Постанова

від 05.09.2017 по справі 910/5794/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2017 р. Справа№ 910/5794/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Власова Ю.Л.

Буравльова С.І.

за участю представників сторін:

позивача: Малюга В.В., довіреність б/н від 21.05.2017,

відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Руно"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2017

у справі №910/5794/17 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГ-БАГ-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Руно"

про стягнення 130 933, 57 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГ-БАГ-Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Руно" про стягнення 130 933, 57 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2017 у справі №910/5794/17 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Руно" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГ-БАГ-Україна" основний борг у сумі 37 000 грн, 13 788 грн 87 коп. - пені, 9920,25 грн - 20% річних, 5667 грн 92 коп. - інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в сумі 1595 грн 66 коп.

Припинено провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 40 000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Руно" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2017 у справі №910/5794/17 скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми матеріального та процесуального права.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2017, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Руно" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2017 у справі №910/5794/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Андрієнко В.В., судді Власов Ю.Л., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Руно" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 18.07.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 розгляд справи відкладено на 05.09.2017.

В судове засідання, яке відбулось 05.09.2017, з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами пленуму ВГСУ від 16.12.2015) розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, колегія суддів вирішила слухати справу за відсутності представника відповідача.

За таких обставин постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.

Присутній в судовому засіданні представник позивача надав суду усні пояснення стосовно доводів наведених в апеляційній скарзі.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню. При цьому судова колегія бере до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГ-БАГ-Україна" (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Руно" (відповідач, покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №AG 075/16 (далі - Договір), у відповідності до п. 1.1. якого продавець поставляє, а покупець приймає у власність і оплачує товар, відповідно до номенклатури та за цінами, зазначеними у рахунках-фактурах та/або в Специфікаціях, що є невід'ємною частиною Даного договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору, одержувачем товару за даним Договором є: ТОВ "Агрохолдинг Руно".

Сума договору визначається згідно виставлених рахунків-фактур (п. 3.1. Договору).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач за видатковою накладною №1803 від 21.11.2016, копія якої міститься в матеріалах справи, поставив відповідачу товар на загальну суму 402 000,00 грн.

Згідно з п. 4.1. Договору, покупець за цим Договором зобов'язується провести оплату в розмірі 100% відповідно до виставлених рахунків, після відписання товару та підписання видаткової накладної, протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів, грошовими коштами на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором повну вартість отриманого товару в сумі 92 000,00 грн позивачу не оплатив.

Отже, спір у даній справі виник у зв'язку із заборгованістю відповідача перед позивачем за отриманий товар у розмірі 92 000,00 грн за Договором купівлі-продажу №AG 075/16 від 30.03.2016.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначене також кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено вище, відповідач свої зобов'язання по поставці товару за Договором купівлі-продажу №AG 075/16 від 30.03.2016 виконав неналежним чином, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 92 000,00 грн. При цьому, судом встановлено, що станом на день звернення позивача з позовом до суду відповідач частково оплатив заборгованість у сумі 40 000,00 грн лише 07.04.2017, 11.04.2017, 04.05.2017 та 13.05.2017, що підтверджується довідкою ПАТ "ПроКредит Банк" №17-2/17/786 від 25.05.2017 та актом звірки станом на 25.05.2017, підписаного відповідачем, тобто після подання позову до суду (згідно штампу поштової установи на конверті, скерованому на адресу суду - 05.04.2017). За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу по оплаті товару в сумі 40 000,00 грн підлягають припиненню на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Крім того, судом встановлено, що позивач звернувся з позовом до суду 05.04.2017 (згідно штампу поштової установи на конверті відправлення позовної заяви до суду), а заявлена до стягнення частина суми боргу в загальному розмірі 15 000,00 грн була частково сплачена відповідачем 09.03.2017 у сумі 5000,00 грн та 27.03.2017 у сумі 10 000,00 грн, тобто до моменту звернення позивача з позовом до суду, та не врахована позивачем при зверненні з позовом до суду.

Відповідно до п. 4.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18 господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню частково в розмірі 37 000,00 грн.

Крім суми основного боргу, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач також просив суд стягнути з відповідача 15 161,92 грн пені, 14 139,75 грн - 20% річних та 9631,90 грн - інфляційних втрат, які нараховані з урахуванням часткових оплат, здійснених лише по 22.02.2017.

Статтею 610 Цивільного Кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.2. Договору сторонами передбачено, що у випадку порушення покупцем строків, зазначених у параграфі 4 даного Договору, більш ніж на 20 днів, покупець зобов'язаний виплатити подавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення, а також 20% річних від простроченої суми.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 №543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, визнав його необґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 13 788,87 грн, згідно з уточненим розрахунком суду, з урахуванням того, що у зв'язку з частковою оплатою суми боргу 09.03.2017 у розмірі 5000,00 грн, заборгованість за період з 09.03.2017 - 10.03.2017 складала 87 000,00 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно до п. 7.2. Договору, за прострочення оплати відповідачем поставленого товару передбачено сплату останнім 20% річних за період прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок щодо нарахування 20% річних, суд дійшов висновку про задоволення вказаної вимоги частково в сумі 9920,25 грн згідно з уточненим розрахунком суду, з урахуванням того, що у зв'язку з частковою оплатою суми боргу 09.03.2017 у розмірі 5000,00 грн, заборгованість за період з 09.03.2017 - 10.03.2017 складала 87 000,00 грн.

Крім того суд відзначає, що оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат, підлягають задоволенню частково в сумі 5667,92 грн, відповідно до розрахунку суду (з урахуванням того, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується з урахуванням даного місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця, то розрахунок починається з наступного місяця (лист ВСУ від 03.04.1997 №62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ").

На підставі вищенаведеного та з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог. За таких обставин підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, рішення підлягає залишенню без змін.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Руно" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2017 у справі №910/5794/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2017 у справі №910/5794/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/5794/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді Ю.Л. Власов

С.І. Буравльов