Постанова

від 18.01.2018 по справі 909/526/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2018 р. Справа № 909/526/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Костів Т.С.

ОСОБА_1

при секретарі Мокрій А.В.

розглянув апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» ) № 09-02/1174 від 21.11.2017р. (вх. №01-05/5821/17 від 11.12.2017р.)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.09.2017 р.

у справі № 909/526/17 (головуючий суддя Максимів Т.В., судді: Деделюк Б.В., Шіляк М.А.)

за позовом: Приватного підприємства (далі - ПП) «Л.В.М.» , м. Тячів, Закарпатська область

до відповідача ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» , м. Івано-Франківськ

про стягнення 1121031,00 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - адвокат (договір у матеріалах справи);

від відповідача: без повноважень (належно повідомлений).

Відповідно до п.п.9 п.1 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) в редакції Закону від 03.10.17 р. №2147-VIII справи в судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України не заявлялось.

У судовому засіданні 18.01.2018р. здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно ст. 222 ГПК України.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2017р. поновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 18.01.2018 року.

Від відповідача у судове засідання з'явився представник ОСОБА_3, однак даний представник не є адвокатом.

Згідно підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV Перехідні положення Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Провадження у даній справі місцевим господарським судом порушено відповідно до ухвали - 06.06.2017 р. Оскільки у судах апеляційної інстанції, згідно підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV Перехідні положення Конституції України представництво інтересів має здійснюватись з 1 січня 2018 року виключно адвокатом, наведене виключає можливість участі ОСОБА_3 як представника у розгляді даної справи.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської від 11.09.2017 р. (повний текст рішення складено 14.09.2017р.) у справі №909/526/17 (головуючий суддя Максимів Т.В., судді: Деделюк Б.В., Шіляк М.А.) позов задоволено та стягнуто з ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на користь ПП «Л.В.М.» 714740,35 грн основного боргу, 350725,92 грн інфляційних втрат та 55564,73 грн 3% річних, а також 16815,48 грн судового збору.

Судове рішення мотивоване ст.ст. 11, 204, 525, 526, ч.1 ст.530, ст.ст. 599, 610, 612, 614, ч. 2 ст. 625, ч.1 ст.626, ст.ст. 627, 628, 629, 712 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України), ст.ст. 173, 265 Господарського кодексу України (надалі - ГК України). Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання умов договору поставки товарів № 3 від 04.03.2013р. в період з 01.05.2013р. по 14.12.2015р. позивачем поставлено, а відповідачем отримано продукцію на загальну суму 8784740,35 грн., в порушення умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобовязання належним чином не виконав, оплату провів частково в сумі 8070000,00 грн., а станом на день прийняття судом рішення сума основної заборгованості складає 714740,35 грн. Враховуючи порушення строків виконання грошового зобов'язання по кожній накладній окремо, з урахуванням часткових проплат відповідача, суд першої інстанції перевірив правильність нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних втрат та зробив висновок про задоволення позовних вимог в повному обсязі

ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» не погоджується з ухваленим рішенням суду, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і неврахуванням доводів відповідача, наведених у запереченні на позовну заяву. Апелянт, зокрема, посилається на ч. 2 ст. 662 ЦК України, п. 2 Інструкції Держарбітражу П-6, п.п. 4.1, 4.2 договору поставки та зазначає, що при поставці товару продавець зобов'язаний передати, зокрема, документи, що підтверджують якість товару (сертифікати або паспорти якості), рахунки на оплату, податкові накладні, докази передання цих документів покупцю. Належними доказами поставок, на думку апелянта, можуть бути виключно первинні документи - крім видаткових накладних, специфікації та акти приймання нафти або нафтопродуктів форми 5-НП. Зазначає, що згідно п. 5.1 договору поставки поставка конкретної партії товару відбувається за письмовою заявкою покупця. Стверджує, що підписи на договорі поставки зі сторони відповідача та всіх інших документах з відображенням господарської операції відрізняються. Посилається на те, що в доданих до позову документах не зазначено імені, посадового становища особи, яка отримувала товар та реквізитів довіреностей, та посилається на п.п. 2, 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 р. за N 293/1318). Апелянт просить оскаржуване рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що факт поставки товару та його прийняття покупцем підтверджується усіма наявними у матеріалах справи доказами, такими як заявки покупця на поставку товару, видатковими та податковими накладними, актами приймання-передачі, підписані та скріплені печатками сторін, рахунками на оплату товару. Стверджує, що факт реальності поставки товару підтверджується первинними документами, відповідями ГУ ДФС у Закарпатській області, ГУ ДФС у Івано-Франківській області, судовим рішенням в адміністративній справі.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши зібрані по справі докази, та дослідивши фактичні обставини у справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, при цьому, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду встановила наступні обставини та керувалася такими мотивами.

04.03.2013р. між ПП «Л.В.М.» (постачальник) та ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (покупець) укладено договір поставки товарів № 3 (надалі - Договір) (а.с. 25-30, т.1).

Згідно п. 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар, а саме: бітум дорожній, дизельне пальне, бензин А-80, паливо пічне, чорнов'яжучий матеріал, щебінь кубовидний фр.5-8 (8-11) мм, щебінь фр. 10-20 (5-20) мм, щебінь фр. 20-40 мм, відсів, сіль технічна, сіль технічна з антизлежувачем, цемент М500, на загальну суму з ПДВ 113640000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору, розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати покупцем після отримання від постачальника рахунку на оплату товару та підписання сторонами акта приймання-передачі товару і передачі документів, зазначених п. 4.2 договору або поетапної оплати покупцем поставлених товарів відповідно до додаткової домовленості сторін.

Згідно п. 4.2 договору до рахунка додаються: документи, які підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості), видаткові накладні, податкові накладні та інші первинні документи, передбачені для даного виду товару чинним законодавством. В разі ненадання зазначених цим пунктом договору документів постачальник зобов'язується відшкодувати покупцю збитки (витрати).

Відповідно до 4.3 Договору покупець зобов'язується розрахуватися з постачальником за отриманий товар протягом 90 банківських днів з моменту отримання та одержання від постачальника документів відповідно до п. 4.1 цього Договору.

Згідно п. 5.3 Договору після передачі товару між сторонами оформляється акт приймання-передачі товару, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін.

Датою передачі товару від постачальника покупцю, вважається дата підписання акта приймання-передачі товару (п. 5.4 Договору).

Зміни до договору можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформляється додатковою угодою до цього договору (п. 10.5 договору).

Згідно п. 10.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2015р. В разі відсутності у сторін взаємних претензій і заперечень договір може бути продовжений на термін, який не перевищує загальний термін дії цього договору, або менший від нього, про що оформляється додаткова угода до цього договору.

Додатковою угодою №1 від 28.12.2015р. до Договору №3 від 04.03.2013р. викладено у новій редакції п. 10.1 Договору: Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2017р. В разі відсутності у сторін взаємних претензій і заперечень договір може бути продовжений на термін, який не перевищує загальний термін дії цього договору, або менший від нього, про що оформляється додаткова угода до цього договору (а.с. 32, т.1).

Згідно п. 11.3 Договору додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Як видно з матеріалів справи, до кожної партії поставки товару між сторонами укладалась додаткова угода.

Так, у п.5 укладених додатків до Договору уточнено умови оплати за товар: покупець зобов'язується повністю оплатити постачальнику всю суму за фактично поставлений товар не пізніше 90 банківських днів з дати його відвантаження (виписки документів) (а.с. 64, 68, 72, 76, 80, 84, 88, 92, 96, 100, 104, 108, 112, 116, 120, 124, 128, 132, 136, 140, 144, 148, 152, 156, 160, 163, 168, 172, 176, 180, 183, 188, 193, 197, 200, 204, 208, 212 т. 1).

ПП «Л.В.М.» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою про стягнення з ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» заборгованості в розмірі 714740,35 грн основного боргу, а також відповідно до положень ст. 625 ЦК України 350725,92 грн інфляційних втрат та 55564,73 грн 3% річних внаслідок того, що відповідач не виконав в повному обсязі договірних зобов'язань щодо сплати вартості отриманого товару (а.с.3-9, т.1).

Відповідно до ст.1 ГК України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно ч. 1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами (ч.3 ст.264 ГК України).

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. (ч.1 ст.625 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Як встановлено місцевим господарським судом і ці обставини не заперечуються сторонами, 04.03.2013р. між ПП «Л.В.М.» (постачальник) та ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (покупець) укладено договір поставки товарів № 3, згідно якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар, а саме: бітум дорожній, дизельне пальне, бензин А-80, паливо пічне, чорнов'яжучий матеріал, щебінь кубовидний фр.5-8 (8-11) мм, щебінь фр. 10-20 (5-20) мм, щебінь фр. 20-40 мм, відсів, сіль технічна, сіль технічна з антизлежувачем, цемент М500, на загальну суму з ПДВ 113640000,00 грн., а покупець зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Датою передачі товару від постачальника покупцю, вважається дата підписання акта приймання-передачі товару (п. 5.4 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору, розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати покупцем після отримання від постачальника рахунку на оплату товару та підписання сторонами акта приймання-передачі товару і передачі документів, зазначених п. 4.2 договору або поетапної оплати покупцем поставлених товарів відповідно до додаткової домовленості сторін.

На виконання умов договору, в період з 01.05.2013р. по 14.12.2015р. позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 8784740,35 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи заявками покупця на поставку товару та укладеними на підставі них додатками до Договору, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними та актами приймання-передачі, підписаними та скріпленими печатками обох сторін, а також рахунками на оплату товару.

ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» прийняті на себе договірні зобов'язання належним чином не виконав, оплату за отриманий товар провів частково в сумі 8070000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 714740,35 грн.

У апеляційній скарзі відповідач посилається на ч. 2 ст. 662 ЦК України, п. 2 Інструкції Держарбітражу П-6, п.п. 4.1, 4.2 договору поставки та зазначає, що поставляючи товар постачальник зобов'язаний передати, зокрема документи що підтверджують його якість (сертифікати або паспорти якості) рахунки на оплату, податкові накладні, докази передання цих документів. Зазначає, що до позову не було додано належних документів, які б могли бути доказом поставок. Належними доказами поставок можуть бути виключно первинні документи - крім видаткових накладних, специфікації та акти приймання нафти або нафтопродуктів форми 5-НП.

Враховуючи постанову Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.91 р. № 1545-ХХІ, а також, що сторони в договорі не передбачили можливість застосування Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничого технічного призначення і товарів народного споживання» , затвердженої постановою Держарбітражу СРСР від 15.06.65 р. № П-6 (далі - Інструкція П-6), суд апеляційної інстанції вважає безпідставним посилання апелянта на Інструкцію П-6.

Відповідно до ч. 2 ст. 662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 2.1 та п 2.2 Договору постачальник повинен поставити покупцю товар, якість якого відповідає вимогам, що визначені для цього виду товару. Постачальник дає гарантію, що весь товар не має і не буде мати будь-яких дефектів протягом 12 місяців з дати передачі товару покупцю.

Товари чи їх частина, до яких покупець пред'являє претензію, повинні знаходитись у покупця до перевірки і підтвердження обґрунтованості претензії постачальником або його представником (п.2.3 Договору).

Згідно ст. 689 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

У матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача з претензіями про усунення недоліків при виконанні договору поставки (надіслання йому повного пакету документів, заміна неякісного товару, тощо). Крім того, сторони передбачили право покупця достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов'язань постачальником або недотримання положень договору, повідомивши про це його у строк три дні (п. 6.2.1 Договору), а також право покупця стосовно повернення рахунку постачальнику без здійснення оплати в разі неналежного оформлення документів, зазначених у п. 4.2 договору (п. 6.2.4 Договору).

Доводи скаржника про те, що до позову не було додано належних документів, які б могли бути доказом поставок є необґрунтованими та спростовуються заявками покупця на поставку товару, додатками до Договору, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, та актами приймання-передачі, рахунками на оплату товару .

Щодо посилання апелянта на первинні документи -та акти приймання нафти або нафтопродуктів форми 5-НП, то згідно п. 14.6 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 р. N 281/171/578/155 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за N 805/15496) Кількість нафти і нафтопродуктів, що приймаються для зберігання під час надходження їх залізничним транспортом, визначається на підставі актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, а під час надходження автомобільним транспортом - на підставі ТТН. Оскільки поставка палива відбувалась автомобільним транспортом то повинні бути складені товарно-транспортні накладні, а не акти приймання нафти або нафтопродуктів форми 5-НП, а у матеріалах справи містяться відповідні товарно-транспортні накладні.

Апелянт зазначає, що згідно п. 5.1 Договору поставка конкретної партії товару відбувається за письмовою заявкою покупця. Однак позивачем долучено до матеріалів справи заявки відповідача (а.с. 77-130, т.2). Крім того, про наявність заявок є вказівка в укладених додатках до Договору.

Апелянт посилається на те, що в доданих до позову документах не зазначено імені, посадового становища особи, яка отримувала товар та реквізитів довіреностей, та посилається на п.п. 2, 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 р. за N 293/1318).

Згідно п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 р. за N 293/1318) (надалі - Інструкція), сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей (п. 13 Інструкції). Однак дана Інструкція втратила чинність з 01.01.2015р. Що стосується господарських операцій за попередній період чинності Інструкції, то під час розгляду справи місцевим господарським судом здобуто від ГУ ДФС у Івано-Франківській області інформацію (лист №57/09-19-10-03/14 від 30.08.2017) із долученим Витягом із Єдиного реєстру податкових накладних, згідно якого в період травень 2013-грудень 2015 року ДП "Івано-Франківський облавтодор", суму 8784740,35 грн. включено в повному обсязі до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів (а.с. 185-186, т. 2).

Також підтвердженням поставки слугує інформація ГУ ДФС у Закарпатській області викладена у листі №3288/10/07-16-12-01-10 від 31.08.2017 із долученим Витягом із Єдиного реєстру податкових накладних , згідно якого вбачається, що ПП "Л.В.М" в період травень 2013-грудень 2015 року здійснювало постачання/послуг контрагенту ДП "Івано-Франківський облавтодор" на суму 8784740,35 грн. (а.с. 210-217, т. 2)

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.03.2016р. у справі №809/4445/15 за позовом ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія " Автомобільні дороги України" до ДПІ у м.Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016р. встановлено факт поставки ПП "Л.В.М" товару згідно договору від 04.03.2013р. (а.с. 163-167, 168-171, т.2). Проаналізувавши первинні документи, адміністративний суд прийшов до висновку про те, що між позивачем- ДП "Івано-Франківський облавтодор" та його контрагентом - ПП "Л.В.М" в дійсності були виконані господарські операції по поставці товарів (робіт, послуг), дії останніх були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведені обставини та подані докази на їх підтвердження судом встановлено невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати заборгованості за отриманий товар в сумі 714740,35 грн. згідно договору поставки товарів від 04.03.2013р. № 3.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (Висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України, за I півріччя 2017).

Згідно п.5 укладених додатків до Договору уточнено умови оплати за товар: покупець зобов'язується повністю оплатити постачальнику всю суму за фактично поставлений товар не пізніше 90 банківських днів з дати його відвантаження (виписки документів).

Відповідно до розрахунку позовних вимог розмір інфляційних втрат становить 350725,92грн. та 55564,73 грн. 3% річних за період з 30.10.2013р. по 26.05.2017р.

Перевіривши правильність здійсненого розрахунку, апеляційний господарський суд приходить до висновку про підставність позовних вимог в частині стягнення 55564,73 грн. 3% річних та 350725,92 грн. інфляційних втрат з з 30.10.2013р. по 26.05.2017р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на користь ПП «Л.В.М.» 714740,35 грн основного боргу, 350725,92 грн інфляційних втрат та 55564,73 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеними аналізом матеріалів справи та нормами матеріального права.

Усе викладене дає підстави для залишення без задоволення апеляційної скарги, оскаржуваного рішення суду без змін, у зв'язку із чим згідно із ст. 129 ГПК України на апелянта покладаються судові витрати.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 252, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 22.09.2017 р. у цій справі без змін.

2. Судові витрати покласти на ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» .

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ст.ст. 282, 284, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 29.01.2018р.

Головуючий суддя Дубник О.П.

Суддя Костів Т.С.

Суддя Матущак О.І.