Постанова

від 11.12.2017 по справі 915/268/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 року Справа № 915/268/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Ковтонюк Л.В., Корнілової Ж.О., розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" напостанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.17 та рішення господарського суду Миколаївської області від 25.04.17 у справігосподарського суду Миколаївської області №915/268/17 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Метеорит люкс" дотовариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" простягнення 276 484,42грн.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - Глушко Д.В.,

У С Т А Н О В И В:

29.03.2017 товариство з обмеженою відповідальністю "Метеорит люкс" звернулися до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" 276 484,42грн., із яких 236 296,60грн. штрафу та 40 187,82грн. 3% річних. Позовні вимоги обгрунтовані порушенням грошового зобов'язання, яке встановлено рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.11.2016 зі справи №915/892/16. Оскільки ТОВ СП "Нібулон" невчасно сплатили кошти згідно договору поставки сільськогосподарської продукції, ТОВ "Метеорит люкс" нарахували належні, на їх думку, до сплати суми інфляційних та 3% річних.

25.04.2017 рішенням господарського суду Миколаївської області (суддя Семенчук Н.О.), залишеним без змін 05.09.2017 постановою Одеського апеляційного господарського суду (судді Мишкіна М.А., Будішевська Л.О., Таран С.В.) позов задоволено частково, ухвалено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Метеорит люкс" інфляційні втрати у сумі 236 296,60грн., 3% річних у сумі 40 113,35грн., а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" посилаючись на порушення судами двох інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.526, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.43 ГПК України, зазначали про неповне установлення господарськими судами обставин справи, просили судові акти скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Стверджували, що строк оплати за поставлений товар згідно договору від 02.06.2016 №43/2016 не настав, отже зобов'язання прострочено не було.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обгрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Обгрунтовуючи висновки по суті заявлених вимог, господарські суди зазначили, що 02.06.2016 між ТОВ "Метеорит люкс" (постачальник) та ТОВ СП "Нібулон" (покупець) було укладено договір поставки №43/2016, предметом якого є зобов'язання постачальника поставити і передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію (надалі - товар) в асортименті, за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з покупцем і вказаних у договорі та додатках до нього, а покупець зобов'язується здійснити приймання та оплату товару. Господарським судом Миколаївської області 29.11.2016 було ухвалено рішення у справі №915/892/16, зі змісту якого вбачається, що позивач умови договору №43/2016 виконав, проте відповідач усупереч договірним домовленостям розрахувався за товар невчасно. З урахуванням пункту 5.1. договору, фактична дата прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачем є 20.07.2016. На підставі цього, судом перевірено арифметичний розрахунок заявленої позивачем до стягнення суми і визначено його необгрунтованість у частині 74,47 грн. 3% річних, а у іншій частині за підрахунком суду спірні суми визначено правильно.

Із такими висновками господарських судів попередніх інстанцій погоджується колегія суддів та зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За статтею 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що факт порушення відповідачем зобов'язань з оплати згідно договору є встановленим судовим рішенням та не спростовується сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Беручи до уваги положення зазначеної статті закону, умови договору та дійсні правовідносини сторін, господарські суди обгрунтовано частково задовольнили вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань.

Твердження відповідача щодо невстановлення в оскаржуваному рішенні дати, з якої почалося прострочення виконання обов'язку оплатити придбаний у позивача товар, то вони були мотивовано відхилені апеляційним господарським судом, яким зазначено, що станом на дату заявлення позову про стягнення основного боргу та порушення провадження у справі №915/892/16 прострочка вважається такою, що вже мала місце, оскільки задовольнивши позов у цій справі суд підтримав доводи позивача.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Належних обґрунтувань, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Інші доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 111 5 , 111 7 ГПК України, а тому підстави для зміни або скасування ухвалених у цій справі судових рішень з наведених у скарзі мотивів відсутні.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 та рішення господарського суду Миколаївської області від 25.04.2017 у справі №915/268/17 - без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя Л.В. Ковтонюк

Суддя Ж.О. Корнілова