Постанова

від 13.09.2017 по справі 916/671/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2017 р.Справа № 916/671/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів Колоколова С.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання - Бендерук Є.О.

за участю представників учасників судового процесу:

від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ТЕРМІНАЛ» , м.Київ - ОСОБА_2 - за довіреністю від 12.10.2016 року;

від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області - ОСОБА_3 - за довіреністю від 14.06.2017 року №31-15-0.6-6718/2-17;

від Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНТЕРМІНАЛ» , Одеська область, Лиманський район, смт. Нові Біляри - ОСОБА_4 - за довіреністю від 03.04.2017 року;

від ОСОБА_5 селищна рада Лиманського району Одеської області - ОСОБА_6 - за довіреністю від 31.05.2017 року №СР-21-18-393;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ТЕРМІНАЛ» , м.Київ

на рішення Господарського суду Одеської області від 31.05.2017 року

у справі № 916/671/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ТЕРМІНАЛ» , м. Київ

до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНТЕРМІНАЛ» , Одеська область, Лиманський район, смт. Нові Біляри

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_5 селищної ради Лиманського району Одеської області

про визнання недійсним договору оренди та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ТЕРМІНАЛ» , м. Київ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНТЕРМІНАЛ» , Одеська область, Лиманський район, смт. Нові Біляри, в якій просило суд визнати недійсним договір від 19.12.2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРІНТЕРМІНАЛ» , Одеська область, Лиманський район, смт. Нові Біляри та Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області про оренду земельної ділянки кадастровий номер 5122755400:01:002:0201 площею 2,126 га, розташованаої за адресою: Одеська область, Лиманський район, ОСОБА_5 селищна рада; скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНТЕРМІНАЛ» , Одеська область, Лиманський район, смт. Нові Біляри на земельну ділянку кадастровий номер 5122755400:01:002:0202, номер реєстраційної дії 33267438 від 29.12.2016 року, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача-2 судові витрати.

25.04.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ТЕРМІНАЛ» , м. Київ звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про уточнення позовних вимог, в якій просило суд визнати недійсним договір від 19.12.2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРІНТЕРМІНАЛ» , Одеська область, Лиманський район, смт. Нові Біляри та Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області про оренду земельної ділянки кадастровий номер 5122755400:01:002:0201 площею 2,126 га, розташованої за адресою: Одеська область, Лиманський район, ОСОБА_5 селищна рада; скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНТЕРМІНАЛ» , Одеська область, Лиманський район, смт. Нові Біляри на земельну ділянку кадастровий номер 5122755400:01:002:0201, номер реєстраційної дії 33267438 від 29.12.2016 року, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача-2 судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.04.2017 року у справі №916/671/17 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, ОСОБА_5 селищну раду Лиманського району Одеської області.

03.05.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ТЕРМІНАЛ» , м. Київ звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про збільшення позовних вимог, в якій просило суд визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 08.12.2016 року №15-10592/13-16-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду із зміною цільового призначення; визнати недійсним договір від 19.12.2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРІНТЕРМІНАЛ» , Одеська область, Лиманський район, смт. Нові Біляри та Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області про оренду земельної ділянки кадастровий номер 5122755400:01:002:0201 площею 2,126 га, розташована за адресою: Одеська область, Лиманський район, ОСОБА_5 селищна рада; скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНТЕРМІНАЛ» , Одеська область, Лиманський район, смт. Нові Біляри на земельну ділянку кадастровий номер 5122755400:01:002:0201 номер реєстраційної дії 33267438 від 29.12.2016 року, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача-2 судові витрати.

Місцевий господарський суд відмовив позивачу у заяві про збільшення позовних вимог і розглянув позовні вимоги в редакції заяви про уточнення позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 31.05.2017 року у справі №916/671/17(суддя Літвінов С.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ТЕРМІНАЛ» , м. Київ з рішенням суду не погодилось, тому звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 31.05.2017 року у справі №916/671/17 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача-2 судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права і неповним з'ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, на думку скаржника, судом першої інстанції не було досліджено у повному обсязі зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, неправомірно зазначено про відсутність у позивача порушеного права у даній справі, а також порушено норми процесуального права відмовою у задоволенні клопотання в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України.

09.08.2017 року від ОСОБА_5 селищна рада Лиманського району Одеської області і Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надійшли відзиви на апеляційну скаргу, які судовою колегією долучені до матеріалів справи.

28.08.2017 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ТЕРМІНАЛ» , м. Київ надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому позивач просить суд зупинити провадження у справі №916/671/17 до набрання чинності рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/9095/17. Судовою колегією розглянуто і відхилено дане клопотання, оскільки розгляд справи в адміністративному суді про скасування наказу відповідача 1 є окремим провадженням, тоді як позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ТЕРМІНАЛ» , м. Київ ґрунтується на умовах недійсності договору оренди. Тому обставини визнання недійсним договору та скасування рішення про державну реєстрацію, надання правової оцінки, в тому числі, і наказу відповідача, підлягають безпосередньому встановленню при вирішенні даної справи. У випадку встановлення судом адміністративної юрисдикції будь-яких інших обставин, дана справа може бути переглянута за нормами статей 112-114 Господарського процесуального кодексу України за нововиявленими обставинами.

В судовому засіданні, яке проводилось в режимі відеоконференції, представники учасників судового процесу підтримали свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в справі № 916/671/16 та наданих представниками сторін і третьої особи пояснень.

Апеляційний господарський суд, у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи, при цьому суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 31.05.2017 року у справі № 916/671/17 відповідає нормам матеріального та процесуального права України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Розпорядженням Лиманської районної державної адміністрації Одеської області від 14.09.2016 року №368/А-2016 було затверджено детальний план території розміщення об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на земельній ділянці площею 13 га, розташованій на території ОСОБА_5 селищної ради Лиманського (Комінтернівського) району Одеської області (за межами населених пунктів).

Наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 02.11.2016 року №15-9117/13-16-СГ відповідно до статей 15-1, 123, 134 Земельного кодексу України, Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затверджене наказом Держгеокадастру в Одеській області надано Товариству з обмеженою відповідальністю «ГРІНТЕРМІНАЛ» дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду строком на 49 років земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території ОСОБА_5 селищної ради, Лиманського району Одеської області (за межами населеного пункту), орієнтовний розмір земельної ділянки 2,13 га, із цільовим призначенням - для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту.

За результатами розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНТЕРМІНАЛ» від 30.11.2016 року та наданого до нього проекту землеустрою, Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області наказом від 08.12.2016 року №15-10592/13-16-СГ було затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду строком на 49 років земельної ділянки та надано Товариству з обмеженою відповідальністю «ГРІНТЕРМІНАЛ» в оренду земельну ділянку площею 2,1260 га, строком на 49 років, в тому числі: площею 2,1260 пасовищ, (кадастровий номер: 5122755400:01:002:0201) із земель сільськогосподарського призначення державної власності із зміною цільового призначення - для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту розташовану на території ОСОБА_5 селищної ради, Лиманського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Між Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ГРІНТЕРМІНАЛ» (Орендар) було укладено договір оренди землі від 19.12.2016 року №216/57-16-ДО, за умовами якого Орендодавець, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 08.12.2016 року №15-10592/13-16-СГ надав, а Орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності із зміною цільового призначення для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення), розташовану на території ОСОБА_5 селищної ради, Лиманського району Одеської області (за межами населеного пункту) загальною площею: 2,1260 га, в тому числі: пасовищ площею 2,1260 га.

У пункті 2.2 договору визначено кадастровий номер земельної ділянки 5122755400:01:002:0201, категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до пункту 2.3 договору оренди, на земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна та об'єкти інфраструктури.

Договір укладено строком на 49 (сорок дев'ять) років (пункт 3.1 договору оренди).

За змістом пунктів 5.1, 5.2 договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського порту, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту.

Позивач, у свою чергу, посилається на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 05.11.2015 року він володіє промислово-складським комплексом, загальною площею 1019,5 кв. м., який розташований за адресою: Одеська область, Лиманський район, на території ОСОБА_5 сільської ради та спірний Договір оренди землі від 19.12.2016 року №216/57-16-ДО нібито порушує його права, оскільки його укладання позбавляє позивача можливості користування зазначеним промислово-складським комплексом, тому звернувся до суду з відповідним позовом про визнання договору оренди недійсним та скасування рішення про його державну реєстрацію.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За приписами статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до частини другої статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі".

За змістом частини 1 статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з частиною 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі", укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

У відповідності до положень статті 124 Земельного кодексу, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

На думку позивача, договір оренди землі від 19.12.2016 року №216/57-16-ДО не відповідає приписам чинного законодавства.

Судова колегія не погоджується з таким твердженням позивача, виходячи з наступного.

У постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику про визнання угод недійсними" від 06.11.2009 року № 9 передбачено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору .

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому, відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року №9 роз'яснено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ТЕРМІНАЛ» посилається на те, що при укладанні договору оренди землі не було проведено аукціону.

Так, за змістом частини 1 статті 135 Земельного кодексу України, земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 135 Земельного кодексу України, продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

За нормами частини 2 статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, у разі будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу).

Зі змісту укладеного договору оренди землі, земельна ділянка надається в оренду для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту, тому право на взяття її у користування в оренду має здійснюватись без проведення земельних торгів, з урахуванням її цільового призначення, відповідно до положень частини 2 статті 134 Земельного кодексу України.

Отже, доводи позивача в цій частині є необґрунтованими.

Також, позивач посилається на те, що передача спірної земельної ділянки відбулась з порушенням земельного законодавства щодо цільового використання земельної ділянки, зокрема зазначає, що спірна земельна ділянка на момент передачі в оренду відносилась до категорії земель лісогосподарського призначення.

За приписами статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Частиною 2 статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр", відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема, на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

У витязі з державного земельного кадастру про земельну ділянку та проекту землеустрою земельної ділянки кадастровий номер 5122755400:01:002:0201 площею 2,126 га, розташована за адресою: Одеська область, Лиманський район, ОСОБА_5 селищна рада (за межами населеного пункту), що міститься в матеріалах справи, вказано вид використання земельної ділянки - для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту.

Таким чином, посилання позивача на те, що передача спірної земельної ділянки відбулась з порушенням земельного законодавства щодо цільового використання земельної ділянки є безпідставними, оскільки станом на момент укладення спірного договору сторонами не було порушено встановлене згідно вимог чинного законодавства цільове використання земельної ділянки.

Крім того, судова колегія погоджується з посиланням місцевого господарського суду на те, що питання щодо вилучення земель загальною площею 88,2 га на території ОСОБА_5 селищної ради Комінтернівського району Одеської області, яка за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю „М.В. КАРГО» передана в землі запасу на підставі розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 06.01.2005 року №3 Про затвердження акту по визначенню обсягів збитків, заподіяних при вилучені земельних ділянок із земель Одеського державного лісогосподарського об'єднання Одесаліс було предметом розгляду Одеським окружним адміністративним судом по справі №815/5663/15.

Так, статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні діє принцип верховенства права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі «Совтрансавто - Холдинг» проти України» зазначено, що одним з основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили не може бути поставлене під сумнів.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 Господарського процесуального кодексу України, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 цього Кодексу щодо оцінки доказів.

За результатами розгляду адміністративної справи №815/5663/15 було прийнято постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2015 року, якою: визнано протиправними дії Управління Держгеокадастру у Комінтернівському районі Одеської області щодо обліку земельної ділянки площею 88,2 га, розташованої на території ОСОБА_5 селищної ради Комінтернівського району Одеської області, яка передана в землі запасу на підставі розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 06.01.2005 року №3 Про затвердження акту по визначенню обсягів збитків, заподіяних при вилученні земельних ділянок із земель Одеського державного лісогосподарського об'єднання Одесаліс , як земельної ділянки, що перебуває в постійному користуванні Державного підприємства „Одеське лісове господарство» (Красносільське лісництво) та зобов'язано Управління Держгеокадастру у Комінтернівському районі Одеської області внести відповідні зміни у статистичній звітності з кількісного обліку земель форми № 6-зем, пов'язані із вилученням земельної ділянки із земель Одеського лісогосподарського об'єднання „Одесаліс» на підставі розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 06.01.2005 року №3 „Про затвердження акту по визначенню обсягів збитків, заподіяних при вилученні земельних ділянок із земель Одеського державного лісогосподарського об'єднання „Одесаліс» відповідно до висновку земельно - технічної судової експертизи від 02.12.2015 року №5925/24, де зазначено, що у результаті досліджень встановлено точне місце розташування земельної ділянки площею 88,2 га на території ОСОБА_5 селищної ради Комінтернівського району Одеської області, яка за клопотанням ТОВ М.В. КАРГО передана в землі запасу на підставі розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 06.01.2005р. №3 Про затвердження акту по визначенню обсягів збитків, заподіяних при вилучені земельних ділянок із земель Одеського державного лісогосподарського об'єднання Одесаліс .

У ході польових обстежень, з урахуванням матеріалів раніше проведеної інвентаризації, встановлено, що на земельній ділянці, яка розглядається, сформувались наступні угіддя: вкриті лісовою рослинністю площею 4,9161 га; пасовища - 44,6340 га; інші землі промисловості - 32,6335 га; інші (відкриті розробки та кар'єри, шахти, які не експлуатуються) 2,1238 га, під спорудами - 0,0295 га; під господарськими будівлями і дворами - 0,3245 га; під господарськими шляхами та прогонами - 0, 4149 га; для водозабезпечення та очищення стічних вод - 0,1539; для виробництва та розподілення електроенергії - 0,0263; під проїздами, проходами та площадками - 0, 1844 га; інші землі транспорту та зв'язку - 0,2059 га; відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом - 0,3049 га, інші - 2,2483 га.

Площі досліджуваної земельної ділянки за відповідними категоріями розподіляються наступним чином: землі сільськогосподарського призначення - 45,7326 га; землі лісогосподарського призначення - 4,9161 га; землі водного фонду - 2,194 га, землі промисловості - 35,3573 га.

З огляду на зміст постанови суду адміністративної юрисдикції у справі №815/5663/15, яка набрала законної сили, спірну земельну ділянку було вилучено з земель Державного підприємства Одесліс та переведено до земель запасу.

Судова колегія розглянула і відхилила доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині відмови у задоволенні клопотання у порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України про витребування матеріалів адміністративної справи №815/5663/15, оскільки місцевим адміністративним судом при винесенні постанови Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2015 року, яка переглянута і залишена без змін судом апеляційної інстанції, було встановлено основні факти щодо земельної ділянки площею 88,2 га на території ОСОБА_5 селищної ради Комінтернівського району Одеської області і, керуючись принципом правової визначеності, судова колегія Одеського апеляційного господарського суду підтримує висновок Господарського суду Одеської області щодо недоцільності витребування матеріалів даної адміністративної справи, а позивач, у разі необхідності, не позбавлений можливості ознайомитись із текстом постанови Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2015 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Також судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо того, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами по справі факту порушення його прав укладанням договору оренди від 19.12.2016 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРІНТЕРМІНАЛ» , Одеська область, Лиманський район, смт. Нові Біляри та Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки висвітлені в абзаці 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після з'ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально - правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права суд приймає рішення про відмову у позові. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Реалізуючи право на судовий захист, передбачене статтею 55 Конституцією України, статтею 1 Господарського процесуального кодексу України, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

При зверненні до господарського суду з відповідним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ТЕРМІНАЛ» посилалось на те, що вищезазначений договір оренди землі перешкоджає позивачу у користуванн промислово-складським комплексом, загальною площею 1019,5 кв. м., що належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 05.11.2015 року та розташований за адресою: Одеська область, Лиманський район, на території ОСОБА_5 сільської ради.

Такі твердження позивача є безпідставними, оскільки зазначений промислово-складський комплекс позивача не знаходиться на території земельної ділянки кадастровий номер 5122755400:01:002:0201 площею 2,126 га, більш того, не межує з зазначеною земельною ділянкою, так як промисловий комплекс, право власності на який набуте позивачем, не знаходиться на земельній ділянці загальною площею 2,126 га на території ОСОБА_5 сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населеного пункту), і вказана земельна ділянка навіть не межує із земельною ділянкою, на якій розташований промислово-складський комплекс.

У пункті 2.3 договору оренди земельної ділянки вказано, що на земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна та об'єкти інфраструктури. З плану земельних ділянок, що знаходяться в оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю „ГРІНТЕРМІНАЛ» вбачається, що на переданій в оренду земельній ділянці відсутні будь - які об'єкти нерухомого майна.

У матеріалах справи є ОСОБА_3 перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельні ділянки від 10.06.2017 року, зокрема і щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:002:0201, яким встановлено, що на земельній ділянці, переданій за договором оренди землі Товариству з обмеженою відповідальністю ГРІНТЕРМІНАЛ , відсутні будь-які об'єкти нерухомого майна, а також в акті зазначено про те, що перевіркою не було встановлено порушень умов законодавства при розробленні, погодженні, землевпорядної документації, а також при передачі в оренду вказаної земельної ділянки.

Будь-яких доказів на підтвердження обставин розташування будівель та споруд на земельній ділянці з кадастровим номером 5122755400:01:002:0201 площею 2,126 га з боку позивача ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

За таких обставин, відмова місцевого господарського суду у позовних вимогах про визнання недійсним договору оренди є обґрунтованою і правомірною.

Щодо вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ТЕРМІНАЛ» , м. Київ про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю „ГРІНТЕРМІНАЛ» на земельну ділянку кадастровий номер 5122755400:01:002:0201 номер реєстраційної дії 33267438 від 29.12.2016 року, судова колегія також погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про відмову в її задоволенні з огляду на той факт, що відповідна вимога є похідною з вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер - 5122755400:01:002:0201) від 19.12.2016 року № 216/57-16-ДО.

З огляду на викладене, рішення місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі є вірним та обґрунтованим.

Інші доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Виходячи з вищевикладеного, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи. Тому судова колегія Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду Одеської області від 31.05.2017 року у справі №916/671/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ТЕРМІНАЛ» , м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 31.05.2017 року у справі №916/671/17 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 31.05.2017 року у справі №916/671/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Одеський апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді Н.М. Принцевська

ОСОБА_7