Рішення

від 11.09.2017 по справі 909/526/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2017 р. Справа № 909/526/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Максимів Т.В., судді Деделюк Б.В. , судді Шіляк М.А. , секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: приватного підприємства "Л.В.М.", вул. Ракоці, 8, м. Тячів, Закарпатська область, 90500

до відповідача: дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія " Автомобільні дороги України", вул. Є. Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ, 76004

про стягнення 1121031,00 грн.,

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність №б/н від 11.05.17),

від відповідача: представник не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Л.В.М." звернулось в суд із позовом до дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія " Автомобільні дороги України" про стягнення 1121031,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки товарів №3 від 04.03.13 в частині оплати отриманого товару.

Ухвалою від 06.06.17 порушено провадження у справі та призначено до розгляду в засіданні на 20.06.17, за наслідками якого розгляд справи відкладено на 27.07.17 в порядку ст. 77 ГПК України.

Ухвалою від 27.07.17 задоволено клопотання представника відповідача про колегіальний розгляд справи (вх.№7986/17 від 27.07.17) у зв'язку зі складністю справи та необхідністю опрацювання великого обсягу документів по справі.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 27.07.17 по справі № 909/526/17, враховуючи ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, п. 3. 1. 7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, сформовано колегію у складі 3-ох суддів: головуючий суддя Максимів Т.В., суддя Шіляк М.А., суддя Ткаченко І.В.

У зв'язку із перебуванням судді Ткаченко І.В. у відпустці, що унеможливлює її участь в розгляді даної справи, відповідно до п.п. 2.3.25, 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, 31.08.17 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 909/526/17 в частині заміни (визначення) судді члена колегії, яким суддю Ткаченко І.В. замінено на суддю Грицу Ю.І. згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.08.17.

Ухвалою суду від 31.08.17 задоволено заяву про самовідвід судді Грици Ю.І. на підставі ст. 20 ГПК України.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.08.17 по справі № 909/526/17, враховуючи ст. 4-6 та ст.20 Господарського процесуального кодексу України, п.3. 1. 7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, сформовано колегію у складі 3-ох суддів: головуючий суддя Максимів Т.В., суддя Деделюк Б.В., суддя Шіляк М.А. та ухвалою суду від 01.09.17 призначено розгляд справи в судовому засіданні на 11.09.17.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з"явився, своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, натомість через канцелярію суду надійшло клопотання вх.№14114/17 від 11.09.17 про відкладення розгляду справи, мотивоване перебуванням представника відповідача у відпустці.

Відповідно до приписів ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Суд зазначає, що розгляд справи неодноразово відкладався у зв"язку з неприбуттям представника відповідача та поданням ним клопотання про відкладення.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Виходячи з викладеного, відповідач мав час та можливість подати додаткові докази чи пояснення по справі.

Статтею 28 ГПК України, передбачено, що представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

В клопотанні про відкладення розгляду справи відповідач не визначає, чому саме участь начальника юридичного відділу ОСОБА_2Ю є обов"язковою і причини, з яких не може з"явитися на судовий розгляд інша уповноважена особа підприємства, згідно долученого до клопотання наказу №57/в від 10.08.17 - ОСОБА_3

Виходячи із вимог ст. 33 ГПК України дане клопотання є необґрунтованим. Тому, суд розцінює такі дії відповідача як безпідставне затягування розгляду справи.

З огляду на вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

31.08.17 відповідач через канцелярію суду подав відзив на позов вх. № 9254/17 в якому зазначив, що вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки до позову не долучено документів, які б підтвердили факт поставки товару; підписи на договорі поставки та всіх інших документах відрізняються; в документах долучених до позову не зазначено імені, посадового становища особи, яка отримувала товар та реквізитів довіреностей; зазначив, що за відсутності доказів надання документів, у відповідача не виникло юридичного обов"язку перед позивачем щодо оплати товару.

31.08.17 відповідачем, також подано клопотання а вх.№9255/17 про призначення судової почеркознавчої експертизи. Клопотання мотивоване тим, що для вирішення спору необхідно встановити чи отримував відповідач товар від позивача.

Розглянувши клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, суд вважає, що дане клопотання задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Така ж правова позиція викладена і у п. п. 2, 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.12 №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" (з наступними змінами та доповненнями).

Дослідивши наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про відсутність необхідної потреби у призначенні у справі судової почеркознавчої експертизи, предметом якої є, зокрема, дослідження зразків підписів на первинних документах для встановлення судом факту отримання відповідачем товару. Наявні у матеріалах справи докази, зокрема докази часткової оплати, податкові накладні, довідки ГУ ДФС в Івано-Франківській та Закарпатській областях, судові рішення у адміністративній справі №809/4445/15 є достатніми доказами для прийняття законного рішення суду.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи, враховуючи вимоги чинного законодавства, судом встановлено наступне.

Предметом позову в даній справі є матеріально правова вимога приватного підприємства "Л.В.М." про стягнення з дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 714740,35 грн. - основного боргу, 350725,92 грн. інфляційних втрат та 55564,73 грн. - 3% річних.

Між приватним підприємством "Л.В.М." та дочірнім підприємством "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" укладено договір поставки товарів № 3 від 04.03.13.

В порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник (позивач) зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця (відповідача), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар, а саме: бітум дорожній, дизельне пальне, бензин А-80, паливо пічне, чорнов"яжучий матеріал, щебінь кубовидний фр.5-8 (8-11) мм, щебінь фр. 10-20 (5-20) мм, щебінь фр. 20-40 мм, відсів, сіль технічна, сіль технічна з антизлежувачем, цемент М500, на загальну суму 113640000,00 грн. (п. 1.1 договору).

Зміни до договору можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформляється додатковою угодою до цього договору (п. 10.5 договору). На виконання умов п.10.5 договору до кожної партії поставки товару між сторонами укладалась додаткова угода.

У відповідності до п. 4.1 договору, розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати покупцем після отримання від постачальника рахунку на оплату товару та підписання сторонами акта приймання-передачі товару і передачі документів, зазначених п. 4.2 договору або поетапної оплати покупцем поставлених товарів відповідно до додаткової домовленості сторін.

Згідно п. 4.2 договору до рахунка додаються: документи, які підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості), видаткові накладні, податкові накладні та інші первинні документи, передбачені для даного виду товару чинним законодавством. В разі ненадання зазначених цим пунктом договору документів постачальник зобов'язується відшкодувати покупцю збитки (витрати).

Пунктом 4.3 договору сторони узгодили, що покупець зобов'язується розрахуватися з постачальником за отриманий товар протягом 90 банківських днів з моменту отримання та одержання від постачальника документів відповідно до п. 4.1 цього договору.

Додатками до договору (п.5) уточнено умови оплати за товар: покупець зобов'язується повністю оплатити постачальнику всю суму за фактично поставлений товар не пізніше 90 банківських днів з дати його відвантаження (виписки документів).

Після передачі товару між сторонами оформляється акт приймання-передачі товару, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін. Датою передачі товару від постачальника покупцю, вважається дата підписання акта приймання-передачі товару (п. 5.3 та п. 5.4 договору).

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).

В силу приписів ст.ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір поставки товарів № 3 від 04.03.13 укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення закріплено і у статті 712 Цивільного кодексу України Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору, в період з 01.05.13 по 14.12.15 позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 8784740,35 грн., про що свідчать заявки покупця на поставку товару, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні та акти приймання-передачі, підписані та скріплені печатками обох сторін, рахунки на оплату товару, копії яких долучені до матеріалів справи.

В порушення умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов"язання належним чином не виконав, оплату за отриманий товар провів частково в сумі 8070000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи.

Таким чином, станом на день винесення судом рішення сума заборгованості складає 714740,35 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заперечень представника відповідача про відсутність належного пакету документів при поставці товару (в тому числі відсутність документів, що підтверджують якість товару), суд зазначає наступне.

Згідно п. 2.1 та п 2.2 договору постачальник повинен поставити покупцю товар, якість якого відповідає вимогам, що визначені для цього виду товару. Постачальник дає гарантію, що весь товар не має і не буде мати будь-яких дефектів протягом 12 місяців з дати передачі товару покупцю.

Товари чи їх частина, до яких покупець пред'являє претензію, повинні знаходитись у покупця до перевірки і підтвердження обґрунтованості претензії постачальником або його представником (п.2.3 договору).

Умовами договору поставки товарів №3 від 04.03.13 сторони передбачили право покупця достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов'язань постачальником або недотримання положень договору, повідомивши про це його у строк три дні (п. 6.2.1 договору), а також право покупця стосовно повернення рахунку постачальнику без здійснення оплати в разі неналежного оформлення документів, зазначених у п. 4.2 договору (п. 6.2.4).

Матеріали справи не містять доказів звернення до позивача з вимогами про усунення недоліків при виконанні договору поставки (надіслання йому повного пакету документів, заміна неякісного товару, тощо) чи вимоги про розірвання договору, якщо такий договір виконувався з порушення його умов чи вимог законодавства України; акти приймання передачі товару підписані без зауважень покупця. Тому, суд вважає доводи відповідача необґрунтованими.

Посилання відповідача на недоведеність поставки спірного товару за відсутності довіреності відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей, визнаються неспроможними, оскільки відсутність довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати цю господарську операцію, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 29.04.15 у справі №3-77гс15.

Стосовно заперечень відповідача про те, що не настав строк оплати за поставлений товар, суд зазначає, що умовами договору та додатками до нього чітко встановлено момент оплати (покупець зобов'язаний повністю оплатити постачальнику всю суму за фактично поставлений товар не пізніше 90 банківських днів з дати його відвантаження). Судом встановлено, що поставка здійснювалась на підставі договору (з додатками), відповідно підлягають застосуванню умови, визначені обома сторонами договору (з додатками).

На виконання вимог суду ГУ ДФС у Закарпатській області подано інформацію із долученим Витягом із Єдиного реєстру податкових накладних №3288/10/07-16-12-01-10 від 31.08.17 (вх.№13760/17 від 04.09.17), згідно якого вбачається, що ПП "Л.В.М" в період травень 2013-грудень 2015 року здійснювало постачання/послуг контрагенту ДП "Івано-Франківський облавтодор" на суму 8784740,35 грн. Також ГУ ДФС у Івано-Франківській області подано інформацію №57/09-19-10-03/14 від 30.08.17 (вх.№13592/17 від 30.08.17) із долученим Витягом із Єдиного реєстру податкових накладних, згідно якого в період травень 2013-грудень 2015 року ДП "Івано-Франківський облавтодор", вищезазначену суму включено в повному обсязі до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Матеріали справи також містять постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.03.16 у справі №809/4445/15 за позовом ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія " Автомобільні дороги України" ДПІ у м.Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.16. Судами встановлено факт поставки ПП "Л.В.М" товару згідно договору від 04.03.13. Проаналізувавши первинні документи, адміністративний суд прийшов до висновку про те, що між позивачем- ДП "Івано-Франківський облавтодор" та його контрагентом - ПП "Л.В.М" в дійсності були виконані господарські операції по поставці товарів (робіт, послуг), дії останніх були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Судом встановлено факт існування між сторонами господарських правовідносин з приводу поставки товару згідно договору №3 від 04.03.13 та порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати отриманого товару, що підтверджується сукупністю доказів, наявних у матеріалах справи, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 714740,35 грн. заборгованості за отриманий товар обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Станом на день винесення судом рішення, відповідач доводи позивача не спростовував, доказів погашення заборгованості не надав.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми закону, враховуючи порушення строків виконання грошового зобов"язання по кожній накладній окремо, з урахуванням часткових проплат позивачем нараховані 3% річних в сумі 55564,73 грн. та інфляційні втрати в сумі 350725,92 грн.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем відповідачу 3 % річних та інфляційних втрат та задоволено за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

Беручи до уваги вищевикладене позов підлягає задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 204, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 614, 625- 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 173, 265 Господарського кодексу України ст. 22, 28, 33, 41, 43, 49,75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов приватного підприємства "Л.В.М." до дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія " Автомобільні дороги України" про стягнення 1121031,00 грн. задовольнити.

Стягнути з дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія " Автомобільні дороги України", вул. Є. Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ, 76004 (код 31790584) на користь приватного підприємства "Л.В.М.", вул. Ракоці, 8, м. Тячів, Закарпатська область, 90500 (код 32165097) 714740,35 (сімсот чотирнадцять тисяч сімсот сорок гривень тридцять п"ять копійок) -основного боргу, 350725,92 (триста п"ятдесят тисяч сімсот двадцять п"ять гривень дев"яносто дві копійки) - інфляційних втрат та 55564,73 (п"ятдесят п"ять тисяч п"ятсот шістдесят чотири гривні сімдесят три копійки) - 3% річних, а також 16815,48 (шістнадцять тисяч вісімсот п"ятнадцять гривень сорок вісім копійок) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.09.17

Головуючий суддя Максимів Т.В.

Суддя Деделюк Б.В.

Суддя Шіляк М.А.