Постанова

від 30.01.2018 по справі 911/2168/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2018 р. Справа№ 911/2168/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Гончарова С.А.

Майданевича А.Г.

при секретарі Даниленко Т.О.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 30.01.2018р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Першого заступника прокурора Київської області

на рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2017р. (повний текст складено 13.09.2017р.)

у справі № 911/2168/17 (суддя Горбасенко П.В.)

За позовом Керівника Броварської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства "Іванківське лісове господарство"

до 1. Іванківської районної державної адміністрації Київської області

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтес"

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.09.2017р. в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з винесеним рішенням суду Перший заступник прокурора Київської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2017р. у справі та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Першого заступника прокурора Київської області задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2017р. апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів: Скрипки І.М., Станік С.Р.ё

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2017р. апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2017р. у справі №911/2168/17 порушено апеляційне провадження та призначено до розгляду на 09.11.2017р.

24.10.2017р. через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від відповідача-1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 08.11.2017р. у зв'язку з участю у підготовці для підвищення квалфікації з 06.11.2017 по 10.11.2017 року суддів Скрипки І.М., Станіка С.Р., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів: Майданевича А.Г., Корсакової Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2017р. апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2017р. у справі №911/2168/17 прийнято до свого провадження у визначеному складі суддів. Розгляд апеляційної скарги у справі № 911/2168/17 призначено на 05.12.2017р.

09.11.2017р. через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

09.11.2017р. через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача-2 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

28.11.2017р. через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від відповідача-1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.12.2017р. у зв'язку з перебуванням судді Корсакової Г.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів: Гончарова С.А., Майданевича А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017р. прийнято апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2017р. у справі №911/2168/17 прийнято до свого провадження у визначеному складі суддів. Розгляд справи призначено на 18.01.2018р.

11.01.2018р. через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від відповідача-1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

18.01.2018р. через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача-2 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 розгляд справи відкладено на 30.01.2018 року.

29.01.2018р. через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від відповідача-1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

30.01.2018р. через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від прокуратури надійшло клопотання про долучення додаткових документів.

В судовому засіданні 30.01.2018 представник прокуратури підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити її, а рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2017р. у справі №911/2168/17 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні 30.01.2018 представник позивача-2 підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити її, а рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2017р. у справі №911/2168/17 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні 30.01.2018 представник відповідача-2 заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу поданого під час апеляційного провадження та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2017р. у справі №911/2168/17 залишити без змін.

Позивач-1 та відповідач-1 в судове засідання 30.01.2018 своїх представників не направили, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників позивача-1 та відповідача-1, за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, розпорядженнями Іванківської районної державної адміністрації Київської області від 06.07.2012 № 482 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду" дано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 11 га, в оренду для спорудження сонячної електростанції (об'єкт енергетики, який виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії) за межами населених пунктів за рахунок земель запасу (землі сільськогосподарського призначення - сіножаті та рілля) Дитятківської сільської ради Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС".

20.11.2012 розпорядженнями Іванківської районної державної адміністрації Київської області № 813 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання земельної ділянки в оренду" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для спорудження сонячної електростанції (об'єкт енергетики, який виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії) по виробництву та розподіленню електроенергії за межами населених пунктів за рахунок земель запасу (землі сільськогосподарського призначення Дитятківської сільської ради) Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС"; надано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕС" терміном на 49 років земельну ділянку, загальною площею 11,1017 га ( в т.ч. 5,44 58 га - рілля, 5,6559 га - сіножаті) для спорудження сонячної електростанції (об'єкт енергетики, який виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії) по виробництву та розподіленню електроенергії за межами населених пунктів за рахунок земель запасу (землі сільськогосподарського призначення) Дитятківської сільської ради.

Між Іванківською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтес" (Орендар) 29.12.2012 було укладено договір оренди землі № 1/29-12-12, за умовами якого орендодавець зобов'язався надати в строкове платне користування земельну ділянку для спорудження сонячної електростанції (об'єкт енергетики, який виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії) по виробництву та розподіленню електроенергії, за рахунок земель несільськогосподарського призначення - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Фрузинівка на території Дитятківської сільської ради Іванківської району Київської області.

Відповідно до п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 11,1017 га.

Орендна плата становить 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки сплачується у грошовій формі на рахунок Дитятківської сільської ради у сумі 117 567 грн. за рік.

Місцевий господарський суд вірно встановив, що згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2014 року, плану лісонасаджень ДП "Іванківський лісгосп" Оранське лісництво, проекту організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства "Іванківське лісове господарство" та листа Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання "Украдержліспроект" від 26.04.2017 № 219 спірна земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні ДП "Іванківський лісгосп", є земельною ділянкою лісогосподарського призначення.

