Постанова

від 28.11.2017 по справі 910/13192/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2017 р. Справа№ 910/13192/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

секретар Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Дороніна О.М. - дов. № 6-58 від 10.01.2017

від відповідача не з'явились

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз

на рішення Господарського суду міста Києва

від 06.09.2017 (суддя Трофименко Т.Ю.)

у справі № 910/13192/17

за позовом Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз

(далі - ПАТ Укртрансгаз )

до Товариства з обмеженою відповідальністю НВП

ГОРИЗОНТ (далі - ТОВ НВП ГОРИЗОНТ )

про стягнення 526 915, 66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 у справі № 910/13192/17 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням вимог матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, після закінчення строку дії Договору відносини між сторонами трансформувалися із зобов'язальних (договірних) у відносини охоронні (позадоговірні, деліктні), які за своєю природою спрямовані на відновлення порушеного права, в тому числі шляхом повернення майна, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ст. 1212 ЦК України). Відтак, на переконання апелянта, у відповідача немає підстав для отримання здійснених позивачем авансових платежів на загальну суму 521 380, 46 грн., які на підставі п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України повинні бути повернуті йому як повернення виконання однією із сторін у зобов'язанні. Також апелянт вказував на незастосування судом приписів ст.ст. 526, 530, 536, 901, 1212-2014 ЦК України та ст. 193 ГК України, що свідчить про їх порушення при прийнятті оскаржуваного рішення. Крім цього, на думку апелянта, судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, адже оскаржуване рішення було прийнято без врахування доказів та доводів позивача, зокрема, не було досліджено матеріалів справи, позивачу не було надано можливості ознайомитись з відзивом на позовну заяву тощо.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 910/13192/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Дикунської С.Я., суддів Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 апеляційну скаргу ПАТ Укртрансгаз на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 у справі № 910/13192/17 прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 07.11.2017.

В зв'язку з участю суддів Жук Г.А. та Мальченко А.О. у підготовці для підвищення кваліфікації, 06.11.2017 системою автоматизованого розподілу проведено їх заміну й згідно протоколу автоматичної зміни складу суду визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 апеляційну скаргу ПАТ Укртрансгаз на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 у справі № 910/13192/17 прийнято до провадження у визначеному складі суду.

07.11.2017 представником позивача через відділ документообігу Київського апеляційного господарського суду подано клопотання про залучення до участі у справі ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, яке мотивоване тим, що ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України є одноосібним акціонером ПАТ Укртрансгаз та здійснює участь в управлінні позивачем тощо. Відтак, на його думку, рішення у даній справі може вплинути на права та інтереси ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України .

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 в задоволенні клопотання ПАТ Укртрансгаз про залучення до участі у справі ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача відмовлено. Розгляд справи № 910/13192/17 відкладено на 28.11.2017.

В судове засідання апеляційної інстанції з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав. Присутній в судовому засіданні представник позивача заперечував проти розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 цієї ж постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, повторна неявка його представника не перешкоджає вирішенню апеляційної скарги по суті, апеляційний суд вважав за необхідне справу розглянути за відсутності відповідача за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представником позивача повторно подано клопотання про залучення до участі у справі ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, яке мотивоване тим, що ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України є одноосібним акціонером ПАТ Укртрансгаз та здійснює участь в його управлінні, відтак рішення у даній справі може вплинути на права та інтереси ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України .

На підставі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, який здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Розглянувши повторно подане клопотання позивача, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість необхідності залучення ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до участі у справі, адже рішення у справі жодним чином не вплине на його права та обов'язки, зокрема, як особи, яка є акціонером ПАТ Укртрансгаз та здійснює участь в його управлінні, принаймі протилежне не доведено в суді позивачем.

Представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, ПАТ Укртрансгаз звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ НВП ГОРИЗОНТ про стягнення 526 915,66 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що позивачем на виконання договору про закупівлю послуг за державні кошти №1207000327 від 11.07.2012 були перераховані відповідачу авансові платежі на загальну суму 521 380, 46 грн., однак останній в кінцевий строк послуги не надав, в зв'язку з чим позивач вважав, що відповідач безпідставно отримав згадані грошові кошти та просив їх стягнути на підставі ст. 1212 ЦК України, так як правова підстава користування цими коштами відпала (договір припинив свою дію 30.06.2017). Крім цього, позивачем заявлено про стягнення 5 535,20 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як встановлено матеріалами справи, 11.07.2012 між Дочірньою компанією Укртрансгаз Національної акціонерної компанії Нафтогаз України , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Укртрансгаз (позивачем, замовником за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю НВП ГОРИЗОНТ (відповідачем, виконавцем за договором) укладено договір №1207000327 про закупівлю послуг за державні кошти (далі - Договір).

В подальшому між сторонами було підписано ряд додаткових угод до Договору : №1 від 09.04.2013, №2 від 29.07.2013, №3 від 27.11.2014, №5 від 29.09.2013, №6 від 06.07.2016.

Відповідно до п. 1.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №6 від 06.07.2016 до Договору) виконавець зобов'язався у 2012 - 2017 роках за завданням замовника надати послуги з розробки землевпорядної документації та оформлення документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками ПАТ Укртрансгаз , які знаходяться на території Дніпропетровської області, а замовник - прийняти і оплатити зазначені послуги.

