ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" вересня 2017 р.Справа № 915/268/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мишкіної М.А.
суддів Будішевської Л.О., Таран С.В.
(склад судової колегії змінений відповідно до розпоряджень керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи №538 від 21.06.2017р. та №828 від 14.08.2017р.; протоколів автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.06.2017р. та від 14.08.2017р.)
при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.
за участю представників сторін:
від ТОВ СП Нібулон - ОСОБА_1 - за довіреністю;
від ТОВ МЕТЕОРИТ ЛЮКС - не з'явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства Нібулон
на рішення господарського суду Миколаївської області від 25 квітня 2017 року
по справі №915/268/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТЕОРИТ ЛЮКС
до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства Нібулон
про стягнення 276484,42грн.
Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
У судових засіданнях 22.06.2017р. та 15.08.2017р. оголошувались перерви згідно ст.77 ГПК України.
В судовому засіданні 05.09.2017р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
встановив:
29.03.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю МЕТЕОРИТ ЛЮКС (надалі - позивач, ТОВ МЕТЕОРИТ ЛЮКС ) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства Нібулон (надалі - відповідач, ТОВ СП Нібулон ), в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати в розмірі 236296,60грн. та 3% річних в розмірі 40187,82грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02.06.2016р. між ТОВом МЕТЕОРИТ ЛЮКС (постачальник) та ТОВом НІБУЛОН (покупець) було укладено договір поставки №43/2016, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію в асортименті, за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з покупцем і вказаних у договорі та додатках до нього, а покупець зобов'язується здійснити приймання та оплату товару. За проміжок часу з 20.06.2016р. по 12.07.2016р. позивач поставив відповідачу сільськогосподарської продукції (пшениця, ячмінь) на суму 7234344,82грн. Проте станом на 17.08.2016р. відповідач повністю не розрахувався з позивачем, заборгованість ТОВ СП Нібулон перед ТОВом МЕТЕОРИТ ЛЮКС складала 2420553,52грн.; відповідач сплатив позивачу усі кошти за договором лише 07.03.2017р. У зв'язку із невчасною сплатою коштів за Договором від 02.06.2016р. (порушення грошового зобов'язання встановлено рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.11.2016р. по справі №915/892/16), позивачем відповідачу за проміжок часу з 17.08.2016р. по 06.03.2017р. здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат у вищезазначених розмірах.
З посиланням на норми ст.ст.509,625 ЦК України позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.04.2017р. (суддя Семенчук Н.О.) позовні вимоги задоволено частково - стягнуто з ТОВ СП Нібулон на користь ТОВа МЕТЕОРИТ ЛЮКС інфляційні втрати в розмірі 236296,60грн., 3% річних в розмірі 40113,35грн. та 4143,12грн. судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано посиланнями на норми ст.ст.712, 692, ст.530(ч.5), 525, 526, 610 ЦК України, ст.ст.265,193 ГК України, та вмотивовано наступним. 02.06.2016р. між ТОВом МЕТЕОРИТ ЛЮКС2 (постачальник) та ТОВ СП НІБУЛОН (покупець) було укладено договір поставки №43/2016, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію (надалі - товар) в асортименті, за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з покупцем і вказаних у договорі та додатках до нього, а покупець зобов'язується здійснити приймання та оплату товару. Рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.11.2016р. у справі №915/892/16 встановлено обставину виконання позивачем умов Договору поставки №43/2016 від 02.06.2016р. Відповідач всупереч умовам договору розрахувався за поставлений товар несвоєчасно, що і зумовило звернення позивача до суду з позовом про стягнення інфляційних та річних. Позивач у наданих до суду додаткових поясненнях до позовної заяви зазначив, що з урахуванням пункту 5.1 Договору фактичною датою з якої почалось прострочення виконання грошових зобов'язань з боку відповідача є 20 липня 2016 року , оскільки датою реєстрації 3-х останніх податкових накладних є 14 липня 2016 року. 21.07.2016р. позивач направив на адресу відповідача претензію №2107/1 з вимогою про оплату боргу в сумі 2420553,52грн., яка була отримана відповідачем 21.07.2016, про що свідчить штамп ТОВ СП «Нібулон» на вказаній претензії. Позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с. 12) нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 40 187,82 грн. за період з 17.08.2016 по 06.03.2017р. Судом перевірений розрахунок 3% річних та за підрахунком, здійсненим за допомогою програми «Законодавство» 3% річних які підлягають задоволенню за період з 17.08.2016 по 06.03.2017р. становлять 40113,35грн. Позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в розмірі 74,47 грн. (40 187,82 грн. - 40113,35 грн.) задоволенню не підлягають. Позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с.11) нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні в розмірі 236 296,60 грн. за період з вересня 2016 року по лютий 2017 року, розмір яких є обґрунтованим відповідно до вимог Закону та підлягає задоволенню. Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Не погодившись з рішенням суду від 25.04.2017р., ТОВ СП Нібулон звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою , в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ СП Нібулон зазначило, що рішення прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з наступних підстав:
- суд не з'ясував усі дійсні обставини, пов'язані із спірними правовідносинами, зокрема суд не встановив дату, з якої почалось прострочення виконання грошового зобов'язання;
- ні в рішенні господарського суду Миколаївської області від 29.11.2016р., ні в постанові Одеського апеляційного господарського суду від 22.02.2017р. по справі №915/892/16 не встановлено дату, з якої почалось прострочення виконання грошового зобов'язання. Без встановлення цієї дати, неможливо здійснити розрахунок інфляційних втрат і трьох відсотків річних та притягнути відповідача до відповідальності передбаченої ст. 625 ЦК України, оскільки неможливо визначити період прострочення;
- оскільки суд при розгляді справи №915/268/17 не встановив початок перебігу прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, то єдиною датою з якої можливо вважати прострочення виконання грошового зобов'язання, це дата набрання законної сили рішенням господарського суду Миколаївської області по справі №915/892/16 - 22.02.2017р. Отже стягнення з ТОВ СП Нібулон суми інфляційних втрат за період з 17.08.2016р. по 06.03.2017р. є необгрунтованим;
- суд при розгляді справи не дослідив договір поставки №43/2016 від 02.06.2016р., зокрема, суд не звернув увагу на п. 6.3 договору поставки, відповідно до якого Покупець не несе відповідальності за несвоєчасну сплату за Товар у разі порушення (часткового або повного невиконання та/або неналежного виконання) Постачальником умов п.п.10.1-10.4., 10.10 Договору. В даному випадку Постачальник не виконав вимоги п. 10.3 Договору поставки;
- позивач повинен був до 25.07.2016р. та до 25.08.2016р. надати відповідачу певний пакет документів, які підтверджують про те, що товар поставлений в червні та липні 2016 року був придбаний ним безпосередньо у сільськогосподарських підприємств-виробників. Позивач не виконав належним чином свої зобов'язання, передбачені п. 10.3 Договору поставки, зокрема 21 липня 2016 року та 11 серпня 2016 року Позивач надав Відповідачу документи за червень 2016 та липень 2016 року. Проте, деякі передані первинні документи не відповідають вимогам ст. 9 ЗУ Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2017р. (головуючий суддя Мишкіна М.А., судді Будішевська Л.О., Таран С.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні 15.06.2017р.; у судовому засіданні 15.06.2017р. оголошено перерву до 22.06.2017р.
13.06.2017р. позивач надіслав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залиши оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У зв'язку із перебуванням судді Таран С.В. у відрядженні розпорядженням керівника апарату суду №538 від 21.06.2017р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/268/17 .
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.06.2017р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Мишкіна М.А., судді: Будішевська Л.О., Бєляновський В.В.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.06.2017р. (головуючий суддя Мишкіна М.А., судді Будішевська Л.О., Бєляновський В.В.) справу №915/268/17 прийнято до провадження та призначено розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні.
У зв'язку із відпусткою судді Бєляновського В.В. розпорядженням керівника апарату суду №828 від 14.08.2017р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/268/17.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.08.2017р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Мишкіна М.А., судді: Будішевська Л.О., Таран С.В.
Ухвалою суду апеляційної інстанції 14.08.2017р. (головуючий суддя Мишкіна М.А., судді Будішевська Л.О., Таран С.В.) справу №915/268/17 прийнято до провадження.
В засіданні суду апеляційної інстанції представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.
Представник позивача в судовому засіданні 15.08.2017р.заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскарженого рішення.
В засідання суду апеляційної інстанції 05.09.2017р. ТОВ МЕТЕОРИТ ЛЮКС свого представника не направило.
Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи із наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного перегляду справи, що 02.06.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю МЕТЕОРИТ ЛЮКС (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства Нібулон (Покупець) було укладено договір поставки №43/2016 (надалі - Договір №43/2016), відповідно до умов п.1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця сільськогосподарську продукцію (в подальшому - Товар) в асортименті, за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з покупцем і вказаних у договорі та додатках до нього, а покупець зобов'язується здійснити приймання та оплату товару.
Згідно із п.п.2.1-2.4 Договору №43/2016 ТОВ МЕТЕОРИТ ЛЮКС зобов'язалось передати (поставити) товар ТОВу Нібулон на умовах DAT на термінал в місці призначення, що вказаний в додатках до даного договору. Умови поставки визначаються та розуміються відповідно до «Інкотермс 2010» , за винятком положень, пов'язаних з міжнародним перевезенням. При поставці товару позивач повинен надати відповідачу належним чином оформлені товарно-транспортні накладні на кожну одиницю автотранспорту. Позивач зобов'язався здійснити поставку товару на термінал в місці призначення у строк, що вказаний у додатках до договору. Датою поставки товару вважається дата відмітки на терміналі в місці призначення на товарно-транспортних накладних позивача.
Ціна товару визначається згідно з додатками до договору і дійсна протягом строку поставки, вказаного у додатках до договору. Кількість/вага поставленого Постачальником Товару є остаточною згідно з даними, отриманими при відвантаженні Товару на терміналі в місці призначення. Сума договору визначається як загальна сума загальних вартостей товару (загальних сум), зазначених у додатках до договору (пункти 3.1-3.3 Договору №43/2016).
Згідно із п.5.1, 5.3 Договору №43/2016 Покупець сплачує за поставлений товар за кожним Додатком до Договору окремо у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника протягом 3-х банківських днів, починаючи від дня наступного за днем надання постачальником оригіналів Додатків з підписами та відбитками печаток сторін, оригіналів належним чином оформлених видаткових накладних, рахунків - фактур, документів вказаних у п.п. 10.2, 10.10 Договору, у відділ закупок покупця, що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, вул.Фалєєвська, 9б та після отримання покупцем в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних і податкової накладної в електронному вигляді (за винятком випадків, передбачених в п.п. 5.5, 5.6 Договору). Зобов'язання Покупця по сплаті Товару вважається виконаним в момент списання коштів з банківського рахунку Покупця відповідно до реквізитів, вказаних Постачальником у рахунку-фактурі. Ризики не зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника несе Постачальник.
Відповідно до п.п.5.5, 5.6 договору №43/2016 у разі отримання Покупцем будь-якої інформації про виявлення контролюючими органами у ланцюгах поставки сільськогосподарської продукції до виробника та у осіб, пов'язаних з позивачем відносинами контролю (пов'язаних осіб) фактів наявності суб'єктів господарювання з ознаками фіктивності, фактів недекларування податкових зобов'язань з ПДВ, завищення сум податкового кредиту, заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях з податку на додану вартість та/або податку на прибуток, в уточнюючих розрахунках до даних декларацій, несплати ПДВ та/або податку на прибуток до бюджету, фактів нікчемності укладання угод, відсутності поставок товарів, фактів безтоварності фінансово-господарських відносин та інше, відповідач сплачує за поставлений товар за кожним додатком до договору окремо у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача протягом 3-х банківських днів, починаючи від дня наступного за днем отримання відповідачем доказів, що спростовують цю інформацію та надання позивачем оригіналів додатків з підписами та відбитками печаток сторін, оригіналів належним чином оформлених видаткових накладних, рахунку-фактури та документів, зазначених у п.п. 10.2, 10.10 договору, у відділі закупок відповідача, що знаходиться за адресою: вул.Фалєєвська, 9б, м.Миколаїв та після отримання відповідачем в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних і податкової накладної в електронному вигляді.
Відповідно до п.6.1 Договору №43/2016 у випадку порушення своїх зобов'язань за даним Договором Сторони несуть відповідальність, визначену Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання.
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін та діє до 01.08.2016р., а в частині зобов'язань, що виникли до цієї дати, - до повного їх виконання відповідними сторонами (п.9.1 Договору №43/2016).
Звертаючись до суду з позовом по даній справі, ТОВ МЕТЕОРИТ ЛЮКС зазначило, що ним на виконання своїх зобов'язань за Договором №43/2016 було поставлено відповідачу товару на загальну суму 7234344,82грн., проте станом на 17.08.2016р. відповідач свої зобов'язання виконав частково на суму 4813,791,30грн.
21.07.2016р. ТОВ МЕТЕОРИТ-ЛЮКС направило ТОВ Нібулон вимогу про погашення заборгованості у сумі 2420553,52грн. відповідно до п.5.1 Договору поставки №43/2016 від 02.06.2016р.
Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.08.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю МЕТЕОРИТ ЛЮКС звернулось до господарського суду Миколаївської області до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства Нібулон про стягнення заборгованості у сумі 2420553,52 грн. за Договором поставки №43/2016 від 02.06.2016р. (справа №915/892/16).
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.11.2016р. у справі №915/892/16 (залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.02.2017р.) позов ТОВа МЕТЕОРИТ ЛЮКС задоволено у повному обсязі - стягнуто з ТОВа СП Нібулон на користь ТОВа МЕТЕОРИТ ЛЮКС 2420553,52грн. основного боргу та 36308,30 грн. судового збору.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.11.2016 у справі №915/892/16 встановлені обставини виконання ТОВом МЕТЕОРИТ ЛЮКС умов Договору поставки №43/2016 від 02.06.2016р. щодо поставки ТОВу Нібулон товару на загальну суму 7234344,82 грн. на підставі видаткових накладних № РН-0000001 від 20.06.2016 на суму 173164,34 грн., № РН-0000002 від 21.06.2016 на суму 170900,79 грн., № РН-0000003 від 22.06.2016 на суму 109656,94 грн., № РН-0000004 від 25.06.2016 на суму 85728,00 грн., № РН-0000008 від 25.06.2016 на суму 92274,60 грн., № РН-0000005 від 26.06.2016 на суму 103530,00 грн., № РН-0000006 від 27.06.2016 на суму 92383,20 грн., № РН-0000009 від 27.06.2016 на суму 193914,60 грн., № РН-0000010 від 28.06.2016 на суму 96630,60 грн., № РН-0000007 від 28.06.2016 на суму 165680,00 грн., № РН-0000011 від 29.06.2016 на суму 241984,00 грн., № РН-0000012 від 30.06.2016 на суму 966772,80 грн., № РН-0000014 від 30.06.2016 на суму 100950,80 грн., № РН-0000013 від 01.07.2016 на суму 1096551,13 грн., № РН-0000015 від 01.07.2016 на суму 101309,80 грн., № РН-0000016 від 02.07.2016 на суму 156902,93 грн., № РН-0000017 від 03.07.2016 на суму 184865,14 грн., № РН-0000018 від 04.07.2016 на суму 94748,48 грн., № РН-0000019 від 05.07.2016 на суму 351164,55 грн., № РН-0000020 від 05.07.2016 на суму 234678,60 грн., № РН-0000021 від 06.07.2016 на суму 257343,16 грн., № РН-0000022 від 06.07.2016 на суму 332467,20 грн., № РН-0000023 від 07.07.2016 на суму 340743,59 грн., № РН-0000024 від 07.07.2016 на суму 849881,40 грн., № РН-0000025 від 08.07.2016 на суму 78986,66 грн., № РН-0000026 від 09.07.2016 на суму 175348,40 грн., № РН-0000030 від 10.07.2016 на суму 98592,00 грн., № РН-0000027 від 11.07.2016 на суму 103306,17 грн., № РН-0000028 від 12.07.2016 на суму 104359,00 грн., № РН-0000029 від 12.07.2016 на суму 79525,94 грн. Також, рішенням встановлено, що ТОВ Нібулон , всупереч умовам договору поставки, поставлений позивачем товар оплатив частково в сумі 4813791,30грн. та заборгованість відповідача за Договором поставки становить 2420553,52грн. У рішенні господарського суду встановлено також відсутність існування обставин, які передбачені п.5.5, 5.6 Договору.
15.03.2017р. на виконання рішення господарського суду Миколаївської області був виданий відповідний наказ.
07.03.2017р. ТОВ СП Нібулон за платіжним дорученням №9662 від 07.03.2017р. сплатило ТОВ МЕТЕОРИТ ЛЮКС 2420553,52грн., що підтверджується випискою ПАТ КРЕДІ ОСОБА_2 по рахунку ТОВ МЕТЕОРИТ ЛЮКС (т.1, а.с.42-43).
Звертаючись до суду з позовом по даній справі ТОВ МЕТЕОРИТ ЛЮКС зазначило, що ним на суму 2420553,52грн. - заборгованість відповідача за Договором №43/2016 нараховані 40187,82грн. 3% річних (за період з 17.08.2016р. по 06.03.2017р.) та 236296,60грн. інфляційних втрат (за період з вересня 2016 року по лютий 2017 року), які підлягають стягненню з ТОВ СП Нібулон на користь позивача у відповідності до приписів ст.625 ЦК України.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про підставність позовних вимог ТОВ МЕТЕОРИТ ЛЮКС з огляду наступного.
Згідно із ч.ч.1-2 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно із ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За приписами ч.1 ст.629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч.ч.1,2 ст. 173, ч.1 ст.175 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.11.2016р. у справі №915/892/16 (залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.02.2017р.) позов ТОВа МЕТЕОРИТ ЛЮКС задоволено у повному обсязі - стягнуто з ТОВа СП Нібулон на користь ТОВа МЕТЕОРИТ ЛЮКС 2420553,52грн. основного боргу за договором поставки №43/2016 від 02.06.2016р. та 36308,30 грн. судового збору.
Колегія суддів відзначає, що з урахуванням умов п.5.1 Договору №43/2016, фактичною датою, з якої можливо встановити прострочення ТОВ СП Нібулон виконання грошових зобов'язань за Договором №43/2016, є 20.07.2016р., оскільки датою реєстрації трьох останніх податкових накладних є 14.07.2016р. (№РН-0000027 від 11.07.2016р. на суму 103306,17грн., №РН-0000028 від 12.07.2016р. на суму 104359,00 грн., №РН-0000029 від 12.07.2016р. на суму 79525,94 грн.) та саме 20.07.2016р. (з урахуванням вихідних днів 16.07.2016р. та 17.07.2016р.) є наступним днем слідуючим після 3-х банківських днів після виконання ТОВ МЕТЕОРИТ ЛЮКС вимог, встановлених п.5.1 Договору.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
В будь-якому випадку на дату подання позовної заяви до господарського суду про стягнення заборгованості прострочення обов'язку оплатити товар вже мало місце (тривало), оскільки це випливає з самого факту прийняття судом рішення про стягнення 2420553,52грн. заборгованості за позовною заявою ТОВ МЕТЕОРИТ ЛЮКС , поданою 17.08.2016р.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у пунктах 5.1, 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання . Однак водночас слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються. При цьому обов'язок сплатити суму неустойки (штрафу, пені) за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень частини першої статті 509 ЦК, а отже відсутні підстави і для застосування до цих правовідносин статті 625 ЦК України.
Отже враховуючи несвоєчасне виконання ТОВ СП Нібулон зобов'язання щодо оплати вартості товару за Договором №43/2016, стягненню з останнього на користь позивача підлягають 3% річних, нараховані на суму основного зобов'язання.
В додатки до позовної заяви позивачем надано розрахунок 3% річних за період часу з 17.08.2016р. по 06.03.2017р., за яким 3% становлять 40187,82грн.
Перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений місцевим господарським судом, суд апеляційної інстанції погоджується із його правильністю та тим, що сума 3% річних (які підлягають стягненню з відповідача) за період з 17.08.2016р. по 06.03.2017р становить 40113,35грн.
Крім того, індекс інфляції - це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Пункт 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013р. містить наступні роз'яснення: інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
В додатки до позовної заяви ТОВ МЕТЕОРИТ ЛЮКС додано розрахунок інфляційних втрат від інфляції за Договором №43/2016 за період часу з вересня 2016 року по лютий 2017 року, відповідно до інфляційні втрати складають 236296,60грн.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши вищезазначений розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду про його відповідність чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а отже - і обґрунтованість позовних вимог ТОВ МЕТЕОРИТ ЛЮКС в цій частині.
Доводи апеляційної скарги ТОВ СП Нібулон колегія суддів відхиляє з огляду наступного.
Посилання скаржника на недослідження судом першої інстанції умов п. 6.3 договору поставки №43/2016 від 02.06.2016р., колегія суддів відхиляє, оскільки рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.11.2016р. по справі №915/892/16 встановлено обставину неналежного виконання ТОВ СП Нібулон своїх зобов'язань зі сплати вартості товару, отриманого за вищезазначеним договором та стягнуто з останнього на користь ТОВ МЕТЕОРИТ ЛЮКС 2420553,52грн. основного боргу за Договором поставки №43/2016 від 02.06.2016р.
Щодо невстановлення в оскаржуваному рішенні дати, з якої почалося прострочення виконання обов'язку оплатити придбаний у позивача товар, то достатнім є визначення, що станом на дату заявлення позову про стягнення суми заборгованості (17.08.2016р.) та порушення провадження у справі №915/892/16 прострочка вважається такою, що вже мала місце, адже, стягнувши за рішенням від 29.11.2016р. суму заборгованості 2420553,52грн., господарський суд Миколаївської області фактично встановив факт порушення права ТОВ МЕТЕОРИТ ЛЮКС на отримання оплати за товар на момент звернення до суду з позовом, - 17.08.2016р.
Періоди прострочки, в межах яких в даній справі нараховані інфляційні та річні, не виходять за межі періоду 17.08.2016р.-06.03.2017р. (дата погашення боргу), отже конкретні дати прострочення оплати за товар в даній справі не можуть вплинути на результати вирішення спору у бік зменшення розмірів нарахованих інфляційних та річних.
Скаржник, наполягаючи на суттєвому значенні встановлення дати, з якої почалося прострочення оплати, водночас пропонує вважати такою датою день набрання законної сили судовим рішенням у справі №915/892/16 - 22.02.2017р., що свідчить про штучний, формальний характер його доводів в цій частині, спрямованих виключно на зменшення обсягу його відповідальності за порушення грошового зобов'язання за ст.265 ЦК України.
Інші доводи апеляційної скарги не свідчать про неправильність висновку про задоволення позову місцевого господарського суду та підставою для скасування рішення слугувати не спроможні.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Миколаївської області від 25.04.2017р. відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, зміні або скасуванню не підлягає, а відтак, залишається без змін.
Керуючись ст.ст.99, 101-103,105 ГПК України, колегія суддів -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 25.04.2017р. у справі №915/268/17 залишити без змін.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписаний 11.09.2017р.
Головуючий суддя Мишкіна М.А.
Суддя Будішевська Л.О.
Суддя Таран С.В.
Суд | Одеський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 05.09.2017 |
Оприлюднено | 13.09.2017 |
Номер документу | 68782175 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Одеський апеляційний господарський суд
Мишкіна М.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні