Постанова

від 11.09.2017 по справі 40/259

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.09.2017 справа №40/259

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів при секретарі судового засідання:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 за участю представників: від позивача:не з'явився; від відповідача: від ДВС: не з'явився; не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуЦентрально-міського відділу Державної виконавчої служби міста Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, м. Лиман, Донецька область на ухвалу господарського судуДонецької області від 30.05.2017 у справі№ 40/259 (суддя: Левшина Г.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерофіс Лімітед , м. Київ до Державного підприємства Макіїввугілля , м. Макіївка, Донецька область (м.Київ) простягнення 72 025 грн. 70 коп.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.10.2009 р. по справі №40/259 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерофіс Лімітед (далі - ТОВ Інтерофіс Лімітед , позивач, стягувач) до Державного підприємства Макіїввугілля (далі - ДП Макіїввугілля , відповідач, боржник) про стягнення 72 025 грн. 70 коп. задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача борг в сумі 62 308 грн. 72 коп., 3 % річних за період з 24.01.2008 р. по 12.08.2009 р. в сумі 9 716 грн. 98 коп. за прострочення виконання грошових зобов'язань, витрати по держмиту в сумі 720 грн. 26 коп., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн.

06.11.2009р. господарським судом Донецької області на виконання рішення суду від 20.10.2009 р. видано відповідний наказ.

11.04.2017 р. до господарського суду Донецької області від ТОВ Інтерофіс Лімітед надійшла скарга № 5 від 07.04.2017 р. на дії Центрально-міського відділу Державної виконавчої служби міста Макіївка щодо виконання судового рішення по справі № 40/259, відповідно до якої позивач просив:

- визнати незаконними дії Центрально-міського відділу ДВС міста Макіївка ГТУЮ у Донецькій області щодо завершення виконавчого провадження № 22225359 та повернення стягувачу наказу господарського суду Донецької області №40/259 від 06.11.2009р.;

- скасувати постанову Центрально-міського відділу ДВС міста Макіївка ГТУЮ у Донецькій області по виконавчому провадженню №22225359 від 10.11.2014р. про повернення виконавчого документа стягувачу;

- зобов'язати Центрально-міський відділ ДВС міста Макіївка ГТУЮ у Донецькій області поновити виконавче провадження №22225359;

- зобов'язати Центрально-міський відділ ДВС міста Макіївка ГТУЮ у Донецькій області вжити в рамках виконавчого провадження №22225359 всі можливі заходи примусового виконання рішень, що передбачені діючим законодавством України, з метою належного виконання наказу суду по справі №40/259.

Ухвалою місцевого господарського суду від 30.05.2017 р. скаргу позивача задоволено частково:

- визнано незаконними дії Центрально-міського відділу ДВС міста Макіївка щодо завершення виконавчого провадження №22225359 та повернення стягувачу наказу господарського суду Донецької області №40/259 від 06.11.2009 р.;

- визнано недійсною постанову Центрально-міського відділу ДВС міста Макіївка по виконавчому провадженню №22225359 від 10.11.2014 р. про повернення виконавчого документа стягувачу;

- у задоволенні решти вимог вказаної скарги позивача відмовлено.

В частині задоволення скарги ухвала суду мотивована доведеністю та обґрунтованістю вимог.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду від 30.05.2017 р., Центрально-міський відділ ДВС міста Макіївка ГТУЮ у Донецькій області звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні скарги відмовити у повному обсязі. Крім того, в апеляційній скарзі заявником заявлено клопотання про її розгляд без участі представника Центрально-міського відділу ДВС міста Макіївка ГТУЮ у Донецькій області.

В обґрунтування апеляційної скарги, заявник посилається на те, що ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Центрально - міський відділ ДВС м.Макіївка ГТУЮ у Донецькій області вважає, що дії органу виконання щодо завершення виконавчого провадження є правомірними у зв'язку з неможливістю проведення виконавчих дій на тимчасово неконтрольованій території.

Апелянт посилається на те, що виконавчі провадження в паперовому вигляді та оригінали виконавчих документів до переведеного відділу не передавалися. Всі виконавчі провадження, які не були передані до відділу, та знаходились в реєстрі ЄДРВП, були завершені з метою недопущення несанкціонованого доступу до цих виконавчих проваджень.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 14.08.2017 р. у складі колегії суддів: головуючий - Дучал Н.М., судді - Агапов О.Л., Геза Т.Д. апеляційну скаргу заявника прийнято до провадження.

Розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду № 1471 від 28.08.2017 р. через неможливість головуючого судді Дучал Н.М. продовжувати розгляд справи у зв'язку із перебуванням у відпустці на призначену дату судового засідання, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 40/259.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2017 р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Будко Н.В., судді - Сгара Е.В., Мартюхіна Н.О.

Розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду № 1596 від 08.09.2017 р. у зв'язку з перебуванням судді Сгара Е.В. у відпустці на дату розгляду справи призначено повторний автоматизований розподіл справи № 40/259.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 08.09.2017 р. визначено судову колегію у такому складі: головуючий - Будко Н.В., судді - Мартюхіна Н.О., Агапов О.Л.

Сторони письмові відзиви на апеляційну скаргу не надали, представники сторін у судові засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

30.08.2017 р. та 11.09.2017 р. до Донецького апеляційного господарського суду надійшли клопотання заявника апеляційної скарги про розгляд справи без участі його представника у зв'язку з відсутністю фінансування витрат на оплату відрядження.

Судова колегія враховує наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої особи.

Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 14.08.2017 р., від 28.08.2017 р. не визнавалась обов'язковою явка представників сторін та сторони були попереджені, що у разі неявки їх представників у судове засідання, апеляційна скарга буду розглянута за наявними матеріалами у справі.

З огляду на викладене, вищевказані клопотання заявника апеляційної скарги судовою колегією задоволені.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою ВП № 22225359 від 28.04.2010 р. головним державним виконавцем Петровим О.В. відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 40/259, виданого 06.11.2009 р. господарським судом про стягнення боргу у сумі 72 981 грн. 97 коп.

Оскільки в Автоматизованій системі виконавчого провадження відомості по виконавчому провадженню відсутні, на підтвердження чого позивачем до згаданої скарги додано засвідчену належним чином роздруківку з веб-сайту (а.с.23), тому позивач листом від 13.02.2017р. №13/0317-007 звернувся до ВДВС з клопотанням щодо надання інформації про стан, зокрема, виконавчого провадження з виконання наказу суду по справі №40/259.

Згідно листа від 21.03.2017р. №14.8-16-208 ВДВС повідомлено позивача про ті обставини, що виконавче провадження, зокрема, №22225359 про стягнення з ДП Макіїввугілля заборгованості на користь позивача завершено 10.11.2014р. та повернуто стягувачеві. У вказаному листі також зазначено, що жодних документів в паперовому вигляді до переміщеного відділу в м.Лиман не надавалось.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача зі скаргою на дії державного виконавця до місцевого господарського суду.

Судова колегія враховує наступне.

У відповідності зі ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на усій території України.

Відповідно до положень Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Однією з засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. № 18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, в тому числі, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до органів державної виконавчої служби.

Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (ч.1 ст.2 Закону України "Про виконавче провадження" (закон в редакції, що діяв на момент вчинення виконавчих дій).

Частинами 1, 3 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначено певний перелік обов'язків та прав державних виконавців, до яких, зокрема, віднесено: обов'язок неупередженого, своєчасного і у повному обсязі вчинення виконавчих дій, здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі не надання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з приписами ст.32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень, є, зокрема, звернення стягнення на кошти і інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Таким чином, згідно положень діючого законодавства, обов'язком органів виконавчої служби є забезпечення повного, своєчасного та неупередженого виконання рішення суду

Відповідно до п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

При цьому, частиною другої статті 47 Закону встановлено, що при наявності обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт. Матеріали справи свідчать про те, що наказ № 40/259, виданий господарським судом Донецької області 06.11.2009 р. повернуто органом ДВС стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» .

За відомостями, що містяться у Витягу з Автоматизованої системи виконавчого провадження (а.с. 27-28, 44-45) підставою вчинення вказаної дії державним виконавцем визначено:

«Законами України «Про боротьбу з тероризмом» , «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та інш. визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. 07.11.2014 розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085-р було затверджено перелік населених пунктів (зона АТО), на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. У зв'язку з чим виконавчі дії на тимчасово неконтрольованій території не проводяться. Подальше проведення виконавчих дій неможливо у зв'язку з тим, що матеріали виконавчого провадження перебувають на території, на якій на даний час проводиться активна фаза АТО, а Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області переміщено на територію, підконтрольну українській владі. Згідно п.9 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснене частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення» .

Судова колегія враховує наступне.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07.11.2014р. на території м. Макіївка органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі.

Згідно наказу Міністерства юстиції України № 247/7 від 25.11.2014 «Про переміщення органів та установ юстиції Донецької області» органи виконавчої служби були переміщені з неконтрольованих територій на підконтрольні території 25.11.2014р.

Таким чином, станом на 10.11.2014р. ВДВС, який знаходився у місті Макіївка, не міг здійснювати свої повноваження.

Крім того, відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 953/5 від 17.06.2014р. «Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції» ДП «Інформаційний центр» тимчасово припинило доступ користувачів до Державних реєстрів інформаційної системи МЮУ, до закінчення АТО на сході України у тому числі м. Макіївка, Донецької області.

Таким чином, станом на 10.11.2014р. ВДВС та його посадові особи не мали доступу до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень і не могли внести до нього відомості щодо завершення виконавчого провадження.

Слід зазначити, що 24.07.2014 УДППЗ «Укрпошта» повідомила, що у зв'язку з активним розгортанням бойових дій в зоні проведення АТО, неможливо дістатися до місця призначення пошти, а тому піклуючись про здоров'я і життя працівників підприємство призупинило роботу поштових відділень в деяких населених пунктах Донецької та Луганської областей, в тому числі у м. Макіївка.

Тобто, станом на 10.11.2014р. ВДВС не мав змоги відправляти рекомендовані листі, і як наслідок, не міг повернути виконавчий документ стягувачу.

З огляду на наведене, скаржник (позивач у справі) ні яким чином не міг отримати постанови про завершення виконавчого провадження та оригінал виконавчого документа, а відділ ДВС, в свою чергу, не мав можливості завершити виконавче провадження 10.11.2014 р., ввести ці відомості до Автоматизованої системи виконавчого провадження та направити наказ господарського суду Донецької області № 40/259 від 06.11.2009 р. стягувачу.

Судова колегія також завертає увагу на те, що заявником апеляційної скарги не виконано ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 28.08.2017 р., якою зокрема зобов'язано Центрально-міський відділ ДВС міста Макіївка ГТУЮ у Донецькій області надати докази повернення виконавчого документа стягувачу від 10.11.2014 р. та докази на підтвердження здійснення виконавчих дій з виконання рішення господарського суду Донецької області від 20.10.2009 р. по справі № 40/259 у період з 28.04.2014 р. по 09.11.2014 р.

Крім того, відділ ДВС не мав законних підстав для завершення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки жодний нормативно-правовий акт України не передбачає і не передбачав, що знаходження боржника на території проведення антитерористичної операції є обставиною, яка виключає здійснення виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження (в редакції чинній станом на час винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу) встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

В Рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997р. у справі «Горнсбі проти Греції» суд наголосив, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципів верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або не спроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.

Аналогічні за змістом висновки містяться в інших рішеннях Європейського суду з прав людини, а саме: у справі «Шмалько проти України» (від 20.07.2004р.) «Півень проти України (від 20.06.2004р.) «Чіжов проти України ( від 17.05.2005р.)

З огляду на наведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про незаконність дій Центрально-Міського відділу ДВС міста Макіївка ГТУЮ у Донецькій області щодо завершення виконавчого провадження № 22225359 та повернення стягувачу наказу господарського суду Донецької області №40/259 від 06.11.2009 р. про стягнення з ДП Макіїввугілля на користь ТОВ Інтерофіс Лімітед боргу в загальній сумі 72 981 грн. 97 коп.

З приводу посилання заявника апеляційної скарги на втрату матеріалів виконавчого провадження, що зумовлює неможливість його поновлення, судова колегія зазначає наступне.

Розділом 15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України за № 2832/5 від 29.09.2016р., визначено порядок відновлення втраченого виконавчого провадження або матеріалів виконавчого провадження.

Так, відповідно до п.1 розділу 15 зазначеної Інструкції, за заявою сторони виконавчого провадження або з ініціативи виконавця відновленню підлягають

- втрачене виконавче провадження або його матеріали

- знищене виконавче провадження у разі постановлення Європейського судом з прав людини рішення, відповідно до якого держава зобов'язана виконати рішення національного суду

- виконавче провадження, виконання за яким здійснювалося на тимчасово окупованій території.

Пункт 2 розділу 15 Інструкції встановлює вимоги до заяви про відновлення виконавчого провадження, які подаються стороною виконавчого провадження, та вимоги до заяви, яка подається боржником, щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження, виконання за яким здійснювалося на тимчасове окупованій території.

Відповідно до п.2 цього розділу, у заяві про відновлення матеріалів виконавчого провадження, виконання за яким здійснювалося на тимчасово окупованій території яка подається боржником, зазначаються обставини, які зумовлюють необхідність відновлення виконавчого провадження (намір виконати рішення, припинення заходів примусового виконання рішень у зв'язку з виконанням рішення у повному обсязі, скасування рішення на підставі якого видано виконавчий документ тощо) У разі виконання боржником рішення у повному обсязі до заяви додаються квитанції, платіжні документи, що підтверджують сплату боргу за виконавчим документом, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження (у разі винесення відповідних постанов).

Пунктом 3 розділу 15 Інструкції передбачено, що виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони можуть звернутися до суду або іншого органу (посадової особи) які видали виконавчий документ, за видачею дублікату виконавчого документа.

Згідно пункту 4 розділ 15 Інструкції, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього дублікату виконавчого документа (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 3 цього розділу) виносить постанову про відновлення втраченого (знищеного) виконавчого провадження і не пізніше наступного дня надсилає її стягувачеві та боржникові.

Пунктом 5 розділу 15 Інструкції встановлено, що у разі відновлення виконавчого провадження за ініціативою виконавця він у постанові роз'яснює сторонам право надати документи виконавчого провадження, їх копії інші документи або відомості, що стосуються втраченого виконавчого провадження.

Для відновлення виконавчого провадження чи його матеріалів державний виконавець використовує відомості автоматизованої системи виконавчого провадження про винесені постанови та інші документи виконавчого провадження, інформацію та документи, одержані ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження (п.6 розділ 15 Інструкції).

Відновлене виконавче провадження підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом (п.7 розділ 15 Інструкції).

Таким чином, матеріали втраченого виконавчого провадження можуть бути поновлені і за ініціативою державного виконавця.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Відповідно до п.9.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця, щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи приписи Господарського процесуального кодексу України, пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» , у суду відсутні повноваження скасовувати рішення органів Державної виконавчої служби. Натомість встановивши обґрунтованість доводів заявника, суд може визнати постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-08/369 від 29.06.2010р. «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» , вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), у зв'язку з проханням визнати її недійсною.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимога заявника про скасування постанови ВДВС по виконавчому провадженню №22225359 від 10.11.2014р. про повернення виконавчого документа стягувачу за своїм змістом є тотожньою вимозі про визнання даної постанови недійсною, тому на законних підставах задовольнив скаргу позивача в цій частині.

Враховуючи незаконність дій відділу виконавчої служби, пов'язаних з поверненням виконавчого документа стягувачу із виконання наказу господарського суду Донецької області по справі №40/259, судова колегія дійшла вважає, що постанову № 22225359 від 10.11.2014 р. державного виконавця Центрально-Міського відділу ДВС міста Макіївка ГТУЮ у Донецькій області слід визнати недійсною.

Відповідно до п.9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Тобто, подання скаржником на виконання наказу господарського суду Донецької області №40/259 в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» , до ДВС є підставою для відкриття виконавчого провадження.

При цьому, поновлення виконавчого провадження можливе виключно за умови його попереднього зупинення.

За таких обставин, враховуючи відсутність в матеріалах справи відомостей щодо зупинення виконавчого провадження №22225359, та виходячи з того, що на момент розгляду даної скарги судом першої інстанції в матеріалах справи відсутні докази повторного пред'явлення наказу суду до виконання і ухилення ВДВС від вчинення відповідної дії, скарга №5 від 07.04.2017р. в частині вимог про зобов'язання ВДВС поновити виконавче провадження №22225359; зобов'язання ВДВС вжити в рамках виконавчого провадження №22225359 всі можливі заходи примусового виконання рішень, що передбачені діючим законодавством України, з метою належного виконання наказу суду по справі №40/259 господарським судом Донецької області правомірно залишена без задоволення, з чим судова колегія цілком погоджується.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законною та обґрунтованою, а тому, підлягає залишенню в силі.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105, 106, 121-2 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Центрально-міського відділу Державної виконавчої служби міста Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на ухвалу господарського суду Донецької області від 30.05.2017 р. у справі № 40/259 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 30.05.2017 р. у справі № 40/259 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.В. Будко

Судді: О.Л. Агапов

ОСОБА_3