За умовами п. 1.2 Договору найменування послуг: послуги в галузі архітектури (розробка землевпорядної документації та оформлення документів, які посвідчують право постійного користування земельними ділянками). Лот № 3 - Послуги в галузі архітектури інші (розробка землевпорядної документації та оформлення документів на право постійного користування земельними ділянками, які знаходяться на території Дніпропетровської області) .

Загальна сума Договору без ПДВ - 1 961 934,12 грн., крім цього ПДВ - 392 386,83 грн., всього з ПДВ - 2 354 320,95 грн. (п. 3.1 Договору).

Загальна сума Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін на підставі п. 3.2 Договору.

Положеннями п. 5.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №6 від 06.07.2016) сторони погодили, що строк надання послуг за Договором: з дати його підписання сторонами до 30.06.2017.

Відповідно до п. 5.3 Договору виконавець зобов'язався передати, а замовник прийняти етапи послуг та повністю завершені послуги. Послуги здаються поетапно, у строки, визначені у графіку надання послуг (календарному плані).

По завершенню кожного з етапів послуг, відповідач передає позивачу акт здачі-приймання наданих послуг у двох примірниках з доданням до нього супроводжувального листа, документів, податкової накладної, звіту про виконання Договору (п. 5.5 Договору).

Приймання та оцінка послуг здійснюється замовником відповідно з вимогами технічного завдання, календарного плану та чинного законодавства (п. 5.6. Договору).

Оплата наданих послуг згідно п. 4.2 Договору здійснюється протягом 30-ти робочих днів з дати підписання сторонами відповідного (их) акту (ів) здачі - приймання наданих послуг, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє в частині надання послуг до 30.06.2017, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 10.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 6 від 06.07.2016)).

Положеннями ч. 1 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин на підставі ст.ст.193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов Договору та Додаткових угоди до нього відповідач надав, а позивач прийняв послуги на загальну суму 521 380, 46 грн., що підтверджується актами здачі-приймання послуг №№ 1, 2, 3 від 17.12.2014, №№ 4, 5, 6 від 05.06.2015 та №№ 7, 8 від 13.01.2017, як підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін (належним чином засвідчені копії наявні в матеріалах справи (а.с. 52-60).

Про належне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині наданих послуг свідчить також відсутність претензій та повідомлень позивача про порушення умов Договору відповідачем, зокрема щодо обсягу наданих послуг.

Оскільки послуги за Договором було належним чином надано відповідачем та прийнято позивачем, останній здійснив їх оплату згідно платіжних доручень № 16993 від 19.12.2014 на суму 165 315, 80 грн., № 5438 від 27.05.2015 на суму 133 524, 30 грн., №1077 від 26.01.2017 на суму 38 149, 78 грн. та 1078 від 26.01.2017 на суму 184 390, 58 грн., всього на загальну суму 521 380, 46 грн., зазначивши в призначені платежу Договір та згадані акти здачі-приймання послуг.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають в зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають:

1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого);

3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого;

4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочин (ч.ч. 1, 2 ст. 205 названого Кодексу) може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).

Системний аналіз вищезазначених норм чинного законодавства дає можливість дійти висновку, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, в наслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, а отримане однією із сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст.1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним (аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у постанові від 02.10.2013 №6-88цс13).

Таким чином у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Проте матеріалами справи встановлено, що відповідач набув майно (грошові кошти) за існування достатніх правових підстав (надання послуг за Договором), у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, з метою оплати наданих ним послуг.

Отже за відсутності доказів визнання укладеного правочинну недійсним або його розірвання, а також за умови його виконання відповідачем, перераховані позивачем грошові кошти є саме оплатою наданих відповідачем і отриманих позивачем послуг, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними уповноваженими представниками та скріпленими печатками сторін актами здачі-приймання послуг. Відтак ці кошти не можуть бути повернуті позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України, як такі, що набуті відповідачем без достатньої підстави (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 07.06.2017 у справі №3-189гс17).

Оскільки правовідносини сторін в даному випадку регулюються нормами зобов'язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не приписами ст. 1212 ЦК України, на яку посилався позивач як на підставу своїх позовних вимог, то у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч.1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Одночасно неналежне виконання умов Договору (надання послуг не в повному обсязі, на чому наполягав в суді позивач) може слугувати підставою для відповідальності за Договором та приписами чинного законодавства, а не підставою для повернення коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку : оскільки спірні кошти в розмірі 521 380, 46 грн. було сплачено на виконання Договору, який недійсним не визнано, такі кошти набуто відповідачем за наявності достатньої правової підстави, тому законно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення 521 380, 46 грн. як безпідставно отриманих на підставі ст. 1212 ЦК України.

Оскільки матеріалами справи не підтверджується безпідставне набуття відповідачем 521 380, 56 грн., відповідно відсутні й правові підстави для стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 5 535, 20 грн., які в даному випадку є похідними.

Доводи апелянта (позивача) з приводу неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 у справі № 910/13192/17 - без змін.

Матеріали справи № 910/13192/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко