Ухвала

від 11.09.2017 по справі 2018/11038/2012

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УхвалА

іменем україни

11 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Гулька Б.І., Маляренка А.В., Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Харківської міської ради, Управління Держгеокадастру у м. Харкові про визнання рішення міської ради частково недійсним, визнання державного акту на право приватної власності на земельну ділянку недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 30 березня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що згідно з договором міни від 23 лютого 2012 року він є власником 38/78 частини житлового будинку по АДРЕСА_1. На підставі договору дарування від 06 вересня 2011 року власником іншої 40/78 частини вказаного житлового будинку є ОСОБА_5, дарувальником за вказаним договором була ОСОБА_6, якій зазначена частина житлового будинку належала на підставі договору дарування від 17 липня 2003 року, укладеного між нею та ОСОБА_7 Із інформації, отриманої при проведенні геодезичної зйомки, площа земельної ділянки по АДРЕСА_2

10 липня 2012 року він дізнався, що ОСОБА_5 отримано державний акт на спірну земельну ділянку на підставі рішення Харківської міської ради від 25 квітня 2012 року про передачу їй земельної ділянки площею 0,1000 га. Вважав, що вказаним рішенням міськради порушено його права, оскільки на виділеній відповідачці земельній ділянці знаходиться належний йому погріб літ. З , що побудований ще попереднім власником.

З урахуванням наведеного ОСОБА_4 просив суд визнати рішення Харківської міської ради від 25 квітня 2012 року у частині передачі ОСОБА_5 у власність земельної ділянки по АДРЕСА_3 площею 0,1000 га, та державний акт на право власності на спірну земельну ділянку від 09 липня 2012 року, виданий на ім'я ОСОБА_5 недійсними.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано п. 22 рішення Харківської міської ради від 25 квітня 2012 року у частині передачі у власність земельної ділянки площею 0,1000 га по АДРЕСА_3 ОСОБА_5, недійсним. Визнано державний акт на право власності на спірну земельну ділянку від 09 липня 2012 року, виданий на ім'я ОСОБА_5, недійсним.

Останньою ухвалою апеляційного суду Харківської області від 30 березня 2017 року рішення районного суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й вирішити справу по суті.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позов ОСОБА_4, суди, вірно застосувавши положення ст. 91 ЗК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України, та виконавши вимоги ч. 4 ст. 338 ЦПК України про те, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли правильного висновку про те, що до позивача та ОСОБА_5, які набули право власності на відповідні частини житлового будинку перейшло право власності, користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені в обсязі та на умовах, встановлених для попередніх землевласників й землекористувачів.

Суди дійшли вірного висновку про те, що відповідно до висновку комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 14 вересня 2016 року земельна ділянка по АДРЕСА_1 повинна складати 900 кв. м, а спірна земельна ділянка передана ОСОБА_5, як власнику будинку по АДРЕСА_3 (що був фактично частиною будинку АДРЕСА_1) має накладення на конфігурацію земельної ділянки, яка була надана попередньому землекористувачу - ОСОБА_8 у 1955 році у постійне користування. Отже, виділяючи ОСОБА_5 земельну ділянку не було дотримано порядку безоплатної приватизації земельної ділянки, оскільки порушено право позивача на користування своєю земельною ділянкою.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 30 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Б.І. Гулько

А.В. Маляренко

О.В. Ступак