Рішення

від 06.09.2017 по справі 359/927/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/927/15-ц Головуючий у І інстанції Чирка С. С. Провадження № 22-ц/780/531/17 Доповідач у 2 інстанції Сушко Л. П. Категорія 26 06.09.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

06 вересня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді : Сушко Л.П.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

при секретарі : Тимошевській С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Стрюкової Ірини Олександрівни на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Надра до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

встановила:

У серпні 2014 року позивач ПАТ КБ Надра звернувся до суду з вище зазначеним позовом обґрунтовуючи його тим, що 11 вересня 2008 року між ВАТ КБ Надра , правонаступником якого є ПАТ КБ Надра , та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 198135 доларів США на строк до 9 вересня 2033 року зі сплатою 14,99 % річних. 11 вересня 2008 року на забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком та відповідачкою укладено договір іпотеки, за умовами якого вона передала банку в іпотеку земельну ділянку площею 0,15 га, що розташована у с. Вишеньки Бориспільського району Київської області та належить відповідачці на праві власності. Відповідачка взяті на себе зобов'язання не виконувала, на вимоги не реагувала, унаслідок чого станом на 25 червня 2014 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 415294,37 доларів США, що еквівалентно 4 934494,06 грн., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 198135,00 доларів США., що еквівалентно 2354224,02 грн.; заборгованість за відсотками у розмірі 174175,06 доларів США, що еквівалентно 2069533,95 грн.; пеня за прострочення сплати кредиту у розмірі 23 170,81 доларів США, що еквівалентно 275313,69 грн.; штраф у розмірі 19813,50 доларів США, що еквівалентно 235422,40 грн.. З урахуванням наведеного ПАТ КБ Надра просило у рахунок погашення вказаної заборгованості за кредитним договором від 11 вересня 2008 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме земельну ділянку площею 0,15 га, що розташована у с. Вишеньки Бориспільського району Київської області шляхом її продажу ПАТ КБ Надра з застосуванням процедури, передбаченої ст. 38 Закону України Про іпотеку , з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу нерухомого майна з будь-якою особою-покупцем за ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, на умовах та в порядку передбаченому ст. 38 Закону України Про іпотеку , з наданням ПАТ КБ Надра всіх повноважень продавця предмету іпотеки.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2015 року позов ПАТ КБ Надра залишено без задоволення.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 21 квітня 2016 року рішення міськрайонного суду скасовано. У задоволенні позову ПАТ КБ Надра відмовлено з інших підстав.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2016 року рішення апеляційного суду Київської області від 21 квітня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі позивач ПАТ КБ Надра просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі, посилаючись на його незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції обмежив його в праві вибору способу судового захисту, передбаченого ЗУ Про іпотеку .

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що в матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що після укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_4 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку. Враховуючи викладене, відповідач не набув право власності на земельну ділянку, а у ПАТ КБ Надра відповідно не виникло право іпотеки цього об'єкту нерухомого майна. Тому суд вважає, що підстави для звернення стягнення на зазначену земельну ділянку відсутні.

Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що 11 вересня 2008 року ВАТ КБ Надра уклав з ОСОБА_3 кредитний договір №208/56/2008-840, за яким позивач зобов'язався надати кредит у розмірі 198135 доларів США, а ОСОБА_3 зобов'язалася щомісячно до 09 вересня 2033 року повертати кредит по частинам шляхом сплати щомісячного мінімального платежу у розмірі 2570 доларів США 09 центів, а також сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 14,49% річних. У випадку прострочення виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій ОСОБА_3 зобов'язалася сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення та у разі порушення виконання зобов'язань, передбачених кредитним договором, сплатити штраф у розмірі 10% від суми кредиту (а.с.8-11).

Встановлено, що в той самий день для забезпечення належного виконання грошових зобов'язань ВАТ КБ Надра уклав з ОСОБА_3 іпотечний договір, за яким відповідач передала в іпотеку ВАТ КБ Надра нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,1500 га з кадастровим номером НОМЕР_1, що розташовується в Київській області, Бориспільському районі, Вишеньківська сільська рада с. Вишеньки, яка належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчений 11 вересня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим №1794. Даний договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. 11 вересня 2008 року за №1798 (а.с.13-18).

