Рішення

від 06.09.2017 по справі 910/13192/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2017 Справа №910/13192/17 За позовом Публічного акціонерного товариства УКРТРАНСГАЗ

до Товариства з обмеженою відповідальністю НВП ГОРИЗОНТ

Про стягнення 526 915, 66 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

У засіданні брали участь:

від позивача: Некрасов Д.А. - по дов. №6-77 від 10.01.2017р.

від відповідача: Пономаренко О.В. - по дов. №б/н від 30.08.2017р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю НВП ГОРИЗОНТ про стягнення 526 915,66 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача відповідач не виконав зобов'язання за Договором №1207000327 про закупівлю з послуг за державні кошти від 11.07.2012 року, щодо виконання робіт в обумовлений договором строк, а після закінчення діє договору без належних на те правих підстав користується грошовими коштами в розмірі 521380,46 грн.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь 521 380,41 грн. - суми заборгованості, 5 535,20 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2017 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 06.09.2017 року.

В судовому засіданні 06.09.2017р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача надав суду письмовий відзив на позов, відповідно до якого проти задоволення позову заперечує повністю.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 06.09.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.07.2012р. між Дочірньою компанією Укртрансгаз Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії "Управління із закупівель товарів, робіт та послуг (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Укртрансгаз далі по тексту - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю НВП ГОРИЗОНТ (далі по тексту - відповідач) укладено договір №1207000327 про закупівлю послуг за державні кошти. В подальшому між сторонами були підписані додаткові угоди до даного договору №1 від 09.04.2013р., №2 від 29.07.2013р., №3 від 27.11.2014р., №5 від 29.09.2013р., №6 від 06.07.2016р.

Відповідно до п. 1.1 Договору відповідач зобов'язується у 2012 - 2017 роках (в редакції додаткової угоди №6 від 06.07.2016 до Договору) за завданням позивача надати послуги з розробки землевпорядної документації та оформлення документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками ПАТ УКРТРАНСГАЗ , які знаходяться на території Дніпропетровської області, а позивач - прийняти і оплатити зазначені послуги.

Згідно з п. 1.2 Договору найменування послуг: послуги в галузі архітектури (Розробка землевпорядної документації та оформлення документів, які посвідчують право постійного користування земельними ділянками). Лот № 3 - Послуги в галузі архітектури інші (розробка землевпорядної документації та оформлення документів на право постійного користування земельними ділянками, які знаходяться на території Дніпропетровської області) .

Загальна сума договору становить без ПДВ - 1 961 934,12 грн., крім того ГІДВ -392 386,83 грн., всього з ПДВ -2 354 320,95 грн. (п. 3.1 договору)

Згідно п. 3.2 договору загальна сума цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін.

Строк наданні послуг за цим договором сторони визначили (з урахуванням п.5.1 договору в редакції додаткової угоди №6 від 06.07.2016р.) з дати підписання цього договору до 30 червня 2017року.

Відповідач зобов'язаний передати, а позивач прийняти етапи послуг та повністю завершені послуги. Послуги здаються поетапно, у строки, визначені у графіку надання послуг (календарному плані) (п. 5.3 Договору).

По завершенню кожного з етапів послуг, відповідач передає позивачу акт здачі- прийманя наданих послуг у двох примірниках з доданням до нього супроводжувального листа, документів, податкової накладної, звіту про виконання цього Договору (п. 5.5 Договору).

Приймання та оцінка послуг здійснюється позивачем відповідно з вимогами технічного завдання, календарного плану та чинного законодавства (п. 5.6 Договору).

Оплата наданих послуг здійснюється протягом 30-ти робочих днів з дати підписання сторонами відповідного (их) акту (ів) здачі - приймання наданих послуг, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача ( п.4.2 договору).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач в обумовлений Договором строк не надав послуги з розробки землевпорядної документації та оформлення документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками ПАТ УКРТРАНСГАЗ , які знаходяться на території Дніпропетровської області, а тому позивач посилається на положення ч. 1, 3 ст. 1212 ЦК України, а саме повернення безпідставно набутого майна, зокрема, суму грошових коштів в розмірі 521 380,41 грн., так як правова підстава користування зазначеними грошовими коштами відпала (Договір припинив свою дію 31.12.2014 року).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до умов Договору №1207000327 від 11.07.2012р. відповідач взяв на себе зобов'язання у 2012- 2017 роках за завданням позивача надати послуги з розробки землевпорядної документації та оформлення документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками позивача перелічених у додатку до Договору № 3, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити зазначені послуги. В подальшому сторонами Договору були внесенні до нього зміни додатками №1,2, З, 4, 5, 6, якими змінювалися строки виконання договору і в кінцевому рахунку який почався з 11.07.2012 р. по 30.06.2017 р.

За своєю правовою природою Договір, що укладений між сторонами, є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт.

Відповідно до розділу IV Договору позивач приймає роботи за відповідними актами здачі-приймання наданих послуг, які складаються за результатами кожного окремого етапу, згідно з узгодженого сторонами графіку надання послуг (календарного плану). Оплата за цим Договором здійснюється на протязі 30-ти робочих днів з дати підписання сторонами відповідного акту здачі- приймання наданих послуг, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок відповідача.

Оплата наданих послуг здійснюється протягом 30-ти робочих днів з дати підписання сторонами відповідного (их) акту (ів) здачі - приймання наданих послуг, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача ( п.4.2 договору).

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач надав позивачу послуги на суму 521 380, 46 грн., відповідно до актів здачі-приймання наданих послуг №№ 1, 2, 3 від 17.12.2014 р„ №№ 4, 5, 6 від 05.06.2015 р. №№ 7, 8 від 13.01.2017 р. За надані послуги позивач відповідно до платіжних доручень № 16993 від 19.12.2014 р, № 5438 від 27.05.2015 р., №№ 1077, 1078 від 26.01.2017 р. сплатив грошові кошти в сумі 521 380, 46 грн. саме за виконані роботи належним чином та у строк, що зазначено у вище перелічених актах.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають:

1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого);

2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого);

3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого;

4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є , зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним (аналогічної правової позиції притримується Верховний суд України у постанові від 02.10.2013 року №6-88цс13).

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Як свідчить аналіз матерiалiв справи, відповідач набув майно за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, з метою оплати наданих ним позивачу послуг.

За таких обставин, ураховуючи, що доказів визнання укладеного правочинну недійсним або його розірвання не надано, грошові кошти перераховані відповідачу за надані послуги, що підтверджується актами виконаних робіт, суд дійшов висновку про безпідставність посилань позивача на те, що оспорювана сума вважається отриманою відповідачем безпідставно в розумінні статті 1212 ЦК України.

Також, оскільки між сторонами у справі, було укладено Договір, а спірні кошти сплачено на виконання Договору, який недійсним не визнано, то такі кошти набуто відповідачем за наявності правової підстави, а тому їх не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК як безпідставне збагачення (аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у постанові від 07.06.2017 року №3-189гс17).

Отже, правовідносини сторін регулюються нормами зобов'язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не статтею 1212 ЦК України, на яку посилався позивач як на підставу позовних вимог. Таким чином, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження свої позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.09.2017.

Суддя Трофименко Т.Ю.