Постанова

від 12.09.2017 по справі 927/333/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2017 р. Справа№ 927/333/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Ткаченка Б.О.

Баранця О.М.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.

представників

Позивача Борода А.В.

Відповідача не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чернігівський"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.05.2017 по справі №927/333/17 (суддя Фетисова І.А.)

за позовом Приватного підприємства "ТТ-Нафта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чернігівський"

про стягнення 546 551,35 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.05.2017 по справі №927/333/17 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чернігівський" на користь Приватного підприємства "ТТ-Нафта" 424425,80 грн основного боргу, 80910,68 грн пені, 7759,24 грн відсотків річних, 33237,15 грн інфляційних втрат та 8194,99 грн судового збору.

Відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 197,42 грн пені, 21,06 грн 3% річних.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чернігівський" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.05.2017 скасувати частково, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, нарахованої після 31.12.2016.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 колегією суддів у складі: головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Ткаченко Б.О., Пашкіна С.А. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду 29.08.2017.

28 серпня 2017 року, через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів, представник апелянта подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2017 розгляд справи відкладено до 12.09.2017.

Розпорядженням від 11.09.2017 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу суддів від 11.09.2017, в зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. яка не є головуючим суддею у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя - Сітайло Л.Г. судді: Ткаченко Б.О., Баранець О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 колегією суддів, в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чернігівський" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.05.2017 по справі №927/333/17 до свого провадження.

11 вересня 2017 року, через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів, представник апелянта подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 12.09.2017 з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, прийшла до висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.

Статтею 77 ГПК України не передбачено обов'язку суду відкладати розгляд справи через нез'явлення в засідання представника сторони, коли спір може бути вирішено в даному засіданні.

Колегія суддів звертає увагу, що явка представників сторін в судове засідання 11.09.2017 обов'язковою не визнавалась.

Поряд з цим, обґрунтовуючи зазначене клопотання про відкладення розгляду справи представник відповідача зазначає про хворобу керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чернігівський" проте, жодних доказів на підтвердження своїх доводів останнім не надано.

Крім того, законодавством не передбачено обмежень щодо надання керівником юридичної особи повноважень її представника у господарському процесі іншим особам, крім тих, що не мають можливості взяти участь у судовому засіданні.

Беручи до уваги, що представники сторін повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив, проти доводів викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.05.2017.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

16 січня 2017 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу товару №187 В (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору продавець (позивач) зобов'язується передати (відпустити) Товари у власність покупця (відповідач) товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в повному обсязі в порядку та умовах, визначених у даному Договорі.

Згідно з п. 1.2 Договору під товаром у даному Договорі розуміється - паливно-мастильні матеріали, а саме: газ скраплений, дизельне пальне, А-92, А-95, Деетанпропанбуталізований к-т, авто мастила.

Відповідно до п. 3.1 Договору відпуск (передача) Товарів здійснюється відповідно до цін, чинних на автозаправних станціях на момент здійснення операції по відпуску (передачі) товару покупцеві.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що ціна (вартість) Товарів визначається продавцем самостійно.

Згідно з п. 3.3 Договору загальний об'єм (кількість) Товарів, що передаються за цим Договором, сторонами не обмежується і визначається на підставі фактичного обсягу, асортименту та цін (вартості) поставленого Товару за цим Договором, що підтверджується даними чеків реєстраторів розрахункових операцій АЗС, або накладних на одержання Товару (накладних, видаткових накладних), або у випадках, передбачених цим Договором - спеціальних відомостей, якими оформлялися операції відпуску Товарів.

Відповідно до п. 3.6 Договору оплату рахунку наданого Продавцем Покупець зобов'язаний здійснити протягом 1 (одного) банківського дня з моменту його виставлення Продавцем.

Пунктом 3.9.1 Договору встановлено, що при наявності заборгованості перед постачальником за раніше відвантажені покупцю ПММ, платежі, що надходять на рахунок Постачальника від Покупця зараховуються в погашення існуючої заборгованості за попередні поставки ПММ (у порядку черговості) незалежно від указаного Покупцем призначення платежу до повного погашення існуючої заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач в період з 16.01.2016 по 31.12.2016 передав, а відповідач прийняв товар на суму 811886,15 грн. Відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, а саме частково розрахувався за отриманий товар.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що прийняття відповідачем товару підтверджується видатковими накладними підписаними уповноваженими особами та не заперечується сторонами, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги, в частині стягнення основного боргу в сумі 424425,80 грн. (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів перевіривши розрахунок місцевого господарського суду 3% річних та інфляційних втрат, який складено арифметично вірно, прийшла до висновку про його обґрунтованість.

Також позивачем заявлено до стягнення 81108,10 грн. - пені.

Так, у сфері господарювання, згідно з частиною другою статті 217 та частиною першою статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 5.3 Договору Покупець зобов'язаний за прострочення оплати сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків відповідно до умов Договору.

Доводи апелянта щодо відсутності підстав для нарахування пені після закінчення строку дії Договору, колегією суддів визнано безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Водночас, ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України встановлює, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частиною 4 ст. 631 Цивільного кодексу України передбачено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Разом з цим, главою 50 Цивільного кодексу України визначено підстави припинення зобов'язання, серед яких відсутня така підстава як закінчення строку дії договору.

Як вбачається з умов Договору сторони визначили строк дії договору до 31.12.2016.

При цьому, в п. 8.3 Договору сторони погодили, що закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, взятих на себе за цим договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що строк дії договору та строк виконання зобов'язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов'язань за договором, зокрема, в частині оплати послуг.

Колегія суддів перевіривши розрахунок пені, який складено арифметично вірно, прийшла до висновку про його обґрунтованість.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чернігівський" та скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.05.2017 по справі №927/333/17.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чернігівський" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.05.2017 по справі №927/333/17 залишити без змін.

2.Матеріали справи №927/333/17 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді Б.О. Ткаченко

О.М. Баранець