин з нарахування курсової різниці п.2.1. договору у редакції додаткової угоди від 21.06.2013р., з огляду на п.9 останньої, яким визначено, що дія даної додаткової угоди поширюється на відносини що склались між сторонами з 21.06.2013р. Оскільки як договором, так і даною додатковою угодою до нього були погоджені сторонами конкретні строки оплати вартості поставленого товару позивачем, які як встановлено судами та зазначено вище, відповідачем-1 були порушені. Відтак, право позивача на нарахування курсової різниці на загальну вартість поставленого товару, неоплачену відповідачем-1 своєчасно у строки визначені договором та додатковою угодою до нього, не впливають на дійсність такого права, оскільки договір діє до повного виконання сторонами його умов, включаючи терміни погашення невиконаних зобов'язань.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів касаційної інстанції, перевіривши обґрунтованість висновку апеляційного господарського суду про стягнення 3% річних у розмірі 36088,94 грн. за період з 01.09.2013р. - по 23.08.2016р. вважає його вірним. Протилежні доводи заявника касаційної скарги не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, тому відхиляються судом.

Разом з тим, суд касаційної інстанції вважає вірним висновок суду попередньої інстанції про необгрунованість ухвали місцевого господарського суду від 10.11.2017р. про виправлення "(…)механічної описки(…)", а також висновок стосовно необхідності припинення провадження у справі за вимогами до відповіача-2 на підставі п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що доводи викладені у касаційній скарзі щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні відповідачем положень матеріального права, що унеможливлює їх прийняття судом касаційної інстанції в якості підстави для зміни або скасування постанови апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Елена" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.04.2017р. у справі №905/2549/16 залишити без змін.

Головуючий суддя: С.В. Владимиренко

Судді: О.О.Євсіков

О.А.Кролевець