Постанова

від 05.09.2017 по справі 806/833/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" вересня 2017 р. м. Київ К/800/2754/17

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шведа Е.Ю.,

суддів: Калашнікової О.В.,

Мороза В.Ф.,

секретар судового засідання Ловецка Т.В.,

за участю: третьої особи ОСОБА_2,

представника прокуратури Атаманюк І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

касаційними скаргами ОСОБА_2

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2017 року

у справі № 806/833/16

за позовом Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави

до відділу державної реєстрації Радомишльської районної державної адміністрації,

треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_2,

про скасування рішень,

встановив:

Заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом до відділу державної реєстрації Радомишльської районної державної адміністрації, в якому просив:

- скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Радомишльського районного управління юстиції Житомирської області державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 10317666 від 27 січня 2014 року, яким зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 за ОСОБА_4 площею 0,175 га за адресою: АДРЕСА_1;

- скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Радомишльського районного управління юстиції Житомирської області державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 8080249 від 19 листопада 2013 року, яким зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 за ОСОБА_2 площею 0,175 га за адресою: АДРЕСА_2.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2017 року, позов задоволено, скасовано спірні рішення державного реєстратора.

У касаційній скарзі третя особа, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Касаційна скарга, з урахуванням доповнень до неї, мотивована тим, що судом першої інстанції в порушення норм процесуального права здійснено заміну сторони її правонаступником, який на думку третьої особи, таким не являється, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Судом скасовано рішення державного реєстратора, яке на час його прийняття, було законним, а у державного реєстратора не було підстав для відмови в здійсненні реєстраційних дій. Крім того, скасовуючи такі рішення, порушено процедуру скасування рішень державного реєстратора. Також спірні рішення відповідача не порушують прав, свобод та інтересів позивача, а його позов не містить обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів в суді за наявності органу державної влади, який може бути самостійним позивачем в цій справі. Зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом, наслідком чого позовна заява має бути залишена без розгляду, а також вказує, що цей спір не є публічно-правовим та повинен розглядатись за правилами цивільного судочинства.

В запереченнях, що надійшли на адресу суду, позивач не погоджується з касаційною скаргою, тому просить відмовити в її задоволенні, рішення судів - залишити без змін.

В судовому засіданні третя особа підтримав касаційну скаргу, просив задовольнити її з підстав, викладених в ній, представник прокуратури заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення судів - залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, їх представників, що з'явились, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено, що рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 16 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 22 вересня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2015 року, задоволено позов прокурора про визнання недійсними договорів купівлі - продажу земельних ділянок. Зокрема, визнано недійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки площею 0,1750 га в АДРЕСА_3, укладений 28 березня 2010 року між Радомишльською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2; договір купівлі - продажу земельної ділянки 0,1750 га в АДРЕСА_2, укладений 28 березня 2010 року між Радомишльською районною державною адміністрацією та ОСОБА_5; договір купівлі - продажу земельної ділянки 0,1750 га в АДРЕСА_1, укладений 28 березня 2010 року між Радомишльською районною державною адміністрацією та ОСОБА_4

Реєстраційною службою Радомишльського районного управління юстиції 14 листопада 2013 року здійснено державну реєстрацію речового права та зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,175 га за кадастровим номером НОМЕР_2 в АДРЕСА_3, а 27 січня 2014 року здійснено державну реєстрацію речового права та зареєстровано за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку площею 0,175 га за кадастровим номером НОМЕР_1 в АДРЕСА_1.

Як вірно вказано судами, підставою виникнення права власності вказаних осіб на земельні ділянки були, визнані у судовому порядку недійсними: договір купівлі - продажу земельної ділянки НОМЕР_3 площею 0,1750 га в АДРЕСА_3, укладений 28 березня 2010 року між Радомишльською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2; договір купівлі - продажу земельної ділянки № 225 площею 0,1750 га в АДРЕСА_2, укладений 28 березня 2010 року між Радомишльською районною державною адміністрацією та ОСОБА_5; договір купівлі - продажу земельної ділянки НОМЕР_4 площею 0,1750 га в АДРЕСА_1, укладений 28 березня 2010 року між Радомишльською районною державною адміністрацією та ОСОБА_4

Підставою внесення відповідного запису про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: № 8080249 від 19 листопада 2013 року та № 10317666 від 27 січня 2014 року відповідно.

Враховуючи обставини визнання недійсними в судовому порядку договорів купівлі-продажу, які були підставою для прийняття спірних рішень державного реєстратора, прокурор звернувся до суду з цим позовом про скасування останніх.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки право власності на земельні ділянки третіх осіб виникло на підставі договорів купівлі - продажу земельних ділянок, які у судовому порядку визнані недійсними, рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав власності на ці земельні ділянки підлягають скасуванню.

Суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком судів з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції на час виникнення підстав для скасування спірних рішень державного реєстратора і далі) державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Ч. 4 вказаної статті передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Ч. 1 ст. 24 вказаного закону передбачено випадки відмови у держаній реєстрації прав та їх обтяжень, який є вичерпним.

При цьому, ч. 4 зазначеної статті визначено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюється Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868 (далі - Порядок реєстрації; в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

П. 8 Порядку реєстрації передбачено, що для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові, особі, зазначеній у пункті 1 1 цього Порядку, заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Згідно з п. 13 Порядку реєстрації заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Абз. 1 п. 36 Порядку реєстрації передбачено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Таким документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, серед інших, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно, відповідно до пп. 10 п. 37 Порядку реєстрації.

Суд касаційної інстанції зазначає, що іншого порядку реєстрації речових прав на нерухоме майно, в тому числі і земельні ділянки, чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством, не визначено.

Судами не встановлено та матеріалами справи не підтверджено обставин, що будь-хто із заінтересованих осіб звертався до державного реєстратора у встановленому порядку для державної реєстрації прав на земельні ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Крім цього, варто зазначити наступне. Ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції не встановив обставин, що спірні рішення державного реєстратора № 10317666 від 27 січня 2014 року та № 8080249 від 19 листопада 2013 року є протиправними та прийняті з порушенням вимог закону, в тому числі за наявності підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Отже, такі рішення відповідача прийнято законно та є правомірними.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до змісту п. 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 Про судове рішення в адміністративній справі із змісту ст. 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

Зважаючи на викладене, за відсутності встановлення протиправності вказаних рішень державного реєстратора, такі рішення не можуть бути скасованими.

За таких обставин, позивачем, внаслідок хибного розуміння положень ст.ст. 19, 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , передчасно заявлено позов в цій справі, а судами - прийнято незаконні судові рішення, якими скасовано рішення державного реєстратора, протиправність яких в свою чергу не встановлена.

Між тим, рішення суду, що набрали законної сили, зокрема, рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 16 квітня 2013 року, є самостійною підставою для державної реєстрації прав відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та пп. 10 п. 37 Порядку реєстрації.

Давати оцінку іншим доводам, зазначеним в касаційній скарзі, необхідності не має, оскільки це не вплине на результат розгляду цієї справи.

Судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2017 року скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: