Рішення

від 08.09.2017 по справі 911/2168/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2017 р. Справа № 911/2168/17

За позовом Керівника Броварської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства «ОСОБА_1 лісове господарство»

до першого відповідача ОСОБА_1 районної державної адміністрації Київської області

та до другого відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Альтес»

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від прокуратури: ОСОБА_3 (посв. № 028911 від 17.09.2014);

від позивача 1: не з'явилися;

від позивача 2: ОСОБА_4 (дов. № 968 від 29.12.2016);

від відповідача 1: не з'явилися;

від відповідача 2: ОСОБА_5 (дов. б/н від 29.07.2017), ОСОБА_6 (керівник).

Обставини справи:

Керівник Броварської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства (далі - перший позивач) та Державного підприємства «ОСОБА_1 лісове господарство» (далі - другий позивач) звернувся з позовом до ОСОБА_1 районної державної адміністрації Київської області (далі - перший відповідач) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Альтес» (далі - другий відповідач) про визнання незаконним та скасування розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації Київської області № 813 від 20.11.2012, визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2012 за № 1/29-12-12, який укладений між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Альтес» , про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2012 за № 322200004000321, з припиненням зобов'язань за останнім на майбутнє.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка в оренду другому відповідачу була передана без проведення земельних торгів. Також прокурор посилається на те, що спірна земельна ділянка віднесена до земель лісового фонду та вибула з володіння держави всупереч вимог закону. Другий позивач дозволів на вилучення даної земельної ділянки лісового фонду, зміну цільового призначення земель, не надавало. Крім того, при набутті права оренди на спірну земельну ділянку незаконно змінено її цільове призначення із земель лісогосподарського призначення на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Першим позивачем погодження на зміну цільового призначення вищевказаної земельної ділянки не надавалося. Прокурор вважає, що оспорюване розпорядження прийнято ОСОБА_1 районною державною адміністрацією в порушення вимог Конституції України та Земельного кодексу України та Лісового кодексу України, оскільки ліси не можуть передаватися в користування інакше як спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам і організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Оскільки укладення спірного договору про надання в оренду земель лісогосподарського призначення для спорудження сонячної електростанції без припинення права користування ними у першого позивача або їх вилучення, істотно зачіпає інтереси держави та суперечить вимогам Земельного кодексу України, призвело до вибуття спірної земельної ділянки з користування держави всупереч встановленому законом порядку, що свідчить про наявність підстав для визнання недійсним укладеного договору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.07.2017 порушено провадження у справі № 911/2168/17, призначено розгляд справи на 28.07.2017.

28.07.2017 до канцелярії господарського суду Київської області від представника другого відповідача надійшло клопотання про застосування позовної давності від 28.07.2017 (вх. № 15059/17 від 28.07.2017), згідно якого останній просив суд застосувати позовну давність у даній справі та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, яке прийнято судом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.07.2017 розгляд справи відкладено на 08.09.2017.

31.07.2017 до канцелярії господарського суду Київської області від першого позивача надійшло клопотання № 06-30/1433 від 25.07.2017 (вх. № 15167/17 від 31.07.2017), згідно якого останній підтримав задоволення позовних вимог та просив суд розглянути справу без його участі. Вказане клопотання задоволено судом в частині розгляду справи без участі представника першого позивача.

31.07.2017 до канцелярії господарського суду Київської області від першого відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 07-31-3507 від 24.07.2017 (вх. № 15212/17 від 31.07.2017), згідно якого останній заперечив проти задоволення позовних вимог, який прийнято судом.

08.09.2017 до канцелярії господарського суду Київської області від другого відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 08.09.2017 (вх. № 18799/17 від 08.09.2017), згідно якого останній заперечив проти задоволення позовних вимог, який прийнято судом.

У судовому засіданні 08.09.2017 представники прокуратури та другого позивача підтримали позовні вимоги повністю, представники другого відповідача заперечили проти задоволення позовних вимог.

Перший відповідач у судове засідання 08.09.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка першого відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності представників першого відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників прокуратури, першого позивача та другого відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженнями ОСОБА_1 районної державної адміністрації Київської області від 06.07.2012 № 482 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду дано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 11 га, в оренду для спорудження сонячної електростанції (об'єкт енергетики, який виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії) за межами населених пунктів за рахунок земель запасу (землі сільськогосподарського призначення - сіножаті та рілля) Дитятківської сільської ради ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю АЛЬТЕС .

Розпорядженнями ОСОБА_1 районної державної адміністрації Київської області від 20.11.2012 № 813 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання земельної ділянки в оренду затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для спорудження сонячної електростанції (об'єкт енергетики, який виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії) по виробництву та розподіленню електроенергії за межами населених пунктів за рахунок земель запасу (землі сільськогосподарського призначення Дитятківської сільської ради) ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю АЛЬТЕС ; надано в оренду ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю АЛЬТЕС терміном на 49 років земельну ділянку, загальною площею 11,1017 га ( в т.ч. 5,44 58 га - рілля, 5,6559 га - сіножаті) для спорудження сонячної електростанції (об'єкт енергетики, який виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії) по виробництву та розподіленню електроенергії за межами населених пунктів за рахунок земель запасу (землі сільськогосподарського призначення) Дитятківської сільської ради.

29.12.2012 між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією (Орендодавець) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Альтес» (Орендар) укладено договір оренди землі № 1/29-12-12, за умовами якого орендодавець зобов'язався надати в строкове платне користування земельну ділянку для спорудження сонячної електростанції (об'єкт енергетики, який виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії) по виробництву та розподіленню електроенергії, за рахунок земель несільськогосподарського призначення - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Фрузинівка на території Дитятківської сільської ради Іванківської району Київської області.

Згідно п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 11,1017 га.

Орендна плата становить 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки сплачується у грошовій формі на рахунок Дитятківської сільської ради у сумі 117 567 грн за рік.

Суд встановив, що згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2014 року, плану лісонасаджень ДП ОСОБА_1 лісгосп Оранське лісництво, проекту організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства ОСОБА_1 лісове господарство (а.с. 122-164) та листа Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання Украдержліспроект від 26.04.2017 № 219 (а.с. 39) спірна земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні ДП ОСОБА_1 лісгосп , є земельною ділянкою лісогосподарського призначення.

Як вбачається з листа ДП ОСОБА_1 лісове господарство від 03.03.2017 № 122 (а.с. 43) вилучення та змін площ протягом 2010-2016 років не здійснювалася, погодження та вилучення земельних ділянок не надавались.

Предметом позову є вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації Київської області № 813 від 20.11.2012, визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2012 за № 1/29-12-12, який укладений між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Альтес» , про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2012 за № 322200004000321, з припиненням зобов'язань за останнім на майбутнє.

Згідно ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (ч. 1 ст. 393 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 5 Лісового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ЛК України) до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності (ч. 1 ст. 8 ЛК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ЗК України) до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Згідно ст. 57 ЗК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища (ч. 3 ст. 57 ЛК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЗК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, зокрема, відповідність змісту правочину вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Судом встановлено, що другий позивач, як постійний землекористувач спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення та перший позивач, як орган виконавчої влади з питань лісового господарства, не погоджували вилучення спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення та зміну цільового призначення спірної земельної ділянки.

Відтак суд дійшов висновку, що доводи прокуратури на те, що розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації Київської області № 813 від 20.11.2012 прийнято всупереч вимогам ст.ст. 20, 22, 56, 57, 84, 141, 149 Земельного кодексу України, ст. 57 ЛК України, оскільки ліси взагалі не можуть передаватися в користування інакше як спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства, підтверджені матеріалами справи.

Крім того, суд вважає, що укладення спірного договору оренди землі від 29.12.2012 за № 1/29-12-12 без припинення права користування нею у другого відповідача або їх вилучення, призвело до вибуття спірної земельної ділянки з користування держави всупереч встановленому законом порядку, що є підставою для визнання недійсним спірного договору оренди землі від 29.12.2012 за № 1/29-12-12.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації Київської області № 813 від 20.11.2012, визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2012 за № 1/29-12-12, який укладений між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Альтес» , про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2012 за № 322200004000321, з припиненням зобов'язань за останнім на майбутнє.

Посилання відповідачів на те, що спірна земельна ділянка не належить до лісового фонду України, що підтверджується довідкою Управління Держкомзему у ОСОБА_1 районі Київської області № 04-03/25-857 (а.с. 71) спростовуються тим, що згідно фрагменту з публічної кадастрової карти України (а.с. 38) земельна ділянка з кадастровим номером 3222080800:01:024:0021 накладається на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП ОСОБА_1 лісове господарство .

Водночас суд звертає увагу сторін, що на момент отримання спірної земельної ділянки в користування другий відповідач не знав і не міг знати, що орендована земельна ділянка є земельною ділянкою лісогосподарського призначення.

Усі інші твердження та заперечення сторін не спростовують вищевикладених висновків суду.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Також другим відповідачем заявлено про застосування до первісних позовних вимог позовної давності.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 267 ЦК особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд встановив, що прокурор звернувся з позовом до суду 14.07.2017, що підтверджується відміткою канцелярії господарського cуду Київської області на 1 аркуші позовної заяви (а.с. 7).

Водночас як вбачається з акту обстеження земельної ділянки площею 11,1017 га, що надається в оренду ТОВ Альтес на землях Дитятківської сільської ради (за межами с. Фрузинівка) для спорудження сонячної електростанції від 21.08.2012 Державне спеціалізоване лісозахисне підприємством Київлісозахист , яке разом з Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства та Державним підприємством «ОСОБА_1 лісове господарство» є структурними підрозділами Державного агентства лісових ресурсів України, обстежило спірну земельну ділянку 21.08.2012.

Відтак суд дійшов висновку про те, що позивачі були обізнані про оформлення документів ТОВ Альтес для укладення договору оренди спірної земельної ділянки з 21.08.2012 і щодо укладення спірного договору оренди.

Відтак, суд дійшов висновку про пропуск позивачами позовної давності у вказаній справі.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації Київської області № 813 від 20.11.2012, визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2012 за № 1/29-12-12, який укладений між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Альтес» , про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2012 за № 322200004000321, з припиненням зобов'язань за останнім на майбутнє, у зв'язку з пропуском позовної давності та відмову у задоволенні вказаних позовних вимог на підставі ст. 267 Цивільного кодексу України.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог покладаються судом на прокуратуру.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Повне рішення складено: 13.09.2017

Суддя П.В.Горбасенко