Ухвала

від 14.09.2017 по справі 686/25910/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/25910/13-ц

Провадження № 22-ц/792/1670/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Янчук Т.О.,

суддів: Купельського А.В., Спірідонової Т.В.,

секретаря: Лапка Ю.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 червня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,-

в с т а н о в и л а :

В грудні 2013 року ОСОБА_3, звертаючись до суду з вказаним позовом до ОСОБА_4, посилався на те, що 03 вересня 2010 року відповідач позичив у нього 60000 доларів США, що станом на 18.05.2015 року еквівалентно згідно курсу НБУ 1242000 грн., та зобов'язався повернути на першу вимогу позивача, яка була направлена відповідачу 02 грудня 2013 року. Відповідач не виконав взяте на себе зобов'язання, тому ОСОБА_3 просив стягнути з ОСОБА_4 на його користь 1242000 грн. за договором позики.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 червня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 позику в сумі 1242000 грн. Вирішено питання по судовим витратам.

ОСОБА_4, не погоджуючись із таким рішенням суду, оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 01 жовтня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 червня 2015 року залишено без змін.

В серпні 2017 року ОСОБА_2, який не був стороною по справі, проте вважає, що вищевказаним рішенням порушено його права, подав апеляційну скаргу, в якій

Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_5 Категорія: 19,27

Доповідач: Янчук Т.О.

просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимогах в повному обсязі. Зазначає, що між ним та ОСОБА_4 була домовленість про надання коштів для будівництва приміщення, яке в подальшому він мав намір викупити. Кошти ОСОБА_2 було передано, приміщення збудовано. Проте апелянту стало відомо, що об'єкт його інвестування арештовано під час розгляду даної справи Хмельницьким міськрайонним судом. На приміщення звернуто стягнення в рахунок заборгованості ОСОБА_4 перед ОСОБА_3 у цій справі, а тому змушений звернутися до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

В судове засіданні апелянт не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання теж не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся в порядку установленому законом.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила її відхилити.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційне провадження підлягає закриттю.

Судом встановлено, що 03 вересня 2010 року ОСОБА_4 позичив у ОСОБА_3 кошти в сумі 60000 дол. США, які зобов'язався повернути на першу вимогу позивача. ОСОБА_3 направив письмову вимогу відповідачу про повернення позики 02.12.2013 року, проте останній не повернув кошти.

Наведені обставини підтверджуються розпискою від 03.09.2010 року, письмовою вимогою від 02.12.2013 року (а.с. 4,5 т.1).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем ОСОБА_4 не виконані договірні зобов'язання щодо повернення позикодавцеві суми позики та стягнув борг.

Як передбачено п.8 ч.3 ст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не беруть участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом названих норм право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.

Вказаний правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постановах від 3 лютого 2016 року (справа № 6-885цс15) і від 17 лютого 2016 року (справа № 6-76цс16).

Обґрунтовуючи своє право на апеляційне оскарження рішення суду, ОСОБА_2 зазначив, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції вирішено питання про його права, оскільки на спірне збудоване приміщення разом з ОСОБА_4 накладено арешт на виконання даного рішення суду.

Відповідно до частини 2 статті 59, частин 1,4 статті 60, частини 3 статті 10 ЦПК України обставини справи, які законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 1 статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості. Частинами 1, 2 статті 1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладеного договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року в справі N 6-63цс13 письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Виходячи зі змісту наведених норм, укладений між сторонами договір позики, оформлений з дотриманням простої письмової форми, внаслідок його реального характеру є допустимим та достатнім доказом на підтвердження як факту укладення договору позики та його умов, так і факту передачі відповідачу позивачем 60000 дол.США.

Давши належну оцінку доказам по справі, суд обґрунтовано прийшов до висновку про наявність невиконаних зобов'язань ОСОБА_4 перед ОСОБА_3 за договором позики та стягнув борг.

Матеріали справи не містять об'єктивних даних щодо боргових зобов'язань між ОСОБА_4 та ОСОБА_2

Таким чином, оскільки при ухваленні рішення суд не вирішував питання про права та обов'язки ОСОБА_2, останній не відноситься до осіб, які мають право оскаржити в апеляційному порядку це рішення, отже, апеляційне провадження за його апеляційною скаргою слід закрити.

ОСОБА_2, якщо вважає, що накладеним арештом на спільно збудоване приміщення з ОСОБА_4, порушено його права, не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідними позовними вимогами.

Керуючись ст.ст. 13, 292, 313, 324 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 червня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча /підпис/

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Т.О. Янчук