Рішення

від 06.09.2017 по справі 902/187/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 вересня 2017 р. Справа № 902/187/17

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Банаська О.О. , суддів Матвійчука В.В. , Тісецького С.С. розглянувши без виклику представників та третіх осіб справу

за позовом : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Новояворівськ, Яворівський район, Львівська область

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ТРАК", смт Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область

до: Приватного підприємства "ВЛАДНІК", м. Чернігів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕСЕ УКРАЇНА", Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та Приватного підприємства "АДМ-ТРАНС"

про стягнення 40 359 грн 11 коп.

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

позивача: не з'явився.

відповідача 1: Огородник Володимир Васильович, довіреність № б/н від 16.03.2017 р., довіреність дійсна до 31.12.2017 р.; НОМЕР_1 виданий Калинівським РВ УМВС України у Вінницькій області 29.08.2006р.;

відповідача 2: не з'явився.

третіх осіб : не з'явилися.

ВСТАНОВИВ :

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ТРАК" про стягнення 40 359 грн 11 коп. за договором перевезення вантажу № 06/09/2016 від 06.09.2016 р.

Ухвалою суду від 21.02.2017 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/187/17 та призначено до розгляду на 30.03.2017 р.

24.03.2017 р. на адресу суду позивачем подано письмові пояснення б/н від 09.03.2017 р. та ряд документів на виконання вимог ухвали суду від 21.02.2017 р.

24.03.2017 р. до суду позивачем подано клопотання б/н від 09.03.2017 р. в якому останній просить суд в зв'язку з відсутністю можливості забезпечити участь уповноваженого представника в судове засідання, проводити розгляд справи за відсутності представника позивача.

30.03.2017 р. відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву в якому останній позовні вимоги заперечує та просить в їх задоволенні відмовити.

Ухвалою від 30.03.2017 р. розгляд справи відкладено до 19.04.2017 р. та залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕСЕ УКРАЇНА".

Ухвалою суду від 19.04.2017 р. відкладено розгляд справи до 28.04.2017 р. Одночасно ухвалою суду продовжено строк розгляду справи передбачений ч. 3 ст. 69 ГПК України на 15 (п'ятнадцять) днів.

25.04.2017 р. на електронну адресу суду від представника позивача надійшли ряд документів серед яких, клопотання про залучення в якості співвідповідача Приватного підприємства "ВЛАДНІК", заперечення з приводу пояснень відповідача б/н від 25.04.2017 р. та письмові пояснення б/н від 25.04.2017 р.

26.04.2017 р. до суду від позивача надійшли письмові пояснення б/н від 25.04.2017 р. в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Крім того, цього ж дня на адресу суду від позивача надійшло клопотання б/н від 25.04.2017 р. про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ПП "ВЛАДНІК", оскільки останній являвся посередником-експедитором при перевезенні вантажу позивачем.

Також останнім подано заперечення з приводу пояснень відповідача що нездійснення ним господарської діяльності б/н від 25.04.2017 р.

28.04.2017 р. представником позивача супровідним листом б/н від 27.04.2017 р. подано ряд документів на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою суду від 28.04.2017 р. відкладено розгляд справи до 08.06.2017 р. Одночасно ухвалою суду залучено до участі у розгляді справи в якості іншого відповідача Приватне підприємство "ВЛАДНІК" та в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕСЕ УКРАЇНА", Фізичну особу - підприємця ОСОБА_5 та Приватне підприємство "АДМ-ТРАНС".

22.05.2017 р. на адресу суду від Регіонального відділення АТ "ОТП Банк" в м. Вінниця надійшов лист, в якому зазначено, що рахунок № НОМЕР_2 банком не обслуговується.

З огляду на неподання у повному обсязі сторонами витребуваних доказів, неявку позивача, відповідача 2 та третіх осіб ухвалою суду від 08.06.2017 р. відкладено слухання справи до 29.06.2017 р.

Ухвалою суду від 29.06.2017 р. відкладено розгляд справи до 12.07.2017 р.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Вінницької області від 13.07.2017 р. для розгляду справи № 902/187/17 створено колегію у складі трьох суддів: головуючого судді Банаська О.О., суддів Матвійчука В.В., Нешик О.С. на підставі заяви головуючого судді від 12.07.2017 р. у зв'язку із складністю справи.

Ухвалою суду 13.07.2017 р. колегією суду справу № 902/187/17 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 06.09.2017 р. Одночасно ухвалою суду залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача перевізника відповідно до договору-заявки на перевезення Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4.

03.08.2017 р. та 31.08.2017 р. на адресу суду від Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, ПАТ "Альфа-Банк", АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ КБ "Приватбанк" надійшли супровідні листи з долученими до них доказами на виконання вимог ухвали від 13.07.2017 р.

31.08.2017 р. до суду від позивача надійшла заява від 04.07.2017 р. з долученими доказами на виконання вимог ухвали суду.

Позивач, відповідач 2 та треті особи правом участі в судовому засіданні не скористалися, не зважаючи на те, що про його дату, час та місце повідомлялися належним чином ухвалою від 13.07.2017 р., яка надсилалась їм рекомендованою кореспонденцією.

Факт належного повідомлення позивача, ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Тесе Україна" підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 8105300604108, № 0314816311165 та № 0318902143602.

Також, в матеріалах справи містяться клопотання позивача, в якому останній просить суд в зв'язку з відсутністю можливості забезпечити участь уповноваженого представника в судове засідання, проводити розгляд справи за відсутності представника позивача.

В той же час адресовані відповідачу 2 та решті третіх осіб ухвали повернуті підприємством зв'язку на адресу суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання", відносно чого суд приймає до уваги наступні положення законодавства.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата , відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом . Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду сторін та третіх осіб або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності останніх.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача 1, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та поданих доказів позивач посилається в якості підстави позовних вимог на те, що ним на виконання умов договору перевезення вантажу № 06/09/2016 від 06.09.2016 р. та заявки на перевезення вантажу надано відповідачу 1 послуги з перевезення вантажу за маршрутом м. Емсдеттен (Німеччина) - м. Охтруп (Німеччина) - м. Київ, вартість якого склала в сумі 40 359 грн 11 коп., які Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ТРАК" не оплачено, з огляду на що у нього виникла заборгованість по оплаті вказаних послуг.

Відтак, посилаючись на зазначені обставини, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ТРАК" заборгованість за виконане перевезення в сумі 40 359 грн 11 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ТРАК" (відповідач 1) у подано до суду відзив на позовну заяву б/н від 30.03.2017 р. заявлений ФОП ОСОБА_2 позов не визнає та просить суд відмовити в його задоволенні, посилаючись на наступні обставини:

-у відповідача відсутні відкритий рахунок у АТ "ОТП Банк", оскільки розрахунковий рахунок ТОВ "ІНТЕР-ТРАК" з самого початку відкритий у АТ "Райффайзен Банк Аваль";

- сайт www/inter-truck.net.ua не є офіційним сайтом ТОВ "ІНТЕР-ТРАК", про що вказує позивач у позовній заяві та посилається на те, що договір був укладений засобами електронного зв'язку;

- офіційний бланк ТОВ "ІНТЕР-ТРАК" має інший вигляд ніж той, що додається до позовної заяви;

- позивачем невірно зазначено юридичну та фактичну адресу ТОВ "ІНТЕР-ТРАК";

- з 2014 р. по 2016 р. ТОВ "ІНТЕР-ТРАК" не здійснювало господарську діяльність та прибутку не отримувало;

- відбиток печатки ТОВ "ІНТЕР-ТРАК", що проставлений на усіх договорах та актах наданий позивачем на підтвердження вимог є недійсним, оскільки офіційний відбиток має зовсім інший вигляд;

- підпис директора ТОВ "ІНТЕР-ТРАК", що присутній на договорі перевезення та заявці на перевезення не є підписом директора ТОВ "ІНТЕР-ТРАК" Табарчук Н.А.;

- одержувачем документів на оплату згідно експрес-накладної є невідома ТОВ "ІНТЕР-ТРАК" приватна особа;

- в міжнародній транспортній накладні зазначається, що перевізником є ФОП ОСОБА_4, однак позовні вимоги заявлено ФОП ОСОБА_2.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що згідно договору на перевезення вантажу № 06/09/2016 від 06.09.2016 р. та заявки на перевезення Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 являється перевізником вантажу за маршрутом м. Емсдеттен (Німеччина) - м. Охтруп (Німеччина) - м. Київ (а.с. 10-14, т. 1).

Умовами договору та заявки на перевезення вантажу серед іншого визначено найменування вантажу - пластикові запчастини, труби, його кількості - 25 палет брутто до 1200 кг, дату і час завантаження - 08.09.2016 р. 07:30-15:00, місце завантаження - TECE GmbH Hollefeldstrabe 57, 48282 Emsdetten, Gearmany (22 палети) Wischemann Kunststoff GmbH 7:30-14:30; Gausebrink 71, 48607 Ochtrup, Gearmany (3 палети), місце розвантаження - Т/П "Святошинм ТЛК "Арктика", Київська область, Київо-Святшщинський район, с. Софіївська борщагівка, вул.. Чорновола, 46А, вартість перевезення 40 359 грн 11 коп. (а.с. 14, т. 1).

Із наявних у справі копії договору та заявки слідує, що останні є отриманими електронним шляхом.

06.09.2016 р. з метою виконання перевезення між ФОП ОСОБА_2 (експедитор) та ФОП ОСОБА_4 (перевізник) було укладено договір-заявку на перевезення вантажу, відповідно до якого ФОП ОСОБА_4 зобов'язався поставити вантаж за маршрутом м.Емсдеттен (Німеччина) - м. Охтруп (Німеччина) - м. Київ (а.с. 100, т. 1)

На виконання взятих на себе договірних зобов'язань позивачем надано послуги з перевезення вантажу за маршрутом м. Емсдеттен (Німеччина) - м. Охтруп (Німеччина) - м. Київ, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від 13.09.2016 р. (а.с. 15, т. 1).

Однак, як зазначає позивач, за надані ним послуги з перевезення вантажу з ним розраховано не було.

Відповідач 1 проти доводів позивача стосовно поставки ним вантажу заперечує, зазначаючи про відсутність з останнім жодних договірних відносин із зазначеного приводу.

В ході здійснення розгляду даної справи судом залучено до участі у справі в якості іншого відповідача до участі у розгляді справи в якості іншого відповідача Приватне підприємство "ВЛАДНІК" та в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕСЕ УКРАЇНА", Фізичну особу - підприємця ОСОБА_5 та Приватне підприємство "АДМ-ТРАНС" встановивши при цьому, що правовідносинам з перевезення вантажу ФОП ОСОБА_2 передували ряд правовідносин з іншими суб'єктами господарювання.

Зокрема судом встановлено, що ТОВ "Тесе Україна" (вантажоодержувач) відповідно до платіжного доручення від 14.09.2016 р. оплачено ФОП ОСОБА_5 (експедитор, перевізник по відношенню до ТОВ "Тесе Україна") на підставі договору на транспортне експедиційне обслуговування № 19ю05/2014, акту № 131/16 від 12.09.2016 р. здачі-прийняття виконаних послуг та рахунку № 131/16 від 13.09.2016 р. 52 500,00 грн за послуги перевезення вантажу, тоді як останнім оплачено ПП "АДМ-ТРАНС" (експедитор, перевізних по відношенню до ФОП ОСОБА_5.) на підставі договору про міжнародні транспортні перевезення від 10.03.2015 р., заявки на організацію перевезень та рахунку-фактура від 13.09.2016 р. 34 500,00 грн за перевезення вантажу (а.с. 111-112, 214-226, т.1).

В той же час, ПП "АДМ-ТРАНС" (експедитор) оплачено ПП "ВЛАДНІК" (експедитор, перевізник по відношенню до ПП "АДМ-ТРАНС") на підставі заявки на організацію перевезення автомобільним транспортом № 187 від 05.09.2016 р., акту надання послуг № 34 від 13.09.2016 р. послуги з перевезення вантажу на суму 33 700,00 грн (а.с. 113-114, 227-230 т. 1).

У свою чергу послуги з перевезення вантажу ФОП ОСОБА_2 залишились неоплаченими.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зазначена норма кореспондується з вимогами ст. 144 Господарського кодексу України щодо підстав виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.

За змістом ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України встановлено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Разом з тим, згідно із п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією з сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

Згідно із ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у письмовій формі. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також прийняттям до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Різновидом договорів про надання послуг є договір транспортного експедирування, за яким, виходячи з приписів частини 1 статті 929 ЦК України, одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі ст. 316 ГК України, ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Відповідно до частини 1 статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень, яким, зокрема, є Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДГІВ) від 19.05.1956 (Конвенція), яка була ратифікована Україною Законом "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006.

Статтею 1 Конвенції передбачено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Згідно зі статтею 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Частиною статті 5 Конвенції встановлено, що вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтями 908, 909 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату .

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 311 ГК України плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленим відповідно до законодавства.

Недоліки в складанні первинної документації не є підставою для відмови у стягненні заборгованості за надані послуги з посиланням на недоведеність фактів надання таких послуг згідно з умовами договору (постанова Вищого господарського суду України від 19.04.2017 р. у справі № 922/2724/16 ).

Частиною 1 ст. 22 ЦК України, встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно із ч. 1 статті 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з положеннями ч.ч.1, 2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Здійснивши системний аналіз вищевказаних норм законодавства та встановлених обставин справи, надавши оцінку кожному доказу окремо та в їх сукупності (взаємозв'язку), суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача до відповідача 2 та наявність підстав для задоволення позову в цій частині вимог в сумі 33 700 грн, позаяк враховуючи вищевказане дана сума заборгованості є такою, яка будь якому випадку мала б бути отримана позивачем за надані послуги та її оплата підтверджується у правовідносинах, що склалися між попередніми експедиторами перевезення.

