Ухвала

від 06.09.2017 по справі 802/805/17-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/805/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

06 вересня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Сапальової Т.В. Матохнюка Д.Б. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника позивача: Горобця Д.Г.

представників відповідача: Волошенюк Є.А., Брояк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом спільного українсько-російського підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Чайковський текстиль - Україна" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

в травні 2017 року позивач - спільне українсько-російське підприємство - товариство з обмеженою відповідальністю "Чайковський текстиль - Україна" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.06.2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, що СУРП ТОВ "Чайковський текстиль - Україна" було укладено експортний контракт з нерезидентом СООО "Рыбницкая швейная фабрика" Молдова, про продаж нерезиденту товару - тканини з бавовняних волокон. Сума контракту складає 10000000 рос. руб. Згідно додаткової угоди до контракту №1 від 19.09.2016 року - валютою боргу є рос. руб., валютою платежу виступає дол. США. Валюта платежу переводиться в валюту боргу по крос-курсу НБУ на дату платежу. На виконання умов зазначеного контракту СУРП ТОВ "Чайковський текстиль - Україна" відвантажено на користь нерезидента товар (тканина з бавовняних волокон, код товару - 5209320000) згідно МД №401090002/2016/017424 від 29.07.2016 року на суму 2775761,90 рос. руб. Граничний строк надходження валютної виручки за вказаною операцією - 26.11.2016 року.

В законодавчо встановлений строк валютна виручка від нерезидента надійшла частково, в сумі 19612,24 дол. США, що по крос-курсу на дату платежу складає 1263202,28 рос. руб., станом на 27.11.2016 року за розрахунками по контракту утворилась прострочена дебіторська заборгованість в сумі 1512559,62 рос. руб.

Під час проведення перевірки висновок центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку для продовження строків розрахунків по контракту № 20/05 від 20.05.2016 року СУРП ТОВ "Чайковський текстиль - Україна" не надавався. Уповноважений банк ПАТ "Сбербанк" листом №14182/4/07-5-2/БТ від 08.12.2016 року надав Вінницькій ОДПІ інформацію про порушення законодавчо встановлених строків розрахунків в сфері ЗЕД за експортними операціями, здійсненими СУРП ТОВ "Чайковський текстиль - Україна" по договору № 20/05 від 20.05.2016 року.

В зв'язку з невиконанням нерезидентом умов договору, СУРП ТОВ "Чайковський текстиль - Україна" звернулось до Вінницького міського суду Вінницької області з позовною заявою про стягнення заборгованості із солідарних боржників в розмірі 1512599,62 рос. руб. та 10000,00 грн. з поручителя ОСОБА_5 та нерезидента - СООО "Рыбницкая швейная фабрика" Молдова, за поставлений товар по контракту № 20/05 від 20.05.2016 року. Справу за позовом СУРП ТОВ "Чайковський текстиль - Україна" до солідарних боржників - поручителя ОСОБА_5 та СООО "Рыбницкая швейная фабрика" прийнято до провадження у Вінницькому міському суді Вінницької області 18.01.2017 року за №127/428/17. Станом на день завершення перевірки остаточного рішення суду по вказаній справі не винесено.

Актом перевірки від 12.04.2017 року № 199/1402/30362716 на заборгованість 1512559,62 рос. рублів нараховано 93423,37 грн. пені за порушення законодавчо встановлених строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за період з 27.11.2016 року по 17.01.2017 року.

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Податкового кодексу України, Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України).

Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

Згідно ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого Документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг.

Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Згідно ст. 2 вказаного Закону імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку (1392-2007-п), встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 7 ст. 6 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Колегія суддів звертає увагу на те, що дефіцит іноземної валюти в країні нерезидента є непереборною обставиною, яка виникла після укладення контракту та не залежить від волі сторін під час його виконання.

З аналізу наведених вище норм випливає, що визначальним фактором для нарахування пені є порушення резидентами передбачених Законом та/або постановою НБУ строків при здійсненні експортних операцій.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, нерезидент СООО "Рибницькая швейная фабрика" повідомив позивача, що не може здійснити оплату поставленого товару, оскільки у банках, які знаходяться на території м. Рибниця, взагалі відсутня іноземна валюта, яку можна купити та перерахувати на користь Позивача.

Згідно даних документів у контрагента СООО "Рибницькая швейная фабрика" протягом всього періоду розрахунків була відсутня можливість придбати іноземну валюту - російські рублі або долари США для проведення розрахунків з позивачем.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що дана обставина є форс-мажорною, оскільки вищевказані непередбачувані обставини ускладнюють виконання укладеного між сторонами зовнішньоекономічного договору, що підтверджується актом експертизи ТПП Придністров'я №114751 від 14.10.2016 року та висновком Вінницької ТПП №23/12/733 від 24.04.2017 року.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права та прийшов до обґрунтованого висновку, що спірне податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області № 0002861402 від 26.04.2017 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи, викладені в апеляційні скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують, при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції допущено не було, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 12 вересня 2017 року.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Сапальова Т.В. Матохнюк Д.Б.