Постанова

від 13.03.2018 по справі 802/805/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2018 року

Київ

справа №802/805/17-а

касаційне провадження №К/9901/33116/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Управління) на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19.06.2017 (суддя - КрапівніцькаН.Л.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2017 (головуючий суддя - Боровицький О.А., судді - Сапальова Т.В., Матохнюк Д.Б.) у справі за позовом Спільного українсько-російського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю Чайковський текстиль - Україна (далі - Товариство) до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

17.05.2017 Товариство звернулось до суду із позовом до Управління, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002861402 від 26.04.2017.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що в Управління були відсутні правові підстави для нарахування пені згідно спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки в силу положень статті 6 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті перебіг строку, зазначеного у статті 1 цього Закону, зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин, факт настання який підтверджений актом експертизи Торгово-промислової палати Придністров'я № 114751 від 14.10.2016 та висновком Вінницької торгово-промислової палати № 23/12/733 від 24.04.2017.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 19.06.2017 позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 0002861402 від 26.04.2017.

Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.09.2017 рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суди виходили з того, що оскільки перевищення строків, зазначених у статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , було зумовлене виникненням форс-мажорних обставин у країні нерезидента, що підтверджено актом експертизи Торгово-промислової палати Придністров'я № 114751 від 14.10.2016 та висновком Вінницької торгово-промислової палати № 23/12/733 від 24.04.2017, то у Управління були відсутні правові підстави для притягнення позивача до відповідальності, встановленої у статті 4 цього Закону.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 26.10.2017 відкрив касаційне провадження у справі. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, оскільки в силу положень статті 617 Цивільного кодексу України та пункту 3.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо. При цьому, відповідно до пункту 6.10 вказаного Регламенту підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту), а не висновок чи акт експертизи.

Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 Про визначення дня початку роботи Верховного Суду днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2018 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 07.03.2018 прийняв касаційну скаргу Управління до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 13.03.2013.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що 20.05.2016 між Товариством (постачальником) та СООО Рыбницкая швейная фабрика (Молдова, Придністров'я) (покупцем) був укладений контракт № 20/05, відповідно до умов якого постачальник поставляє покупцю тканину (продукцію) у відповідності до узгоджених специфікацій, а покупець зобовязується прийняти та оплатити її в установленому цим контрактом порядку. Загальна вартість контракту становить 10000000,00 рос. руб. Згідно додаткової угоди № 1 від 19.09.2016 валютою боргу є російський рубл, валютою платежу виступає долар США. Валюта платежу переводиться в валюту боргу по крос-курсу НБУ на дату платежу. На виконання умов зазначеного контракту Товариство відвантажило на користь нерезидента продукцію (тканину з бавовняних волокон)згідно митної декларації № 401090002/2016/017424 від 29.07.2016 на суму 2775761,90рос. руб., граничний строк надходження валютної виручки по цій операції 26.11.2016.

На підставі інформації, наданої уповноваженим банком - ПАТ Сбербанк щодо порушень законодавчо встановлених строків розрахунків Управління провело позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства України по контракту №20/05 від 20.05.2016, за результатами якої складений акт.

За висновками вказаного акта перевірки Товариством були порушені вимоги статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 07.06.2016 № 342 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України , що мало вираз у порушенні законодавчих термінів надходження виручки в іноземній валюті у сумі 1512559,62 рос. руб., граничний строк надходження якої 26.11.2016.

У зв'язку з невиконанням нерезидентом умов договору Товариство звернулось до Вінницького міського суду Вінницької області з позовною заявою про стягнення заборгованості із солідарних боржників у розмірі 1512559,62 рос. руб. З нерезидента - СООО Рыбницкая швейная фабрика (Молдова) за поставлений товар по контракту № 20/05 від 20.05.2016 та 10000,00 грн. з поручителя ОСОБА_5 (за договором поруки від 13.07.2016 №13-07/П), який прийнято судом до провадження 18.01.2017 за № 127/428/17.

Оскільки під час проведення перевірки висновок центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, для продовження строків розрахунків по контракту № 20/05 від 20.05.2016 не надавався, Управління прийняло податкове повідомлення-рішення (форми С) № 0002861402 від 26.04.2017, згідно якого нарахувало Товариству пеню за порушення законодавчо встановлених строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за період з 27.11.2016 по 17.01.2017 у сумі 93423,37 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у розділі 6 Форс-мажор контракту №20/05 від 20.05.2016 сторони узгодили, що у випадку, коли будь-яка із сторін не зможе повністю або частково виконати свої зобов'язання за цим контрактом через пожар, стихійне лихо, військові дії будь-якого характеру, блокаду, то виконання зобов'язань буде відкладено до закінчення дії цих умов або причин.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За визначенням, наведеним Положенні про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженому наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 № 201 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зовнішньоекономічний договір (контракт) - це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, та спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Пунктом 1 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженому наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 № 201 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються матеріальним та процесуальним правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше, і відображаються в умовах договору (контракту). До умов, які повинні бути передбачені в договорі (контракті), якщо сторони такого договору (контракту) не погодилися про інше щодо викладення умов договору і така домовленість не позбавляє договір предмета, об'єкта, мети та інших істотних умов, без погодження яких сторонами договір може вважатися таким, що неукладений, або його може бути визнано недійсним внаслідок недодержання форми згідно з чинним законодавством України, відносяться, зокрема, форс-мажорні обставини. Цей розділ містить відомості про те, за яких випадків умови договору (контракту) можуть бути не виконані сторонами (стихійні лиха, воєнні дії, ембарго, втручання з боку влади та інше). При цьому сторони звільняються від виконання зобов'язань на строк дії цих обставин, або можуть відмовитися від виконання договору (контракту) частково або в цілому без додаткової фінансової відповідальності. Строк дії форс-мажорних обставин підтверджується торгово-промисловою палатою відповідної країни.

Відповідно до частин першої, шостої статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Пунктом 1 постанови Правління Національного банку України від 07.06.2016 № 342 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Положеннями частин шостої, сьомої статті 6 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Таким чином, у відносинах щодо дотримання валютного законодавства визначено компетентні органи, які уповноважені засвідчувати обставини непереборної сили, зокрема - Торгово-промислову палату України та інші державні органи, що видають нормативно-правові акти, а саме - Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Президент України.

Абзацом 3 частини третьої статті 14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлено Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженим рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5).

Розмежування компетенції Торгово-промислової палати України та регіональних торгово-промислових палат визначено у пункті 4 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), підпунктом 4.1 якого встановлено, що Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов'язань/обов'язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну торгово-промислову палату.

З огляду на викладене, Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виключно до норм законодавства, де прямо визначено Торгово-промислову палату України як уповноважений орган.

Таким чином, єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), як підстави звільнення від відповідальності, встановленої статтею 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), що прямо передбачено у частині сьомій статті 6 цього Закону, тоді як інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин.

З огляду на викладене, акт експертизи Торгово-промислової палати Придністров'я № 114751 від 14.10.2016 не може вважатись належним доказом підтвердження форс-мажорних обставин, оскільки не відповідає вимогам Положення Про видачу свідоцтва про підтвердження форс-мажорних обставин від 05.04.2002 б/н, затвердженого на основі Закону Республіки Молдова від 13.05.199 № 393-ХIV Про торгово-промислову палату .

Згідно з частиною першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обставини форс-мажору (обставини непереборної сили) не є виключенням із загальних правил доказування. Доказами форс-мажорних обставин є будь-які докази за умови їх належності та допустимості, проте у відносинах щодо дотримання валютного законодавства єдиним доказом настання форс-мажору (обставини непереборної сили) є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, висновок попередніх судових інстанцій про відсутність правових підстав для притягнення Товариства до відповідальності, встановленої у статті 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , з огляду на наявність форс-мажорних обставин, факт настання який підтверджений висновком регіональної торгово-промислової палати, а саме - Вінницької торгово-промислової палати № 23/12/733 від 24.04.2017, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З урахуванням наведеного касаційна скарга Управління підлягає задоволенню, а ухвалені у даній справі судові рішення підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Управління підлягає задоволенню, а постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 19.06.2017 та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2017 підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 349, ч.1 ст. 351, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну Головного управління ДФС у Вінницькій області задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19.06.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2017 скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна