Ухвала

від 24.03.2016 по справі 522/1894/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 11-сс/785/341/16

Номер справи місцевого суду: 522/1894/16-к, 1-кс/522/1930/16

Головуючий у першій інстанції

Доповідач ОСОБА_1

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2016 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючого: судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

за участю

секретаря: ОСОБА_4 ,

прокурора: ОСОБА_5 ,

скаржника: директора ТОВ «ТЕОДОРА» ОСОБА_6 ,

в присутності: слідчого ОСОБА_7 ,

розглянувши апеляційну скаргу директора ТОВ «ТЕОДОРА» - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеса від 09 лютого 2016 року, якою у рамках кримінального провадження №42014000000000802 від 05.08.2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.258-5, ч.2 ст.258-5, ч.3 ст.109 КК України, задоволено клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу УСБ України в Одеській області ОСОБА_7 про арешт майна, по вищевказаному кримінальному провадженню,-

встановив:

Оскарженою ухвалою, у рамках кримінального провадження №42014000000000802 від 05.08.2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.258-5, ч.2 ст.258-5, ч.3 ст.109 КК України, задоволено клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу УСБ України в Одеській області ОСОБА_7 про арешт майна, по вищевказаному кримінальному провадженню та накладено арешт на рахунок та зупинено видаткові операції з грошовими коштами та іншими цінностями, що надходять та вже знаходяться на розрахункових рахунках відкритих у АТ Укрексімбанк (МФО 326739) ТОВ «ТЕОДОРА» (код ЄДРПОУ 39452247), р/р: № НОМЕР_1 .

Крім того цим рішенням зобов`язано службових осіб АТ «Укрексімбанк» (МФО 326739) надати до управління СБ України в Одеській області відомості щодо залишку грошових коштів на вказаних вище рахунках на момент отримання ухвали слідчого судді про зупинення видаткових операцій по рахунку.

Приймаючи рішення про задоволення клопотання слідчого, слідчий суддя в оскарженій ухвалі вказав, що в рамках розслідування вищевказаного кримінального провадження були отримано відомості про організацію та функціонування в м. Одесі конвертаційного центру, через фіктивні фірми яких, в тому числі і ТОВ "ТЕОДОРА" виводяться та легалізуються грошові кошти, частина яких можливо використовується для фінансової підтримки проросійських інтернет-ресурсів, а також фінансування терористичних організацій.

Крім того, посилаючись на визначені кримінальним процесуальним законом підстави, які на думку слідчого судді надають можливість накладення арешту на вказані грошові кошти підприємства та зазначив, що наявні на рахунках можуть бути безпідставно та незаконно переведені в готівку або на інші рахунки, та незастосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту, може призвести до зникнення вказаних грошових коштів, втрати або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Не погоджуючись з постановленою слідчим суддею ухвалою, директором ТОВ «ТЕОДОРА» - ОСОБА_6 була подана апеляційна скарга, в якій він порушує питання про її скасування.

Так, апелянт вказав, що судом першої інстанції поверхнево здійснено дослідження підстав та доказів, якими обґрунтовано клопотання слідчого, прокурора про накладення арешту, в результаті чого, всупереч ст.132 КПК України було застосовано захід забезпечення кримінального провадження за відсутності обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення та обґрунтованої потреби, що виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи особи.

Крім того, в апеляційній скарзі апелянт вказує, що у задоволеному судом першої інстанції клопотанні слідчого відображені лише припущення щодо встановленого певного факту та відсутня обґрунтована підозра, слідчим внесені недостовірні відомості щодо ознак фіктивності підприємства, оскільки станом на 24.01.2015 року ТОВ "ТЕОДОРА" не здійснювало господарських операцій.

На думку апелянта арешт на рахунок та кошти ТОВ «ТЕОДОРА» було накладено як на особу, щодо якої не здійснюється кримінальне провадження та така особа не є учасником кримінального провадження. При цьому вказав, що накладення арешту фактично зупинить діяльність підприємства.

Просить ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеса від 09.02.2016 року про накладення арешту на рахунки ТОВ «ТЕОДОРА» у ВАТ «Укрексімбанк» і м. Миколаїв та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

Заслухавши доповідь судді-доповідача; директора ТОВ «ТЕОДОРА» - ОСОБА_6 , який підтримав доводи своєї апеляційної скарги у повному обсязі; прокурора, який заперечував проти апеляції та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін; заслухавши пояснення слідчого, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги; апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України регламентовано, що завдання кримінального судочинства, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії, або прийняття такого рішення.

На момент надходження клопотання слідчого до суду - 08.02.2016 року, питання накладення арешту на майно вирішувалось відповідно до вимог глави 17 КПК України (в редакції Закону №769-УІІІ від 10.11.2015 року).

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при розгляді клопотання про накладенняарешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя для прийняття законного та обґрунтованого рішення повинен був з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Згідно положень ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку.

Як убачається з матеріалів судового провадження, пояснень прокурора та слідчого під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014000000000802 від 05.08.2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст.258-5 та ч.3 ст.109 КК України, підозру у цьому кримінальному проваджені ні кому не пред`явлено, в тому числі і посадовим особам ТОВ "ТЕОДОРА", тобто дане кримінальне провадження розслідується за фактом вчинення злочину. Це свідчить про те, що існують обґрунтовані підстави вважати, що вилучене майно може протягом тривалого часу (до встановлення осіб, яким може бути пред`явлена підозра) триматися під арештом, що суперечить вимогам ст.41 Конституції України та ст.328 ЦК України.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя не врахував та дійшов до передчасного висновку про необхідність накладення арешту на розрахунковий рахунок, про який було зазначене в клопотанні слідчого.

В клопотанні слідчого ставилося питанняпро накладення арешту на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 належний ТОВ "ТЕОДОРА" та зупинення видаткових операцій з грошовими коштами та цінностями, що надходять на цьому рахунку та зобов`язання службових осіб АТ "Укрексімбанк" надати до УСБУ України в Одеській області відомості щодо залишку грошових коштів на цьому рахунку.

При цьому, слідчий мотивував клопотання тим, що наявні на рахунку кошти містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та є об`єктом кримінально-протиправних дій, оскільки вказують на проведення безтоварних операцій і можуть безпідставно та незаконно переведені в готівку або на рахунки інших підприємств.

Як видно з оскаржуваної ухвали, приймаючи зазначене рішення, слідчий суддя не мотивував свого рішення щодо застосування норм кримінального процесуального закону, які слугували підставою для прийняття рішення про накладення арешту на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 та зупинення видаткових операцій з грошовими коштами та іншими цінностями, що знаходяться на ньому, обмежившись лише перерахуванням в цій ухвалі встановлених під час досудового розслідування даних, які викладені у клопотанні слідчого.

При цьому, як вбачається з журналу судового засідання, заслухавши при розгляді клопотання лише думку прокурора та взагалі не дослідивши надані слідчим матеріали, слідчий суддя безпідставно послався в своїй ухвалі на дослідження доданих до клопотання матеріалів та прийняв рішення про накладення арешту, жодним чином не обґрунтувавши його та не зазначивши підстав задоволення клопотання, вимоги якого, на думку апеляційного суду є суперечливими, оскільки у клопотанні не було наведено доказів, щодо використання коштів на фінансування тероризму з рахунків ТОВ "ТЕОДОРА".

Поза увагою слідчого судді залишилася невідповідність клопотання вимогам ст.171 КПК України, оскільки а ні в клопотанні, а ні в доданих до нього матеріалах, відсутні посилання на докази, які б підтверджували безпосереднє фінансування ТОВ "ТЕОДОРА" будь якої терористичної організації, що з урахуванням конструкції складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст.258-5 та ч.3 ст.109 КК України є предметом доказування, що суперечить вимогам ч.3 ст.172 КПК України.

Слідчий суддя не звернув увагу і на той факт, що в клопотанні слідчого ставилося питання про накладення арешту на розрахунковий рахунок в той час, коли арешт при існуванні достатніх для цього підстав, можливо накласти тільки на грошові кошти, які знаходяться на відповідному банківському рахунку відкритому відповідним підприємством.

Безпідставною та невмотивованою є вимога слідчого про зобов`язання службових осіб АТ "Укрексімбанк" надати до УСБУ України в Одеській області відомості щодо залишку грошових коштів на цьому рахунку, оскільки такі відомості становлять банківську таємницю, та не може бути предметом розгляду під час вирішення питання про накладення арешту на майно.

За таких підстав, клопотання слідчого про накладення арешту на майно не відповідає положенням ст.171 КПК України, якими законодавцем чітко регламентовані вимоги до клопотання про накладення арешту на майно.

На переконання апеляційного суду, оскаржуване рішення слідчого судді про накладення арешту на майно підприємства у визначений у клопотанні слідчого спосіб, створює умови, за яких можуть бути порушені права та законі інтереси особи, яка на законних підставах володіла зазначеними коштами, що є неприпустимим у відповідності до положень ст.41 Конституції України.

Таким чином, слідчим суддею, при прийнятті до розгляду клопотання не були виконанні вимоги ч.3 ст.172 КПК України, а при постановленні оскаржуваної ухвали, окрім ч.2 ст.173 КПК України, також не були виконанні вимоги ч.ч.1,4 ст.370 КПК України щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості судового рішення.

Згідно ч.4 ст.370 КПК України вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Так, п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, оскільки право на отримання мотивованого судового рішення є процесуальним елементом права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує).

Практикою Європейського суду з прав людини вироблено практику того, щоневмотивованість судового рішення є підставою для його скасування, у зв`язку з порушенням норм процесуального права незалежно від доводів, викладених в апеляційній чи касаційній скарзі (рішення «Серявін та інші проти України»).

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що слідчий суддя районного суду, при прийнятті до розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно, не перевірив його на відповідність вимогам ст.171 КПК України, та не виконав приписи ч.3 ст.172 КПК України, згідно яких слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст.171 цього Кодексу, своєю ухвалою повертає прокурору клопотання з встановленням строку для усунення недоліків.

Відповідно до ч.3 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги невідповідність клопотання слідчого вимогам ст.171 КПК України, яка не була усунута слідчим суддею районного суду в порядку ч.3 ст.172 КПК України,апеляційна скарга адвоката підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді скасуванню, з прийняттям нової ухвали про повернення клопотання про накладення арешту на майно прокурору для усунення недоліків, з підстав його невідповідності вимогам ст.171 КПК України.

Керуючись ст.ст. 170-172, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу директора ТОВ «ТЕОДОРА» - ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеса від 09.02.2016 року, якою у рамках кримінального провадження №42014000000000802 від 05.08.2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.258-5, ч.2 ст.258-5, ч.3 ст.109 КК України, задоволено клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу УСБ України в Одеській області ОСОБА_7 про арешт майна, по вищевказаному кримінальному провадженню - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу УСБ України в Одеській області ОСОБА_7 про накладення арешту розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 відкритому ТОВ «ТЕОДОРА» (код ЄДРПОУ 39452247) у АТ Укрексімбанк (МФО 326739) та зупинення видаткових операції по цьому рахунку - повернути прокурору для усунення недоліків на протязі 72 (семи десяти двох) годин з моменту отримання повного тесту ухвали апеляційного суду.

Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області

ОСОБА_1 . ОСОБА_8 .