Ухвала

від 11.09.2017 по справі 308/8826/17

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/8826/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2017 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП в Закарпатській області підполковник міліції ОСОБА_3 про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в ОВС СУ ГУ НП в Закарпатській області підполковник міліції ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду з клопотанням про арешт майна в межах кримінального провадження №42016070000000238 від 9 листопада 2016 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч. 3 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначає, що Досудовим розслідуванням встановлено, що посадові особи Держгеокадастру в Ужгородському районі та Ужгородської міської ради, достовірно знаючи, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 належить до земель закладів комунального обслуговування, що підтверджується Довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками по АДРЕСА_2 /0-1114/6-16 від 27.07.2017 та викопіюванням з генерального плану міста Ужгорода, надали відповідні висновки погодження та забезпечили таким чином, перехід права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:10:001:0294 та 2110100000:10:001:0293 до інших осіб з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлових будинків ( класифікатор Ж1) , хоча згідно містобудівної документації зазначені ділянки є землями загальноміського центру (класифікатор Г-1).

Крім цього, зазначені земельні ділянки згідно Генерального плану м.Ужгорода, що діяв на момент прийняття зазначених рішень та складання висновків, згідно класифікатора Г-1 могли бути надані у власність виключно шляхом викупу у відповідності до ст.. 134 Земельного кодексу України, оскільки передбачались для багатоквартирної забудови.

Після реєстрації права власності на первинних отримувачів громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельні ділянки неодноразово були відчужені, а на даний час вони придбані ОСОБА_6 та об`єднані в одну зі спільним кадастровим номером 2110100000:10:001:0303, площею 0,2346 га.

З огляду на те, що в ході досудового розслідування необхідно провести судову експертизу землеустрою та судову земельно-технічну експертизу, виконання якої може тривати певний період часу, для забезпечення збереження земельної ділянки, а також не допущення вжиття заходів до узаконенню права власності на неї шляхом продажу або будівництва на ній, виникла необхідність застосувати заходи забезпечення кримінального провадження.

Не вжиття заходів щодо організації заборони відчуження вказаної земельної ділянки може призвести до її продажу, що порушить права осіб, які набудуть право власності на земельну ділянку та перешкодить скасуванню права власності, а в подальшому поверненню земельних ділянок у власність Ужгородської міської ради. Вказані земельні ділянки є нерухомим майном, що одержане внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Беручи до уваги вищевикладене, заявник просить накласти арешт у вигляді заборони на відчуження земельної ділянки, що є предметом вчиненого кримінального правопорушення з кадастровим номером 2110100000:10:001:0303 по АДРЕСА_3 власник ОСОБА_6 ( код НОМЕР_1 ).

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення слідчого з приводу внесеного клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Статтею 170 КПК України законодавець встановлює порядок накладення арешту на майно під час кримінального провадження, визначає що є арештом майна. Так згідно частини 1 статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.2 цієї ж статті арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до частини 10 статті 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна, згідно частини 2 статті 171 КПК України, повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Крім цього законодавець встановлює обов`язок для слідчого, прокурора, зазначаючи, що до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Зі змісту частини третьоїстатті 172 КПК Українивбачається, що слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимогстатті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Дослідженням наявних матеріалів встановлено, що клопотання слідчого про арешт майна не відповідає вимогамст.ст.170,171 КПК України.

З досліджених слідчим суддею клопотання та доданих до нього документів встановлено, що всупереч частини 2 статті 171 КПК України у клопотанні про арешт майна не зазначено: 1) підстави і мети відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, частина 2 статті 170 КПК України визначає чіткий перелік такої мети, при цьому потрібно чітко зазначити підставу та відповідно обґрунтувати необхідність арешту; в порушення п.2 ч.2 ст. 171 КПК України прокурором не зазначено перелік і вид майна, що належить арештувати, згідно відомостей реєстру речових прав на нерухоме майно. Крім того, звертаючись до суду з вказаним клопотанням слідчий посилається не те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:10:001:0294 та 2110100000:10:001:0293, які мали площу 0,0995 та 0,0951 об`єднані в одну зі спільним кадастровим номером 2110100000:10:001:0303, при цьому вказано площу земельної ділянки 0,2346 га.

Виходячи з викладеного, слідчий суддя вважає за необхідне повернути клопотанняпрокурору з метою усунення його недоліків у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, що не позбавляє його права після усунення недоліків в строки, передбаченіст. 172 КПК України, повторно звернутися до суду з даним клопотанням.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173,372,395КПК України, слідчий суддя-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП в Закарпатській області підполковник міліції ОСОБА_3 про арешт майна - повернути прокурору, як таке що подано без додержання вимог статті 171 КПК України та встановити строк в сімдесят дві години для усунення недоліків.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1