З листа ДП "Іванківське лісове господарство" від 03.03.2017 № 122 вбачається, що вилучення та змін площ протягом 2010-2016 років не здійснювалася, погодження та вилучення земельних ділянок не надавались.

Предметом позову є вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження Іванківської районної державної адміністрації Київської області № 813 від 20.11.2012, визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2012 за № 1/29-12-12, який укладений між Іванківською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтес", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2012 за № 322200004000321, з припиненням зобов'язань за останнім на майбутнє.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 5 Лісового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - ЛК України) до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Частиною 1 статті 8 Лісового кодексу України встановлено, що у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - ЗК України) до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до ст. 57 ЗК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища (ч. 3 ст. 57 ЛК України).

Згідно з ч. 5 ст. 116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Таким чином, вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, зокрема, відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що позивач-2, як постійний землекористувач спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення та позивач-1, як орган виконавчої влади з питань лісового господарства, не погоджували вилучення спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення та зміну цільового призначення спірної земельної ділянки.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку з яким погоджується суд апеляційної інстанції про те, що доводи прокуратури на те, що розпорядження Іванківської районної державної адміністрації Київської області № 813 від 20.11.2012 прийнято всупереч вимогам ст.ст. 20, 22, 56, 57, 84, 141, 149 Земельного кодексу України, ст. 57 ЛК України, оскільки ліси взагалі не можуть передаватися в користування інакше як спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства, підтверджені матеріалами справи.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що укладення спірного договору оренди землі від 29.12.2012 за № 1/29-12-12 без припинення права користування нею у відповідача-2 або їх вилучення, призвело до вибуття спірної земельної ділянки з користування держави всупереч встановленому законом порядку, що є підставою для визнання недійсним спірного договору оренди землі від 29.12.2012 за № 1/29-12-12.

Беручи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження Іванківської районної державної адміністрації Київської області № 813 від 20.11.2012, визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2012 за № 1/29-12-12, який укладений між Іванківською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтес", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2012 за № 322200004000321, з припиненням зобов'язань за останнім на майбутнє.

Твердження відповідачів на те, що спірна земельна ділянка не належить до лісового фонду України, що підтверджується довідкою Управління Держкомзему у Іванківському районі Київської області № 04-03/25-857 спростовуються тим, що згідно фрагменту з публічної кадастрової карти України земельна ділянка з кадастровим номером 3222080800:01:024:0021 накладається на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП "Іванківське лісове господарство".

Місцевий господарський суд вірно звернув увагу сторін на те, що на момент отримання спірної земельної ділянки в користування відповідач-2 не знав і не міг знати, що орендована земельна ділянка є земельною ділянкою лісогосподарського призначення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем-2 подано до суду першої інстанції заяву про застосування до позовних вимог позовної давності, на що місцевий господарський суд зазначив наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звернувся з позовом 14.07.2017, що підтверджується відміткою канцелярії Господарського cуду Київської області на 1 аркуші позовної заяви.

Проте, як вбачається з акту обстеження земельної ділянки площею 11,1017 га, що надається в оренду ТОВ "Альтес" на землях Дитятківської сільської ради (за межами с. Фрузинівка) для спорудження сонячної електростанції від 21.08.2012 Державне спеціалізоване лісозахисне підприємством "Київлісозахист", яке разом з Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства та Державним підприємством "Іванківське лісове господарство" є структурними підрозділами Державного агентства лісових ресурсів України, обстежило спірну земельну ділянку 21.08.2012.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позивачі були обізнані про оформлення документів ТОВ "Альтес" для укладення договору оренди спірної земельної ділянки з 21.08.2012 і щодо укладення спірного договору оренди.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про пропуск позивачами позовної давності у вказаній справі, а тому в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження Іванківської районної державної адміністрації Київської області № 813 від 20.11.2012, визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2012 за № 1/29-12-12, який укладений між Іванківською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтес", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2012 за № 322200004000321, з припиненням зобов'язань за останнім на майбутнє, правомірно відмовлено місцевим господарським судом, у зв'язку з пропуском позовної давності.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2017р у справі №911/2168/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Першого заступника прокурора Київської області, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2017р у справі №911/2168/17 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2017р у справі №911/2168/17- залишити без змін.

3. Матеріали справи 911/2168/17 повернути до суду першої інстанції.

4. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді С.А. Гончаров

А.Г. Майданевич

Повний текст постанови складено 01.02.2018 року.