Всупереч неодноразовим вимогам суду відповідачем 2 не підтверджено правомірність отримання вказаних коштів за послуги перевезення, яке було фактично виконано ФОП ОСОБА_2 і саме який має право на їх отримання.

При цьому суд зауважує, що аналіз отриманих на вимогу суду банківських виписок підтверджує факт надходження на рахунок відповідача 2 33 700,00 грн отриманих від ПП "АДМ-ТРАНС" та відсутність в подальшому транзакцій як на рахунок позивача, третьої особи на стороні позивач чи відповідача 1.

Також відповідачем 2 всупереч приписам ст.ст.33, 34 ГПК України не надано доказів наявності договорів на організацію неоплаченого перевезення з іншими транспортно-експедеційними підприємствами.

З урахуванням розміру фактично отриманих від ПП "АДМ-ТРАНС" у задоволенні решти вимог до відповідача 2 в сумі 6 659 грн 11 коп. слід відмовити як необґрунтованих.

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Трак" задоволенню судом не підлягає, позаяк в ході розгляду справи не знайшло свого підтвердження порушення прав позивача зі сторони останнього, окрім того достеменно не підтверджено участі останнього у правовідносинах з перевезення вантажу стягнення заборгованості за який слугувало підставою звернення з даним позовом до суду.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач 2 не подав до суду належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо).

Також при прийнятті рішення судом розглянуто вимоги про стягнення 4 000 грн витрат на послуги адвоката за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З пункту 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Виходячи з викладеного, відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги можливе при сукупності наступних підстав: послуги повинні надаватись адвокатом (адвокатським бюро, колегією, фірмою, конторою чи іншими адвокатськими об'єднаннями); реальної оплати таких послуг до прийняття рішення у справі та підтвердження цієї оплати відповідними фінансовими документами.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно ст.30 вказаного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи 28.10.2016 р. між адвокатом Лозою В.М., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю видано о Тернопільською обласною ККД та ФОП ОСОБА_2 укладено договір доручення відповідно до п. 1.1. якого повірений зобов'язується від імені та за рахунок довірителя надавати правову допомогу у спорі, що виник із ТОВ "Інтер-Трак". З цією метою здійснити вивчення та огляд доказів за їх місцем знаходження; провести заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет безспірного повернення боргу; підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву та вчини інші дії необхідні для розгляду справи та її повного юридичного супроводу.

В п.п. 2.2., 2.3. цього Договору погоджено сума гонорару за прийнятим дорученням: 4 000 грн. Порядок оплати гонорару: готівкою.

Також суду надано квитанцію до прибуткового касового ордеру № 02-11 від 07.11.2016 р., акт приймання-передачі наданих послуг № 2/11 від 07.11.2016 р., ордер про надання правової допомоги № 021549 від 07.11.2016 р. та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 507 від 16.05.2008 р.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача по відшкодуванню витрат на оплату послуг адвоката є правомірними та підлягають до стягнення з відповідача 2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача 2 відповідно до ст.49 ГПК України.

06.09.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 4-6, 22, 31, 32, 34, 36, 42, 43, 44, 49, 78, 82, 84, 85, 87, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ВЛАДНІК", вул. Гетьмана Полуботка, будинок 6-А, перший поверх (ідентифікаційний код - 35306132) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 81053) - 33 700 грн - заборгованості, 1 336 грн 01 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору та 3 340 грн 01 коп . витрат на правову допомогу.

3. У задоволенні позову в частині стягнення 6 659 грн 11 коп. відмовити.

4. У задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Трак" відмовити.

5. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати позивачу, відповідачу 2 та третім особам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 11 вересня 2017 р.

Головуючий суддя О.О. Банасько

Судді В.В. Матвійчук

С.С. Тісецький

віддрук. 10 прим.:

1 - до справи.

2, 3 - позивачу АДРЕСА_2,АДРЕСА_4

4, 5 - ПП "ВЛАДНІК" - вул. Гетьмана Полуботка, буд. 6 А, 1-й поверх, м. Чернігів, 14000; ОСОБА_12 - АДРЕСА_5

6, 7 - ТОВ "ТЕСЕ УКРАЇНА" - вул. Корабельна, 3, Київ, 04080; вул. Академіка Вільямса, будинок 3/7, офіс 7, м.Київ, 03189.

8 - ПП "АДМ-ТРАНС" - вул.Спартака, 24, смт Линовиця, Прилуцький район, Чернігівська область, 17584.

9 - ФОП ОСОБА_5 - АДРЕСА_3, 03146.

10 - ФОП ОСОБА_2 - АДРЕСА_6