Постанова

від 04.05.2018 по справі 927/333/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 927/333/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чернігівський" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.05.2017 (суддя Фетисова І.А.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 (головуючий - Сітайло Л.Г., судді Баранець О.М., Ткаченко Б.О.) у справі

за позовом Приватного підприємства "ТТ-Нафта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чернігівський"

про стягнення 546 551,35 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У березні 2017 року Приватне підприємство "ТТ-Нафта" (далі - ПП "ТТ-Нафта", продавець) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом (з урахуванням заяви від 11.05.2017 про зменшення розміру позовних вимог) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чернігівський" (далі - ТОВ "Торговий дім "Чернігівський", покупець) 424425,80 грн. основного боргу, 81108,10 грн. пені, 33237,15 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 7780,30 грн.

Позовна заява обґрунтовується неналежним виконанням відповідачем зобов'язань із своєчасної оплати отриманого від позивача товару за договором купівлі-продажу №187В від 16.01.2016 (далі - договір №187В).

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.05.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2017, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Торговий дім "Чернігівський" на користь ПП "ТТ-Нафта" 424425,80 грн. основного боргу, 80910,68 грн. пені, 33237,15 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 7759,24 грн. Відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 197,42 грн. пені та 21,06 грн. - 3% річних.

Рішення та постанова мотивовані статтями 526, 530, 546, 612, 625, 631, 692, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статтями 180, 217, 230 Господарського кодексу України (далі - ГК) та статтями 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) в редакції, чинній до 15.12.2017, з посиланням на які суди дійшли висновку про доведеність прострочення виконання покупцем своїх зобов'язань з оплати товару, переданого продавцем за договором №187В, та правомірне нарахування позивачем пені, інфляційних втрат і 3% річних.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, 25.11.2017 відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати у частині стягнення пені, нарахованої після 31.12.2016, і прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на невірне застосування і порушення судами першої та апеляційної інстанцій приписів статті 631 ЦК та статей 230, 231 ГК, наголошуючи на тому, що судами не взято до уваги закінчення 31.12.2016 строку дії договору №187В, пунктом 8.2 якого встановлювався розмір пені, внаслідок чого після 31.12.2016 пеня нараховувалася позивачем неправомірно.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Позивачем відзив на касаційну скаргу не подавався.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши доводи сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 16.01.2016 між сторонами було укладено договір №187В, за умовами пункту 1.1 якого продавець зобов'язується передати (відпустити) у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в повному обсязі в порядку та умовах, визначених у даному Договорі.

Згідно з пунктами 1.2, 3.1, 3.6 договору №187В під товаром у даному договорі розуміється - паливно-мастильні матеріали, а саме: газ скраплений, дизельне пальне, А-92, А-95, Деетанпропанбуталізований к-т, автомобільні мастила. Відпуск (передача) товарів здійснюється відповідно до цін, чинних на автозаправних станціях на момент здійснення операції по відпуску (передачі) товару покупцеві. Оплату рахунку, наданого продавцем, покупець зобов'язаний здійснити протягом 1 (одного) банківського дня з моменту його виставлення продавцем.

Відповідно до пункту 5.3 договору №187В покупець зобов'язаний за прострочення оплати сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків відповідно до умов договору.

На виконання умов договору позивач в період з 16.01.2016 по 31.12.2016 передав, а відповідач прийняв товар на суму 811886,15 грн. Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, а саме частково розрахувався за отриманий товар.

В основу оскаржуваних рішення і постанови покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про доведеність обставин невиконання покупцем зобов'язання з оплати товару у встановлений строк, внаслідок чого у продавця виникло право вимагати від відповідача сплатити пеню, інфляційні втрати і 3% річних.

Колегія суддів погоджується з висновками судів з огляду на таке.

Згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Главою 50 ЦК визначено підстави припинення зобов'язання, серед яких відсутня така підстава як закінчення строку дії договору.

Відповідно до статті 599 ЦК зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В пункті 8.3 договору №187В сторони погодили, що закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, взятих на себе за цим договором, та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Наведений пункт договору відповідає вимогам частини 4 статті 631 ЦК, якою передбачено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 230 ГК штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання

Частиною 2 статті 231 ГК передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи наведені положення законодавства, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що строк дії договору та строк виконання зобов'язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов'язань за договором, зокрема, в частині оплати поставленого товару, тому помилковим є твердження відповідача про відсутність підстав для нарахування продавцем пені поза межами строку дії договору №187В за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару, яке мало місце під час дії цього договору.

Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару за договором №187В належним чином доведений та підтверджений матеріалами справи.

З огляду на те, що відповідно до частини 1 статті 300 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а відповідачем судові рішення не оскаржуються в частині задоволення позовних вимог про стягнення 424425,80 грн. основного боргу, 33237,15 грн. інфляційних втрат і 3% річних у сумі 7759,24 грн., то колегією суддів законність і обґрунтованість зазначених рішень у цій частині не перевіряється.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на неврахування судами факту закінчення 31.12.2016 строку дії договору №187В, пунктом 8.2 якого встановлювався розмір пені, внаслідок чого після 31.12.2016 пеня нараховувалася позивачем неправомірно, оскільки, з урахуванням положень статті 599 та частини 4 статті 631 ЦК, апеляційний суд правильно зазначив, що закінчення строку дії цього договору не є підставою припинення зобов'язань покупця з оплати переданого продавцем товару у строк, що настав до 01.01.2017, так само як ТОВ "Торговий дім "Чернігівський" не може бути звільнене від відповідальності у вигляді пені, застосованої кредитором за порушення, яке мало місце під час дії договору.

Крім того, доводи скаржника про неправомірність стягнення пені, нарахованої поза строком дії договору, також суперечать приписам частини 6 статті 232 ГК, згідно якої нарахування штрафних санкцій припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, і зазначений строк (6 місяців) жодною нормою ЦК та ГК не обмежується терміном дії договору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені, оскільки позивачем доведено факт прострочення виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань з оплати отриманого товару, як наслідок, оскаржувані рішення та постанова ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відтак, оскаржувана постанова прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права (статей 526, 546, 599, 612, 631, 692 ЦК, статей 193, 216, 217, 230, 231, 232 ГК) та без порушення норм процесуального права (статей 33, 43, 101 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення позовних вимог.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чернігівський" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 11.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 у справі №927/333/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков