Ухвала

від 30.08.2017 по справі 921/14/14-г/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

30 серпня 2017 рокуСправа № 921/14/14-г/15 УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В., розглянувши скаргу ОСОБА_1 підприємства "Тернопільський облавтодор" №06-2/915 від 16.06.2017 на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області у справі:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком", смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область

до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. О.Кульчицької, 8, м. Тернопіль

про стягнення заборгованості в сумі 56 600,00 грн.

за участі представників сторін

стягувача: не з'явився.

боржника: ОСОБА_2, довіреність № 06-4/6 від 03.01.16 р.

відділу ДВС: ОСОБА_3, довіреність б/н від 16.08.2017 р.

Суть справи:

20.06.2017 на адресу Господарського суду Тернопільської області від ОСОБА_1 підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" надійшла скарга №06-2/915 від 16.06.2017 року на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.

30.08.2017 р. скаржником подано до матеріалів справи заяву №06-2/1311 від 30.08.2017 р., відповідно до якої він просить суд прийняти відмову від скарги №06-2/915 від 16.06.2017 р. в частині скасування постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 06.06.2017 ВП №44431072 по примусовому виконанні наказу Господарського суду Тернопільської області №921/14/14-г/15 від 18.03.2014 р. та в частині визнання дій головного державного виконавця примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_4 неправомірними щодо винесення постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 06.06.2017 р. ВП №44431072 по примусовому виконанні наказу Господарського суду Тернопільської області №921/14/14-г/15 від 18.03.2014 р.

Представнику дочірнього підприємства суд роз'яснив наслідки даної процесуальної дії. При цьому судом не встановлено порушень зазначеною вище заявою чиїх - небудь прав та охоронюваних законом інтересів чи її невідповідність чинному законодавству України. Як наслідок, така відмова приймається судом і провадження по розгляду даної скарги в цій частині підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України.

В обґрунтування скарги стягувач посилається на те, що постанова про стягнення виконавчого збору на суму 5832,05 грн., є незаконною та винесена без будь-яких законних підстав, оскільки жодних заходів по примусовому виконанню наказу державним виконавцем не здійснено, фактичного стягнення суми боргу не було, відтак були відсутні підстави для її винесення. При цьому зазначає, що стягувачу філією "Великоберезовицька ДЕД" ДП "Тернопільський облавтодор" були надані авто послуги в рахунок погашення боргу на загальну суму 79 227,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт та товарно-транспортними накладними.

Крім того, скаржник при поданні скарги посилається на те, що 05.10.2016 р. набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження", відповідно до п.7 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень якого виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Оскільки, виконавче провадження з примусового виконання наказу суду розпочато до набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 р., отже мають застосовуватись положення Закону, що діяли до набрання чинності цим Законом.

Представник скаржника в судове засідання з'явився та вимоги скарги підтримав.

Стягувач не забезпечив явку свого представника у призначене судове засідання. Надіслані на його адресу ухвали про прийняття скарги до розгляду та про відкладення розгляду скарги повернулись на адресу суду з відміткою "вручено" (поштові повідомлення про вручення поштових відправлень знаходяться в матеріалах справи). А тому суд констатує, що стягувач належним чином повідомлений про розгляд скарги у суді, в порядку ст.ст. 64, 87 ГПК України та п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011.

Відповідно до ч.2 ст.121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Представник відділу примусового виконання рішень в судовому засіданні не заперечив щодо заяви про відмову від скарги в частині, однак з рештою скарги не погоджується з підстав, викладених у письмових запереченнях №2286 від 18.07.2017 р., а також долучив до матеріалів справи докази, на підтвердження вчинених державним виконавцем дій.

Учасникам спору у процесі розгляду скарги належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст.20,22,81-1 ГПК України, роз'яснено.

За відсутності відповідного клопотання, в порядку ст.81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Крім того, ухвалою суду від 24.07.2017 продовжено строк розгляду скарги на п'ятнадцять днів, в порядку ст. 69 ГПК України.

Розглянувши скаргу та додані до неї матеріали, заслухавши пояснення представників скаржника та органу ДВС, господарським судом встановлено наступне.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 05 березня 2014р. позов задоволено та стягнено з ОСОБА_1 підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" - 56 600 (п'ятдесят шість тисяч шістсот) грн. 00 коп. основного боргу, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

18.03.2014 року на примусове виконання даного судового рішення видано відповідний наказ.

Стаття 115 Господарського процесуального кодексу України визначає, що рішення господарського суду, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

У відповідності до ч.1 ст.116 ГПК України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Накази про стягнення судового збору надсилаються до місцевих органів державної податкової служби.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

За частиною першою статті 6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно до ч.1 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.17 даного нормативно - правового акту, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, накази господарських судів.

За приписами ст.19 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 27 вищевказаного закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків, розпочинає примусове виконання рішення.

Як слідує з матеріалів скарги, 19.08.2014 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області, відповідно до поданої 15.08.2014р. ТзОВ "Агроком" заяви, винесено постанову ВП №44431072 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Тернопільської області №921/14/14-г/15 від 18.03.2014 р., та надано боржнику семиденний строк для добровільного його виконання. Дана постанова надійшла ДП "Тернопільський облавтодор" 26.08.2014 р.

01.09.2014 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, керуючись ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №44431072 до зведеного виконавчого провадження №36035661.

В ході примусового виконання зведеного виконавчого провадження №36035661 державним виконавцем неодноразово виносились постанови про арешт коштів боржника, зокрема: 11.07.2014, 29.07.2014, 12.09.2014, 03.11.2014, 02.03.2015, 26.10.2015, 18.11.2015, 09.03.2016, 04.04.2016, 18.05.2017, якими накладався арешт на кошти, що містяться на рахунках в банках та належать ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України". Крім того, на адресу банківських установ неодноразово направлялися платіжні вимоги на списання коштів з рахунків боржника, а саме: №№68, 70, 76 від 23.02.2015 р., №140 від 02.04.2015 р., №№227, 229, 230, 233 від 03.07.2015 р., №№86, 109, 136, 146 від 07.06.2016 р., №№184, 189, 191, 218, 251 від 07.12.2016 р., №50353187 від 15.05.2017 р., №№38, 55, 74, 83 від 18.05.2017 р. (копії зазначених постанов та платіжних вимог знаходяться в матеріалах справи).

У зв'язку з тим, що 01.06.2017 р. на адресу відділу надійшла заява ТзОВ "Агроком" №4/05/17 від 01.03.2017 р. про повне погашення заборгованості згідно наказу №921/14/14-г/15 від 18.03.2014 р., головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову ВП №44431072 про закінчення виконавчого провадження.

Також, зазначеною постановою виведено в окремі виконавчі провадження постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Таким чином, виконавче провадження закінчено у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, що має наслідком винесення постанови про стягнення виконавчого збору згідно ч. 3. ст.40 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №44431072 від 06.06.2017 р. ніким із сторін виконавчого провадження не оскаржувалась, а тому на час розгляду скарги є чинною.

Відповідно до приписів ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 р., що діяв на час винесення постанови про стягнення виконавчого збору, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Частиною 9 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 02.06.2016) встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, відповідно до наведених норм закону, необхідною умовою для стягнення з боржника виконавчого збору є сам лише факт невиконання рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання.

З аналізу положень вищезазначених законодавчих приписів слідує, що одним із заходів примусу боржника виконати рішення суду чи іншого органу самостійно, є виконавчий збір, який у разі зворотного стягується не абстраговано і не автоматично, а на підставі винесеної державним виконавцем постанови.

Так, враховуючи дату винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду у даній справі та направлення такої постанови боржнику, останнім днем передбаченого ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 р. та наданого державним виконавцем семиденного строку для самостійного виконання рішення суду у даній справі є 26.08.2014 р., а отже з 27.08.2014 р. відповідне рішення підлягало примусовому виконанню.

Скаржник посилається на те, що стягувачу філією "Великоберезовицька ДЕД" ДП "Тернопільський облавтодор" були надані авто послуги в рахунок погашення боргу на загальну суму 79 227,00 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі виконаних робіт та товарно-транспортниими накладними (копії у справі).

Факт погашення заборгованості підтверджує і сам стягувач. Так, у повідомленні від 01.03.2017 р. ТОВ "Агроком" зазначає, що станом на 01.03.2017 р. заборгованість по виконанню наказу суду по справі №921/14/14-г/15 про стягнення з ДП "Тернопільський облавтодор" 56600 грн. основного боргу та 1720 грн. судового збору відсутня.

Погашення заборгованості боржником шляхом надання послуг стягувачеві не заперечується і органом державної виконавчої служби.

Водночас, посилання ДВС на те що частина боргу в сумі 2048,77 грн. була погашення коштами, на підставі розпорядження №36035661, що затверджене начальником відділу примусового виконання рішень спростовується обставинами, що встановлені ухвалою суду від 28.07.2017 р. у справі №921/16/14-г/15, де зазначено що стягнута під час примусового виконання зведеного виконавчого провадження №36035661 з ДП "Тернопільський облавтодор" та перерахована на користь ТОВ "Агроком" сума - 2048,77 грн. була зарахована ДП "Тернопільський облавтодор" в рахунок погашення боргу по рішенню у справі №921/13/14-г/15.

Однак, у будь-якому разі, повне погашення присудженого до стягнення боргу відбулося поза межами строку, встановленого для добровільного виконання судового наказу і інформація про це органу ДВС була надана стягувачем 01.03.2017 р.

Як наслідок, керуючись ст.ст.3, 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження", Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області 06.06.2017 р. винесено постанову ВП №44431072 про стягнення з боржника ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - 5832,05 грн. виконавчого збору.

Таким чином, оскільки заборгованість перед стягувачем була погашена поза межами визначених законодавством строків для самостійного виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що здійснена ДП "Тернопільський облавтодор" сплата чи то повернення боргу не є самостійним виконанням рішення суду у розумінні законодавчих приписів, а відтак борг вважається стягнутим примусово та повернутим зі спливом строків для самостійного виконання рішення, що унормовано ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999.

Звертаючись до суду із скаргою, скаржник посилається на те, що на момент відкриття виконавчого провадження був чинний Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 р. 05.10.2016 р. набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" №1404-ІІIV від 02.06.2016 р., відповідно п. 7 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень якого виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. А тому, як стверджує скаржник, оскільки виконавче провадження з примусового виконання наказу суду розпочато до набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" №1404-ІІIV від 02.06.2016 р., а тому мають застосовуватись положення Закону, який діяв до набрання чинності цим Законом.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України.

В силу вимог ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Таким чином, за загальним правилом, новий акт законодавства застосовується до тих прав та обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. В той же час, це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Вищевказані висновки викладені в рішенні Конституційного суду України від 05 квітня 2001 року за №3-рп/2001.

Таким чином, законність дій державного виконавця оцінюється на відповідність нормам Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, яка діє на момент виникнення спірних відносин, тобто на дату винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови.

З огляду на вище наведене, суд дійшов висновку про безпідставність доводів скаржника про застосування до оскаржуваних дій та постанови положень Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999. Відтак під час розгляду поданої скарги підлягають застосуванню законодавчі приписи, що діяли станом на момент вчинення відповідних виконавчих дій, зокрема, до вчинених 06.06.2017 р. державним виконавцем дій та винесення спірної постанови підлягають застосуванню положення Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016.

За таких обставин, оскільки боржником рішення суду у даній справі не виконано самостійно у передбачені законом строки, а визначений державним виконавцем розмір виконавчого збору є арифметично вірним, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів скаржника щодо незаконності дій головного державного виконавця з винесення постанови від 06.06.2017 р. ВП №44431072 про стягнення виконавчого збору в сумі 5832,05 грн., а отже і необґрунтованість вимоги про скасування даного локального акту.

Як наслідок, у задоволенні скарги в цій частині слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись п.4 ч.1 ст.80, ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні скарги ОСОБА_1 підприємства "Тернопільський облавтодор" №06-2/915 від 16.06.2017 на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області в частині щодо визнання дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_4 щодо винесення постанови від 06.06.2017 р. ВП №44431072 про стягнення виконавчого збору в розмірі 5832,05 грн. неправомірними та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 06.06.2017 р. ВП №44431072 по примусовому виконанні наказу Господарського суду Тернопільської області від 18.03.2014 р. у справі №921/14/14-г/15- відмовити.

2. Провадження з розгляду скарги ОСОБА_1 підприємства "Тернопільський облавтодор" №06-2/915 від 16.06.2017 на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області в частині визнання дій головного державного виконавця примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_4 щодо винесення постанови від 06.06.2017 р. ВП №44431072 про стягнення виконавчих витрат в розмірі 200 грн. неправомірними та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчих витрат від 06.06.2017 р. ВП №44431072 по примусовому виконанні наказу Господарського суду Тернопільської області від 18.03.2014 р. у справі №921/14/14-г/15 - припинити.

3. Ухвалу направити сторонам по справі та відділу примусовому виконанню рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області (46021, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль).

Суддя О.В. Руденко