Відповідно до копії статуту та копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ВАТ КБ Надра змінив своє найменування на ПАТ КБ Надра (а.с.21,22).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що відповідач неналежним чином виконує грошові зобов'язання: своєчасно не повертає кредит та не сплачує відсотки за користування ним. Тому у ПАТ КБ Надра виникло право достроково вимагати від ОСОБА_3 сплати боргу по поверненню кредиту у розмірі 198 135доларів США, боргу по сплаті відсотків за користування ним у розмірі 174175 доларів США 06 центів та боргу по сплаті пені у розмірі 23170,81 доларів США та штрафу за порушення умов кредитного договору у розмірі 19813 доларів США. Загальний розмір боргу за кредитним договором станом на 25.06.2014 року становить 415294 доларів США 37 центів, що еквівалентно 4 934 494 гривень 06 копійок (а.с.6-7).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 П,К України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України Про іпотеку у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, яке здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 зазначеного Закону початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки. Відповідно до роз"ясень, викладених в постанові Пленуму ВССУ №5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", а саме п.42 Пленуму, резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має значитися : загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотеко держателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки- шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотеко держателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації ( при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за зазначені ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/ незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до Правової позиції, викладеної Верховним судом України у справі за №6-61цс15 від 27 травня 2015 року, в рішенні суду про звернення стягнення на предмет іпотеки має бути зазначено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

В силу ст.360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п.1-2 частини першої ст..355 цього Кодексу, є обов'язковими для всіх суб"єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 квітня 2010 року позов ВАТ КБ Надра до ОСОБА_3 про розірвання договору та стягнення заборгованості задоволено, зокрема рішенням суду, розірвано кредитний договір №208/56/2008-840 від 11.09.2008р., укладений між ВАТ КБ Надра та ОСОБА_3, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ВАТ КБ Надра заборгованість за кредитним договором №208/56/2008-840 від 11.09.2008 р., яка утворилася станом на 22.03.2010року та складає 198135,00 доларів США основного боргу, 43080,64 доларів США відсотків за користування кредитом, 5924,60 доларів США пені шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на нерухоме майно: земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер якої НОМЕР_1, розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вишенківська сільська рада, с. Вишеньки. Рішення набрало законної сили 11.05.2010р..

Тобто при вирішенні даного спору в частині погашення заборгованості за кредитним договором №208/56/2008-840 від 11.09.2008 р., яка утворилася станом на 22.03.2010р. та складає 198135,00 доларів США основного боргу, 43080,64 доларів США відсотків за користування кредитом, 5924,60 доларів США пені шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на нерухоме майно: земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер якої НОМЕР_1, розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вишенківська сільська рада, с. Вишеньки, суд першої інстанції мав виходити з того, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 квітня 2010 року, яке набрало законної сили (постановлено з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав) вже було стягнуто дану заборгованість шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та наявності підстав для закриття в цій частині провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України, оскільки повторний розгляд таких вимог цивільне процесуальне законодавство не передбачає.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов?язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто при вирішенні даного спору в частині погашення заборгованості за кредитним договором №208/56/2008-840 від 11.09.2008 р., шляхом звернення стягнення на преді іпотеки, яка утворилася станом з 12.05.2010р. по 25.06.2014р., суд першої інстанції мав виходити з того, що підстав для задоволення позовних вимог в цій частині немає, оскільки рішенням суду було розірвано договір, зазначений договір вважається розірваним з часу набрання рішення законної сили тобто з 11.05.2010р., а відповідно до вимог ч. 3 ст. 653 ЦК України зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Крім того колегія судів вважає, що банк має право на нарахування заборгованості за кредитним договором по відсоткам, пені за прострочення сплати кредиту, штрафу в період з 23.03.2010р. по 11.05.2010р. та звернути стягнення на предмет іпотеки, однак сторони не надали звіту оцінки вартості майна, яке перебуває в іпотеці.

В апеляційні інстанції, відповідачем було заявлено клопотання про призначення у справі будівельно-технічної експертизи, для встановлення ринкової вартості земельної ділянки, однак у зв'язку з несплатою відповідачем даної експертизи, справа була повернута до суду без виконання.

Крім того в порушення вимог ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" банком не було надано суду апеляційної інстанції оцінки предмету іпотеки, що в свою чергу позбавляє суд можливості стягнути заборгованість за період 23.03.2010р. по 11.05.2010р. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та перевірити доцільність та співмірність даної вимоги.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню відповідно до ст. 309 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Стрюкової Ірини Олександрівни задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2015 року скасувати.

Провадження у справі в частині погашення заборгованості за кредитним договором №208/56/2008-840 від 11.09.2008 р., яка утворилася станом на 22.03.2010 та складає 198135,00 доларів США основного боргу, 43080,64 доларів США відсотків за користування кредитом, 5924,60 доларів США пені шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на нерухоме майно: земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер якої НОМЕР_1, розташована за адресою: Київська область , Бориспільський район, Вишенківська сільська рада, с. Вишеньки закрити.

В задоволені іншої частини позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Надра до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка утворилася з 23.03.2010 року по 25.06.2014 року відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий:

Судді: